Рішення

від 06.06.2017 по справі 908/795/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/65/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2017 Справа № 908/795/17

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Осоцькому Д.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 963 від 06.04.2017р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Фізичної особі-підприємця ОСОБА_2, Запорізька область, м. Мелітополь

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Земельно-кадастровий проектно-будівничий центр", м. Запоріжжя

про стягнення заборгованості в сумі 3198,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

12.04.2017 року до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Земельно-кадастровий проектно-будівничий центр" про стягнення заборгованості за договором суборенди приміщення від 26.09.2016 № б/н у розмірі 3198,19 грн., з яких: 2750,00 грн. основного боргу, 294,53 грн. пені, 31,56 грн. 3 % річних та 122,10 грн. інфляційних втрат.

12.04.2017 року автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Топчій О.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.04.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 35/65/17 та призначено розгляд справи на 04.05.2017р. о 12 год. 15 хв.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що на виконання укладеного між сторонами договору суборенди приміщення № б/н від 26.09.2016, позивач передав, а відповідач прийняв за актом прийому-передачі майна від 30.09.2016, нежитлове приміщення площею 10 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 на умовах визначених договором. Пунктом 2.1 договору сторонами узгоджено що, за користування приміщенням відповідач сплачує позивачу орендну плату у розмірі 2500,00 грн. Орендна плата підлягає індексації згідно діючому законодавству. Орендна плата сплачується готівкою щомісячно, з передоплатою за місяць, не пізніше 15 числа місяця, попередньо розрахунковому (п. 2.3 договору). Згідно п. 2.5 договору, крім орендної плати відповідач зобов'язаний сплачувати: вартість фактично використаної електроенергії, тепла та інших, використаних орендатором комунальних послуг, по окремому рахунку орендатора в останній день місяця. У зв'язку з відсутністю окремих пристроїв обліку наданих комунальних послуг орендар розраховує вартість наданих послуг виходячи з розмірів наданої в оренду площі або на підставі розрахункових даних, враховуючи паспортні дані експлуатованих пристроїв. Пунктом 3.1 договору передбачено, що договір оренди укладений на строк з 20.09.2016 по 31.03.2017. За актом прийому-передачі майна від 28.11.2016 відповідач передав, а позивач прийняв орендоване приміщення. Однак, відповідач порушив умови даного договору щодо своєчасної сплати за оренду та комунальні послуги за листопад 2016р. у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 2500,00 грн. та вартості спожитих комунальних послуг у сумі 250,00 грн. У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати та комунальних платежів позивачем нараховано відповідно до умов договору пеню за період з 16.10.2016 по 20.03.2017 у розмірі 294,53 грн., 3 % річних за період з 16.10.2016 по 20.03.2017 у розмірі 31,56 грн. та інфляційні втрати за період з листопада 2016 року по лютий 2017 року включно в сумі 122,10 грн. 22.11.2016 позивач на адресу відповідача надіслав претензію № б/н з вимогою сплатити існуючу заборгованість, однак вказана претензія залишена відповідачем без відповіді що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. З огляду на вище зазначене позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором суборенди приміщення від 26.09.2016 № б/н у розмірі 3198,19 грн., з яких: 2750,00 грн. основного боргу, 294,53 грн. пені за період з 16.10.2016 по 20.03.2017, 31,56 грн. 3 % річних за період з 16.10.2016 по 20.03.2017 та 122,10 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2016р. по лютий 2017р. включно.

У судовому засіданні 04.05.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 04.05.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив та документи витребувані ухвалою суду від 12.04.2017 не надав.

Ухвалою суду від 04.05.2017 розгляд справи відкладено на 06.06.2017 о 10 год. 00 хв.

19.05.2017 на адресу суду повернуто підприємством зв'язку ухвалу суду від 12.04.2017 адресовану відповідачу, яка направлялась на адресу зазначену у позові та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з відміткою "за закінчення строку зберігання".

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

31.05.2017 через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3.

В обґрунтування клопотання зазначено, відповідно до розділу 2 договору суборенди відповідач повинен був сплатити 2500,00 грн. застави (розмір орендної плати за 1 місяць) та 2500,00 грн. - авансовий платіж за орендну плату за місяць. За усною домовленістю між сторонами ще до укладання договору і на прохання позивача вищевказані кошти були перераховані відповідачем за наступними наданими позивачем реквізитами ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) на картковий рахунок № НОМЕР_3 (копія дублікату чеку від 19.09.2016 додана до клопотання). Відповідач зазначає, що цим платежем він здійснив оплату за оренду приміщення. З огляду на викладене, відповідач просить суд залучити ОСОБА_3 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Крім того, до клопотання відповідач надав копію заяви адресованої Шевченківському відділенню поліції Дніпровського відділу національної поліції Головного управління Національної поліції у Запорізькій області про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ст. 190 Кримінального кодексу України. Додані відповідачем документи долучені до матеріалів справи.

Також, 01.06.2017 через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідачем за усною домовленістю з позивачем здійснена оплата за договором суборенди приміщення від 26.09.2016 шляхом перерахування 19.09.2016 на картковий рахунок ОСОБА_3 № НОМЕР_3. У зв'язку з чим вважає, що кошти за користування нежитловим приміщенням за спірним договором відповідачем оплачені у повному обсязі, та просить суд відмовити у задоволені позовних вимог позивачу.

У судовому засіданні 06.06.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги, просить суд позов задовольнити та надав додаткові документи, які долучені до матеріалів справи. Стосовно клопотання відповідача про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, представник позивача пояснив, що вказана особа йому не відома, та відповідно ніякого відношення до даної справи та спірного договору не має.

Суд розглянувши клопотання відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, заслухавши пояснення представника позивача, вважає клопотання відповідача необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Питання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Наявність юридичного інтересу визначається з огляду на те чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

З огляду на викладене, суд не знаходить підстав вважати, що рішення з даного предмету спору будь-яким чином може вплинути на права або обов'язки ОСОБА_3, оскільки предметом розгляду по даній справі є вимога ФОП ОСОБА_2 до ТОВ "Компанія "Земельно-кадастровий проектно-будівничий центр про стягнення заборгованості за договором суборенди приміщення, тобто даний спір стосується лише відносин між позивачем та відповідачем. Таким чином вирішення даного спору ніяким чином не може вплинути на права або обов'язки ОСОБА_3 , оскільки відсутні будь-які правовідносини між сторонами даного спору та ОСОБА_3

Відповідач своїм правом на участь в судовому засіданні 06.06.2017 не скористався, вдруге повноваженого представника в судове засідання не направив. Причини неявки суду невідомі.

Сторони зобов'язанні добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємоповагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи (ч. 3 ст. 22 ГПК України).

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи при розгляді справи норми ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У відповідності до п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового засідання та відсутністю будь-яких інших пояснень по справі з боку відповідача, спір розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації.

В судовому засіданні 06.06.2017р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та додатково надані суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

01.09.2016 між ОСОБА_4 (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір № 1-20160101 від 01.09.2015, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 10 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (далі - приміщення) для розташування магазину промислових товарів, офісу, за плату та на строк, передбачений умовами даного договору.

Відповідно до умов п. 6.7 договору № 1-20160101 від 01.09.2015, орендатор (ФОП ОСОБА_2) має право здавати орендоване приміщення або його частину в суборенду, з дотриманням умов цільового призначення приміщення.

26.09.2016 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Земельно-кадастровий проектно-будівничий центр" (суборендар, відповідач у справі) укладено договір суборенди приміщення № б/н.

Відповідно до умов договору суборенди приміщення позивач передав, а відповідач прийняв за актом прийому-передачі майна від 30.09.2016 в строкове платне користування приміщення для розташування офісу на умовах визначених цим договором.

Згідно п. 2.1 договору суборенди приміщення, за користування приміщенням суборендар сплачує орендарю орендну плату в розмірі 2500 гривен. Орендна плата підлягає індексації відповідно до діючого законодавства.

Пунктом 2.3 договору суборенди приміщення, сторонами погоджено, що орендна плата сплачується готівкою щомісяця, з передоплатою за місяць, не пізніше 15 числа, що передує розрахунковому.

Пунктом 3.1 договору суборенди приміщення передбачено, що договір оренди укладений на строк з 20.09.2016 по 31.03.2017.

28.11.2016 за актом прийому-передачі майна відповідач передав, а позивач прийняв орендоване приміщення.

Однак, відповідач свої грошові зобов'язання за договором суборенди приміщення виконав не в повному обсязі.

Доказів оплати відповідачем суми орендної плати за листопад 2016 року у розмірі 2500 грн. під час судового розгляду сторонами до матеріалів справи не надано.

Тобто, відповідач договірні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати за суборенду приміщення за листопад 2016р. не здійснив, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 2500 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором суборенди, позивач 22.11.2016 надіслав на його адресу претензію № б/н з вимогою сплатити існуючу заборгованість з орендної плати та комунальних платежів. Претензія залишена відповідачем без відповіді, борг не сплачений, що в свою чергу стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Стосовно доводів відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, щодо відсутності заборгованості перед позивачем з орендної плати за договором суборенди приміщення від 26.09.2016, суд зазначає наступне:

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили

На підтвердження відсутності заборгованості з орендної плати відповідачем надано копію дублікату чеку від 19.09.2016 за номером квитанції BASS_4809900139 про перерахування платником ОСОБА_5 4990,00 грн. (у т.ч. комісія 10 грн.) на картковий рахунок № НОМЕР_3 ОСОБА_3.

З огляду на викладене, враховуючи що ОСОБА_3 не є стороною у справі та те, що договір суборенди приміщення укладений між ФОП ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Земельно-кадастровий проектно-будівничий центр" 26.09.2016 року, судом не приймаються доводи викладені у запереченнях відповідача за недоведеністю належними та допустимими доказами.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача орендної плати за листопад 2016 року у розмірі 2500 грн. підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України зазначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Згідно ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утримуватися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо сплати орендної плати за листопад 2016 року суми 2500 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений, підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 2500 грн. заборгованості з орендної плати обґрунтована та задовольняється судом.

Стосовно вимоги позивача щодо стягнення з відповідача вартості спожитих комунальних послуг за період жовтень - листопад 2016 року у сумі 250 грн., суд зазначає наступне:

У відповідності до п. 2.5 договору суборенди, понад орендної плати суборендар зобов'язаний сплачувати: вартість фактично використаної електроенергії, тепла та інших, які споживаються орендарем комунальних послуг, за окремим рахунком орендаря в останній день місяця. У зв'язку з відсутністю окремих приладів обліку наданих комунальних послуг орендар розраховує вартість наданих послуг виходячи з розмірів орендованої площі або на підставі розрахункових даних, враховуючи паспортні дані експлуатованих приладів.

Позивачем надані рахунки № 96/1 від 26.10.2016 на суму 197,77 грн. та № 116/1 від 28.11.2016 на суму 583, 97 грн. виставлені відповідачу за комунальні послуги за жовтень - листопад 2016 року.

До стягнення позивачем заявлена сума 250 грн.

Крім того, позивачем на підтвердження заявленої суми надані наступні документи:

- рахунок-фактура за послуги охорони № 15-15-12908/10 від 03.10.2016р. на суму 480 грн.;

- рахунок-акт наданих послуг за теплову енергію № 8837 від 31.10.2016 на суму 545,51 грн.;

- рахунок-акт наданих послуг за теплову енергію № 9700 від 30.11.2016 на суму 984,49 грн.;

- рахунок за електричну енергію спожиту за 29.09.2016 по 31.10.2016 на суму 192,66 грн.;

- рахунок за електричну енергію спожиту за 31.10.2016 по 29.11.2016 на суму 88,77 грн.;

- рахунок за електричну енергію спожиту за 29.11.2016 по 30.11.2016 на суму 3,87 грн.;

- рахунок-фактура за вивіз ТПВ № СФ-00118516 від 01.10.2016 на суму 163,24 грн.;

- рахунок-фактура за вивіз ТПВ № СФ-0019485 від 01.11.2016 на суму 163,24 грн.;

- рахунок на оплату за утримання будинків і споруд та при будинкової території за листопад 2016 року № 6802 від 30.11.2016 на суму 65,65 грн.

З наданих позивачем доказів не вбачається можливим встановити за якими саме рахунками та яка сума підлягає стягненню з відповідача, у зв'язку з чим в цій частині позовних вимог суд відмовляє, за недоведеністю обставин, на які посилається позивач та ненадання належних та допустимих доказів в підтвердження своїх позовних вимог.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором суборенди приміщення, щодо здійснення повної та своєчасної оплати за орендну приміщення, нараховано та заявлено до стягнення 3% річних за період 16.10.2016 по 20.03.2017 у розмірі 1769,49 грн. та інфляційні втрати за період з 16.10.2016 по 20.03.2017 у розмірі 8233,42 грн.

Право вимоги про сплату 3% річних та інфляційних витрат є правовими наслідками прострочення боржником грошового зобов'язання, способом захисту майнового права та інтересу позивача, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Суд, перевіривши нарахування 3 % річних та інфляційних витрат, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , встановив, що нарахування позивачем здійснені вірно.

Також, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 16.10.2016 по 20.03.2017 у розмірі 294,53 грн.

Пунктом 6.4 договору суборенди приміщення встановлено, що у разі порушення строків оплати орендної плати, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 3% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приписами ч. 2 ст. 343 ГК України прямо передбачено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 24.10.2011 р. у справі № 25/187 та від 07.11.2011 р. у справі № 5002-2/5109-2010.

Перевіривши правильність нарахування пені за допомогою інформаційної системи "Законодавство", судом встановлено, що позивачем розрахунок здійснений вірно та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за період з 16.10.2016 по 20.03.2017 у розмірі 294,53 грн.

Суд дослідивши наявні в матеріалах справи документи в їх сукупності задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за листопад 2016 року у сумі 2500,00 грн., пені в сумі 294,53 грн., 3% річних в сумі 31,56 грн., інфляційні втрати в сумі 122,10 грн.

На підставі вище викладеного, позов у цілому задовольняється частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Земельно-кадастровий проектно-будівничий центр" (69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд.. 48, кв. 149; код ЄДРПОУ 40021712) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (72301, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_2) основний борг у сумі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп., пеню в сумі 294 (двісті дев'яносто чотири) грн. 53 коп., 3% річних в сумі 31 (тридцять одна) грн. 56 коп., інфляційні втрати в сумі 122 (сто двадцять дві) грн. 10 коп. та суму судового збору у розмірі 1474 (одна тисяча чотириста сімдесят чотири) грн. 93 коп.

Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 12 червня 2017 р.

Суддя О. А. Топчій