Ухвала

від 12.06.2017 по справі 809/1553/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/2087/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Селянсько-фермерського господарства ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.01.2017 року у справі за позовом Калуської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Селянсько-фермерського господарства ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Калуська ОДПІ 14.11.2016 року звернулася до суду з уточненим позовом до Селянсько-фермерського господарства ОСОБА_1 в якому просить стягнути податковий борг в розмірі 1890016,32 грн. за рахунок будь-яких готівкових коштів, що йому належать, в тому числі, які розміщені на рахунках відкритих в банківських установах.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.01.2017 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Селянсько-фермерське господарство ОСОБА_1 подало апеляційну скаргу. В якій просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову, апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права.

Згідно із частиною 4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, а подане клопотання про відкладення розгляду від представника позивача є необґрунтованим.

Відповідно до частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Селянсько-фермерське господарство ОСОБА_1 зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За Селянсько-фермерським господарством ОСОБА_1 рахується податковий борг, який становить 1890016,32 грн., зокрема по податку на додану вартість в сумі 1277250,64 грн., в тому числі 865465,00 грн. основного платежу, 216366,00 штрафних санкцій та 195419,64 грн. пені. Сума основного платежу та штрафних санкцій підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 28.10.2014 року №0000712200. Сума пені підтверджується зворотнім боком інтегрованої картки платника та розрахунком пені. По податку на прибуток в сумі 586868,00 грн., в тому числі 469501,00 грн. основного платежу та 117367,00 грн. штрафних санкцій, підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 27.10.2014 року №0000682200. Орендна плата з юридичних осіб в сумі 25897,68 грн., в тому числі 25858,00 грн. штрафних санкцій та 39,68 грн. пені. Сума податкового боргу підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 28.10.2014 року №0000702200 та зворотнім боком інтегрованої картки платника.

Відповідачем було оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення №0000682200 від 27.10.2014 року та №0000712200 від 28.10.2014 року. Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.03.2015 року по справі №809/185/15 позов задоволено частково. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 року у справі №876/4130/15 постанову івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.03.2015 року по справі №809/185/15 скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову Селянсько-фермерського господарства ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України (надалі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Згідно із статтею 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 року у справі №876/4130/15 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.03.2015 року по справі №809/185/15 скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову Селянсько-фермерського господарства ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - то грошові зобов'язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями №0000682200 від 27.10.2014 року від 27.10.2014 року та №0000712200 від 28.10.2014 року відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України є узгодженими з 12.11.2015 року, та в зв'язку з несплатою в установлений пунктом 57.3 статті 57.3 Податкового кодексу України строк - набули статусу податкового боргу.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що визначені СФГ ОСОБА_1 грошові зобов'язання в загальному розмірі 1 890 016,32 грн. є узгодженими та є податковим боргом останнього перед Державним бюджетом України.

Вказаний розмір заборгованості СФГ ОСОБА_1 підтверджується поданими до суду витягами з облікової карти відповідача, копії податкового повідомлення-рішення №0000682200 від 27.10.2014 року та №0000712200 від 28.10.2014 року, копією податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік, зворотнім боком інтегрованої картки платника з орендної плати, зворотнім боком інтегрованої картки платника з ПДВ, зворотнім боком інтегрованої картки платника з податку на прибуток, а також довідкою про борг за платежами по СФГ ОСОБА_1 від 26.12.2016 року №1740/10/09-10-17-10/758.

Згідно підпункту 59.1. статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що позивачем було вручено відповідачу податкову вимогу форми Ю № 1074-25 від 11.08.2014 року, яка отримана представником відповідача 26.08.2014 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Положеннями пункту 59.5 статті 59 ПК України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідач вказану податкову вимогу не оскаржив у строк, передбачений Податковим кодексом України. Доказів протилежного, а також переривання податкового боргу з моменту виставлення зазначеної податкової вимоги, відповідач суду відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не подав, а судом таких обставин не встановлено.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості в повному обсязі, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не подав. Судом таких обставин не встановлено.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право контролюючих органів на звернення до суду про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 ПК України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не сплачено самостійно податковий борг в розмірі 1 890 016, 32 грн., також не спростовано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, таким чином, адміністративний позов підлягає до задоволення. Апелянтом не надано достатніх доказів в підтвердження доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим остання задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Селянсько-фермерського господарства ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.01.2017 року у справі №809/1553/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складення такої в порядку ч.3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

ОСОБА_2

Повний текст ухвали виготовлено 13.06.2017 року