Рішення

від 06.06.2017 по справі 295/9607/16-ц

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/9607/16-ц

Категорія 1

2/295/447/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2017 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого - судді Перекупка І.Г.,

при секретарі Сидорець К.Г.,

за участю позивача ОСОБА_1

за участю представника позивача ОСОБА_2,

за участю відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Богунського районного суду м. Житомира справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Борис + С в особі директора ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, стягнення моральної шкоди та зустрічний позов Приватного підприємства Борис + С в особі директора ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно, -

В С Т А Н О В И В:

До Богунського районного суду м. Житомира звернулася ОСОБА_1 з позовом до Приватного підприємства Борис + С в особі директора ОСОБА_3 (далі ПП Борис + С ) про витребування майна з чужого незаконного володіння, стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог позовних вимог позивачка вказала, що 29 березня 2013 р. вона уклала договір безоплатного користування автомобілем (позички) з ПП Борис + С . Згідно договору вона безкоштовно, у тимчасове користування, передала ПП Борис + С належний їй автомобіль марки ВАЗ 21144, реєстраційний номерний НОМЕР_1 який належить їй на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2, виданого Попільнянським МРЕВ УДАІ УМВС України в Житомирській області 17.06.2008 р. У свою чергу ПП Борис + С приймає у тимчасове користування даний автомобіль та використовує його за домовленим цільовим призначенням а саме в якості проведення навчального водіння. Відповідно до п. п. 5.3., 5.6. розділу 5 Договір безоплатного користування автомобілем (позички) від 29.03.2013 р. діє до 29.03.2016 р. Продовження строку дії договору або його дострокове припинення проводиться за згодою сторін. Станом на день направлення позову до суду, 18.07.2016 р. ПП Борис + С автомобіль їй не повернув. У зв'язку з недотриманням відповідачем умов договору безоплатного користування автомобілем (позички), вона була змушена звертатися у різні державні органи з метою зобов'язання ПП Борис + С повернути автомобіль. З цього приводу нервувала, отримала психологічний стрес, одержала моральні страждання у зв'язку з відмовою відповідача повернути належний їй автомобіль. З урахуванням викладеного позивачка просила витребувати у ПП Борис + С в ocoбi ОСОБА_3 та повернути належний їй транспортний засіб - автомобіль марки ВАЗ 21144, реєстраційний номерний НОМЕР_1, який належить їй на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2, виданого Попільнянським МРЕВ УДАІ УМВС України в Житомирській області 17.06.2008 р. та стягнути з ПП Борис + С моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

22.02.2017 р. ПП Борис + С звернулося до Богунського районного суду м. Житомира з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно. В обґрунтування заявлених вимог ПП Борис + С вказав, що 29 березня 2013 р. підприємство уклало з ОСОБА_1 договір безоплатного користування автомобілем марки ВАЗ 21144, реєстраційний номерний НОМЕР_1. Згідно умов Договору автомобіль має використовуватися підприємством в якості проведення навчального водіння. В подальшому ОСОБА_1 сама запропонувала викупити у неї вказаний автомобіль за оцінену вартість а саме за 25 000 грн. ПП Борис + С погодилося з вказаною пропозицією та частково сплатило ОСОБА_1 19 500 грн. Але на час подачі зустрічного позову ОСОБА_1 заперечує, що вказану суму вона отримала в якості викупу автомобіля і сприймала її як орендну плату за користування автомобілем. З урахуванням вказаного ПП Борис + С просить припинити право власності на автомобіль марки ВАЗ 21144, реєстраційний номерний НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2, виданого Попільнянським МРЕВ УДАІ УМВС України в Житомирській області 17.06.2008 р. та визнати право власності на вказаний автомобіль за ПП Борис + С .

У судовому засіданні позивачка та її представник наполягали на задоволені позовних вимог. Щодо зустрічного позову, то позивачка заперечувала проти його задоволення і пояснила, що не заперечує, що отримала від ПП Борис + С 19 500 грн. але вона сприймала їх як плату за оренду автомобіля підприємством.

Суд, вислухавши позицію учасників процесу по позову, зустрічному позову, дослідивши матеріали цивільної справи встановив.

Відповідно до вимог ст.ст. 11, 59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

29 березня 2013 р. ОСОБА_1 уклала договір безоплатного користування автомобілем (позички) з ПП Борис + С . Згідно договору ОСОБА_1 безкоштовно, у тимчасове користування, передала ПП Борис + С належний їй автомобіль марки ВАЗ 21144, реєстраційний номерний НОМЕР_1 який належить їй на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2, виданого Попільнянським МРЕВ УДАІ УМВС України в Житомирській області 17.06.2008 р. У свою чергу ПП Борис + С приймає у тимчасове користування даний автомобіль та використовує його за домовленим цільовим призначенням а саме в якості проведення навчального водіння. (а. с. 4).

Частиною 1 ст. 319 ЦК України закріплено загальні правила здійснення права вланості а саме: власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить автомобіль марки ВАЗ 21144, реєстраційний номерний НОМЕР_1, випуску 2008 р., шaci (кузов, рама) № 21144084590562. Свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2, видане Подільнянським MPЕB УДАІ УМВС України в Житомирській oбласті 17.06.2008 р.

На підставi договору від 29.03.2013 р. свій автомобіль ВАЗ 21144, реєстраційний номерний НОМЕР_1 ОСОБА_1 позичила у тимчасове безоплатне користування ПП Борис + С .

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій cтopoнi (позичальникові) грошові кошти або інші речі визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або iнших речей визначених родовими ознаками.

Договір позики у письмовій формі може бути укладений як шляхом скдадання одного документа, так i іншим способом.

Зокрема в ч. I ст. 207 ЦК України зазначено. що правочин вважається таким, шо вчинениний у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, дистах, телеграммах, якими обмінялися сторони а також за допомогою електронного або іншого засобу зв'язку.

Судом встановлено, що Договір безоплатного користування автомобілем (позички) від 29.03.2013 р. підписаний ОСОБА_1, відповідачем та посвідчений приватним нотаріусом є документом, що стверджує про вчинення правочину між ОСОБА_1 та ПП Борис + С .

Підписуючи даний Договір сторони домовились, що цей Договір містить всі попередні угоди між сторонами стосовно предмету договору, відміняє i робить недійсними вci інші зобов'язання, які мали бути прийняті або зроблені сторонами в усній чи письмовій формі до укладення цього договору (п. 5.11. Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або peчi визнаній родовими ознаками, у такій самій кількості такого самого роду та самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку що встановлені договором.

Суд вважає, що в зв'язку з тим, що 29.03.2016 р. термін дiї Договору безоплатного користування автомобілем ОСОБА_1 закінчився,тому станом на день винесення рішення, ПП Борис + С більше п'яти місяців володіє автомобілем ВАЗ 21144, р. н. з. НОМЕР_3 безпідставно (незаконно).

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно i тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відмовляючи у зустрічному позові ПП Борис + С до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно суд посилався на матеріали справи та інші рішення судів за участю тих же сторін.

Так, рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 21 липня 2015 р. скасовано рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11 червня 2015 р. за позовом ОСОБА_1 до ПП Борис + С про розірвання договору оренди та стягнення коштів з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстатції виходив iз наявності укладеного між сторонами договору оренди автомобіля з правом викупу та невиконання умов договору відповідачем. Найм (оренда) транспортного засобу регулюється ст.ст.798-805 ЦК України.

Статтею 799 ЦК України встановлено письмову форму для договору найму транспортного засобу (ч.1) та передбачено нотаріальне посвідчення при його укладені з фізичною особою (ч.2).

Судом встановлено, що 29 березня 2013 р. ОСОБА_5 та ПП Борис+С підписали договір оренди автомобіля в подальшому з правом викупу, за яким ОСОБА_5 передала відповідачу в тимчасове користування автомобіль ВАЗ 21144, д. р. н. НОМЕР_4. з подальшим правом його викупу (а. с. 6-8,23,43).

Пунктом 1.4 договору передбачено використання автомобіля для проведения навчального водіння i плата, згідно п.2.3 договору, встановлена в poзмiрі 1000-1500 грн. на місяць. Договір діє до 29.03.2016 р. (п.5.2. договору).

Судом першої інстанції не враховано, що вказаний договір оренди складено у письмовій формі за участю фізичної особи та без його нотаріального посвідчення, тобто не дотримано встановлену законодавством форму договору найму транспортного засобу.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленi ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України).

Таким чином, заявляючи свої права на автомобіль ВАЗ 21144, д. р. н. НОМЕР_4, який належить ОСОБА_5, ПП Борис+С з самого початку відносин не мало на нього правових підстав, так як сторонами договір оренди складено у письмовій формі але без його нотаріального посвідчення, як вимагає чинне законодавство.

Щодо посилання ПП Борис+С про сплату на користь ОСОБА_5 19 500 грн. та як доказ її розписка (а. с. 38), зі змісту якої станом на 15.07.2014 р. свідчить, що ОСОБА_5 отримала 3 000 грн. а нижче 15.07.2014 р. домовились сплачувати помісячно в сумі 1000-1500 грн. зобов'язуюсь , то цю розписку ОСОБА_5 прокоментувала, як орендну плату з боку ПП Борис+С за користування її автомобілем.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ПП Борис + С про відшкодування моральної шкоди, судом встановлено.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Розглядаючи вимоги позивачки у заподіяні їй моральної шкоди внаслідок неправомірних дій ПП Борис + С , суд враховує обставини їх заподіяння а також враховуючи вимоги розумності, справедливості, виваженості, характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого, можливості їх реалізації, ступень вини особи, яка завдала моральної шкоди вважає, що вимоги по відшкодуванню моральної шкоди позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що угода між ОСОБА_1 та ПП Борис + С про оренду автомобіля була укладена 29.03.2013 р. на три роки. Судячи з матеріалів справи вже з липня 2014 р. між сторонами стали виникати непорозуміння що оплати за користування автомобілем. Тобто майже два з половиною роки ОСОБА_1 вимушена була багато часу витрачав на поїздки до суду, нести витрати на правову допомогу та довести обґрунтованість своїх вимог. Таким чином суд вважає, що з ПП Борис + С на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсація моральної шкоди слід стягнути 2 000 (дві тисячі грн.) 00 коп.

З урахуванням вказаного суд, керуючись принципами законності та справедливості вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 до ПП Борис + С в особі директора ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, стягнення моральної шкоди, слід задовольнити частково а саме зобов'язати ПП Борис + С негайно повернути автомобіль марки ВАЗ 21144, реєстраційний номерний НОМЕР_1, його власнику ОСОБА_1 та стягнути з ПП Борис + С на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000 (дві тисячі) грн.

У задоволені зустрічного позову ПП Борис + С в особі директора ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно, відмовити.

Керуючись вимогами ст.ст. 1046, 1049, 1166, 1167, 1212 ЦК України, Пленум Верховного Суду України у п. 11 постанови від 18 грудня 2009 р. № 11 Про судове рішення у цивільній справі , Пленум ВС України у постанові № 9 від 6 листопада 2009 р. № Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 р., ст.ст.10, 60, 79, 81, 88, 213, 214, 215, 224, 225, 226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства Борис + С в особі директора ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, стягнення моральної шкоди, задовольнити частково.

Зобов'язати Приватне підприємство Борис + С (ЄДРПОУ 35905501. м. Житомир, вул. Тараса Бульби - Боровця (Маршала Рибалко) буд. 25 в ocoбi ОСОБА_3 негайно повернути транспортний засіб - автомобіль марки ВАЗ 21144, реєстраційний номерний НОМЕР_1, його власнику ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., який належить їй на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_2, виданого Попільнянським МРЕВ УДАІ УМВС України в Житомирській області 17.06.2008 р.

Стягнути з Приватне підприємство Борис + С (ЄДРПОУ 35905501. м. Житомир, вул. Тараса Бульби-Боровця (Маршала Рибалко) буд. 25 в ocoбi ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н. моральну шкоду в poзмірі 2 000 (дві тисячі) грн.

У задоволені зустрічного позову Приватного підприємства Борис + С в особі директора ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно, відмовити.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка подається до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі і не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Богунського районного

суду м. Житомира І.Г. Перекупка