Ухвала

від 04.09.2017 по справі 816/812/17

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

              ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ УХВАЛА 04 вересня 2017 року                                             м. Київ                                                         К/800/29541/17 Суддя Вищого адміністративного суду України Мороз В.Ф., перевіривши касаційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року у справі за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Селянського фермерського господарства "Світоч" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, встановив: Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі за текстом – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд стягнути з Селянського фермерського господарства "Світоч" (далі за текстом – СФГ "Світоч", відповідач) на користь позивача адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 10227 грн. 36 коп. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.06.2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року, вказаний адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Селянського фермерського господарства «Світоч» (код ЄДРПОУ 31070113) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 13937406) адміністративно господарські санкції та пеню загалом у розмірі 3409,07 грн. (три тисячі чотириста дев'ять гривень сім копійок). У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено. У касаційній скарзі Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позову. У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на  наступне. Судами встановлено, що Селянське фермерське господарство "Світоч" подало 24.04.2017 р. до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт за формою №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік, вх. №4204. За змістом вказаного звіту середньооблікова кількість штатних працівників підприємства у 2016 році становила 10 осіб, фонд оплати праці штатних працівників – 201,80 тис. грн; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" – одна особа, а середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, за 2016 рік – нуль осіб. Посилаючись на те, що відповідачем у 2016 році не виконано норматив працевлаштування інвалідів, позивач, виходячи з приписів статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", стверджував про наявність у відповідача обов'язку зі сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 10090,00 грн. та пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій у розмірі 137,36 грн. Відмовляючи частково в задоволенні позовної заяви, суди виходили з того, що  відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, а тому підстави для застосування позивачем адміністративно-господарських санкцій відсутні. Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного. Спірні відносини врегульовано Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 №875-XII. Згідно з частиною першою статті 17 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних публічно-правових відносин) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця /частина перша статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"/. Як визначено частиною третьою статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином, відповідач зобов'язаний створити на підприємстві робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, повідомити державну службу зайнятості про наявність вакантного місця для працевлаштування особи даної категорії, а також, відзвітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів на підприємстві. Разом з тим, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно займатися пошуком осіб з обмеженими фізичними можливостями для працевлаштування. Так, згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №988/23520, затверджено форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". Пунктом 2.1 Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" визначено, що форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. При цьому, у пункті 3 форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України "Про зайнятість населення"), і за необхідності зазначаються категорії таких громадян. Судом першої інстанції до Чорнухинського районного центру зайнятості надіслано запит з проханням надати інформацію про те, чи подавалися відповідачем упродовж 2016 року до державної служби зайнятості звіти за формою №3-ПН із зазначенням наявності вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідно до отриманої інформації, відповідач звітував про наявність вакансій за формою №3-ПН упродовж січня - червня 2016 року та у вересні, жовтні 2016 року, на підтвердження чого надано копії відповідних звітів. При цьому, у звітах вказано про наявність вакантної посади бухгалтера для працевлаштування особи, якій відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність. Судами встановлено, що відповідач інформував державну службу зайнятості про створення робочого місця для працевлаштування інваліда та потребу у працівнику даної категорії упродовж січня - червня та у вересні, жовтні 2016 року, тобто, загалом подав відповідні звіти за вісім місяців 2016 року. Разом з тим, суду не надано відомостей про подання відповідачем звітів про наявність вакансій за формою №3-ПН у липні, серпні, листопаді та грудні 2016 року. Так само, відповідачем не надано доказів того, що у вказані звітні періоди на підприємстві відповідача працювала особа з інвалідністю. З огляду на викладене, відповідач має сплатити адміністративно-господарські санкції за чотири місяці 2016 року, протягом яких ним не подавались звіти за формою №3-ПН. Розмір таких санкцій становитиме 3363,33 грн /(10090,00 грн : 12) х 4/. Крім того, як визначено частиною другою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Оскільки відповідачем адміністративно-господарські санкції у строк, визначений частиною четвертою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", не сплачено, останній має сплатити пеню в розмірі 45,74 грн /(3363,33 грн х 0,04 %) х 34 дні/. Враховуючи наведене, суди дійшли правомірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог. Пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна  скарга  є необґрунтованою  і  викладені  в ній доводи не  викликають необхідності перевірки  матеріалів справи. За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті –пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи). Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, ця касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права. Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за  скаргою  Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року у справі за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Селянського фермерського господарства "Світоч" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені. Копію  ухвали  разом  з  доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику. Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.   Суддя                                                                                                                  В.Ф. Мороз