Ухвала

від 06.06.2017 по справі 820/622/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 р.Справа № 820/622/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2016р. по справі № 820/622/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРМА-ВЕСТ"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "НОРМА-ВЕСТ", звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова ДФС у Львівській області, Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.10.2015 №0001092100, яке прийнято на підставі висновків акту перевірки від 18.09.2015 №871/21-00;

- зобов'язати ДПІ у Сихівському районі м. Львова ДФС у Львівській області, ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області відновити суми податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ "Норма-Вест" (код за ЄДРПОУ 39475835) в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в актах перевірки від 18.09.2015 №871/21-00.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НОРМА-ВЕСТ" - задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова ДФС у Львівській області від 30.10.2015 №0001092100.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем - Галицькою об'єднаною державною податковою інспекцією ДФС у Львівській області подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції приписів пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213, пп. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215, п. 216.9 ст. 216 Податкового кодексу України, ст.ст. 70, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, з підстав та обставин викладених у апеляційній скарзі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, замінено в порядку процесуального правонаступництва згідно ст. 55 КАС України Державну податкову інспекцію у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на Галицьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Оскільки відповідач оскаржує постанову суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що ДПІ у Сихівському районі м. Львова ДФС у Львівській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з акцизного податку за липень 2015 року, з врахуванням податкового уточнюючого розрахунку за липень 2015 року ТОВ "НОРМА-ВЕСТ".

За результатами зазначеної камеральної перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова ДФС у Львівській області складено акт від 18.09.2015 №871/21-00 (т. 1 а.с. 125-130), у висновку якого встановлено порушення п.п.213.1.9 п. 213.1 ст. 213, п.п.215.3.10 п.215.3 ст. 215, п. 261.9 ст. 216 ПК України, що свідчить про заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у декларації акцизного податку за липень 2015 року в розмірі 229176 грн., та відповідальність платника передбачена п. 123.1 ст. 123 ПК України.

На підставі вказаних висновків податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 30.10.2015 №0001092100 (а.с. 133), яким визначено, що ТОВ "НОРМА-ВЕСТ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розмірі 343764 грн., в т.ч. за основним платежем - 229176 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 114588 грн.

Не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду про його скасування.

Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не було доведено належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного рішення.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 30.10.2015 №0001092100 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом

Підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Згідно пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Отже, під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач діяв поза межами наданих повноважень, під час здійснення камеральної перевірки, оскільки згідно з актом камеральної перевірки перевірці підлягала податкова звітність з акцизного податку за липень 2015 року, натомість податковим органом фактично було перевірено порядок визначення складу податкових зобов'язань та повнота їх нарахування. А це, відповідно до підпункту 75.1.2 Податкового кодексу України, є предметом документальної перевірки, а не камеральної.

Однак, з огляду на зміст ст. 138 КАС України та враховуючи, що дії податкового органу з проведення камеральної перевірки, за результатами якої складено акт від 18.09.2015 №871/21-00, позивачем не оскаржуються, предметом дослідження у даній справі є саме правомірність прийнятого відповідачем рішення, обґрунтованість висновків податкового органу, які покладені в основу спірного рішення.

Як вбачається з акту камеральної перевірки, податковим органом визначено, що через мережу АЗС позивача здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві - як громадянам і суб'єктам господарювання (п.2 Правил №1442 та ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять"), а тому такі операції є об'єктом оподаткування акцизним податком відповідно до п.п.213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України. У зв'язку з цим, податковим органом зроблено висновок, що ТОВ "НОРМА-ВЕСТ" порушено вимоги пп. 213.9 п. 213.1 ст. 213, пп. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215, п. 216.9 ст. 216 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у декларації акцизного податку за липень 2015 року.

В ході судового розгляду судом встановлено, що позивач здійснював господарську діяльність шляхом роздрібної та оптової торгівлі паливо - мастильних матеріалів через орендовані АЗС, які розташовані у м. Львові та Львівській області. На підтвердження оренди АЗС позивачем до матеріалів справи надані відповідні договори оренди та суборенди АЗС (т.5 а.с.76-92).

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ "НОРМА-ВЕСТ" (постачальник) та ТОВ ВТФ "Авіас", укладено договір поставки від 25.12.2014 №П-14685 (т.5 а.с.93-95). Згідно п.п. 1.1 вказаного договору поставки, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити паливо - мастильні матеріали (бензин, дизельне паливо і газ), надалі іменовані "товар", в кількості та за ціною, передбаченими у додатках, які є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно до п.п. 3.1.1 передбачено, що проводити відпуск товару через наявну мережу АЗС по довірчим документам покупця в кількостях: - для паливних карток - зазначених у квитках терміналу; - для скретч - карток - зазначених у квитанціях терміналу.

На підтвердження виконання умов вказаного договору поставки позивачем до матеріалів справи надано акти приймання - передачі товару, оборотно - сальдові відомості, реєстр вихідних податкових накладних за липень 2015 року (т. 5 а.с.99-127).

Наявні у справі докази не містять доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на отримання безпідставної податкової вигоди.

Положеннями п.п.14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що реалізацією суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Підпунктом 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Кваліфікуючими ознаками поняття "реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами" є: продаж товарів, тобто операція при якій відбувається перехід права власності на товар; спеціальна суб'єктність - споживачі; некомерційне використання товару.

Відповідно до п.п. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 ПК України, платником акцизного податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Об'єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (п.п. 213.1.9 п.213.1 ст. 213 ПК України).

Отже, суб'єктами господарювання можуть укладатись різного виду господарські та цивільно-правові договори щодо підакцизних товарів (продукції), - відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС не завжди є операцією з реалізації(продажу), оскільки його віднесення до такого типу операцій залежить від виду цивільно-правового чи господарсько-правового договору, на підставі якого здійснюється такий відпуск.

Крім того, відповідно до пп. 4.4 п. 4 ДСТУ 4303:2004 роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надання йому торговельних послуг.

Згідно п. 22 ст. 1 Розділу 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Таким чином, для того щоб визначити будь-яку фізичну особу, якій здійснюється відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС, як кінцевого споживача необхідно встановити, що придбані нафтопродукти фізична особа придбаває для особистих потреб, та їх придбання не пов'язане з підприємницькою діяльністю та виконанням ним обов'язків найманого працівника.

Згідно п. 1 ст. 698 ЦК України, за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Відповідно до ст. 52 ГК України, кваліфікуючою ознакою некомерційного господарювання є відсутність мети одержання прибутку.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, продаж нафтопродуктів суб'єктам господарювання для їх використання у підприємницькій діяльності не може тлумачитись як роздрібна торгівля нафтопродуктами.

Разом з тим, можливість здійснення суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів реалізації підакцизних товарів кінцевим споживачам (якими є також суб'єкти господарювання), що не є об'єктом оподаткування акцизним податком, випливає також зі змісту декларації з акцизного податку, що затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №14, з якого вбачається, що в декларації зазначаються дані щодо реалізації товарів кінцевим споживачам, що є об'єктом оподаткування акцизним податком з роздрібної реалізації підакцизних товарів та інформаційні дані реалізації товарів для комерційного використання, що не є об'єктом оподаткування акцизним податком з роздрібної реалізації підакцизних товарів, а операції відпуску нафтопродуктів з колонок, що не є реалізацією, в декларації не відображаються: графа 3 - загальна вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі та у мережі громадського харчування споживачам незалежно від форми розрахунків; графа 4 - вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торговельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання; у графі 5 - "Вартість підакцизних товарів до оподаткування, грн. (гр. 3 - гр. 4)" вказується різниця між графами 3 та 4 цього розрахунку.

Згідно п.п. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПК України, для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до п.п. 213.1.9 п.213.1 ст. 213 ПК України, ставки податку встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості (з податком на додану вартість), у розмірі 5 відсотків.

Таким чином, для цілей сплати акцизного податку до "суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі" відноситиметься суб'єкт господарювання за наявності наступних ознак:

1) здійснення продажу товарів, зазначених в пп.14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК України, а саме: пива, алкогольних напоїв (алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД - пп. 14.1.5 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України), тютюнових виробів (тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування - пп.14.1.252 п.14 ст.14 Податкового кодексу України), промислових замінників тютюну, а також деяких паливо-мастильних матеріалів, перелік яких зазначено в пп.215.3.4 п.215.3 ст.215 Податкового кодексу України;

2) продаж безпосередньо громадянам або іншим кінцевим споживачам для некомерційного використання, в тому числі на об'єктах громадського харчування.

Відповідно до Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку, затвердженого наказом Мінфіну від 23.01.2015 № 14 "Про затвердження форми декларації акцизного податку. Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку" визначено, що в графі 4 додатку 6 до декларації акцизного податку зазначається вартість (з податком на додану вартість) реалізованих підакцизних товарів у роздрібній торгівельній мережі споживачам незалежно від форми розрахунків для їх комерційного використання, тобто для подальшої реалізації кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

Згідно пп. 4.5 п. 4 ДСТУ 4303:2004 оптова торгівля - це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю, або для виробничого споживання та надання пов'язаних із цим послуг.

Відповідно до ДСТУ 3993-2000 "Товарознавство" партія товару - це певна кількість товарів одного або декількох найменувань, закуплених, відвантажених або отриманих одночасно за одним товаросупровідним документом.

Оптова торгівля здійснюється за договором поставки. Згідно з п. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Крім того, відповідно до п. 3 ст. 265 ГК України сторонами договору поставки можуть бути тільки суб'єкти господарської діяльності.

Таким чином, висновок контролюючого органу щодо виключно роздрібного характеру торгівлі нафтопродуктами через мережу АЗС не відповідає нормам чинного законодавства України та призводить до неправильного трактування норм податкового законодавства, оскільки в законодавстві не існує обмежень щодо торгівлі нафтопродуктами через мережу АЗС оптом, відповідно не кожен факт продажу пального на АЗС є роздрібною торгівлею.

Крім того, відповідно до п. 10.3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету країни з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 відпуск нафтопродуктів на АЗС можливий: за готівку; за відомостями; за талонами; за платіжними картками.

Згідно п. 216.9 ст. 216 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань щодо реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а у разі реалізації товарів фізичними особами - підприємцями, які сплачують єдиний податок, - є дата надходження оплати за проданий товар.

З огляду на викладене, фактичний зміст операцій суб'єктів господарювання, їх різновиди, кваліфікуючі ознаки кінцевих споживачів та об'єкта оподаткування акцизним податком з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, - сам по собі відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС за талонами, смарт - картками, відомостями та іншими документами на відпуск пального не завжди має бути операцією з реалізації нафтопродуктів.

При відпуску нафтопродуктів через мережу АЗС провадяться операції з продажу пального як кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання, що є об'єктом оподаткування акцизним податком з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, так і суб'єктам господарювання з метою комерційного або виробничого використання, що не є об'єктом оподаткування даним податком.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено, що може проводитися як роздрібна торгівля, так і торгівля нафтопродуктів суб'єктам господарювання через мережу АЗС.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не зобов'язаний в даному випадку сплачувати акцизний податок при реалізації нафтопродуктів, через вказані АЗС юридичній особі для їх комерційного використання.

Судом встановлено в ході судового розгляду, що позивач у перевіряємий період здійснював роздрібну торгівлю нафтопродуктів через орендовані позивачем АЗС, а також реалізацію паливо - мастильні матеріалів контрагенту - покупцю, що підтверджується наданими позивачем до суду договором, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, актами приймання - передачі тощо.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 1 ст. 71 КАСУ України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.10.2015 № 0001092100 є необґрунтованим, через що позовні вимоги в цій частині про скасування податкового повідомлення - рішення підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційних скарг відповідачів колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2016р. по справі № 820/622/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 12.06.2017 р.