Постанова

від 06.06.2017 по справі 925/205/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2017 р. Справа№ 925/205/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання: Молокопой І.А.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Торгівельно - розважальний комплекс ,,Південний"

на рішення господарського суду Черкаської області від 05.04.2017

у справі № 925/205/17 (суддя Єфіменко В.В.)

за позовом Черкаської місцевої прокуратури в інтересах Виконавчого комітету Черкаської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Торгівельно - розважальний комплекс ,,Південний"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Керівник Черкаської місцевої прокуратури звернувся в господарський суд Черкаської області в інтересах Виконавчого комітету Черкаської міської ради (далі - прокурор) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Торгівельно - розважальний комплекс ,,Південний" (далі - позивач) про стягнення 100 104,73 грн. втрат внаслідок інфляції та 28 375,31 грн. 3% річних за неналежне виконання зобов'язань по грошових розрахунках по договору пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Черкаси у разі будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими офісно-торгівельними приміщеннями по вул. Гагаріна, 23 в м. Черкаси від 25.08.2015 № 204.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 05.04.2017 у справі № 925/205/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь Виконавчого комітету Черкаської міської ради 100 104,73 грн. втрат внаслідок інфляції та 28 375,31 грн. 3% річних. Стягнуто з відповідача на користь прокуратури Черкаської області 1 927,20 грн. витрат по сплаті судового збору.

Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на встановлені ним обставини, положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у даній справі та наявність правових підстав для їх задоволення.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 05.04.2017 у справі № 925/205/17 скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник вказує, що судом першої інстанції не досліджено умови, викладені в п. 3.2.2 договору, за змістом якого замовник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу виконкому зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми. На думку відповідача, виходячи зі змісту даного пункту, для застосування даної відповідальності мають бути дотримані дві умови: зобов'язання має бути простроченим, а також має бути заявлена вимога. Однак, Черкаський міськвиконком з подібною вимогою до відповідача не звертався.

Відповідач зазначає про те, що під час розгляду справи, між сторонами договору укладалась мирова угода на стадії виконання судового рішення, та станом на дату прийняття рішення проект мирової угоди проходив погодження у виконавчому комітеті. За умовами мирової угоди відповідач має сплатити, в тому числі, суму боргу за договором протягом трьох місяців рівними частинами. Строк сплати останнього платежу - 30.06.2017. Тобто, сторони домовились про новий строк виконання зобов'язання, який, на час розгляду справи не настав. З огляду на наведене, апелянт зазначає про відсутність факту порушення строку виконання грошового зобов'язання, а відповідно, й про відсутність підстав для покладення відповідальності за його порушення.

В доповненнях на апеляційну скаргу, крім вищевикладеного, відповідач зазначає про відхилення судом першої інстанції його клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з проходженням процедури укладення мирової угоди, що позбавило відповідача можливості надати суду підписану мирову угоду.

На думку апелянта, вищенаведені обставини, свідчать про відсутність порушення або загрози інтересам держави в особі Черкаського міськвиконкому, а тому відсутні були підстави для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд.

В судовому засіданні 06.06.2017 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, прокурор та представник позивача заперечили проти наведених доводів.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила таке.

Між виконавчим комітетом Черкаської міської ради (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Торгівельно-розважальний комплекс ,,Південний" (відповідачем) було укладено договір пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Черкаси у разі будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими офісно-торгівельними приміщеннями по вул. Гагаріна, 23 в м. Черкаси від 25.08.2015 № 204 (далі - Договір), відповідно до умов якого, на підставі п. 2.2.1 замовник зобов'язався до 30.06.2015 сплатити пайову участь у сумі 1 283 394 грн. єдиним платежем до спеціального фонду міського бюджету.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.07.2016 у справі № 925/652/16 за позовом Виконавчого комітету Черкаської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Торгівельно-розважальний комплекс ,,Південний" про стягнення 1 735 239,83 грн. заборгованості за договором №204 від 25.08.2015, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Торгівельно-розважальний комплекс ,,Південний" на користь виконавчого комітету Черкаської міської ради 1 283 394 грн. - основної заборгованості за Договором, 327 142,40 грн. - пені, три проценти річних за період з 01.07.2015 по 26.05.2016 на суму 34 872 грн., та інфляційні втрати на суму 89 830,45 грн. нарахованих за період з липня 2015 по травень 2016 включно (а.с.14-16).

Даним рішенням встановлено невиконання ТОВ ,,ТРК ,,Південний" умов договору № 204 від 25.08.2015 в частині сплати коштів пайової участі, та за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань стягнуто пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Доказів виконання рішення господарського суду Черкаської області від 12.07.2016 у справі № 925/652/16 матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, прокурор зазначає про те, що відповідачем не виконано рішення господарського суду Черкаської області від 12.07.2016 у справі № 925/652/16, кошти за договором №204 від 25.08.2015 до міського бюджету не сплачено, в зв'язку з чим заявлено до стягнення на користь виконавчого комітету Черкаської міської ради інфляційні збитки за період з червня 2016 по січень 2017 включно в розмірі 100 104,73 грн. та 3% річних у сумі 28 375,31 грн., нарахованих за період з 27.05.2016 по 20.02.2017.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, керівник Черкаської місцевої прокуратури, посилаючись на приписи ст. 23 Закону України ,,Про прокуратуру" вказав на те, що виконавчий комітет Черкаської міської ради є органом місцевого самоврядування та уповноваженим органом у спірних правовідносинах, а також стороною договору, однак, не використав в судовому порядку право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи встановлені у даній справі обставини та наявні докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, з огляду на таке.

Матеріалами справи, а саме, рішенням господарського суду Черкаської області від 12.07.2016 у справі № 925/652/16, підтверджується, що відповідачем, як стороною договору пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Черкаси у разі будівництва багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими офісно-торгівельними приміщеннями по вул. Гагаріна, 23 в м. Черкаси від 25.08.2015 № 204, не виконано зобов'язання зі сплати пайової участі у сумі 1 283 394 грн. до спеціального фонду міського бюджету.

В зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань, вказаним рішенням стягнуто з відповідача на користь виконавчого комітету Черкаської міської ради 1 283 394 грн. - основної заборгованості за договором, 327 142,40 грн. - пені, три проценти річних за період з 01.07.2015 по 26.05.2016 на суму 34 872,98 грн., та інфляційні втрати на суму 89 830,45 грн. нараховані за період з липня 2015 по травень 2016 включно.

За змістом ст.ст. 611, 612 ЦК України правові наслідки, встановлені договором або законом, настають у разі порушення зобов'язання, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як роз'яснено в пункті 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 ,,Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Згідно з положеннями ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, нарахування інфляційних та 3% річних позивач має право проводити на заборгованість відповідача аж до моменту повного погашення основного боргу, який на час звернення до суду відповідачем не сплачено.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем розраховано інфляційні втрати з простроченої суми основного боргу 1 283 394,00 грн. за період прострочення після прийняття судового рішення про стягнення цієї заборгованості з червня 2016 по січень 2017 в розмірі 100 104,73 грн., а 3% річних - з 27.05.2016 по 20.02.2017 в розмірі 28 375,31 грн.

Колегія суддів зазначає, що перевіривши наданий позивачем розрахунок, вважає його правильним, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат за період з червня 2016 по січень 2017 в розмірі 100 104,73 грн. та 3% річних - з 27.05.2016 по 20.02.2017 в розмірі 28 375,31 грн. підлягають задоволенню, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Посилання відповідача на п.3.2.2 договору, за змістом якого замовник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу виконкому зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми, а оскільки така вимога виконкому відсутня, то строк виконання зобов'язання не настав, є безпідставним, оскільки суперечить приписам ст. 530 ЦК України з урахуванням положень пункту 2.2.1 договору № 204 від 25.08.2015.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначає про те, що під час розгляду справи, між сторонами договору укладалась мирова угода на стадії виконання судового рішення, та станом на дату прийняття рішення проект мирової угоди проходив погодження у виконавчому комітеті. В даній угоді сторони домовились про новий строк виконання зобов'язання, який, на час розгляду справи не настав. З огляду на наведене, апелянт зазначає про відсутність факту порушення строку виконання грошового зобов'язання, а відповідно, й про відсутність підстав для покладення відповідальності за його порушення. В доповненнях на апеляційну скаргу, крім вищевикладеного, відповідач зазначає про відхилення судом першої інстанції його клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з проходженням процедури укладення мирової угоди, що позбавило відповідача можливості надати суду підписану мирову угоду.

Зокрема, до матеріалів апеляційної скарги відповідачем було додано копію мирової угоди на стадії виконання судового рішення від 04.04.2017, яка підписана зі сторони стягувача - першим заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, зі сторони боржника - директором ТОВ ,,ТРК ,,Південний".

Колегія суддів на спростування вищенаведених доводів відповідача зазначає про таке.

В ході розгляду спору в суді першої інстанції, відповідачем заявлялись клопотання про відкладення розгляду справи, зокрема, в клопотанні відповідача, яке надійшло на адресу суду 21.03.2017 було викладено прохання відкласти розгляд справи у зв'язку з попередньою домовленістю з виконавчим комітетом Черкаської міської ради про мирне врегулювання спору.

Зазначене клопотання було задоволено судом першої інстанції та відкладено розгляд справи ухвалою суду від 21.03.2017 року.

В судовому засіданні 05.04.2017 представником відповідача повторно було заявлено аналогічне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з можливістю вирішення спору мирним шляхом. Однак, будь - яких доказів на підтвердження своїх доводів, відповідачем суду надано не було, з огляду на що, в задоволенні такого клопотання судом було відмовлено, що відображено як в протоколі судового засідання так і в рішенні суду.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У ст. 69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Слід зазначити, що колегія суддів не вбачає у даному випадку порушення норм процесуального права, оскільки за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, зокрема, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Однак, заявляючи клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з мирним врегулюванням спору, відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення таких дій.

Щодо наданої суду апеляційної інстанції копії мирової угоди сторін спору, колегія суддів зазначає, що, по-перше, така мирова угода в суд першої інстанції надана не була, хоча датована 04.04.2017, днем раніше ніж прийнято рішення у справі, по-друге, не може бути взята до уваги судом апеляційної інстанції ще й з тих підстав, що не затверджена судом, а сторони в п. 10.1 погодили, що вона набирає чинності після її затвердження судом.

Крім того, слід зазначити, що за змістом ст. 180 ГК України ціна та строк дії договору є істотними умовами договору.

Сторони в договорі № 204 від 25.08.2015 року дійшли згоди, що ціна договору становить 1 283 394,00 грн., які мають бути сплачені відповідачем до 30.06.2015 року (п.п. 1.2, 2.2.1) та погодили строк його дії - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань і вважається виконаним при проведенні сторонами остаточних розрахунків (п.6.3).

У відповідності до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 5.2 договору зміни й доповнення до нього можуть вноситись тільки у письмовій формі за згодою сторін, шляхом підписання відповідних додаткових угод.

Водночас, за змістом ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Тобто, з правового аналізу наведених норм законодавства та умов договору, слід дійти висновку, що зміна строків виконання зобов'язання можлива лише за умови підписання додаткових угод до договору.

Матеріали справи не містять доказів підписання сторонами договору додаткових угод до нього, зокрема, в частині перенесення строків виконання зобов'язання зі сплати коштів пайової участі.

При цьому, укладання між сторонами мирової угоди на стадії виконання судового рішення, яка за своєю правовою природою є домовленістю про відстрочення виконання судового рішення, не може змінювати строки виконання зобов'язання, погоджені в договорі, як про те вказує відповідач.

В частині посилання апелянта щодо відсутності порушення або загрози інтересам держави в особі Черкаського міськвиконкому, а тому й відсутності підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Згідно зі ст. 18 ГПК України до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами.

При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва.

За змістом ст. 23 Закону України ,,Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, прокурор зазначає, що виконавчий комітет Черкаської міської ради, який є органом місцевого самоврядування та уповноваженим органом у спірних правовідносинах не використав свого права на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, зокрема, не звертався до органів виконавчої служби з наказом щодо виконання рішення господарського суду Черкаської області від 12.07.2016 у справі № 925/652/16, що також підтверджується матеріалами справи.

Тобто, у даному випадку слід дійти висновку, що Керівник Черкаської місцевої прокуратури обґрунтовано та правомірно звернувся до суду з даним позовом в інтересах Виконавчого комітету Черкаської міської ради.

З огляду на вищевикладене, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, а тому вони відхиляються апеляційним судом, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Черкаської області від 05.04.2017 у справі № 925/205/17 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги у даній справі розподіляються відповідно до ст. 49 ГПК України та покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Черкаської області від 05.04.2017 у справі №925/205/17 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Торгівельно-розважальний комплекс ,,Південний" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім