Постанова

від 13.06.2017 по справі 816/812/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 червня 2017 рокум. ПолтаваСправа №816/812/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Селянського фермерського господарства "Світоч" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Селянського фермерського господарства "Світоч" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у загальному розмірі 10227,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем у 2016 році не виконано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо забезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідач письмових заперечень проти позову до суду не надав.

У судове засідання 07.06.2017 з'явилась представник позивача, позовні вимоги підтримала.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 07.06.2017 не забезпечив, про розгляд справи повідомлений належним чином, заяв чи клопотань до суду не надав.

Згідно з частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи достатність наданих сторонами доказів, суд визнав за можливе розглядати справу без участі представника відповідача.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на неявку в судове засідання представника відповідача та беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Селянське фермерське господарство "Світоч" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 31070113.

Відповідачем 24.04.2017 до ПОВ ФСЗІ подано звіт за формою №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік, вх. №4204 /а.с. 5/. За змістом вказаного звіту середньооблікова кількість штатних працівників підприємства у 2016 році становила 10 осіб, фонд оплати праці штатних працівників – 201,80 тис. грн; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" – одна особа, а середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, за 2016 рік – нуль осіб.

Посилаючись на те, що відповідачем у 2016 році не виконано норматив працевлаштування інвалідів, позивач, виходячи з приписів статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", стверджував про наявність у відповідача обов'язку зі сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 10090,00 грн та пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій у розмірі 137,36 грн /а.с. 6/.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з такого.

Спірні відносини врегульовано Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 №875-XII.

Згідно з частиною першою статті 17 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних публічно-правових відносин) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця /частина перша статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"/.

Як визначено частиною третьою статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, відповідач зобов'язаний створити на підприємстві робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, повідомити державну службу зайнятості про наявність вакантного місця для працевлаштування особи даної категорії, а також, відзвітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів на підприємстві.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно займатися пошуком осіб з обмеженими фізичними можливостями для працевлаштування.

Так, згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №988/23520, затверджено форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Пунктом 2.1 Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" визначено, що форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

При цьому, у пункті 3 форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України "Про зайнятість населення"), і за необхідності зазначаються категорії таких громадян.

Судом до Чорнухинського районного центру зайнятості надіслано запит з проханням надати інформацію про те, чи подавалися відповідачем упродовж 2016 року до державної служби зайнятості звіти за формою №3-ПН із зазначенням наявності вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до отриманої інформації, відповідач звітував про наявність вакансій за формою №3-ПН упродовж січня - червня 2016 року та у вересні, жовтні 2016 року, на підтвердження чого надано копії відповідних звітів /а.с. 15-22/. При цьому, у звітах вказано про наявність вакантної посади бухгалтера для працевлаштування особи, якій відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач інформував державну службу зайнятості про створення робочого місця для працевлаштування інваліда та потребу у працівнику даної категорії упродовж січня - червня та у вересні, жовтні 2016 року, тобто, загалом подав відповідні звіти за вісім місяців 2016 року.

У листі від 01.06.2017 вих. №132 Чорнухинський районний центр зайнятості повідомив суд, що у 2016 році інваліди для працевлаштування у СФГ "Світоч" не направлялися у зв'язку з відсутністю на обліку у Центрі зайнятості осіб з інвалідністю за професією бухгалтера /а.с. 14/.

За змістом частини першої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідач упродовж восьми місяців 2016 року інформував державну службу зайнятості про створення робочого місця для особи з інвалідністю та потребу у працевлаштуванні особи даної категорії, у останнього відсутній обов'язок зі сплати адміністративно-господарських санкцій за даний період.

Разом з тим, суду не надано відомостей про подання відповідачем звітів про наявність вакансій за формою №3-ПН у липні, серпні, листопаді та грудні 2016 року. Так само, відповідачем не надано доказів того, що у вказані звітні періоди на підприємстві відповідача працювала особа з інвалідністю.

З огляду на викладене, відповідач має сплатити адміністративно-господарські санкції за чотири місяці 2016 року, протягом яких ним не подавались звіти за формою №3-ПН. Розмір таких санкцій становитиме 3363,33 грн /(10090,00 грн : 12) х 4/.

Крім того, як визначено частиною другою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Оскільки відповідачем адміністративно-господарські санкції у строк, визначений частиною четвертою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", не сплачено, останній має сплатити пеню в розмірі 45,74 грн /(3363,33 грн х 0,04 %) х 34 дні/.

За змістом частини п'ятої статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" адміністративно-господарські санкції та пеня стягуються за рішенням суду.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ПОВ ФСЗІ частково.

Згідно з частиною четвертою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Селянського фермерського господарства "Світоч" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити частково.

Стягнути з Селянського фермерського господарства "Світоч" (код ЄДРПОУ 31070113) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 13937406) адміністративно-господарські санкції та пеню загалом у розмірі 3409,07 грн (три тисячі чотириста дев'ять гривень сім копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.           

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

          Суддя                                                                                О.О. Кукоба