Постанова

від 07.06.2017 по справі 915/1316/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2017 р.Справа № 915/1316/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів М.А. Мишкіної, С.В.Таран,

при секретарі судового засідання - А.В.Земляк,

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

від відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 03.04.2017р.

у справі №915/1316/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод"

до Приватного підприємства "Николаевстройкомплекс"

про зобов'язання повернути вагони в кількості 171 одиниці та стягнення неустойки в сумі 18 441 734,40 грн.,

в судовому засіданні 25.05.2017р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 07.06.2017р.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" звернулося до Приватного підприємства "Николаевстройкомплекс" з позовом та з урахуванням збільшення позовних вимог просило повернути позивачу рухомий склад, який складається з 171 залізничних вагонів за номерами: 59499921, 59537159, 59533158, 59493106, 59535229, 59498618, 59499368, 59534180, 59533851, 59493072, 59534958, 59499970, 59534768, 59537662, 59530113, 59499145, 59495119, 59536748, 59498766, 59535302, 59533877, 59493262, 59492371, 59535419, 59530071, 59499939, 59495127, 59492348, 59536474, 59536342, 59493247, 59492561, 59536805, 59533083, 59499475, 59493767, 59532770, 59499962, 59494278, 59492660, 59538165, 59537753, 59537233, 59536946, 59534784, 59534081, 59532622, 59494229, 59543454, 59535575, 59535559, 59536516, 59535443, 59534552, 59533927, 59530121, 59498642, 59536912, 59530212, 59499855, 59493700, 59493486, 59533836, 59493213, 59537654, 59492637, 59538082, 9492025, 59495077, 59492249, 59494567, 59543926, 59535781, 59534941, 59534578, 59534313, 59533976, 59533042, 59492967, 59535708, 59534842, 59530667, 59537274, 59534172, 59492231, 59532705, 59535823, 59493320, 59534511, 59492702, 59495150, 59532853, 59534651, 59493957, 59533703, 59533729, 59535252, 59537449, 59537803, 59534883, 59533174, 59532945, 59499384, 59537738, 59493734, 59532812, 59492306, 59536953, 59499822, 59536888, 59533067, 59534115, 59534503, 59530170, 59492264, 59492074, 59498675, 59537456, 59535930, 59536334, 59495101, 59492777, 59536201, 59533711, 59538322, 59538264, 59538132, 59537340, 59537027, 59535757, 59535369, 59535237, 59535013, 59532929, 59530659, 59530535, 59499111, 59498501, 59495069, 59495036, 59499566, 59494880, 59494807, 59494203, 59493122, 59492728, 59492546, 59492538, 59492413, 59492389, 59537464, 59533653, 59532465, 59530543, 59530485, 59499673, 59499277, 59498915, 59492488, 59492082, 59538116, 59537886, 59536565, 59536243, 59535047, 59534255, 59534073, 59492983, 59492934, 59492215, 59533133 на станцію повернення (станція Жовтнева) (т.3, а.с. 117-118). Одночасно позивач просив стягнути на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойку в сумі 18441734 грн. 40 коп. у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення переданого йому рухомого складу в тимчасове користування після закінчення строку дії договору від 16.08.2012 р. № 260-У, з урахуванням додаткових угод до нього.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти доводів, викладених в позові, з посиланням на те, що укладений між сторонами договір 16.08.2012 р. № 260-У є чинним, так як позивач не попередив відповідача про припинення дії договору в порядку, визначеному в договорі.

Ухвалою від 09.02.2016р. про забезпечення позову господарський суд Миколаївської області задовольнив заяву ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" і заборонив ПП "Николаевстройкомплекс" використовувати та/або розпоряджатися будь-яким способом 171 вагонами, котрі належать на праві власності ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" (т.2, а.с. 354-355).

Ухвалою від 16.12.2016р. господарський суд Миколаївської області задовольнив заяву ПП "Николаевстройкомплекс" і скасував вжиті ухвалою від 09.12.16р. заходи забезпечення позову з посиланням на те, що встановлена заборона може заподіяти матеріальні збитки ПП "Николаевстройкомплекс" (т.3, а.с.34-35).

Вказана ухвала була залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2017р. (т.3, а.с.101-109).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 03.04.2017р. в позові відмовлено з посиланням на те, що договір № 260-У укладений між сторонами 16.08.2012 р. за своєю правовою природою є змішаним договором, так як містить елементи договору підряду та елементи договору оренди, на який поширюються положення законодавства щодо договору найму. Із положень спірного договору випливає, що його дострокове припинення можливе в такому порядку: кожна із сторін має право розірвати даний договір в односторонньому порядку, проінформувавши письмово іншу сторону не менш ніж за 45 днів до передбачуваної дати розірвання договору (п. 8.4 договору). Отже, ТОВ «МГЗ» , звернувшись із повідомленням від 19.10.2015 р. №1391/101-05-117-05 про розірвання спірного договору з 26.11.2015 р. і пропозицією повернути вагони в кількості 171 одиниці, та з повідомленням від 26.11.2015 р. № 1642/101-05-117-05 про підтвердження розірвання договору і повернення вагонів, реалізувало своє право на розірвання договору в односторонньому порядку, проте з порушенням умов п. 8.4 договору, а саме: вимогу про розірвання договору направлено менше ніж за 45 днів до передбачуваної дати розірвання договору. Таким чином, спірний договір не може бути визнаний достроково розірваним, а тому підстави для стягнення неустойки відсутні.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування доводів, викладених в апеляційній скарзі, скаржник послався на порушення судом норм матеріального і процесуального права та зазначив, що:

-судом неповно з'ясовано обставини справи в частині припинення договору у зв'язку із закінченням строку, на який його укладено, внаслідок надсилання позивачем відповідачу заперечень строку дії. Суд з'ясував обставини справи тільки в частині дотримання порядку дострокового розірвання договору. Однак, дострокове розірвання договору не було підставою позову;

-судом порушено норми матеріального права, а саме ч.1 ст. 193 ГК України, ст. 525, 526, ч.ст.783 ЦК України, оскільки зроблено протиправний висновок про продовження строку дії договору на 2016 рік;

-порушено ч.1 ст.785 ЦК України, так як відмовлено у поверненні майна після закінчення строку дії договору, та порушено ч.2 ст.785 ЦК України, оскільки відмовлено у стягненні неустойки за користування річчю за час прострочення повернення майна.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

16.08.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (власник) та Приватним підприємством "Николаевстройкомплекс" (замовник) укладено договір №260-У про передачу рухомого складу в тимчасове користування, відповідно до умов якого власник передав в тимчасове платне користування замовника залізничні вагони, зокрема, хопер-цементовози ( том 1, а.с. 52-58).

Відповідно до п. 1.2 хопер, який передається в тимчасове платне користування, потребує ремонту і обліковується в ремонтному парку.

Умовами п. 1.5. сторони передбачили, що замовник організовує та проводить ремонт хоперу, включаючи передислокацію до місця проведення ремонтів, надає власнику всі документи, які підтверджують витрати, з послідуючим зарахуванням суми в рахунок оплати за користування вагонами.

Замовник сплачує погоджену суму оплати за даним договором за користування хопером. Власник компенсує вартість ремонту хоперу замовнику в рахунок орендної плати (п.1.6 договору).

Хопер вважається переданий в тимчасове користування власником і прийнятим замовником у відповідності до розділу 1 даного договору з дати підписання акту приймання-передачі (п. 2.1).

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що планові ремонти хоперу, переданого власником замовнику, проводяться власником власними силами та за власний рахунок. В разі не виконання замовником умов п. 3.1 договору провізний тариф за передислокацію вагону в/з пунктів проведення вказаного ремонту оплачує замовник за власний рахунок. У випадку не виконання замовником умов п. 3.1 договору провізний тариф за передислокацію вагонів в/з пунктів проведення вказаного ремонту оплачує замовник за рахунок власника.

Для вагонів, які передані в тимчасове користування, загальний час вагонодіб зменшується на кількість діб перебування такого вагону в ремонті, передбаченого п.1.3 договору. Дата початку ремонту вважається дата, вказана в повідомленні форми ВУ -23М (про переведення вагону в непрацюючий парк), включаючи дату форми ВУ-23М. Датою закінчення ремонту вважається дата, вказана в повідомленні форми ВУ-36М (про виписку вагону з ремонту), включаючи дату форми ВУ-36М. Замовник зобов'язаний надати копії вказаних документів власнику.

Пунктом 4.2 договору (в редакції додаткової угоди №9 від 10.10.2013р.) визначено, що вартість плати за користування одиницею рухомого складу (вагону) складає 131,1 грн. за добу.

Згідно з п. 4.4 договору вартість послуг за користування вагонами визначається як добуток кількості вагонодіб та ставки плати за користування рухомим складом за вирахуванням документально підтверджуючих витрат замовника на ремонти, які враховуються в акті виконаних робіт.

Після спливу строку користування замовник повинен повернути власнику прийнятий в тимчасове користування рухомий склад в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в користування, з урахуванням нормального зносу, очищений від залишків вантажу (п.п.5.3.6).

Відповідно до ч.2 ст.628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірний договір є змішаним договором, котрий містить елементи договору оренди та підряду, і на нього поширюються положення законодавства як оренди так і підряду, в тому числі і порядок його закінчення (розірвання).

У п.8.1 договору сторони визначили, що договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 31.06.2013р.

Вказаний пункт договору сторони додатковою угодою від 18.05.2013р. №5 погодили в іншій редакції, а саме: «Договір вступає в силу з дати підписання та діє до 31.12.2013р. Якщо за 15 днів до закінчення строку дії договору ні одна з сторін не попередить про його закінчення (розірвання), письмово повідомив про це іншу сторону, то договір вважається пролонгованим на кожен слідуючий календарний рік на тих же умовах" (том 3, а.с.17). Тобто договором сторони передбачили його пролонгацію в разі відсутності заперечень будь-якої з сторін.

Згідно з п. 8.4 кожна із сторін має право розірвати даний договір в односторонньому порядку, проінформувавши письмово іншу сторону не менше ніж за 45 днів до передбачуваної дати розірвання договору.

Усі обов'язки, взяті на себе сторонами під час виконання договору, продовжують діяти після припинення строку дії договору до моменту повного виконання своїх зобов'язань за договором (п. 8.8 договору).

На виконання умов договору ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" передало, а ПП "Николаевстройкомплекс" прийняло 191 вагон, що підтверджується додатками до договору від 16.08.2012р. №1 (том 1, а.с. 60), від 18.05.2013р. №2 (том 1, а.с. 59), від 01.08.2013 р. №3 (том 1, а.с. 67), від 15.10.2013р. №4 (том 1, а.с. 73), від 28.10.2013р. №5 (том 1, а.с. 75), підписаними уповноваженими представниками сторін і скріпленими печатками, та відповідними актами приймання-передачі вагонів у ремонт (том 1, а.с. 19-37).

В судовому засіданні апеляційної інстанції сторони підтвердили, що наприкінці 2014 року із переданих у користування вагонів замовник повернув власнику 20 вагонів, отже у користуванні відповідача залишилися вагони у кількості 171 одиниці.

16.04.2015р. відповідач направив на адресу позивача лист №16/04-1 в якому повідомив про фінансову недоцільність використання вагонів через політичну та економічну кризу в країні. Одночасно відповідач вказав на те, що відносно деяких вагонів закінчується строк міжремонтного періоду, тому відповідач змушений буде виводити ці вагони з оренди та направляти їх в ремонтне депо або повертати власнику. У зв'язку з чим замовник запропонував викупити вагони, що знаходяться у нього в користуванні в рахунок погашення визначеної ним заборгованості (том 1, а.с.38).

В доповнення до листа від 16.04.2015р. №16/04-1 відповідач 17.04.2015р. надіслав на адресу позивача іншу пропозицію щодо призупинення дії договору №260-У від 16.08.2012р. в частині призупинення нарахувань грошових коштів за користування вагонами (том 1, а.с. 39).

Позивач 19.10.2015р. звернувся до відповідача з повідомленням №1391/101-05-117-05 про дострокове розірвання договору №260-У з 26.11.2015р. та з пропозицією повернути вагони в кількості 171 одиниці (том 1, а.с. 42).

В свою чергу, відповідач листом від 29.10.2015р. №29/10-1 повідомив позивача про те, що розірванням договору сторони не врегулюють всі питання, так як власник компенсує вартість ремонту рухомого складу виключно в рахунок орендної плати, та наполягав на відшкодуванні вартості ремонту вагонів (том 1, а.с. 40-41).

27.11.2015р. позивач направив на адресу відповідача листа від 26.11.2015р. №1642/101-05117-05, в якому запропонував розірвати договір №260-У від 16.08.12р. згідно умов договору, а саме, на підставі п. 8.1 договору в редакції додаткової угоди №5 від 18.05.2013р., яким передбачено розірвання (припиненн) договору шляхом письмового повідомлення іншої сторони за 15 днів до закінчення його строку дії.

Відповідач вагони не повернув, у зв'язку з чим позивач 15.09.2016р. повторно звернувся з вимогою про повернення вагонів (том 1, а.с.45-46).

Враховуючи, що вимоги позивача про повернення вагонів залишені відповідачем без задоволення, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з пунктом 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами частини 2 ст. 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ч.1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як зазначено вище, позивач, користуючись наданим йому п. 8.1 договору правом в редакції додаткової угоди №5 від 18.05.2013р., листом від 26.11.2015р. №1642/101-05-117-05 повідомив відповідача про розірвання спірного договору та просив повернути вагони в кількості 171 одиниці.

Отже, позивач звернувся до відповідача з вимогою про розірвання договору не пізніше 15 днів до закінчення дії договору, а тому спірний договір №260-У від 16.08.2012р. припинив свою дію з 01.01.2016р. у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція вважає помилковим висновки суду першої інстанції, що позивачем не подано доказів на підтвердження того, що ним за 15 днів до 31.12.2015р. письмово повідомлено ПП "Николаевстройкомплекс" про відмову пролонгації спірного договору, а тому договір №260-У від 16.08.2012р. був пролонгований на 2016р., оскільки позивач в листі від 26.11.2015р., тобто не менше, ніж за 15 днів до закінчення дії договору повідомив відповідача про намір припинити дію договору з підстав закінчення строку, на який його було укладено. Отже, права відповідача жодним чином не були порушені позивачем тим, що останній раніше (за місяць) повідомив відповідача про намір припинити дію договору у зв'язку із закінченням строку його дії на підставі п. 8.1 договору.

Так як строк дії договору закінчився, відповідач зобов'язаний повернути позивачу рухомий склад, як то передбачено умовами п.п. 5.3.6 договору.

Згідно з частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами ч.2 с. 785 Цивільного кодексу України визначено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не повернув після закінчення строку дії договору вагони і не намагався їх повернути у визначений договором строк, а, навпаки, вважав договір пролонгованим. Отже, неповернення вагонів за період з 01.01.2016р. по 14.02.2017р. відбулося виключно з вини ПП "Николаевстройкомплекс", що є обов'язковою умовою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Водночас, законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди (аналогічні висновки містяться у постановах Верховного суду України від 18.04.200р. у справі №30/190, від 26.11.2011р. у справі №505/2712/2011).

Статтею 257 ЦК України встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Спеціальна позовна давність в однин рік згідно із п.1 ч.2 ст.258 ЦК України застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.1 ст.546 та ст.549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст. 785 ЦК України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування майном за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправомірним.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач після припинення дії договору не повернув позивачу вагони в кількості 171 одиниці, у зв'язку з чим за період з 01.01.2016р. по 14.02.2017р. виникло прострочення виконання зобов'язання, яке склало 411 днів.

Перевіривши розрахунок позивача, судова колегія вважає його вірним та погоджується з доводами про те, що з відповідача підлягає стягненню неустойка за користування вагонами за весь час прострочення в сумі 18441734,40 грн. (131,20грн. (ставка)*171 (вагон)*411 днів (прострочення)*2 (подвійний розмір).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" підлягає задоволенню, рішення господарського суду Миколаївської області від 03.04.2017р. у справі №915/1316/16 скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 99,103-105 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 03.04.2017р. у справі №915/1316/16 скасувати, позов задовольнити.

Зобов'язати Приватне підприємство "Николаевстройкомплекс" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" вагони в кількості 171 одиниці за номерами: 59499921, 59537159, 59533158, 59493106, 59535229, 59498618, 59499368, 59534180, 59533851, 59493072, 59534958, 59499970, 59534768, 59537662, 59530113, 59499145, 59495119, 59536748, 59498766, 59535302, 59533877, 59493262, 59492371, 59535419, 59530071, 59499939, 59495127, 59492348, 59536474, 59536342, 59493247, 59492561, 59536805, 59533083, 59499475, 59493767, 59532770, 59499962, 59494278, 59492660, 59538165, 59537753, 59537233, 59536946, 59534784, 59534081, 59532622, 59494229, 59543454, 59535575, 59535559, 59536516, 59535443, 59534552, 59533927, 59530121, 59498642, 59536912, 59530212, 59499855, 59493700, 59493486, 59533836, 59493213, 59537654, 59492637, 59538082, 9492025, 59495077, 59492249, 59494567, 59543926, 59535781, 59534941, 59534578, 59534313, 59533976, 59533042, 59492967, 59535708, 59534842, 59530667, 59537274, 59534172, 59492231, 59532705, 59535823, 59493320, 59534511, 59492702, 59495150, 59532853, 59534651, 59493957, 59533703, 59533729, 59535252, 59537449, 59537803, 59534883, 59533174, 59532945, 59499384, 59537738, 59493734, 59532812, 59492306, 59536953, 59499822, 59536888, 59533067, 59534115, 59534503, 59530170, 59492264, 59492074, 59498675, 59537456, 59535930, 59536334, 59495101, 59492777, 59536201, 59533711, 59538322, 59538264, 59538132, 59537340, 59537027, 59535757, 59535369, 59535237, 59535013, 59532929, 59530659, 59530535, 59499111, 59498501, 59495069, 59495036, 59499566, 59494880, 59494807, 59494203, 59493122, 59492728, 59492546, 59492538, 59492413, 59492389, 59537464, 59533653, 59532465, 59530543, 59530485, 59499673, 59499277, 59498915, 59492488, 59492082, 59538116, 59537886, 59536565, 59536243, 59535047, 59534255, 59534073, 59492983, 59492934, 59492215, 59533133 на станцію повернення (станція Жовтнева).

Стягнути з Приватного підприємства "Николаевстройкомплекс" ідентифікаційний код 34707059) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (ідентифікаційний код 33133003) неустойку в розмірі 18441734,40 грн. та витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 206 700 грн.

Стягнути з Приватного підприємства "Николаевстройкомплекс" ідентифікаційний код 34707059) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (ідентифікаційний код 33133003) витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи в розмірі 228885,80 грн.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 09.06.2017

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя М.А. Мишкіна

Суддя С.В. Таран