Рішення

від 08.06.2017 по справі 914/233/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2017р. Справа № 914/233/17

За позовом: Приватного акціонерного товариства Українська страхова компанія КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_1 , м. Київ,

до відповідача: Малого приватного підприємства ТРЕЙД , м. Новий Розділ,

про: відшкодування коштів в порядку регресу в розмірі 744 751,86 грн

Головуючий суддя Синчук М.М.

Суддя Манюк П.Т.

Суддя Крупник Р.В.

при секретарі Х. Карась

За участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: ОСОБА_2 - довіреність від 08.02.2017 р. б/н.

Представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. ОСОБА_3 про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позовну заяву Приватного акціонерного товариства Українська страхова компанія КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_1 до Малого приватного підприємства ТРЕЙД про відшкодування коштів в порядку регресу в розмірі 744 751,86 грн

Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.02.2017 р. позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 20.02.2017 р. В судовому засідання від 20.02.2017 р. оголошено перерву до 06.03.2017 р. В судовому засідання від 06.03.2017 р. оголошено перерву до 20.03.2017 р. Ухвалою суду від 20.03.2017 р. розгляд справи відкладено на 10.04.2017 р. Ухвалою суду від 10.04.2017 р. розгляд справи відкладено на 19.04.2017 р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 19.04.2017 р. призначено колегіальний розгляд справи №914/233/17 у складі трьох суддів.

Внаслідок автоматизованого визначення складу колегії суддями у справі обрано: Головуючий суддя - Синчук М.М., суддя Березяк Н.Є., суддя Крупник Р.В.

Ухвалою суду від 19.04.2017 р. оголошено перерву до 31.05.2017 р.

У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Березяк Н.Є. проведено зміну складу колегії, призначено суддю Манюка П.Т., що відображено в Протоколі автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.05.2017 р.

Ухвалою суду від 31.05.2017 р. оголошено перерву до 08.06.2017 р.

В судове засідання 08.06.2017 р. представник позивача не з'явився.

07.06.2017 р. від представника позивача надійшов факсом відзив на відзив, згідно якого позивач просить суд позов задоволити в повному обсязі.

07.06.2017 р. представник відповідача подав заяву про часткове визнання позову, в межах граничних розмірів відповідальності перевізника, встановлених ст. 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 05 1956 р. та ст. 3 Протоколу від 05.07.1978, в сумі 226 618,16 грн.

В судове засідання 08.06.2017 р. представник відповідача з'явився, надав усні пояснення по справі, позовні вимоги визнав частково в сумі 226 618,16 грн.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

24 березня 2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ВІЗАЖ ДІСТРІБЮСЬОН (замовник, довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬМА ІМЕКС (експедитор, повірений) укладено Договір-доручення №3 на транспортно-експедиційне обслуговування. За умовами якого, повірений, діючи в межах даного договору за дорученням і за рахунок коштів довірителя, надає послуги по організації перевезення вантажів в міжміських і міжнародних сполученнях посередництвом транспортних послуг перевізника, тобто організовує перевезення найманим транспортом за маршрутом, вказаним у разовій ОСОБА_3, факсова копія затверджена печаткою має юридичну силу. (а.с.15-16)

На виконання Договору-доручення №3 на транспортно-експедиційне обслуговування, Товариство з обмеженою відповідальністю АЛЬМА ІМЕКС 10.03.2015 р. уклало з відповідачем ОСОБА_4 № П1 про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування (надалі - ОСОБА_4 перевезення). (а.с. 17-18)

11 жовтня 2016 року між Приватним акціонерним товариством Українська страхова компанія КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_1 (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬМА ІМЕКС (надалі - Експедитор) було укладено ОСОБА_4 добровільного страхування вантажів № 09/01-К-066328 (на разове перевезення) (далі - ОСОБА_4 страхування), за яким було застраховано майнові інтереси пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням заявленим на страхування вантажем, а саме косметична та парфумерна продукція згідно інвойсам № 208650/5, № 208649/5 від 27.09.2016 року, № 230 від 29.09.2016 року, № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 від 05.10.2016 року. За Договором страхування Вигодонабувачем є ТОВ ВІЗАЖ ДІСТРІБЮСЬОН (надалі - замовник), а Перевізником - Мале приватне підприємство ТРЕЙД (відповідач у справі). (а.с. 20-24)

Відповідно до п. 2.3. Договору перевезення: Вимоги по перевезенню зазначаються у разовій заявці, яку Експедитор надає Перевізнику після узгодження на кожне перевезення окремо .

На виконання Договору перевезення Експедитор подав Відповідачу ОСОБА_3 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі - ОСОБА_3) на дату завантаження 12.10.16 р. (а.с. 19)

Відповідно до ОСОБА_3, підписаної Експедитором та Відповідачем, останній зобов'язався організувати перевезення вантажу по маршруту: Італія-Україна, завантаження 12.10.2016р., автомобіль Вольво д.р. №ВС2289ВМ/№ВС3777ХР, водій ОСОБА_5. Додаткові умови: Зупинятись тільки на охоронюваних стоянках .

Прийняття вантажу Відповідачем, вартість та склад якого визначений інвойсами, підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) № 894773. (а.с.46)

Відповідно до Довідки поліції Італії від 13.10.2016 року: 12.10.16 р. в період з 21 год 30 хв по 07 год 30 хв під час зупинки на ночівлю ОСОБА_5, водієм транспортного засобу автомобіль Вольво д.р. №ВС2289ВМ та причіпу KOGEL S24, д.р. №ВС3777ХР, в Італії в місті Ріволі на перехресті вулиць ОСОБА_6 Бруно та ОСОБА_6 Боніно ді Ріволі, невідомі, поки водій спав, прорізали тент транспортного засобу Вольво д.р. №ВС2289ВМ та причіпу KOGEL S24, д.р. №ВС3777ХР, та викрали 3 піддони косметичних засобів марки "ВVLGARI' , які були завантажені на фірмі ІCR Industrie Cosmetiche Riunite S.p.A. STRADA Provinciale 25 Km 2,8 LODI, Italy, 26900) на загальну суму 27 369,43 Євро. (757 701,38 грн) (а.с.33,34)

В Звіті італійського експерта від 22.11.2016 року встановлено, що 12 жовтня 2016 року приблизно о 21 год 30 хв водій залишив вантажний автомобіль на площадці, що не охороняється біля поля в межах промислової зони. А також вказано, що на території зони, котра прилягає до площадки, де водій залишив вантажний автомобіль, на опорі вуличного зовнішнього освітлення встановлена відеокамера не функціонує та встановлена в неправильному напрямі. (а.с.31,32)

Експертним висновком № І-1396 Київської ОСОБА_7 досліджено, що товар згідно документів, пред'явлених експерту (СМR) № 894773, інвойсів №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 05.10.2016 року; пакувальних листів №№ НОМЕР_4, НОМЕР_5 від 05.10.2016 року, № НОМЕР_6 від 07.10.2016 року в напівпричепі автомобіля відсутній. (а.с.36-38)

17.10.16 року Страхувальник звернувся до Позивача з Повідомленням про настання події в зв'язку зі викраденням майна.

Позивачем вказаний випадок крадіжки вантажу визнано страховим випадком. Відповідно до Розрахунку №160000084884-1 (а.с.119) вартість матеріального збитку, завданого власнику вантажу, в результаті його викрадення, становить 744 751,86 грн, виходячи з наступного:

1 424, 40 Євро (згідно інвойсу № НОМЕР_1 від 05.10.2016 року) +

25 317, 23 Євро (згідно інвойсу № НОМЕР_2 від 05.10.2016року) +

627, 80 Євро (згідно інвойсу № НОМЕР_3 від 05.10.2016року) =

27 369, 43 Євро (що на момент сплати становило 757 701, 38 грн) -

12 949,52 грн (розмір безумовної франшизи) = 744 751,86 грн

Відповідно до п.2.5.2 Договору перевезення - в разі втрати вантажу Перевізник відшкодовує Замовнику кошти в розмірі вартості втраченого вантажу.

27.10.2016 р. замовник, а також 28.10.2016 р. Експедитор, звернулись до Відповідача з Вимогами про відшкодування коштів, однак жодної відповіді від Відповідача не надійшло, збитки Відповідач не відшкодував. (а.с.112-113, 114)

08.12.2016 року замовник звернувся до Позивача з ОСОБА_3 на виплату страхового відшкодування. (а.с.118)

Платіжними дорученнями № ЗР069634 від 13.12.16 р., № ЗР070059 від 14.12.16 р., № ЗР070398 від 15.12.16 р. позивачем перераховано замовнику трьома рівними частинами по 248 250,62 грн страхове відшкодування на загальну суму - 744 751,86 грн. (а.с.123, 124, 125)

Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Таким чином, Позивач, виплативши страхове відшкодування замовнику за Договором страхування, набув від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдані збитки, - Відповідача - МПП ТРЕЙД .

07.06.2017 р. представник відповідача подав заяву про часткове визнання позову, в межах граничних розмірів відповідальності перевізника, встановлених ст. 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 05 1956 р. та ст. 3 Протоколу від 05.07.1978, в сумі 226 618,16 грн, так як вартість вантажу не задекларована у СМR № 894773.

Стаття 6 Конвенції Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів визначає вичерпний перелік даних, що має містити СМR.

Згідно СМR № 894773 встановлено, що до СМR додаються Інвойси (рахунки), в яких вказано ознаки щодо самого товару, його технічних характеристик та вартості.

До Інвойсів додано пакувальні листи, які підтверджують родові ознаки товару та його технічні характеристики. Рахунки однозначно визначають вартість вантажу, який втрачено відповідачем під час перевезення.

Ця вартість встановлена наступним:

Інвойсом № НОМЕР_3 від 05.10.2016 року - 627, 80 Євро,

Інвойсом № НОМЕР_1 від 05.10.2016 року - 1 424, 40 Євро

Інвойсом № НОМЕР_2 від 05.10.2016року - 25 317, 23 Євро.

Таку вартість було сплачено протягом липня-вересня 2016 р. замовником -ТОВ ВІЗАЖ ДІСТРІБЮСЬОН як аванс по угоді про дистрибуцію з Компанією Булгарі Айеленд Лтд .

У відповідності до ч. 1 ст. 23 Конвенції Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Укладений ОСОБА_4 №П1 від 10.03.2015 р., а саме п. 2.5.2. визначає, що відшкодовуються кошти в розмірі втраченого вантажу.

При винесенні рішення суд виходив з на ступного.

Згідно п.1 ч.2 ст.1, ч.2 ст. 509 ЦК України, абз.3 ч.2 ст. 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), укладення між сторонами договору є однією з підстав виникнення зобов'язання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу, зокрема відшкодування збитків (ст. 22 ЦК України).

Статтями 611, 623 ЦК України передбачають, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст. 909 ЦК України, ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до частини 1 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно пункту 10.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 №363 (зі змінами та доповненнями) перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).

Частиною 2 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента, тощо) відповідно до вимог законодавства.

Статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 №1955-ІV встановлено, що перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні оформляється міжнародною товарно-транспортною накладною (надалі - СМР).

На виконання Договору перевезення Експедитор подав Відповідачу ОСОБА_3 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі - ОСОБА_3) на дату завантаження 12.10.2016 р.

Відповідно до ОСОБА_3, підписаної Експедитором та Відповідачем, останній зобов'язався організувати перевезення вантажу по маршруту: Італія-Україна, завантаження 12.10.2016р., автомобіль Вольво д.р. №ВС2289ВМ/№ВС3777ХР, водій ОСОБА_5. Додаткові умови: Зупинятись тільки на охоронюваних стоянках.

Прийняття вантажу Відповідачем, вартість та склад якого визначений інвойсами, підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) № 894773. (а.с.46)

Стаття 924 ЦК України, ст. 314 ГК України встановлює, що Перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття до перевезення та до видачі одержувачеві, а також відповідає за втрату, прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди.

За приписами статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 №72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17 травня 2007 року.

Частиною 1 статті 1 Конвенції визначено, що вона застосовується до будь-якого автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах.

Тому, враховуючи, що обставини даного спору виникли з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав перевізником, а втрата вантажу відбулась на території держави, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що підписана в Женеві 19.05.1956.

З врахуванням статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" , статті 4 Господарського процесуального кодексу України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Так, згідно частини 1 статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки; згідно частини 2 статті 17 Конвенції перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Згідно частини 1 статті 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Згідно частини 1 статті 20 Конвенції той факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну або, за відсутності узгодженого терміну, протягом шістдесяти днів із дня прийняття вантажу перевізником, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред'явити претензію, може на цій підставі вважати його загубленим.

Згідно ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Статтею 3 Конвенції визначено, що для цілей цієї Конвенції, перевізник відповідає за і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається я виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Конвенції якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі біржового котирування чи, за відсутності такого, на підставі поточної ринкової ціни, чи, за відсутності біржового котирування або поточної ринкової ціни, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості.

Стаття 6 Конвенції Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів визначає вичерпний перелік даних, що має містити СМR, однією з яких є вартість вантажу.

Як встановлено судом, прийняття вантажу Відповідачем та проходження митних процедур підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) № 894773. Вантаж, вартість та склад визначений, вказаними інвойсами (рахунки). У зазначених рахунках вказані усі необхідні родові ознаки щодо самого товару, його технічних характеристик та вартості. До Інвойсів додано пакувальні листи, які підтверджують родові ознаки товару та його технічні характеристики. Рахунки визначають вартість вантажу, який втрачено Відповідачем під час перевезення, а саме:

Інвойс № НОМЕР_3 від 05.10.16 р. - 627,80 Євро.

Інвойс № НОМЕР_1 від 05.10.16 р. - 1 424,40 Євро.

Інвойс № НОМЕР_2 від 05.10.16 р. - 2 5 317,23 Євро.

Позивач платіжними дорученнями № ЗР069634 від 13.12.16 р., № ЗР070059 від 14.12.16 р., № ЗР070398 від 15.12.16 р. перераховав замовнику трьома рівними частинами по 248 250,62 грн страхове відшкодування на загальну суму - 744 751, 86 грн. (а.с. 123, 124, 125)

В п. 4.1. Договору № ПІ від 10.03.15 р. Про надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування зазначено, що вказана Конвенція визначає відповідальність у відношенні доставки.

Відповідач в ході судового розгляду визнав факт недоставляння ввіреного йому вантажу до місця доставки у необхідній кількості та факт втрати вантажу внаслідок заволодіння ним третіми особами.

Статтею 3 Конвенції закріплено, що транспортер відповідає, як за свої власні дії чи недогляд, за дії і недогляд своїх агентів і всіх інших осіб, послуги яких він використовує для виконання перевезення, коли ці агенти чи особи виконують покладені на них обов'язки.

Таким чином, так як Відповідач є особою, відповідальною за завдані збитки замовнику (ТОВ ВІЗАЖ ДІСТРІБЮСЬОН ), до Позивача після виплати страхового відшкодування перейшло право вимоги про відшкодування збитків до відповідача.

Норми даної Конвенції не вимагають доказування позивачем наявності у діях відповідача складу цивільного правопорушення та згідно частини 1 статті 18 Конвенції тягар доказу того, що втрата вантажу викликана обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17 (а саме: дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути), що є підставою звільнення перевізника від відповідальності за втрату вантажу, лежить на перевізнику.

З матеріалів справи вбачається, що перевізником (відповідачем) не доведено жодної із наведених обставин для звільнення його від відповідальності за втрату вантажу.

Також, ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до моменту видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Статут автомобільного транспорту та стаття 925 ЦК України зобов'язує сторін застосовувати претензійний порядок регулювання спору.

Згідно статті 925 ЦК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами); позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк.

Згідно статті 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 314 ЦК України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Твердження відповідача про відсутність в його діях порушень умов договору в частині забезпечення схоронності вантажу під час перевезення є необґрунтованими, оскільки відповідачем не були виконані вимоги законодавства та договору щодо збереження вантажу під час його перевезення, що в свою чергу призвело до нестачі вантажу та виникнення у позивача збитків.

Факт нестачі частини вантажу підтверджується Довідкою поліції Італії від 13.10.2016 року, Звітом італійського експерта від 22.11.2016 року, Експертним висновком № І-1396 Київської ОСОБА_7.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що кошти 27 369,43 Євро, а саме: 1 424, 40 Євро, згідно інвойсу № НОМЕР_1 від 05.10.2016 року + 25 317, 23 Євро, згідно інвойсу № НОМЕР_2 від 05.10.2016року + 627, 80 Євро, згідно інвойсу № НОМЕР_3 від 05.10.2016 року), що у гривневому еквіваленті на момент сплати становило 757 701, 38 грн (- 12 949,52 грн розмір безумовної франшизи) = 744 751,86 грн, які заявлені отримувачем вантажу (ТОВ ВІЗАЖ ДІСТРІБЮСЬОН ), відшкодовані позивачем, згідно договору страхування.

Відповідно до п. 2.5.2. Договору перевезення у разі втрати, пошкодження або нестачі вантажу, перевізник відшкодовує замовнику кошти в розмірі вартості втраченого, пошкодженого або вантажу якого не вистачає, на підставі складеного Акту чи відмітки в СМR.

Згідно ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч.2 ст.22 ЦК України , зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявності винної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Відповідно до ч.1 ст. 22 , ч.1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв'язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Так, протиправною є поведінка особи з порушенням норм законодавства. Якщо зобов'язання виникає з договору, то протиправною визнається поведінка боржника, що порушує умови договору та закону. За оцінкою суду в даному випадку відповідачем порушені зобов'язання, визначені пунктами договору, умови статті 14 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що також свідчить про наявність в його діях вини в невиконанні умов договору.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками полягає у тому, що вантаж не був доставлений перевізником у визначене договором місце та не був вручений зазначеній позивачем особі у відповідній кількості, у зв'язку з втратою перевізником зазначеного вантажу під час його транспортування.

За оцінкою матеріалів справи підтверджено, що втрата вантажу стала наслідком невжиття перевізником всіх залежних від нього дій по забезпеченню схоронності та цілісності вантажу, забезпеченню його знаходження у своєму тимчасовому (з моменту отримання від позивача і до моменту вручення покупцю) фактичному володінні під час перевезення, які були б необхідними, виправданими та достатніми для належного виконання договірних зобов'язань по перевезенню вантажу суб'єктом господарювання, яким є відповідач (перевізник) і який на постійній, професійній основі, здійснює систематичну підприємницьку діяльність у сфері міжнародних перевезень вантажів; невжиття перевізником всіх необхідних в умовах підвищеної небезпеки, що потенційно має місце у сфері міжнародних перевезень товарів, заходів безпеки зумовило втрату вантажу, яким заволоділи треті особи, які не мали на те права і видача яким вантажу не санкціонувалась і не обумовлювалась договором.

За приписами чинного законодавства за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

07.06.2017 р. представник відповідача подав заяву про часткове визнання позову, в межах граничних розмірів відповідальності перевізника, встановлених ст. 23 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 05 1956 р. та ст. 3 Протоколу від 05.07.1978, в сумі 226 618,16 грн.

Посилання відповідача на те, що при визначені розміру страхового відшкодування слід застосовувати статтю 23 Конвенції, не прийнято судом до уваги, з огляду на наступне.

Стаття 6 Конвенції Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів визначає вичерпний перелік даних, що має містити СМR.

Згідно СМR № 894773 встановлено, що до СМR додаються Інвойси (рахунки), в яких вказано ознаки щодо самого товару, його технічних характеристик та вартості.

До Інвойсів додано пакувальні листи, які підтверджують родові ознаки товару та його технічні характеристики. Рахунки однозначно визначають вартість вантажу, який втрачено відповідачем під час перевезення.

Ця вартість встановлена наступним:

Інвойсом № НОМЕР_3 від 05.10.2016 року - 627, 80 Євро,

Інвойсом № НОМЕР_1 від 05.10.2016 року - 1 424, 40 Євро

Інвойсом № НОМЕР_2 від 05.10.2016року - 25 317, 23 Євро.

Таку вартість було сплачено протягом липня-вересня 2016 р. ТОВ ВІЗАЖ ДІСТРІБЮСЬОН як аванс по угоді про дистрибуцію з Компанією Булгарі Айеленд Лтд .

У відповідності до ч. 1 ст. 23 Конвенції Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Укладений ОСОБА_4 №П1 від 10.03.2015 р., а саме п. 2.5.2. визначає, що відшкодовуються кошти в розмірі втраченого вантажу.

Отже, у відповідності до статей 17, 18, 20 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, статей 22 , 623 , 920 , 924 ЦК України та умови пункту 2.5.2 договору перевезення, укладеного Договору №П1 від 10.03.2015 р., Договору добровільного страхування вантажів № 09/01-К-066328 від 11.10.2016 р., у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача збитків в розмірі 744 751,86 грн.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків в розмірі 744 751,86 грн, як таких, що підтверджені матеріалами справи та матеріально обґрунтовані.

Згідно ст.33 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст.32 ГПК України , доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України , судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22 , 33 , 34 , 49 ,ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства ТРЕЙД (81652, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 23953760) на користь Приватного акціонерного товариства Українська страхова компанія КНЯЖА ВІЄННА ОСОБА_1 (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44; ідентифікаційний код 24175269) 744 751,86 грн страхового відшкодування, 11 171,28 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.06.2017 р.

Головуючий суддя Синчук М.М.

Суддя Манюк П.Т.

Суддя Крупник Р.В.