Постанова

від 08.06.2017 по справі 904/7023/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2017 року Справа № 904/7023/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г.

При секретарі Логвиненко І.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 478 від 26.04.2016 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 03.10.2016 р.;

представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Дегранд

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2016 року у справі № 904/7023/16

за позовом Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк , м. Київ

до Приватного підприємства Дегранд , м. Дніпро

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю Деміс Канц , м. Кривий Ріг Дніпропетровська область

про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк - задоволено.

В рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Деміс Канц" перед Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 085/12/13-004 від 19.03.2013р. (з урахуванням додаткових договорів) у розмірі 2 000 000,00 гривень звернуто стягнення на предмет іпотеки , що належить на праві власності Приватному підприємству "ДЕГРАНД" шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" права власності на земельні ділянки, розташовані на території Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, а саме:

- земельну ділянку розміром 2,000 гектарів, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, із кадастровим номером 1221411000-01-078-0004, і яка належить ПП "Дегранд" на праві власності відповідно до державного акту на право власності на землю від "26" грудня 2011 року Серії ЯЛ №940358 виданого Головою Дніпропетровської райдержадміністрації. Цей акт видано на підставі Договору купівлі продажу земельної ділянки від 08.09.2011 р., посвідчений приватним нотаріусом ДРНО ОСОБА_3 за номером в реєстрі 2130, та зареєстрований в реєстрі правочину від 08.09.2011 р. за № 4627946. Акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №122140002000048.

- земельну ділянку розміром 2,000 гектарів, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, із кадастровим номером 1221411000-01-078-0003, і яка належить ПП "Дегранд" на праві власності відповідно до державного акту на право власності на землю від "26" грудня 2011 року Серії ЯЛ №940357 виданого Головою Дніпропетровської райдержадміністрації. Цей акт видано на підставі Договору купівлі продажу земельної ділянки від 08.09.2011 р., посвідчений приватним нотаріусом ДРНО ОСОБА_3 за номером в реєстрі 2122, та зареєстрований в реєстрі правочину від 08.09.2011 р. за №4627925. Акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №122140002000050.

- земельну ділянку розміром 2,000 гектарів, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, із кадастровим номером 1221411000-01-078-0005, і яка належить ПП "Дегранд" на праві власності відповідно до державного акту на право власності на землю від "26" грудня 2011 року Серії ЯЛ №940356 виданого Головою Дніпропетровської райдержадміністрації. Цей акт видано на підставі Договору купівлі продажу земельної ділянки від 08.09.2011 р., посвідчений приватним нотаріусом ДРНО ОСОБА_3 за номером в реєстрі 2103, та зареєстрований в реєстрі правочину від 08.09.2011 р. за №4627875. Акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №122140002000046.

- земельну ділянку розміром 2,000 гектарів, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, із кадастровим номером 1221411000-01-078-0007, і яка належить ПП " Дегранд" на праві власності відповідно до державного акту на право власності на землю від "26" грудня 2011 року Серії ЯЛ №940355 виданого Головою Дніпропетровської райдержадміністрації. Цей акт видано на підставі Договору купівлі продажу земельної ділянки від 08.09.2011 р., посвідчений приватним нотаріусом ДРНО ОСОБА_3 за номером в реєстрі 2111, та зареєстрований в реєстрі правочину від 08.09.2011 р. за №4627903. Акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №122140002000047.

- земельну ділянку розміром 2,000 гектарів, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, із кадастровим номером 1221411000-01 -078-0006, і яка належить ПП "Дегранд" на праві власності відповідно до державного акту на право власності на землю від "26" грудня 2011 року Серії ЯЛ №940354 виданого Головою Дніпропетровської райдержадміністрації. Цей акт видано на підставі Договору купівлі продажу земельної ділянки від 08.09.2011 р., посвідчений приватним нотаріусом ДРНО ОСОБА_3 за номером в реєстрі 2137, та зареєстрований в реєстрі правочину від 08.09.2011 р. за №4627986. Акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №122140002000049.

Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач - Приватне підприємство Дегранд звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не врахував, що банк, як фінансова установа не може мати у власності землі сільськогосподарського призначення, а тому звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності не відповідає способам захисту, визначеним статтею 16 ЦК України.

Крім того, апелянт вважає, що суд помилково погодився зі звітом про оцінку іпотечного майна, оскільки такий звіт відповідачем не визнається обґрунтованим, і з огляду на це, суд безпідставно відмовив у проведенні судової експертизи з оцінки іпотечного майна.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з відмовою у позові.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду 07 листопада 2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) - Виноградник О.М., судді- Джихур О.В., ОСОБА_4, призначено до розгляду на 20 грудня 2016 рік.

Розпорядженням керівника апарату від 12 грудня 2016 року №1732/16 у зв'язку з звільненням судді - доповідача Виноградник О.М., призначено проведення автоматизованого розподілу судової справи №904/7023/16 між суддями, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Кузнецова І.Л. (доповідач), судді - Джихур О.В., Дмитренко Г.К.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду 15 грудня 2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя (доповідач)- Кузнецова І.Л., судді- Джихур О.В., ОСОБА_4, та призначено до розгляду на 24 січня 2017 рік.

Розпорядженням керівника апарату від 23 січня 2017 року №153/17 у зв'язку з звільненням судді Дмитренко Г.К., призначено проведення автоматизованого розподілу судової справи №904/7023/16 між суддями, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Кузнецова І.Л. (доповідач), судді - Джихур О.В., Сизько І.А.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суді від 23 січня 2017 року розгляд апеляційної скарги прийнято колегією суддів у складі : головуючий суддя - Кузнецова І.Л. (доповідач), судді - Джихур О.В., Сизько І.А.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суді від 24 січня 2017 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 16 лютого 2017 рік, колегією суддів у складі : головуючий суддя - Кузнецова І.Л. (доповідач), судді - Джихур О.В., Сизько І.А.

В судовому засіданні 16 лютого 2017року було оголошено перерву до 28 лютого 2017р.

28 лютого 2017р. судове засідання не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача у даній справі ОСОБА_5

Розпорядженням керівника апарату від 10 березня 2017року №370/17 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді -доповідача Кузнецової І.Л., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №904/7023/16 між суддями, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді - Джихур О.В., Сизько І.А.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 березня 2017року по справі № 904/7023/16 справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 13 квітня 2017 року.

13 квітня 2017 року судове засідання не відбулося у зв'язку з відпусткою судді-доповідача у даній справі ОСОБА_6

Розпорядженням керівника апарату від 14 квітня 2017 року у зв'язку з відпусткою судді Джихур О.В., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №904/7023/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді - Дармін М.О., Сизько І.А.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2017 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 25 травня 2017 рік.

Розпорядженням керівника апарату від 25 травня 2017 року у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сизько І.А., призначено проведення автоматичної зміни складу

колегії суддів у справі №904/7023/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Березкіна О.В. (доповідач), судді - Дармін М.О., Іванов О.Г.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25 травня 2017 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 08 червня 2017 рік.

В судовому засіданні представник позивача - публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2016 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги просив скасувати зазначене рішення, відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови).

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника третьої особи, оскільки про час та місце розгляду справи він повідомлений в належний спосіб, у справі достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Деміс Канц", (надалі - "третя особа") та ПАТ "Укрсоцбанк" (надалі - "позивач") укладений Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 085/12/13-004 від 19.03.2013р. (надалі - "Договір кредиту" разом з додатковими угодами до нього), згідно якого позивач зобов'язується надати третій особі грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості та цільового характеру використання (надалі - "кредит",) в межах максимального ліміту заборгованості 11 000 000 (одинадцять мільйонів) гривень, зі сплатою 28% відсотків річних та відповідним графіком змін Максимального ліміту заборгованості до 31.03.2014р.

Пунктом 1.1.3.2 Договору кредиту сторони встановили, що на строк 3 місяці по 27.06.2013 буде діяти процентна ставка в розмірі 22 % з можливістю подальшого продовження або зміни розміру процентної ставки в межах розміру, встановленому в п. 1.1.3.1.

Видача траншів кредиту проводиться шляхом перерахування кредитором відповідної суми кредитних коштів в межах максимального ліміту заборгованості, що діє на дату видачі, з відповідних внутрішньобанківських позичкових рахунків на поточний рахунок позичальника № 26008000082889 в гривні, що відкритий в ПАТ " Укрсоцбанк" на підставі письмового звернення позичальника.

Відповідно до п. 2.2. Договору кредиту моментом надання траншу кредиту вважається день перерахування кредитором коштів з відповідного внутрішньобанківського позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника.

Погашення траншів кредиту здійснюється шляхом переказу позичальником грошових коштів в сумі кредиту (траншу кредиту) або його частини на транзитний внутрішньобанківський рахунок № 29094085222880 в ПАТ "Укрсоцбанк" з одночасним, у той же день, зарахуванням кредитором відповідної суми грошових коштів на відповідні внутрішньобанківські позичкові рахунки.

Згідно п. 2.5 Договору кредиту нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за кредитом на кінець дня.

Сплата процентів відповідно до п. 2.6 за користування кредитом здійснюється щомісячно в період, що починається з останнього календарного дня поточного місяця по п'ятий календарний день наступного місяця (включно). Сплаті в зазначений період підлягають проценти, що нараховані за період з останнього календарного дня попереднього місяця по попередній календарний день поточного місяця. В день повернення заборгованості за кредитом /траншем кредиту в повній сумі, платі підлягають проценти, що нараховані по день, що передує дню погашенню заборгованості за кредитом/траншем кредиту (включно).

В подальшому, сторонами укладалися додаткові угоди до Договору кредиту.

Зокрема Додатковою угодою № 1 від 27.06.2013 до Договору кредиту сторони встановивши строк три місяці по 27.09.2013 процентну ставку в розмірі 21 % процентів річних.

Додатковою угодою № 2 від 27.09.2013 до Договору кредиту сторони подовжили на строк три місяці по 27.12.2013 процентну ставку в розмірі 21 % процентів річних.

Додатковою угодою № 3 від 27.12.2013 до Договору кредиту сторони подовжили на строк три місяці по 27.03.2013 процентну ставку в розмірі 21 % процентів річних.

Додатковою угодою № 4 від 31.01.2014 до Договору кредиту сторони внесли зміни в підпункт 1.1.1, та 1.1.2, пункту 1.1 статті 1 предмет Договору та встановили новий графік змін максимального ліміту заборгованості, з кінцевим терміном повернення кредиту 31.03.2015р. та зменшено процентну ставку до 20 % відсотків річних.

Додатковою угодою № 5 від 27.07.2014 до Договору кредиту сторони встановили на строк три місяці по 27.10.2014 процентну ставку в розмірі 23 % процентів річних.

Додатковою угодою № 6 від 28.10.2014 до Договору кредиту сторони встановили на строк три місяці по 27.01.2015 процентну ставку в розмірі 23 % процентів річних.

Додатковою угодою № 7 від 26.01.2015 до Договору кредиту сторони встановили на строк три місяці по 15.04.2015 процентну ставку в розмірі 23 % процентів річних та виклали п. 1.3 Договору кредиту в новій редакції.

Додатковою угодою № 8 від 27.04.2015 до Договору кредиту сторони домовилися викласти підпункт 1.1.1 пункту 1.1 ст. 1 Предмет Договору в новій редакції, яким встановлено графік з максимального ліміту заборгованості та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом 15.04.2016 на умовах визначених договором кредиту. Також сторони встановили на строк три місяці 15.07.2015 процентну ставку в розмірі 23 % процентів річних та виклали п. 2.3, 2.14, 3.3 та ін. Договору кредиту в новій редакції.

Додатковою угодою № 9 від 10.07.2015 до Договору кредиту сторони встановили на строк три місяці по 15.10.2015 процентну ставку в розмірі 23 % процентів річних та виклали п. 2.13 Договору кредиту в новій редакції.

Додатковою угодою № 10 від 14.10.2015 до Договору кредиту сторони встановили на строк три місяці по 15.01.2016 процентну ставку в розмірі 23 % процентів річних та виклали п. 2.13 Договору кредиту у новій редакції.

Відповідно до п. 1.1.1. Договору кредиту зі змінами передбаченими Додатковою угодою №8, саме п. 1.1.1.12, кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом є 15.04.2016р.

Відповідно до п.3.3.7. Договору кредиту позичальник зобов'язаний забезпечити повернені кредитору у повному обсязі кредит, у разі прострочення термінів виконання зобов'язання.

Пункт 4.2 Договору кредиту передбачає, що у разі прострочення позичальником строків сплати процентів та комісій, визначених Договором кредиту та Тарифами, а також прострочення строків повернення Траншів кредиту, визначених п. 1.1.1, 2.4, 2.14.3, 2.15.3, 3.2.5, 4.5, 5.4 Договору кредиту, позичальник сплачує кредитору пеню в національній валюті України в розмірі 1 (один) процент від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язань за цим договором.

Пунктом 4.4 Договору кредиту встановлено, що нарахування пені, передбачене п. 4.2 Договору припиняється через один рік від дня, коли відбулось порушення позичальником відповідного обов'язку.

Звертаючись до Приватного підприємства "Дегранд" (далі - відповідач) із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" права власності на земельні ділянки, які є предметом іпотеки, позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" посилався на невиконання третьою особою по справі - боржником за кредитним договором, умов означеного договору в частині своєчасного повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість. Оскільки виконання зобов'язань за кредитним договором було забезпечено договором іпотеки земельних ділянок, належних відповідачу по справі - Приватному підприємству Дегранд , то позивач має право задовольнити свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання боржника.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем наявності в нього права вимоги до відповідача в рамках заявлених позовних вимог, доведеності розміру та підставності нарахування кредитної заборгованості, а також обґрунтованості вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за позивачем.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо заявлених банком вимог про звернення стягнення шляхом визнання права власності з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, Банком виконані свої зобов'язання за кредитним договором по наданню Позичальнику кредиту шляхом перерахування кредитором відповідної суми кредитних коштів в межах максимального ліміту заборгованості з відповідних внутрішньобанківських позичкових рахунків на поточний рахунок позичальника № 26008000082889 в гривні, що відкритий в ПАТ " Укрсоцбанк" на підставі письмового звернення позичальника.

У зв'язку із невиконанням ТОВ ДЕМІС КАНЦ умов договору, станом на 08.07.2016 обліковується заборгованість по кредиту у загальному розмірі 13 702 638,75 грн., з яких сума заборгованості за кредитом - 10 300 000,00 грн., сума заборгованості за процентами - 1454 480,56 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 1 383 316,67 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення процентів - 153 225,67 грн., розмір інфляційних витрат за кредитом - 374 084,77 грн., розмір інфляційних витрат за відсотками 37531,07 грн.

Колегія суддів погоджується з розрахунком суми заборгованості за кредитним договором, яка не оспорювалась сторонами.

Згідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

20 квітня 2016 року боржнику за кредитним договором - третій особі по справі - ТОВ ДЕМІС КАНЦ направлена вимога про усунення порушень № 08.42-186/5972 від 20.04.2016 року, яка була надіслана 21.04.2016р., що підтверджується описом поштового відправлення цінного листа та чеком.

Оскільки позичальником не виконанні умови договору щодо своєчасного погашення кредиту, а наданий позивачем розрахунок суми заборгованості за основним боргом, нарахованими процентами, пенею, інфляційними втратами та 3% річних є обґрунтованим, відповідає в повній мірі умовам кредитного договору та нормам чинного законодавства України і є належним доказом на підтвердження наявності заборгованості Позичальника перед позивачем, то висновки суду першої інстанції щодо правомірності звернення позивача із позовом до іпотекодавця є правомірними з огляду на наступне.

Для забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "ДемісКанц" за Договором кредиту, між ПАТ "Укрсоцбанк" та ПП "Дегранд" (надалі - "Відповідач, Іпотекодавець") 19.03.2013р. укладено Іпотечний договір № 085/15/13-013, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_3 за № 114 (надалі - Іпотечний договір), за умовами якого в іпотеку Банку передано земельні ділянки. Договором про внесення змін №1 до Іпотечного договору було збільшено вартість предмета іпотеки. Договором про внесення змін №2 до Іпотечного договору було зменшено вартість предмета іпотеки та Договором про внесення змін №3 до Іпотечного договору було зменшено вартість предмета іпотеки, яка складає 1 086 000, 00 грн.

Згодом, з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "ДемісКанц" за Договором кредиту, 08.06.2015р. між Позивачем та Відповідачем укладено Іпотечний договір №085/15/15-025, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_3 за номером 680 (надалі - "Іпотечний договір"), за умовами якого в іпотеку Банку передано земельні ділянки.

Відповідно умовам Іпотечних договорів (розділ Іпотечного договору - "ВИЗНАЧЕННЯ"), предметом іпотеки є:

- земельна ділянка означає земельну ділянку, розміром 2,000 гектарів, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, із кадастровим номером 1221411000-01-078-0004, і яка належить Іпотекодавцю на праві власності відповідно до державного акту на право власності на землю від "26" грудня 2011 року Серії ЯЛ №940358 виданого Головою Дніпропетровської райдержадміністрації. Цей акт видано на підставі Договору купівлі продажу земельної ділянки від 08.09.2011 р., посвідчений приватним нотаріусом ДРНО ОСОБА_3 за номером в реєстрі 2130, та зареєстрований в реєстрі правочину від 08.09.2011 р. за №4627946. Акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №122140002000048.

- земельна ділянка означає земельну ділянку, розміром 2,000 гектарів, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, із кадастровим номером 1221411000-01-078-0003, і яка належить Іпотекодавцю на праві власності відповідно до державного акту на право власності на землю від "26" грудня 2011 року Серії ЯЛ №940357 виданого Головою Дніпропетровської райдержадміністрації. Цей акт видано на підставі Договору купівлі продажу земельної ділянки від 08.09.2011 р., посвідчений приватним нотаріусом ДРНО ОСОБА_3 за номером в реєстрі 2122, та зареєстрований в реєстрі правочину від 08.09.2011 р. за №4627925. Акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №122140002000050.

- земельна ділянка означає земельну ділянку, розміром 2,000 гектарів, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, із кадастровим номером 1221411000-01-078-0005, і яка належить Іпотекодавцю на праві власності відповідно до державного акту на право власності на землю від "26" грудня 2011 року Серії ЯЛ №940356 виданого Головою Дніпропетровської держадміністрації. Цей акт видано на підставі Договору купівлі продажу земельної ділянки від 08.09.2011 р., посвідчений приватним нотаріусом ДРНО ОСОБА_3 за номером в реєстрі 2103, та зареєстрований в реєстрі правочину від 08.09.2011 р. за №4627875. Акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №122140002000046.

- земельна ділянка означає земельну ділянку, розміром 2,000 гектарів, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, із кадастровим номером 1221411000-01-078-0007, і яка належить Іпотекодавцю на праві власності відповідно до державного акту на право власності на землю від "26" грудня 2011 року Серії ЯЛ №940355 виданого Головою Дніпропетровської райдержадміністрації. Цей акт видано на підставі Договору купівлі продажу земельної ділянки від 08.09.2011 р., посвідчений приватним нотаріусом ДРНО ОСОБА_3 за номером в реєстрі 2111, та зареєстрований в реєстрі правочину від 08.09.2011 р. за №4627903. Акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №122140002000047.

- земельна ділянка означає земельну ділянку, розміром 2,000 гектарів, із цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, із кадастровим номером 1221411000-01-078-0006, і яка належить Іпотекодавцю на праві власності відповідно до державного акту на право власності на землю від "26" грудня 2011 року Серії ЯЛ №940354 виданого Головою Дніпропетровської райдержадміністрації. Цей акт видано на підставі Договору купівлі продажу земельної ділянки від 08.09.2011 р., посвідчений приватним нотаріусом ДРНО ОСОБА_3 за номером в реєстрі 2137, та зареєстрований в реєстрі правочину від 08.09.2011 р. за №4627986. Акт зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №122140002000049.

За умовами п. 1.2 Іпотечних договорів іпотека поширюється на нижчезазначене майно та всі права іпотекодавця щодо цього майна, (вище і далі разом "Предмет Іпотеки"): земельна ділянка та усі існуючі та майбутні будівлі, споруди та комунікації, які розташовані або будуть розташовані на земельній ділянці, конструкції та обладнання, приналежності таких будівель, споруд та комунікацій, включаючи матеріали та обладнання, що придбані для здійснення будівельних ремонтних робіт та земельної ділянки.

В Іпотечних договорах (розділ Іпотечного договору - "ВИЗНАЧЕННЯ") сторони погодили, що іпотекою забезпечуються усі існуючі та майбутні грошові зобов'язання позичальників за кредитним Договором в частині їх збільшення внаслідок укладення між банком та позичальниками "27" квітня 2015 року Додаткової угоди № 8 (надалі - Договір про внесення змін) до Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 085/12/13-004 від 19.03.2013 року, у тому числі, але не виключно, і щодо сплати усіх процентів, комісій, неустойки, регресних та інших сум, належних до сплати позичальниками у відповідності з кредитним Договором у зв'язку із укладенням Договору про внесення змін та (і) усі існуючі та майбутні грошові зобов'язання щодо відшкодування усіх витрат, як вони визначені в п. 7.1 цього Іпотечного Договору, та (і) усі існуючі та майбутні грошові зобов'язання щодо сплати штрафів та неустойки за цим Іпотечним Договором.

За умовами ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекою держателя.

Згідно із ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Згідно із п. 5.1 Іпотечних договорів у разі настання будь-якого випадку невиконання банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки чи його частину у будь-який спосіб, дозволений законодавством України, чинним на дату прийняття рішення про звернення стягнення, зокрема, але не обмежуючись: шляхом позасудового врегулювання на підставі положень п.5.2. цього Іпотечного Договору, та/або шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом, та/або звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, в тому числі шляхом звернення у власність банку.

Звернення стягнення на іпотеку щодо будь-якої частини предмета іпотеки не впливає на дійсність іпотеки або прав чи засобів правового захисту банку за цим Іпотечним Договором.

Якщо банк вирішує звернути стягнення на предмет іпотеки, банк надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення випадку невиконання протягом строку, зазначеного в такій вимозі, якщо чинним законодавством України встановлено обов'язок банка щодо надіслання останнім відповідної вимоги.

На виконання положень ст.ст. 35, 37 Закону України "Про іпотеку" та умов договору, 21.04.2016 року відповідачу надіслана письмова вимога про усунення порушення зобов'язання (вих. №08.42-186/5985 від 20.04.2016 року), в якій відповідачу запропоновано погасити заборгованість за кредитом, а також попереджено про те, що у разі невиконання цієї вимоги у тридцятиденний строк, банк змушений вжити заходів для задоволення своїх вимог, шляхом звернення на предмет іпотеки, в тому числі і в інший спосіб як набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду.

Протягом встановленого тридцятиденного строку ця вимога відповідачем не була задоволена.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У частині першій статті 36 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із положеннями частини третьої зазначеної статті договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» ; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

При цьому згідно частини першої статті 37 Закону України Про іпотеку правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже, аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України Про іпотеку , 328, 335, 376, 392 ЦК України слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України Про іпотеку ).

Як правильно встановлено судом першої інстанції і не спростовано сторонами, умови договору третя особа - боржник по справі не виконував, кредит не погасив, в зв'язку з чим утворилася заборгованість, а положеннями іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто банк має право на визнання права власності на предмет іпотеки, або на укладення від імені банку договору купівлі-продажу іпотечного майна.

Таким чином, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на обтяжене іпотекою майно в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, неправильно застосував норми статей 33, 36, 37, 39 Закону України Про іпотеку , проте, установивши факт невиконання позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором, суд вірно вирішив спір по суті, захистивши порушені права кредитодавця щодо виконання позичальником грошових зобов'язань, забезпечених іпотекою.

Така правова позиція висловлена у постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі за № 6-1219 цс16 та постанові від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1625цс16.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Доводи апелянта про те, що банк, як фінансова установа не може мати у власності землі сільськогосподарського призначення, а тому звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності не відповідає способам захисту, визначеним статтею 16 ЦК України, є необґрунтованим, оскільки у відповідності до статті 15 Закону України Про іпотеку , заборони та обмеження щодо відчуження і цільового використання земельних ділянок, встановлені Земельним кодексом, є чинними при їх іпотеці, а у відповідності до статті 90 Земельного кодексу України, банк має право продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, що кореспондується з приписами частини 2 статті 15 Закону України Про іпотеку .

Посилання апелянта на те, що суд помилково погодився зі звітом про оцінку іпотечного майна, оскільки такий звіт відповідачем не визнається обґрунтованим, і з огляду на це, суд безпідставно відмовив у проведенні судової експертизи з оцінки іпотечного майна, колегія суддів також вважає безпідставними з огляду на наступне.

Згідно із ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, зроблену суб'єктом оціночної діяльності Приватним підприємством "Енергомакс" (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок серії МК №00758 від 21.05.2011р., видане Державним комітетом України по земельним ресурсам) станом на 19 липня 2016 року ринкова вартість предмету іпотеки (п'ять земельних ділянок) становить загальну суму 2 000 000 (два мільйона) гривень 00 копійок без ПДВ (грошова оцінка окремо кожної земельної ділянки становить 400 000,00 грн).

Відповідачем не спростовано належними доказами проведену експертну грошову оцінку, в той час як позивачем долучена до матеріалів справи рецензія Всеукраїнської асоціації фахівців оцінки на звіт про експертну грошову оцінку земельних ділянок, згідно з якою звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки ( л.с. 129 т. 1)

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо.

Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) належить до компетенції експерта, а тому посилання відповідача про незастосування експертом певного виду методологічної оцінки також є безпідставним.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Дегранд - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2016 року у справі № 904/7023/16- залишити без змін .

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя О.Г.Іванов

Суддя М.О.Дармін