Ухвала

від 13.06.2017 по справі 916/1538/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про припинення провадження

"13" червня 2017 р. Справа № 916/1538/16

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Величко Т.А.,

ОСОБА_1

(склад колегії суддів змінено згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.06.2017р.)

при секретарі - Колбасовій О.Ф.

за участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2

Від відповідача: ОСОБА_3

Від скаржника: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення господарського суду Одеської області від 25 серпня 2016 року

у справі № 916/1538/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт»

до відповідача: Кодимської міської ради Одеської області

про визнання права власності; скасування рішення; визнання недійсним свідоцтва про право власності; скасування рішення про державну реєстрацію прав,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ТОВ "Стандарт" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Кодимської міської ради Одеської області та Кодимського районного управління юстиції Одеської області про визнання за позивачем права власності на нерухоме майно - лазню площею 647,8 кв.м, що розташована за адресою: Одеська область, м. Кодима, вул. Шевченка, 46; скасування рішення сесії Кодимської міської ради №1147-VІ від 30.04.2014 року про віднесення до спільної власності територіальної громади м. Кодима Одеської області приміщення міської лазні, розташованої за адресою: вул. Шевченка, 44, м. Кодима Одеської області; визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САК № 048843 від 31.10.2014 року - Банний комплекс, розташований за адресою: Одеська область, м. Кодима, вул. Шевченка, 44; а також скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, індексний номер: 16902200 від 31.10.2014 року щодо реєстрації за територіальною громадою м. Кодима права власності на вищевказаний банний комплекс.

В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на те, що відповідно до свідоцтва про права власності на нерухоме майно від 06.04.2007р. серії ЯЯЯ № 723658, виданого на підставі рішення виконкому Кодимської міської ради від 22.12.2006р. № 148, він є власником нерухомого майна загальною площею 1139 кв.м., розташованого в м. Кодима, вул. Шевченка, 46, до складу якого входить і спірна лазня площею 647,8 кв.м. Вказуючи те, що зазначена лазня, а також банний комплекс у м. Кодима по вул.. Шевченка, 44, на який відповідачу видано оспорюване свідоцтво про право власності, є одним і тим же нерухомим майном, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.06.2016 року порушено провадження у справі в частині вимог до Кодимської міської ради, а у прийнятті позовної заяви в частині вимог до Кодимського районного управління юстиції Одеської області, з огляду на припинення діяльності вказаного органу, відмовлено.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.08.2016 року (суддя Щавинська Ю.М.) позов задоволено, визнано за ТОВ "Стандарт" право власності на нерухоме майно - лазню площею 647,8 кв.м, що розташована за адресою: Одеська область, м. Кодима, вул. Шевченка, 46; скасовано рішення сесії Кодимської міської ради №1147-VІ від 30.04.2014 року "Про перелік майна територіальної громади м. Кодима, управління яким здійснює Кодимська міська рада" про віднесення до спільної власності територіальної громади м. Кодима Одеської області приміщення міської лазні, розташованої за адресою: вул. Шевченка, 44, м. Кодима, Одеської області; визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САК №048843 від 31.10.2014 року на Банний комплекс, розташований за адресою: Одеська область, м. Кодима, вул. Шевченка, 44; скасовано рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, індексний номер: 16902200 від 31.10.2014 року щодо реєстрації за територіальною громадою м. Кодима права власності на Банний комплекс, розташований за адресою: Одеська область, Кодимський район, м. Кодима, вул. Шевченка, 44.

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в порядку ст. 91 ГПК України, як особа, яка не брала участі у справі. В апеляційній скарзі скаржник просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ "Стандарт" у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального права, а саме: ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України.

У відзивах на апеляційну скаргу сторони заперечують проти її задоволення посилаючись на те, що ОСОБА_4 не набула статусу особи, яка має право на звернення з апеляційною скаргою, оскаржуване нею рішення не стосується її прав чи охоронюваних законом інтересів, скаржником не подано суду жодного доказу щодо вирішення цим рішенням питання про її права та обов'язки, у зв'язку з чим просять припинити апеляційне провадження.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін та скаржника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає припиненню.

Колегія суддів враховує, що ОСОБА_4 звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Одеської області від 25 серпня 2016 року у справі в порядку ст. 91 ГПК України, як особа, яка не брала участі у справі.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. В ч. 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В силу приписів ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 цього ж Закону кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Згідно з ч. 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Так, згідно з ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки , мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

З юридичного аналізу наведеного правового положення вбачається, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.12.2015 року у справі № 5024/1463/2012, яка відповідно до ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою у правозастосовній практиці для всіх судів України.

В п. 5 -2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» , із змінами і доповненнями, зазначено, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Звертаючись із апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду ОСОБА_4І вказує те, що у квітні 2017 року нею було отримано копію ухвали Кодимського районного суду Одеської області про відкриття провадження у цивільній справі № 503/464/17 за позовом Кодимської міської ради Одеської області до ОСОБА_4 та інш. про стягнення солідарно з відповідачів матеріальної шкоди у розмірі 6 001,97 грн., яка спричинена Кодимській міській раді її працівниками у зв'язку з порушенням органом місцевого самоврядування строків розрахунку при звільненні працівника, а також про стягнення з ОСОБА_4 матеріальної шкоди у розмірі 5512 грн., яка спричинена Кодимській міській раді її працівником у зв'язку з порушенням органом місцевого самоврядування права власності юридичної особи ТОВ Стандарт шляхом неправомірного виготовлення правовстановлюючих документів Банний комплекс . В обґрунтування пред'явлених вимог Кодимська міська рада посилається на рішення господарського суду Одеської області від 25.08.2016р. у даній справі. Розглянувши копію цього рішення та взявши до уваги позовні вимоги викладені Кодимською міською радою у позовній заяві, скаржник вважає, що у даному випадку вищевказане рішення безпосередньо впливає на її права та обов'язки.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у даній справі були матеріально - правові вимоги ТОВ Стандарт до Кодимської міської ради Одеської області про визнання права власності на нерухоме майно - лазню площею 647,8 кв.м, що розташована за адресою: Одеська область, м. Кодима, вул. Шевченка, 46; скасування рішення сесії Кодимської міської ради №1147-VІ від 30.04.2014 року про віднесення до спільної власності територіальної громади м. Кодима Одеської області приміщення міської лазні, розташованої за адресою: вул. Шевченка, 44, м. Кодима Одеської області; визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САК № 048843 від 31.10.2014 року - Банний комплекс, розташований за адресою: Одеська область, м. Кодима, вул. Шевченка, 44; а також скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, індексний номер: 16902200 від 31.10.2014 року щодо реєстрації за територіальною громадою м. Кодима права власності на вищевказаний банний комплекс, на підставі ст. ст. 321, 319, 328, 392, 393 ЦК України, які не стосуються прав і обов'язків скаржника, відповідно господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не вирішувалися питання про права і обов'язки ОСОБА_4 як у цих відносинах, так і взагалі.

Як свідчать матеріали справи, скаржник не був учасником господарських правовідносин, які виникли між сторонами у справі та були предметом розгляду в суді першої інстанції, якому згідно з ст. ст. 24, 27 ГПК України надане право залучення до участі у справі іншого відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

При цьому, господарський суд першої інстанції не зобов'язував скаржника вчиняти будь - які юридично значимі дії стосовно спірного майна або утримуватися від їх вчинення. Відсутня згадка про ОСОБА_4 як в описовій та мотивувальній, так і в резолютивній частинах оскаржуваного рішення.

ОСОБА_4, яка вважає, що її права та законні інтереси порушені, не позбавлена можливості реалізувати належне їй право на судовий захист шляхом звернення до суду з самостійним позовом. Та обставина, що Кодимська міська рада використовує рішення господарського суду Одеської області від 25.08.2016р. у даній справі в якості доказу в іншій цивільній справі № 503/464/17, сама по собі не може бути підставою для перегляду вказаного рішення в апеляційному порядку за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у господарській справі.

Крім того, з наявної в матеріалах справи заяви ОСОБА_4 до господарського суду Одеської області вбачається, що скаржник є депутатом Кодимської міської ради.

Разом з тим, відповідно до ст.ст. 10, 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" інтереси міських територіальних громад у відносинах з державними органами представляють міські ради, від імені яких вчиняти відповідні процесуальні дії, як-от, подавати позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги, мають право міський голова або представник за довіреністю, виданою міським головою (ст. 28 ГПК України), але аж ніяк не окремі депутати місцевих рад, які згідно зі ст.ст. 2, 10, 11 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" представляють інтереси виборців свого виборчого округу.

Таким чином, ОСОБА_4 за відсутності виданої їй у встановленому порядку довіреності в підтвердження повноважень представника міської територіальної громади, не набула статусу особи, що має право подавати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в даній справі.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не порушує права ОСОБА_4 та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі місцевим судом не вирішувалися, отже наявності правового зв'язку між скаржником та сторонами у справі судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому названа особа не є належним суб'єктом апеляційного оскарження у розумінні ст. 91 ГПК України у даній справі, у зв'язку з чим апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню, оскільки в даному випадку відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 86, 99 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення господарського суду Одеської області від 25 серпня 2016 року у справі № 916/1538/16 припинити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

ОСОБА_1