Рішення

від 12.06.2017 по справі 916/127/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" червня 2017 р.Справа № 916/127/17

Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів:

головуючий суддя - Петренко Н.Д.

суддя Желєзна С.П.

суддя Гуляк Г.І.

при секретарі Воровіної Т.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу №916/127/17

за позовом: Державної екологічної інспекції в Одеській області, м. Одеса

до відповідача: комунального підприємства Джерело , с. Орлівка Ренійського району Одеської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області, с. Орлівка Ренійського району Одеської області

про стягнення 225074,61 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 57/02 від 10.01.2017 у матеріалах справи

від відповідача : ОСОБА_2, довіреність у матеріалах справи

від третьої особи: не з'явився. Надано через канцелярію суду клопотання про розгляд справи за наявними документами.

СУТЬ СПОРУ: позивачем у справі - Державною екологічною інспекцією в Одеській області заявлені вимоги про стягнення з відповідача - комунального підприємства Джерело (КП Джерело ) 225074,61 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу у вигляді збитків, нанесених державі Україна за водокористування без спеціального дозволу за період з 01.10.2014.

У відзиві на позов відповідач у справі проти позову заперечував.

22.03.2017 ухвалою суду до участі у справі залучено Орлівську сільську раду Ренійського району Одеської області у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

За клопотанням сторін строк розгляду справи подовжувався в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

03.04.2017 ухвалою суду справу № 916/127/17 в порядку ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України було призначено до колегіального розгляду. Протоколом від 03.04.2017 визначено автоматичний склад колегії суддів: головуючий суддя Петренко Н.Д., судді Оборотова О.Ю. та Желєзна С.П.

Ухвалою суду від 03.04.2017 справу № 916/127/17 прийнято до колегіального розгляду у складі: головуючий суддя - Петренко Н.Д., судді Оборотова О.Ю. та Желєзна С.П. та розгляд справи було призначено на 25.04.2017 о 12 год. 40 хв.

Оскільки судове засідання, призначене на 25.04.2017 не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному, а після виходу його з лікарняного - 10.05.2017 член колегії Оборотова О.Ю. знаходилась на лікарняному з 24.04.2017, справу передано на повторний автоматичний розподіл для внесення змін до складу колегії.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.05.2017 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Петренко Н.Д., судді Желєзна С.П. та Гуляк Г.І., який ухвалою від 11.05.2017 прийняв справу № 916/127/17 до свого провадження з визначенням дати розгляду - 12.06.2017 о 11:30.

Роглядом матеріалів справи встановлено:

В період з 07.06.2016 по 17.06.2016 Державною екологічною інспекцією в Одеській області проведено позапланову перевірку КП Джерело на предмет дотримання останнім вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами проведення якої складено акт.

Зазначеним актом від 17.06.2016 Державною екологічною інспекцією в Одеській області було встановлено порушення відповідачем в період з 01.10.2014 вимог природоохоронного законодавства, зокрема, використання підземних вод без отримання спеціального дозволу на користування надрами, що є порушенням ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України.

15.06.2016 державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Одеської області був складений протокол № 000699 про адміністративне правопорушення, вчинене директором КП Джерело ОСОБА_3 Правопорушення посадової особи відповідача, полягало у тому, що директором було допущено порушення провадження господарської діяльності КП Джерело , а саме, що у період з 01.07.2014 по теперішній час КП Джерело здійснює господарську діяльність з водопостачання населенню с. Орлівка без наявності дозволу на спеціальне водокористування.

21.06.2016 позивач звернувся з претензією до КП „Джерело» у відповідності до якої Державною екологічною інспекцією в Одеській області було запропоновано відповідачеві добровільно відшкодувати збитки, заподіяні державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

У відповіді на претензію КП „Джерело» відмовилося задовольняти вимоги Державної екологічної інспекції з огляду на їх безпідставність. В обґрунтування відмови зазначало, що КП „Джерело» є комунальним підприємством і здійснює постачання води з артезіанської свердловини для споживачів с. Орлівка Ренійського району Одеської області, дошкільного навчального закладу і школи. З посиланнм на положення ст. 16 Закону України „Про питну воду і питне водопостачання» вказувало, що не є водокористувачем в розумінні ст.. 42 Водного кодексу і повинен мати інший дозвіл - на користування надрами. При цьому ст. 23 Кодексу про надра України закріпляє право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 м. куб. на добу. Вказаний ліміт підприємством не перевищений, що підтверджується даними статистичної звітності 2-ТП(водгосп) за 2014-2016 роки. Також вказував, що підприємством сплачено рентну плату за весь обсяг використаної води як за понадлімітне використання згідно п. 255.11.15. Податкового кодексу України за період з червня 2014 року по березень 2016 року, що підтверджується звітами та довідкою Ренійського відділення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції від 07.07.2016 року № 632/10-15-25.

З наданих в обґрунтування позову документів, а саме з довідки №11 від 10.06.2016 вбачається, що за період з 01.07.2014 по 10.06.2017 КП „Джерело» обсязи використаних вод із 4-х артсвердловин склали 57017 м. куб.

Оскільки відповідачем у добровільному порядку не було сплачено розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, Державною екологічною інспекцією в Одеській області було подано позов про стягнення із ДП „Джерело» заподіяної шкоди, розмір якої становить 225074,61 грн.

У відзиві на позов відповідач по справі вказував на його безпідставність. Крім доводів, перелічених в відповіді на претензію, зазначав про відсутність в діяї ДП „Джерело» складу господарського правопорушення правопорушення.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

В силу положень ст. 2 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища від 25 червня 1991 року за №1264-XII (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища) відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до абзацу п. 1.1 розяснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища від 27.06.2001р. № 02-5/744 (з наступними змінами доповненнями) відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України (далі - Цивільний кодекс), Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон), а також розроблюваним відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством. У вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, слід керуватися нормами природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, а з питань, не врегульованих цим законодавством, - відповідними правилами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 68, ч. 1 ст. 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.

Положеннями ч. ч. 1-2 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є витрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Господарський суд зазначає, що для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Аналогічну правову позицію висловлено у п. 1.3 розяснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища від 27.06.2001р. № 02-5/744, згідно з яким розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.

В силу положень ч. ч. 1-3 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Разом з тим, положеннями п. у п. 1.6 розяснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища від 27.06.2001р. № 02-5/744 передбачено, що господарський суд, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, повинен виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу). Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

З огляду на викладене, господарський суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору встановити факт наявності або відсутності у діях ДП „Джерело» цивільного правопорушення, які, в даному випадку, збігаються з елементами складу порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Факт прушення ДП „Джерело» вимог природоохоронного законодавства підтверджується актом від 17.06.2016 на предмет дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, з якого вбачається, що ДП „Джерело» у період з 01.07.2014 по теперішній час здійснював забір вод без дозволу на спеціальне водокористування.

В силу положень п. „г ч. 1 ст. 39 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища підземні води є природними ресурсами загальнодержавного значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Водного кодексу України від 6 червня 1995 року за N 213/95-ВР (з наступними змінами і доповненнями) водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.

При цьому, ст. 1 Водного кодексу України встановлено, що під підземними водами розуміють води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах.

Відповідно до ст. 46, ч. 1 ст. 48, ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне першочергово зазначити, що положеннями ст. 38 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища передбачено, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Разом з тим, положеннями ст. ст. 110, 111 Водного кодексу України передбачено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення від 12.12.1994р. № 827 (з наступними змінами та доповненнями) підземні води, а саме мінеральні (лікувальні, лікувально-столові, природні столові), питні (для централізованого водопостачання, для нецентралізованого водопостачання) промислові; технічні; теплоенергетичні було віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення. З огляду на викладене, господарський суд зазначає, що в розумінні ст.6 Кодексу України про надра підземні води є природними ресурсами загальнодержавного значення.

Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку, що ПД „Джерело» було вчинено порушення законодавства про охорону навколишнього природного законодавства, яке полягає у самовільному використанні підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування протягом періоду з 01.07.2014 по 10.06.2016 без спеціального дозволу, що свідчить про порушення відповідачем вимог Водного кодексу України.

Як зазначалось по тексу рішення вище, розрахунок заподіяної відповідачем шкоди було здійснено відповідно до ОСОБА_3 розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів № 389 від 20.07.2009. (з наступними змінами і доповненнями).

Оскільки обсяг самовільно використаних вод ДП „Джерело» підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою №11 від 10.06.2016 та те, що сторонами не заперечується відсутність у вказаний в позові період передбаченого чинним законодавством України дозволу на водокористування, господарський суд доходить висновку, що здійснений розрахунок шкоди у розмірі 225074,61 грн. є правильним та обґрунтованим.

Досліджуючи питання наявності причинно-наслідкового звязку між вчиненим ДП „Джерело» порушенням природоохоронного законодавства та заподіяними збитками, господарський суд виходить з того, що допущене відповідачем порушення природоохоронного законодавства мало місце в результаті здійснення відповідачем своєї господарської діяльності без отримання відповідних дозволів. Викладені обставини, за переконанням суду, підтверджують наявність причинно-наслідкового звязку між здійсненим порушенням та завданими ним збитками, а отже, як наслідок, про наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Державної екологічної інспекції в Одеській області до ДП „Джерело» у сумі 225074,61 грн.

Доводи ДП „Джерело»про відсутність правових підстав для задоволення позову спростовуються наявними у матеріалах справи відомостями про здійснення водопостачання без наявності дозволу на спец водокористування. Строк дії дозволу з 13.06.2011 на спецводокористування № УКР 2474 - А/Оде закінчився 22.06.2014. Новий дозвіл на спецводокористування № УКР 2474-А/Оде із строком до 22.09.2021 підприємство отримало 27.09.2016.

Враховуючи фактичні обставини справи, суд вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні справи по суті, судом брались до уваги не лише довідки про обсяг використаних відповідачем вод без отримання спеціального дозволу, а також інші письмові докази, такі як акт від 17.06.2016 на предмет дотримання КП Джерело» вимог природоохоронного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, які містять необхідні відомості та які не були оскаржені ні відповідачем ні його посадовими особами у встановленому порядку.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених Державною екологічною інспекцією в Одеській області позовних вимог до КП „Джерело» у повному обсязі. Таким чином з КП „Джерело» слід стягнути збитки у розмір 225074,61 грн. відповідно до ст. ст. 22, 256, 257, 267, 614, 1166 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 5, 38, 39, 68, 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища, ст. ст. 1, 2, 46, 48, 49, 110, 111 Водного кодексу України.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з комунального підприємства „Джерело» (Одеська область, Кенійський район, с. Орлівка, код ЄДРПОУ 31069570) на користь держави Україна шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 225074 (двісті двадцять п'ять тисяч сімдесят чотири) грн. 61 коп. на рахунок № 33118331700409 фонду охорони навколишнього природного середовища Орловської сільської ради Ренійського району, МФО 828011, код ЄДРПОУ 37564933, банк - ГУДКУ в Одеській області, одержувач - УК у Ренійському районі, код бюджетної класифікації 24062100, символ звітності банку - 331, балансовий рахунок 3311.

3.Стягнути з комунального підприємства „Джерело» (Одеська область, Кенійський район, с. Орлівка, код ЄДРПОУ 31069570) на користь Державної екологічної інспекції в Одеській області /65107, м. Одеса, проспект Шевченка, 12, ідентифікаційний код 38017120/ судовий збір у розмірі 3376 (три тисячі триста сімдесят шість) грн.12 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказивидати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12 червня 2017 р.

Суддя Н.Д. Петренко

Суддя С.П.Желєзна

Суддя Г.І. Гуляк