Ухвала

від 12.06.2017 по справі 809/31/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/4993/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Обрізка І.М., Яворського І.О.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Славута" до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Славута" звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області з вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення №0000511203 від 27.10.2016 та визнання дій відповідача протиправними щодо нарахування пені за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання по орендній платі за землю з юридичних осіб за період з 22.07.2009 до 13.10.2016 в розмірі 168071,24 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.03.2017 позов задоволено повністю, так як суд погодився з доводами позивача.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає оскаржувану постанову незаконною, необгрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм як матеріального так і процесуального права, тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги мотивує аналогічно тими, що і в заперечені на адміністративний позов, зазначаючи при тому, що суд першої інстанції не дав належної оцінки фактам, які були виявлені під час перевірки, натомість в судовому засіданні взяв до уваги доводи позивача та безпідставно задовольнив його вимоги. Вважає, що позивачем зроблено не вірні висновки стосовно того, що контролюючим органом не враховано зміни чинного законодавства з 2009 по 2016 рік включно. наполягає на правомірності винесеного спірного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій та правомірно нараховано пеню.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з таких підстав.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ПП "Славута" зареєстроване як юридична особа та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у місті Івано-Франківську, є платником плати за землю.

27.10.2016 ДПІ у м. Івано-Франківську проведено камеральну перевірку позивача за звітний податковий період з 01.01.2009 - 27.10.2016 щодо подання податкових декларацій з плати за землю за 2008 рік №249599 від 21.07.2009, за 2009 рік №109481 від 21.07.2009, за 2010 рік №45610 від 24.04.2010, за наслідками якої складено Акт камеральної перевірки про порушення правил плати (перерахування) податків за №4252/1203/25069918 від 27.10.2016.

Перевіркою встановлено, порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з сплати орендної плати за землю з юридичних осіб, а саме: самостійно визначене позивачем грошове зобов'язання - 46820,15 грн, граничний термін сплати - 21.07.2009, дата сплати - 13.10.2016, кількість днів затримки сплати - 2641, сума сплаченого податкового борг - 17581,10 грн; самостійно визначене позивачем грошове зобов'язання - 46820,15 грн, граничний термін сплати - 21.07.2009, дата сплати - 13.10.2016, кількість днів затримки сплати - 2641, сума сплаченого податкового борг - 15736,05 грн; самостійно визначене позивачем грошове зобов'язання - 24927,40 грн, граничний термін сплати - 21.07.2009, дата сплати - 13.10.2016, кількість днів затримки сплати - 2641, сума сплаченого податкового борг - 25367,65 грн; самостійно визначене позивачем грошове зобов'язання - 24927,40 грн, граничний термін сплати - 21.07.2009, дата сплати - 13.10.2016, кількість днів затримки сплати - 2641, сума сплаченого податкового борг - 9191,35 грн; самостійно визначене позивачем грошове зобов'язання - 9364,03 грн, граничний термін сплати - 30.07.2009, дата сплати - 13.10.2016, кількість днів затримки сплати - 2632, сума сплаченого податкового борг - 9364,05 грн; самостійно визначене позивачем грошове зобов'язання - 9364,03 грн, граничний термін сплати - 30.08.2009, дата сплати - 13.10.2016, кількість днів затримки сплати - 2600, сума сплаченого податкового борг - 7691,65 грн; самостійно визначене позивачем грошове зобов'язання - 9364,03 грн, граничний термін сплати - 30.08.2009, дата сплати - 13.10.2016, кількість днів затримки сплати - 2600, сума сплаченого податкового борг - 1672,40 грн; самостійно визначене позивачем грошове зобов'язання - 9364,03 грн, граничний термін сплати - 30.09.2009, дата сплати - 13.10.2016, кількість днів затримки сплати - 2570, сума сплаченого податкового борг - 9364,05 грн; самостійно визначене позивачем грошове зобов'язання - 9364,03 грн, граничний термін сплати - 30.10.2009, дата сплати - 13.10.2016, кількість днів затримки сплати - 2540, сума сплаченого податкового борг - 9364,05 грн; самостійно визначене позивачем грошове зобов'язання - 9364,03 грн, граничний термін сплати - 30.11.2009, дата сплати - 13.10.2016, кількість днів затримки сплати - 2509, сума сплаченого податкового борг - 352,80 грн; самостійно визначене позивачем грошове зобов'язання - 9364,03 грн, граничний термін сплати - 30.11.2009, дата сплати - 13.10.2016, кількість днів затримки сплати - 2509, сума сплаченого податкового борг - 9011,25 грн; самостійно визначене позивачем грошове зобов'язання - 9364,03 грн, граничний термін сплати - 30.12.2009, дата сплати - 13.10.2016, кількість днів затримки сплати - 2479, сума сплаченого податкового борг - 9364,05 грн; самостійно визначене позивачем грошове зобов'язання - 9364,05 грн, граничний термін сплати - 01.02.2010, дата сплати - 13.10.2016, кількість днів затримки сплати - 2446, сума сплаченого податкового борг - 9364,05 грн; самостійно визначене позивачем грошове зобов'язання - 19833,02 грн, граничний термін сплати - 27.04.2010, дата сплати - 13.10.2016, кількість днів затримки сплати - 2361, сума сплаченого податкового борг - 19833 грн; самостійно визначене позивачем грошове зобов'язання - 6397,75 грн, граничний термін сплати - 30.04.2010, дата сплати - 13.10.2016, кількість днів затримки сплати - 2358, сума сплаченого податкового борг - 5972,60 гривень.

На підставі Акта камеральної перевірки про порушення правил плати (перерахування) податків за №4252/1203/25069918 від 27.10.2016 ДПІ у м. Івано-Франківську податковим повідомленням-рішенням за №0000511203 від 27.10.2016 застосовано до позивача штраф в розмірі 31846,02 гривень.

ДПІ у м. Івано-Франківську визначив позивачу пеню в розмірі 168071,24 гривень.

На думку позивача, вищевказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, а дії щодо нарахування пені визнанню протиправними, що стало підставою звернення до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Податкового кодексу України, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Згідно п.113.1 ст.113 ПК України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань.

Згідно п.113.3 цієї ж статті штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 114.1 ст.114 ПК України визначено, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

За приписами п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

З аналізу наведених норм останнім граничним строком застосування контролюючим органом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків є настання 1095 дня, за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як встановлено судом, останнім граничним терміном сплати грошового зобов'язання, встановленим контролюючим органом в Акті камеральної перевірки про порушення правил плати (перерахування) податків за №4252/1203/25069918 від 27.10.2016 є 30.04.2010 відповідно до податкової декларації за 2010 рік №45610 від 24.04.2010. При тому суд не встановив і відповідач не довів подання позивачем іншої податкової звітності.

Отже, місцевий суд вірно встановив, що відповідач провів камеральну перевірку за межами строку, визначеного 1095 днів, з моменту подання позивачем останньої декларації з орендної плати за землю з юридичних осіб.

Тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправним проведення перевірки за межами строку 1095 днів та застосування штрафних санкцій за неподання податкової звітності за межами строку 1095 днів, і як наслідок протиправним є застосування до позивача штрафу в розмірі 31846,02 грн, застосованого на підставі Акту камеральної перевірки про порушення правил плати (перерахування) податків за №4252/1203/25069918 від 27.10.2016, та підставно скасував спірне податкове повідомлення-рішення.

Щодо вирішення питання стосовно позовної вимоги про визнання дій відповідача протиправними щодо нарахування пені за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання по орендній платі за землю з юридичних осіб за період з 22.07.2009 до 13.10.2016 в розмірі 168071,24 грн, колегія суддів зазначає таке.

Встановлено, що податкові зобов'язання позивача з сплати орендної плати за землі виникли за 2008 - 2010 роки, а отже контролюючим органом строк нарахування пені повинен був розпочатися з момент завершення граничного терміну сплати грошового зобов'язання з наведеного податку.

Необхідно зазначити, що в період 2008 - 2010 років діяв Закон України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами .

Відповідно підпункт 16.1.1 пункту 16.1 статті 16 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (в редакції Закону, чинній на момент виникнення даних правовідносин) після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Підпунктом 16.1.2 п.16.1 ст.16 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами унормовано, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.

Враховуючи наведене, нарахування пені повинно було обліковуватися у відповідності до Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами з момент завершення граничного терміну сплати позивачем грошового зобов'язання з вказаного податку.

Разом з тим, з 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодексу України.

Пункт 129.1 статті 129 ПК України встановлює, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Відповідно до п.129.4 ст.129 ПК кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Таким чином суд першої інстанції правильно зазначив, що у відповідності до норм Податкового кодексу України нарахування пені повинно здійснюватися з моменту набрання чинності Податковим кодексом України.

Водночас судом вірно встановлено, що суму пені в розмірі 168071,24 грн визначено відповідачем за різні періоди за невиконання позивачем одних і тих самих грошових зобов'язань за різну кількість днів несплати грошових зобов'язань. При тому відповідач нарахував пеню на підставі нечинного нормативно правового акту щодо частини спірних правовідносин, а також, не вказав період на суму яких зобов'язань нарахована пеня та чи до таких зобов'язань включено застосований оскаржуваним податковим-повідомленням рішенням штраф.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги наведені нормативно-правові акти та встановлені обставини справи, що підтверджені належними та допустимими письмовими доказами, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції про те, що нарахування пені відповідачем вчинене не у спосіб і порядок встановлений Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів прийшла до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, яким задовольнив позовні вимоги.

За наведених обставин колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2017 року у справі № 809/31/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4

Повний текс виготовлено 13.06.2017р.