Рішення

від 06.06.2017 по справі 910/4651/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2017Справа №910/4651/17

За позовомПриватного підприємства Анастасія до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Оранта - Життя простягнення 143 188,00 грн. Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача - Вербовський В.В. за довіреністю; Перепона І.М., за довіреністю.

Від відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Анастасія" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Життя" (відповідач) про стягнення 143 188,00 грн., з яких: 134 850,00 грн. - основна заборгованість, 6 586,80 грн. - інфляційні нарахування, 1 751,20 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що укладений між сторонами договір колективного накопичувального страхування життя за програмою Страховий бонус від 08.09.2006 №20060908/1 вважається достроково розірваним на вимогу страхувальника, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний повернути позивачу викупну суму за договором в розмірі 134 850,00 грн. За твердженнями позивача, відповідачем не було сплачено заборгованість в сумі 134 850,00 грн. у встановлений ч.2 ст.530 ЦК України 7-денний строк, що стало підставою для нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

06.06.2017 позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог на підставі ст. 22 ГПК України, у якій заявлено вимоги про стягнення 132 305,40 грн., з яких: 130 864,10 грн. - заборгованість, 1 441,30 грн. - 3% річних.

Вказана заява є такою, що відповідає приписам статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а тому була прийнята судом для подальшого розгляду, отже відповідно до ст. 55 ГПК України має місце нова ціна позову виходячи з якої й вирішується спір по суті.

Ухвалами суду від 17.04.2017 та 10.05.2017 відмовлено в задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції, оскільки позивач не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що жоден з їх представників не матиме змоги прийняти участь у судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав. При цьому, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Оранта-Життя" було належним чином повідомлено про розгляд справи судом, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №02081 05776845.

Згідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

08.09.2006 між Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Оранта-Життя" (страховик) та Приватним підприємством "Анастасія" (страхувальник) укладено договір колективного накопичувального страхування життя за програмою "Страховий бонус" №20060908/1 (надалі - Договір), відповідно до п. 2.1 якого страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату вигодонабувачу на умовах, передбачених договором, а страхувальник зобов'язується сплачувати своєчасно і в повному обсязі страхові платежі і виконувати інші умови договору.

Згідно з п. п. 2.2, 3.1 Договору предметом договору є страхування життя та здоров'я працівників страхувальника. Об'єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з життям та здоров'ям застрахованих осіб.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що договір набирає чинності з 00 годин дня, наступного за днем надходження на розрахунковий рахунок страховика першого страхового внеску, передбаченого договором, і діє протягом 16 років.

У пункті 6.1 Договору передбачено, що валюта страхування - долар США.

Відповідно до п. 6.3 Договору страхові тарифи, страхова сума та розмір страхового платежу визначаються страховиком окремо для кожної застрахованої особи з урахуванням гарантованого інвестиційного доходу у розмірі 4% річних у валюті страхування і вказуються у Додатку 2 до Договору.

Страхові платежі сплачуються щорічно. Перший страховий платіж повинен бути сплачений до 30.09.2006 (п. п. 6.4, 6.6 Договору).

Зі змісту Додатку 2 до Договору вбачається, що застрахованою особою є ОСОБА_3 зі строком страхування 16 років, страховою сумою 8 915,99 доларів США та страховими платежами по 500 доларів США.

Матеріали справи (платіжні доручення, банківські виписки) свідчать, що на виконання умов Договору позивачем у період з 08.09.2006 по 30.09.2015 було здійснено 10 страхових платежів по 500 доларів США на загальну суму 5 000 доларів США.

Згодом, згідно з заявою Приватного підприємства "Анастасія" вих.№701 від 27.09.2016 позивачем повідомлено відповідача про дострокове припинення дії Договору та заявлено вимогу виконати повний розрахунок по платежам, які були здійснені на його виконання.

Вказану заяву направлено позивачем 28.09.2016 та отримано відповідачем 03.10.2016, що підтверджується відповідним описом вкладення у лист, фіскальним чеком, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а також вбачається зі змісту листа відповідача вих.№1.1.3-4/3936 від 17.05.2017. Оскільки заяву страхувальника було залишено страховиком без відповіді, позивач неодноразово направляв відповідачу повторні листи-вимоги.

Листом вих.№1.1.3-4/3936 від 17.05.2017 відповідач повідомив позивача, що розрахована викупна сума за договором страхування життя №20060908/1 складає 4 852,21 доларів США. При цьому, страховиком зазначено, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Оранта-Життя" вживаються всі необхідні дії для прискорення виплати страхувальнику викупної суми у зв'язку з достроковим розірванням договору страхування.

01.11.2016 Позивач надіслав рекомендованим листом Відповідачу нагадування від 31.10.2016 за вих. №714 про ненадання відповідачем відповідей на заяву про дострокове припинення дії договору і про повернення внесених платежів.

Вказане нагадування було отримано відповідачем 04.11.2016, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке Відповідачем залишено без реагування - відповіді не надано.

Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем обов'язку виплатити викупну суму за достроково розірваним договором страхування в розмірі 130 864,10 грн. у встановлений законом 7-денний строк.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про страхування" визначено, що добровільним страхуванням є страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором страхування, який підпадає під правове регулювання глави 67 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України, параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України та положень Закону України "Про страхування".

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 354 Господарського кодексу України.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування) (п. 1 ч. 1 ст. 980 Цивільного кодексу України).

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір колективного накопичувального страхування життя за програмою "Страховий бонус" №20060908/1 від 08.09.2006 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 997 Цивільного кодексу України договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом. Страхувальник або страховик може відмовитися від договору страхування в інших випадках, встановлених договором.

У ч. 2 ст. 28 Закону України "Про страхування" визначено, що дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що умови припинення дії договору та інші умови містяться в Правилах страхування, які наведено у Додатку 1 до Договору, що є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 14.1 Правил №3 добровільного колективного страхування життя громадян, які затверджено рішенням правління Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Життя" №1-05 від 09.03.2005 та зареєстровані Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 28.03.2005 за №0150335 (далі - Правила) визначені підстави припинення дії договору страхування, до яких віднесено, у тому числі, дострокове припинення договору за рішенням страхувальника.

Так, підпунктом 14.1.5 пункту 14.1 Правил передбачено, що страхувальник має повідомити страховика у письмові формі про своє рішення припинити дію договору страхування достроково не пізніше як за 30 календарних днів до дати припинення дії договору страхування.

Аналогічні вимоги до строку повідомлення про припинення договору містяться в ч. 3 ст. 997 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 28 Закону України "Про страхування".

Як встановлено судом вище, заяву позивача про дострокове припинення договору отримано відповідачем 03.10.2016, тобто з дотриманням граничного строку, встановленого ч. 3 ст. 997 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 28 Закону України "Про страхування" та п п. 14.1.5 п. 14.1 Правил.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Наслідки відмови від договору страхування життя встановлюються законом. Якщо страхувальник або страховик відмовився від договору страхування, договір припиняється (ч.ч. 5, 6 ст. 997 Цивільного кодексу України).

Таким чином, судом встановлено, що дію договору колективного накопичувального страхування життя за програмою "Страховий бонус" №20060908/1 від 08.09.2006 було достроково припинено у зв'язку з відмовою від нього страхувальника, внаслідок чого наявні підстави для застосування наслідків такої відмови, які встановлюються законом.

Судом також прийнято до уваги, що згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про страхування" дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін. Так, зі змісту листа відповідача вих.№1.1.3-4/3936 від 17.05.2017 вбачається, що страховиком заперечень проти заяви страхувальника не висловлено, а натомість фактично погоджено дострокове розірвання договору та розраховано викупну суму, яка підлягає виплаті позивачу.

За приписами ч. ч. 6, 8 ст. 28 Закону України "Про страхування" у разі дострокового припинення дії договору страхування життя страховик виплачує страхувальнику викупну суму, яка є майновим правом страхувальника за договором страхування життя. Викупна сума - це сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органі, здійснена актуарієм і є невід'ємною частиною правил страхування життя. Уповноважений орган може встановити вимоги до методики розрахунку викупної суми.

Згідно з п. 14.3 Правил у разі дострокового припинення дії договору страхування страховик виплачує страхувальнику викупну суму.

Як вбачається зі змісту листа відповідача вих.№1.1.3-4/3936 від 17.05.2017, страховиком було розраховано, що викупна сума за Договором становить 4 852,21 доларів США. Позивачем заперечень проти визначеної відповідачем грошової суми не висловлено.

Згідно з частиною другою статті 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Приймаючи до уваги, що на дату звернення позивача до суду 17.03.2017 офіційний курс долара США по відношенню до гривні, встановлений Національним банком України, становив 26,97 грн. за 1 долар, то викупна сума за договором в гривнях України складає 130 864,10 грн.

При цьому, оскільки господарський суд обмежений ціною позову, визначеною позивачем, судом розглядаються вимоги про стягнення викупної суми в розмірі 130 864,10 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами Договору, Правилами та нормами Закону України "Про страхування" не визначено строку, в який викупна сума підлягає виплаті страхувальнику страховиком, у разі припинення договору з ініціативи страхувальника. Протилежного суду не доведено.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зі змісту заяви позивача про дострокове припинення договору, яку отримано відповідачем 03.10.2016, вбачається, що страхувальником було пред'явлено вимогу здійснити розрахунок за договором протягом 7 днів з дня одержання цієї заяви.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був виплатити позивачу викупну суму протягом 7 днів з дня одержання вимоги. Отже, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Разом з цим, відповідач у судові засідання не з'явився, будь-яких належних та допустимих доказів виплати позивачу викупної суми за договором страхування, всупереч вимогам ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, до матеріалів справи не надав. Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суду також не наведено.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе обов'язків страховика, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 130 864,10 грн. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення 3% річних в сумі 1 441,30 грн. за прострочення грошових зобов'язань у період з 04.11.2016 по 17.03.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом пункту 8.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" положення частини другої статті 533 Цивільного кодексу України та частини другої статті 198 Господарського кодексу України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов'язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Відтак вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України). При цьому стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні).

Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги про стягнення 3% річних, нарахованих на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, ґрунтуються на нормах закону.

Суд перевіривши розрахунок 3% річних визнав його обґрунтованим, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 1 441,30 грн. 3% річних підлягає задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

При цьому, оскільки в силу п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" мінімальний розмір судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 600 грн.), з урахуванням ціни позову, визначеної позивачем у заяві про зменшення позовних вимог, судом розподіляється між сторонами судовий збір в розмірі 1 984,58 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Оранта-Життя" (04053, м. Київ, пров. Несторівський, буд. 7; ідентифікаційний код 25635389) на користь Приватного підприємства "Анастасія" (10019, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Івана Гонти, буд. 81; ідентифікаційний код 25309846) заборгованість в розмірі 130 864 (сто тридцять тисяч вісімсот шістдесят чотири) грн. 10 коп., 3% річних в сумі 1 441 (одну тисячу чотириста сорок одну) грн. 30 коп. та судовий збір у розмірі 1 984 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 58 коп.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 12.06.2017

Суддя І.І. Борисенко