Постанова

від 11.12.2018 по справі 809/1553/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

11 грудня 2018 року

справа №809/1553/16

адміністративне провадження №К/9901/35927/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Селянсько-фермерського господарства ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року у складі судді Матуляка Я.П. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року у складі колегії суддів Ільчишин Н.В., Пліша М.А., Шинкар Т.І., у справі №809/1553/16 за позовом Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до Селянсько-фермерського господарства ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року Калуська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Селянсько-фермерського господарства ОСОБА_1 (далі - відповідач у справі, платник податків), в якому просила стягнути з відповідача податковий борг в розмірі 1 890 016,32 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року, адміністративний позов задоволено, стягнуто з Селянсько-фермерського господарства ОСОБА_1 в дохід бюджету податковий борг в сумі 1 890 016 (один мільйон вісімсот дев'яносто тисяч шістнадцять) гривень 32 копійки з розрахункових рахунків у банках, які обслуговують дане підприємство та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з встановлення факту несплати відповідачем заборгованості по податку на додану вартість та податку на прибуток, яка утворилась внаслідок непогашення платником податків грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями №0000682200 від 27 жовтня 2014 року та №0000712200 від 28 жовтня 2014 року, правомірність яких підтверджена в судовому порядку у справі №809/185/15.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, у липні 2017 року платник податків подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 4 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, витребувано справу №809/1553/16 з суду першої інстанції.

12 березня 2018 року справу №809/1553/16 передано до Верховного Суду.

У касаційній скарзі позивач зазначає про процесуальні порушення, допущені судами попередніх інстанцій, які, на його думку полягають у неврахуванні наявності касаційного провадження у справі №809/185/15 за позовом Селянсько-фермерського господарства ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Рогатинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а також неврахування даних досудового слідства у кримінальному проваджені №32014090000000071, які, на думку позивача, частково спростовують заявлений до стягнення склад податкового боргу.

Від податкового органу заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що звертаючись до суду із позовом податковий орган заявив до стягнення податкову заборгованість платника податків у сумі розмірі 1 890 016,32 грн.

Зазначена заборгованість складається із зобов'язань по: - податку на додану вартість в сумі 1 277 250,64 грн. (в тому числі 865465,00 грн. основного платежу, 216366,00 штрафних санкцій та 195419,64 грн. пені), що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 28 жовтня 2014 року №0000712200 та зворотнім боком інтегрованої картки платника (сума пені) та розрахунком пені; - по податку на прибуток в сумі 586 868,00 грн. (в тому числі 469501,00 грн. основного платежу та 117367,00 грн. штрафних санкцій), що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 27 жовтня 2014 року №0000682200; - по орендній платі з юридичних осіб в сумі 25 897,68 грн. (в тому числі 25858,00 грн. штрафних санкцій та 39,68 грн. пені), що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 28 жовтня 2014 року №0000702200 та зворотнім боком інтегрованої картки платника.

В результаті судового оскарження податкових повідомлень-рішень №0000682200 від 27 жовтня 2014 року та №0000712200 від 28 жовтня 2014 року, останні підтримані постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року у справі №876/4130/15, якою скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року у справі №809/185/15 та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову платника податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суди установили, що загальна заборгованість відповідача з податку на додану вартість (основного платежу, штрафних санкцій та пені), з податку на прибуток та по орендній платі з юридичних осіб складає: 1 277 250,64 грн + 586 868,00 грн + 25 897,68 грн = 1 890 016,32 грн.

Зазначені податкові зобов'язання платника податків є узгодженими.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин Верховний Суд виходить з наступного.

За положеннями підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

За змістом пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Суди попередніх інстанцій установили, що податковим органом сформовано та направлено податкову вимогу форми Ю № 1074-25 від 11 серпня 2014 року, яка отримана представником відповідача 26 серпня 2014 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте, податковий борг у добровільному порядку відповідачем сплачено не було.

Згідно з пунктом 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2. статті 95 Податкового кодексу України).

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункт 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

За змістом пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

З урахуванням встановлення в судовому процесі складу та факту несплати платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову податкового органу.

Доводи платника про наявність касаційного провадження в адміністративній справі №809/185/15, а також про наявність досудового слідства у кримінальному проваджені №32014090000000071, які, на думку позивача, частково спростовують заявлений до стягнення склад податкового боргу, Суд оцінює критично, оскільки постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року у справі № 809/185/15 набрала законної сили в дату її прийняття, відтак податкові зобов'язання вважаються узгодженими та набули статусу податкового боргу через несплату їх в установлений пунктом 57.3 Податкового кодексу України строк.

Крім того, розмір заборгованості платника податків підтверджується витягами з облікової карти відповідача, копіями податкових повідомлень-рішень №0000682200 від 27 жовтня 2014 року та №0000712200 від 28 жовтня 2014 року, копією податкової декларації з податку на прибуток за 2015 рік, зворотнім боком інтегрованої картки платника з орендної плати, зворотнім боком інтегрованої картки платника з податку на додану вартість, зворотнім боком інтегрованої картки платника з податку на прибуток, а також довідкою про борг за платежами по СФГ ОСОБА_1 від 26 грудня 2016 року №1740/10/09-10-17-10/758.

Дані досудового слідства не є належними та допустимими доказами в значенні статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Селянсько-фермерського господарства ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 січня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року у справі №809/1553/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер