Ухвала

від 30.05.2017 по справі 808/741/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2017 року м. Київ К/800/25988/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бившевої Л.І., Вербицької О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2016 рокуу справі №808/741/16за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажно-будівельна компанія (надалі - ТОВ Монтажно-будівельна компанія )

до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі - Запорізька ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ТОВ Монтажно-будівельна компанія звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Запорізької ОДПІ від 19.08.2015 року №0000252202/8464 та від 19.08.2015 року №0000242202/8465.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.07.2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2016 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ТОВ Монтажно-будівельна компанія просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.07.2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2016 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, Запорізькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевіку ТОВ Монтажно-будівельна компанія з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з Приватним акціонерним товариством Група Омега , їх реальності та відображення в обліку за період березень 2015 року, наслідки якої оформлено актом від 24.07.2015 року №91/08-29-22-0208/31598841.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ПрАТ Група Омега юридичних послуг за договором від 05.08.2014 року №01-18/14юр, з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, Запорізька ОДПІ посилалась на те, що сторонами при укладенні названого договору не зазначено підставу та обґрунтування необхідності його підписання, а також нечітко сформульовано предмет договору, зокрема не визначено перелік дій та конкретний порядок їх виконання.

Також, орган державної фіскальної служби звертав увагу на недоліки долучених платником до матеріалів справи на підтвердження фактичного виконання спірних господарських операцій первинних документів, а також відсутність у ПрАТ Група Омега в достатній кількості кваліфікованого персоналу (5 осіб, 1 з яких не знаходиться на території України), необхідного для надання розглядуваних послуг.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.08.2015 року №0000242202/8465, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 27297,00 грн., у тому числі 18198,00 грн. за основним платежем та 9099,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 19.08.2015 року №0000252202/8464, згідно з яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 231802,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, названі податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання послуг (робіт) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Крім того, слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, як помилково вважає відповідач, а з фактом руху активів платника та руху його капіталу.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені ТОВ Монтажно-будівельна компанія до матеріалів справи належним чином оформлені копії документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: акта про надання юридичних послуг та проміжних актів приймання-передачі надання юридичних послуг; замовлень; звітів про виконання умов договору від 05.08.2014 року №01-18/14юр та додаткових угод до нього; банківських виписок; податкових накладних; довіреностей, що видавались співробітникам ПрАТ Група Омега для представництва позивача; документів, які свідчать про господарський характер понесених ТОВ Монтажно-будівельна компанія витрат та підтверджують отримання ним результату від наданих контрагентом юридичних послуг (договорів, судових рішень, судових наказів тощо).

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ Монтажно-будівельна компанія розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались. Більш того, діяльність у сфері права належить до видів діяльності ПрАТ Група Омега , що Запорізькою ОДПІ не заперечується.

Доводи відповідача про неможливість надання контрагентом спірних послуг в охоплений перевіркою період внаслідок недостатності персоналу (4 особи) колегія суддів відхиляє, оскілки, як з'ясовано судами, фактичний термін виконання робіт за договором від 05.08.2014 року №01-08/14юр (з урахуванням додаткової угоди від 08.08.2014 року №1) встановлено з 05.08.2014 року по 31.03.2015 року, тобто протягом восьми місяців, а не одного (охопленого перевіркою), як наголошує контролюючий орган.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про доведеність ТОВ Монтажно-будівельна компанія реального характеру розглядуваних господарських операцій.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправними й скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

О.В. Вербицька