Постанова

від 07.06.2017 по справі 922/3061/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2017 р. Справа № 922/3061/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Євтушенко Є.В.,

за участю представників:

прокурор Військової прокуратури Харківського гарнізону Волик О.Г. на підставі службового посвідчення від 26.08.2015р. № 035279,

прокурор відділу Військової прокуратури сил антитерористичної операції Голуб Є.В. за довіреністю від 07.06.2017р. № 07-282вих-17,

від 1-го позивача (апелянта) Ібрагімов Фаік Балоглан огли за довіреністю від від 2-го позивача не з`явився,

28.12.2016р. №220/497/д,

від 1-го відповідача Волков І.М. за довіреністю від 07.02.2017р.,

від 2-го відповідача Демиденко Т.Г. за довіреністю від 20.01.2017р. № 200117/1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Міністерства оборони України (вх.№669 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 13.02.2017р. у справі №922/3061/16,

за позовом Військового прокурора Харківського гарнізону, м. Харків, в інтересах держави в особі: 1) Міністерства оборони України, м. Київ, 2) Міністерства аграрної політики та продовольства України,

до 1) Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова, м. Харків,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватне сільськогосподарське підприємство "Коробчанське", с. Коробочки не, Чугуївський район, Харківська область,

про визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.02.2017р. у справі №922/3061/16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Байбак О.І., суддя Суслова В.В., суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено. Визнано недійсним договір № 133 від 03.06.2016 р., укладений між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Харкова (код ЄДРПОУ 07923280) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приватне сільськогосподарське підприємство "Коробчанське" (код ЄДРПОУ 38734589). Вилучено у Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватне сільськогосподарське підприємство "Коробчанське" (адреса: Харківська область, Чугуївський район, с. Коробочкине, вул. Жовтнева, 237; код ЄДРПОУ 38734589) (повернути) на користь Міністерства оборони України (адреса: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6) та Міністерства аграрної політики та продовольства України адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, 24) земельні ділянки площею 20 га та площею 1204 га відповідно шляхом складення актів прийому - передачі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватне сільськогосподарське підприємство "Коробчанське" (адреса: Харківська область, Чугуївський район, с. Коробочкине, вул. Жовтнева, 237; код ЄДРПОУ 38734589) до Державного бюджету України (платіжні реквізити для стягнення: отримувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Харкова; код отримувача: 37999654; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Харківській області; код Банку: 851011; номер рахунку: 31215206783003; призначення платежу: *;101; НОМЕР_1 ; судовий збір по справі № 922/3208/16; господарський суд Харківської області) 1378 грн. судового збору. Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова (адреса: м. Харків, вул. Пушкінська, 61; код ЄДРПОУ 07923280) до Державного бюджету України (платіжні реквізити для стягнення: отримувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Харкова; код отримувача: 37999654; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Харківській області; код Банку: 851011; номер рахунку: 31215206783003; призначення платежу: *;101; НОМЕР_1 ; судовий збір по справі № 922/3208/16; господарський суд Харківської області) 1378 грн. судового збору.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що сторонами при укладенні договору від 03.06.2016р. № 133 порушено вимоги ст.ст. 1, 2, 4 Закону України «Про використання земель оборони», п. 20, 38, 39, 40 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 22.12.1997р. № 483, ст. 123 ЗК України, що у відповідності до п. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України є підставами для визнання такого договору недійсним з моменту його укладення та, як наслідок, вилучення відповідної земельної ділянки на користь позивачів.

Разом з тим, зважаючи на те, що на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.09.2011р. № 883 та Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 05.10.2011р. № 516 на підставі акту приймання-передачі від 12.03.2012р., цілісний майновий комплекс ДП "Світанок", в т.ч. земельна ділянка Чугуївського полігону площею 1204 га, була передана зі сфери управління Міністерства оборони України до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України, вимоги Міністерства оборони України про передачу саме йому зазначених вище земельних ділянок площею 1204 га є безпідставними.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Міністерство оборони України звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.02.2017р. у справі № 922/3061/16 в частині вилучення у ТОВ "Приватне сільськогосподарське підприємство "Коробчанське" на користь Міністерства аграрної політики та продовольства України земельні ділянки площею 1204 та в цій частині прийняти нове рішення, яким вилучити у ТОВ "Приватне сільськогосподарське підприємство "Коробчанське" на користь Міністерства оборони України земельну ділянку площею 1204 га шляхом складання акту прийому-передачі; стягнути з відповідачів на користь Міністерства оборони України понесені останнім судові витрати по справі № 922/3061/16.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог Міністерство оборони України, посилаючись на положення ст. 20 ЗК України, п.п. 38, 40, 41 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997р. № 483, зазначає, що оскільки рішення відповідної ради про передачу спірної земельною ділянкою площею 1204 га відповідною радою не оформлювалось, земельна ділянка, яка відноситься до категорії земель оборони та перебуває на обліку КЕВ м. Харкова, фактично у користування Державному підприємству "Світанок" не передавалась.

За огляду на те, що у відповідності до п.1 наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 05.10.2011р. № 516 "Про приймання цілісних майнових комплексів Міністерства оборони України до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України" частина земельної ділянки Чугуївського полігону площею 1204 га у складі цілісного майнового комплексу підприємства до сфери Міністерства аграрної політики та продовольства України передана не була, рішення щодо передачі, відчуження або вилучення спірної земельної ділянки у відповідності до п. 4 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002р. № 1282, ні Кабінетом Міністрів України, ні Міністерством оборони України не приймалось, на думку апелянта, рішення суду першої інстанції про передачу вказаної земельної ділянки на користь Міністерства аграрної політики та продовольства України є незаконним та таким, що суперечить дійсним обставинам справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків просить апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити, рішення господарського суду Харківської області в частині вилучення земельної ділянки у ТОВ "ПСП "Коробчанське" на користь Міністерства аграрної політики та продовольства України скасувати, прийняти нове рішення, яким в цій частині відмовити; судові витрати покласти на військового прокурора Харківського гарнізону та Міністерство аграрної політики та продовольства (вх.№ 3206 від 23.03.2017р.).

В обґрунтування своєї позиції у справі 1-й відповідач зазначає, що оскільки спірна земельна ділянка не належала ДП «Світанок», а згода на припинення права постійного користування складовою частиною даної земельної ділянки площею 1204 га або передачу її в оренду будь-яким суб`єктам господарювання ні Кабінетом Міністрів України, ні Міністерством оборони України не приймалось, відповідно, вказана земельна ділянка не могла бути переданою в інше Міністерство на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.09.2011р. № 883 «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств та військових радгоспів до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства».

Міністерством оборони України надано для долучення до матеріалів справи платіжне доручення від 01.03.2017р. про сплату Міноборони судового збору за подання апеляційної скарги у справі (вх.№ 3218 від 23.03.2017р.).

Прокурором відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України для долучення до матеріалів справи надано лист Міністерства оборони України від 14.03.2017р. за № 220/2187, витяг з виписки Державної казначейської служби України від 23.03.2017р. (вх.№ 3220 від 23.03.2017р.).

Військовою прокуратурою Харківського гарнізону подано додаткові письмові пояснення у справі (вх.№ 4251 від 18.04.2017р.), в яких зазначає, що зважаючи на положення ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. у справі № 1-1/99 Міністерство оборони України та Міністерство аграрної політики та продовольства України обґрунтовано наділені повноваженнями здійснювати функцій у спірних правовідносинах, в інтересах яких і звернувся прокурор з даним позовом. При цьому, оскільки розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.09.2011р. № 883, Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 05.10.2011р. № 516, акт приймання-передачі від 13.03.2012р., за якими, на думку прокурора, земельна ділянка колишнього містечка № 9 у с. Коробочкино Чугуївського району Харківської області площею 1204 га була передана до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України на час розгляду справи не скасовані, зазначає про належність спірної земельної ділянки саме Міністерству аграрної політики та продовольства України.

Міністерством оборони України надано пояснення у справі (вх.№ 4412 від 24.04.2017р.), до яких додано оригінал платіжного доручення від 22.03.2017р. №248/332 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у справі в розмірі 227370,00 грн. Разом з тим, Міністерством оборони України, зважаючи на те, що при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 2756,00 грн., заявлено клопотання про повернення судового збору в розмірі 225889,20 грн., сплаченого Міністерством оборони України за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 13.02.2017р. у справі № 922/3061/16 у більшому розмірі, ніж встановлено Законом України "Про судовий збір".

На підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.04.2017р. у зв`язку з перебуванням судді Бородіної Л.І. та судді Здоровко Л.М. у відпустці для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Плахова О.В., судді Шутенко І.А.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Міністерством оборони України надано додаткові пояснення у справі (вх.№6010 від 08.06.2017р.), в яких разом з раніше наданими обґрунтуваннями своєї позиції у справі зазначає, що відповідно до довідки із кількісного обліку земель про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами та угіддями, виданою Міськрайонним управлінням у Чугуївському районі та м. Чугуєві Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06.06.2017 року № 20.07-03-389/02-17, земельна ділянка, яка розташована у Малиновській селищній раді, Чугуївського району Харківської області, площею 1204,0 га (Державний акт на право користування землею Б № 047222 від 1982) відноситься до земель Міністерства оборони України, та є державною формою власності.

Окрім цього, в Квартирно-експлуатаційному відділі м. Харків на вищевказану земель на ділянку ведеться Індивідуальна картка обліку земельної ділянки № 119 (форма 4030, відповідно до якої земельна ділянка, яка розташована в с. Коробочкіно Чугуївського району Харківської області, площею 1204,0 га (Державний акт на право користування землею Б № 047222 від 1982) перебуває в постійному користуванні КЕВ м. Харків.

Також, Міністерством оборони України на вимогу суду було надано окрему думку до Актів прийому-передачі державних підприємств та військових радгоспів Міністерства оборони України.

Військовою прокуратурою Харківського гарнізону на вимогу суду надано Інформацію міськрайонного управління Держгеокадастру у Чугуївському районі та м.Чугуєві стосовно обліку спірної земельної ділянки (вх.№ 6092 від 08.06.2017р.).

В судовому засіданні представник Міністерства оборони України підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.02.2017р. у справі № 922/3061/16 в частині вилучення у ТОВ "Приватне сільськогосподарське підприємство "Коробчанське" на користь Міністерства аграрної політики та продовольства України земельні ділянки площею 1204 та в цій частині прийняти нове рішення, яким вилучити у ТОВ "Приватне сільськогосподарське підприємство "Коробчанське" на користь Міністерства оборони України земельну ділянку площею 1204 га шляхом складання акту прийому-передачі.

Також, представником Міністерства оборони України надано належним чином засвідчену копію Державного акту на право користування землею Б 047222, виданого Чугуївській КЕЧ Чугуївського району Харківської області.

Прокурор відділу Військової прокуратури сил антитерористичної операції підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.02.2017р. у справі № 922/3061/16 в частині вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватне сільськогосподарське підприємство "Коробчанське" (повернути) на користь Міністерства оборони України та Міністерства аграрної політики та продовольства України земельної ділянки площею 20 га та площею 1204 га відповідно шляхом складення актів прийому передачі та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватне сільськогосподарське підприємство "Коробчанське" (повернути) на користь Міністерства оборони України земельну ділянку площею 1224 га шляхом складення акту прийому передачі.

Військовий прокурор Харківського гарнізону заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив суд рішення господарського суду Харківської області від 13.02.2017р. у справі № 922/3061/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд задовольнити її в повному обсязі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватне сільськогосподарське підприємство "Коробчанське" просив рішення господарського суду першої інстанції скасувати та припинити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору, апеляційну скаргу підтримав в частині відмови у витребуванні спірної земельної ділянки від ТОВ ПСП "Коробчанське".

Дослідивши матеріали справи, а також доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.06.2016р. між КЕВ м. Харків (сторона-1) та ТОВ ПСП Коробчанське (сторона-2) укладено договір № 133, відповідно до п. 1.1 якого з метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності в квартирно-експлуатаційному відділі м. Харків, сторони дійшли згоди про те, що цей договір є змішаним у розумінні ст.ст. 627, 628 Цивільного кодексу України в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Сторона-1 зобов`язується за умови сприяння та підтримки сторони-2 протягом визначеного в строку, надавати за плату послуги з вирощування сільськогосподарської продукції на ділянці, що є власністю держави та належить квартирно-експлуатаційному відділу на підставі Державного акту на право постійного користування землею № 57 від 1982 року стороні-1 (далі за текстом - послуги), а сторона-2 зобов`язується оплачувати надані послуги згідно умов цього договору. Площа посівів становить 1224 га, згідно акту обстеження земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору.

Пунктами 1.4.-1.5 договору передбачено, що детальна інформація щодо послуги, які надаються за цим договором, визначається у завданні сторони-1, яке надається ним стороні-2. Завдання надається у письмовій формі. Послуги надаються стороною-1 стороні-2 на підставі акту приймання-передачі.

Відповідно до пунктів 2.1.3, 2.1.4 договору грошова сума, яку сторона-2 зобов`язується перерахувати стороні-1 за надані послуги складає 1897200 грн., тобто 1550 грн. за 1 га незалежно від розміру отриманого річного доходу сторони-2 за рахунок реалізації сільськогосподарської продукції.

Оплата стороною-2 на користь сторони-1 проводиться у наступному порядку щомісячно рівними частинами у розмірі 158100 грн. на рахунок сторони -1.

Як зазначає КЕВ м. Харків, під час розгляду даної справи, даний договір ним укладено на підставі того, що зазначена земельна ділянка перебуває в його постійному користуванні згідно з Державним актом серії Б № 047822 від 1982 року.

Як зазначав відповідач у даній справі, ТОВ "ПСП "Коробчанське" почало виконувати зобов`язання за зазначеним договором в частині оплати послуг та перерахувало на користь бюджетної установи 1110160,83 грн.

В свою чергу КЕВ м.Харків не приступило до виконання зобов`язань за договором від 03.06.2016р. №133.

Матеріали справи також свідчать про те, що договір № 133 від 03.06.2016р. був розірваний сторонами шляхом укладання додаткової угоди від 25.11.2016р.

Прокурор при звернені до господарського суду з позовом по даній справі, зокрема, зазначає, що сторони при укладанні договору № 133 від 03.06.2016 р. порушили вимоги чинного законодавства України, зокрема ст. 4 Закону України Про управління об`єктами державної власності, ст. 3 Закону України Про правовий режим майна в Збройних силах України, оскільки не узгоджували відповідного питання з Міністерством оброни України та Міністерством аграрної політики та продовольства України, до сфери відання яких належать землі, які є предметом цього договору. Крім того, прокурор також зазначає, що укладений між відповідачами договір за своєю правовою природою є договором оренди (користування) землі, тоді як 2-й відповідач не наділений повноваженнями на передачу земель без погодження з уповноваженими органами.

З урахуванням викладеного, прокурор просить суд визнати недійсним договір №133 від 03.06.2016 р., укладений між КЕВ м. Харків та ТОВ "ПСП "Коробчанське", та вилучити у ТОВ "ПСП "Коробчанське" на користь Міністерства оборони України та Міністерства аграрної політики та продовольства України земельні ділянки площею 20 га та площею 1204 га відповідно шляхом складення акту прийому - передачі.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках визначених законом. Відповідно до статті 123 Конституції України організацію і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Статтею 1 Закону України Про прокуратуру, прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Згідно ч. З ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» згідно з частиною другою статті 29 ГПК у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

Частина 3 вказаної постанови встановлює, що господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов`язаних із захистом інтересів держави.

Відповідно до поданої позовної заяви прокурором заявлено вимоги інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Міністерства аграрної політики та продовольства України, як органів, уповноважених здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Згідно зі ст. ст. 1, 10 Закону України Про оборону України, Міністерство оборони України, є центральним органом виконавчої влади і військового управління в системі Збройних Сил України, які створені для захисту суверенітету, незалежності територіальної цілісності України.

Відповідно до Положення Про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом Президента України №500/2011 від 23.04.2011 року, Міністерство аграрної політики та продовольства України, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави.

Судова колегія зазначає, що предметом договору від 03.06.2016р. № 133 є земельна ділянка площею 1224 га, яка є власністю держави та передано Квартирно-експлуатаційному відділу м. Харків на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 1982р., зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 57, у постійну користування.

Спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель оборони, та використовувалась за цільовим призначенням в якості військового полігону сухопутних військ з метою випробування військовою техніки, озброєння та вишколу військовослужбовців Харківського та Чугуївського гарнізонів.

Як зазначає прокурор, частина вказаної земельна ділянка площею 20 га на час розгляду справи залишається складовою частиною ділянки Чугуївського військового, що підтверджується наявними матеріалами справи та не спростовується сторонами у справі.

Земельна ділянка площею 1204 га, яка також є складовою частиною Чугуївського полігону, на підставі Державного акту серії Б №047822 від 1982 року знаходиться у Чугуївській КЕЧ району в постійному користуванні на підставі рішення Міністра оборони України від 06.06.2011 р. № 6218/з, та була передана у тимчасове користування терміном на 5 років Державному підприємству "Світанок" для вирощування сільськогосподарських культур та заготівлі сіна, для тваринництва, що підтверджується листом заступника Міністра оборони від 08.06.2011 р. № 220/32010 (т. 1 а.с. 128), та в подальшому до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України.

З цього приводу судова колегія зазначає, що згідно Державного акту від 1982 року серії Б № 047222, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 57, Чугуївській КЕЧ Чугуївського району Харківської області, яка входила до загальної структури Міністерства оборони України, було надано в безстрокове та безоплатне користування земельну ділянку спеціального призначення площею 8519,0 га.

Вказана земельна ділянка відноситься до категорії земель оборони, та перебуває в оперативному управлінні Чугуївською КЕЧ району (в подальшому - Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків) за цільовим призначенням в якості військового полігону сухопутних військ з метою випробування військовою техніки, озброєння та вишколу військовослужбовців Харківського та Чугуївського гарнізонів.

Директивою Міністерства оборони України від 18.01.2008р. № Д-322/1-01 "Про проведення організаційних заходів у Збройних Силах України у 2008 роц" визначено, що КЕВ м. Харків є правонаступником Чугуївської КЕЧ.

Відповідно до п. 7 Перехідних положень ЗК України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянках у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Статтею 3 Закону України "Про правовий режим майна в Збройних Силах України" військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Згідно з ч. 1 ст.77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про правовий режим майна в Збройних Силах України").

Пунктом 25 Положення про порядок надання в користування земель, земельних ділянок, для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.97 №483 передбачено, що облік усіх земель, наданих для потреб Міністерства оборони України, здійснюється згідно з Керівництвом по обліку земель, земельних ділянок, в квартирно-експлуатаційній службі Збройних Сил України.

Згідно з пунктами 23, 28 вказаного Положення відповідальність за цільове використання земель, наданих для потреб Збройних Сил України, покладається на безпосереднього землекористувача і органи квартирно-експлуатаційної служби та інженерне управління Військово-Морських Сил України. Відомчий контроль за використанням і охороною земель, наданих в користування Збройним Силам України, здійснюють Головне управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України, Головне квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, інженерне управління Військово-Морських Сил України, квартирно-експлуатаційні управління військових округів, квартирно-експлуатаційний відділ Північного оперативно-територіального командування, квартирно-експлуатаційні частини, районів, відділення морської інженерної служби.

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.5 Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в квартирно-експлуатаційній службі Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997р. № 483, землі, які використовують Збройні Сили України, є державною власністю. Вони підлягають обов`язковому обліку, цільовому використанню і правильному утриманню. Облік земель повинен бути своєчасним, повним, достовірним і точним. Облік земель в органах квартирно-експлуатаційної служби ведеться з метою своєчасного забезпечення відповідних посадових осіб, органів квартирно-експлуатаційної служби, а також відповідних рад, в адміністративних межах яких знаходиться землекористувач, даними про наявність, рух і якісний стан земель, контролю за збереженістю, законністю, доцільністю і ефективністю використання земель, підготовки вихідних даних для складання облікових документів, встановлених табелем термінових донесень будівельно-квартирних органів Міністерства оборони України. Облік земель складається з оформлення встановлених документів на право користування і здійснення правильних і своєчасних записів у книгах, картках, обліку, накопичувачах інформації в електронно-обчислювальних машинах, всіх операцій, пов`язаних з прийомом, передачею, зміною якісного стану і зняттям з обліку земельних ділянок. Облік земель в органах квартирно-експлуатаційної служби ведеться згідно з цим Керівництвом і даними, що включаються до земельно-кадастрової документації. Ведення обліку земель за іншими положеннями і формами документів забороняється.

Відповідно до наданих сторонами доказів, в Квартирно-експлуатаційному відділі м. Харків на вищевказану земельну ділянку ведеться індивідуальна картка обліку земельної ділянки № 119 (форма 403), відповідно до якої земельна ділянка, яка розташована в с. Коробочкіно Чугуївського району Харківської області, площею 1204,0 га (Державний акт на право користування землею Б № 047222 від 1982 року) перебуває в постійному користуванні КЕВ м. Харків.

Статтею 141 ЗК України (в редакції, яка діяла з 07.05.2011р.) передбачені підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 142 Земельного кодексу України припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Згідно з п. 5.6 наказу Міністра оборони України від 22.12.2011р. № 795 «Про затвердження Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України» припинення права постійного користування земельною ділянкою в разі добровільної відмови землекористувача здійснюється лише за наявності згоди Міністра оборони України на припинення права постійного користування земельною ділянкою за заявою землекористувача до власника земельної ділянки.

Відповідно до статті 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Згідно з п. 4 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002р. №1282, передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у спільну власність проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України або Міноборони в залежності від виду військового майна.

Відповідно до п. 5 Порядку до прийняття Кабінетом Міністрів України чи Міністерства оборони України рішення, зазначеного у пункті 4 цього порядку, Міноборони проводить вилучення військового майна з оперативного управління військових частин. У разі прийняття рішення про вилучення військового майна воно знімається з обліку в порядку, що визначається Міноборони, і залишається на тимчасовому зберіганні та обслуговуванні цих військових частин.

Відповідно до Положення про Комісію з контролю за використанням і відчуженням земель оборони та інших земель державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2010р. № 439, комісія з контролю за використанням і відчуженням земель оборони та інших земель державної власності є постійно діючим робочим органом Кабінету Міністрів України.

Основним завданням комісії є подання Кабінету Міністрів України пропозиції та рекомендації щодо погодження добровільної відмови або згоди на вилучення або відчуження земельних ділянок згідно з пропозиціями Міноборони, МВС, МНС, Адміністрації Держприкордонслужби, Державного департаменту з питань виконання покарань, інших центральних органів виконавчої влади.

Дослідивши обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, судом апеляційної інстанції установлено, що Міністерство оборони України не зверталося з поданням про відмову від земель оборони, що розташовані у Чугуївському районі Харківської області, зокрема, про відмову від користування земельною ділянкою Чугуївського військового полігону, за рахунок земель якого передано в оренду земельну ділянку за оспореним договором, в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків, як землекористувача спірних земельних ділянок, добровільної відмови від права користування цими ділянками не надавало і відповідних рішень вказані органи не приймали.

Крім того, рішення стосовно відчуження спірної земельної ділянки Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України в порядку, встановленому ст. 149 Земельного кодексу України, постанові Кабінету Міністрів України від 29.08.2002р. № 1282 "Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил", не приймалося.

Щодо посилання прокурора на передачу спірної земельної ділянки у складі цілісного майнового комплексу Державного підприємства Світанок до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за зверненням директора Державного підприємства "Світанок" до Міністра оборони України щодо надання у постійне користування земельної ділянки площею 1204 га, яка є складовою Чугуївського полігону, рішенням Міністра оборони України від 06.06.2011р. № 6218/з надано у користування (продовжено) ДП "Світанок" вказану частину земель Чугуївського полігону терміном на 5 років для вирощування сільськогосподарських культур та заготівлі сіна (кормів), для тваринництва, що підтверджується листом заступника Міністра оборони України від 08.06.2011р. №220/32010 (т. 1, а.с. 128).

Відповідно до п. 38 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997р. № 483, ділянки, території, що тимчасово не використовуються, полігонів, танкодромів, стрільбищ та інших об`єктів Збройних Сил України, придатних для сінокосіння, випасу скоту та посіву сільськогосподарських культур, дозволяється передавати у тимчасове використання (але не у збиток бойовій підготовці та при умові забезпечення збереження державної таємниці) військовим радгоспам, а також іншим сільськогосподарським підприємствам.

Відповідно до пунктів 39 Положення передача земель в тимчасове користування відбувається з погодження: заступників Міністра оборони України - командувачів видів Збройних Сил України, начальників управлінь центрального апарату Міністерства оборони України - щодо земель спеціальних об`єктів центрального підпорядкування; командуючих військами військових округів, Північного оперативно-територіального командування - щодо земель для об`єктів окружного, Північного оперативно-територіального командування підпорядкування. Передача земель в тимчасове користування оформлюється рішенням сільської, селищної чи міської рад.

Відповідно до п. 20, 41 вказаного Положення право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформлюється договором. При достроковому виникненні необхідності у землекористувачів (військових частин) в переданих у тимчасове користування землях припиняється право тимчасового користування за рішенням відповідної місцевої ради. Порядок повернення тимчасово переданих земель обумовлюється в договорі сторін.

Разом з тим, сторонами не надано належних доказів на підтвердження обставин належного оформлення передачі спірної земельної ділянки, площею 1204 га, яка є складовою Чугуївського полігону, у тимчасове користування Державному підприємству "Світанок" терміном на 5 років, на виконання рішення Міністра оборони України від 06.06.2011 р. № 6218/з.

В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.09.2011р. № 883 "Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств та військових радгоспів до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства" вирішено передати декілька державних підприємств у складі цілісних майнових комплексів, в т.ч. ДП Світанок, зі сфери управління Міністерства оброни України до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України в ході державної програми передачі державних підприємств (військових радгоспів) зі складу оборонного відомства до складу зазначеного міністерства, оптимізації функціонування агропромислового комплексу України, акумулювання земель сільського господарського призначення задля їх ефективного використання в сфері агропромисловості (т. 1 а.с. 22).

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 516 від 05.10.2011р. зазначені цілісні майнові комплекси державних підприємств, в т.ч. ДП Світанок, прийнято зі сфери управління Міністерства оброни України до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України (т. 1 а.с. 23-25).

В обґрунтування заявлених позовних вимог в інтересах Міністерства аграрної політики та продовольства України прокурор посилається на акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу від 12.03.2012р., відповідно до якого цілісний майновий комплекс Державного підприємства Світанок, в т.ч. передана в тимчасове користування цьому підприємству Міністерством оборони України земельна ділянка Чугуївського полігону площею 1204 га, передано зі сфери управління Міністерства оброни України до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України (а. с. 26-27).

Разом з тим судова колегія зазначає, що вказаний акт не є належним доказом переходу спірної земельної ділянки, площею 1204 га, до сфери Міністерства аграрної політики та продовольства України, оскільки не може підміняти собою визначений діючими на той час нормативно-правовими актами порядок вилучення земель оборони на користь інших міністерств зі зміною цільового призначення.

Крім того, частинами першою-третьої статті 66 ГК України визначено, що майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб`єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України.

Цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об`єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього.

Відповідно до п. 3 Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, затвердженого Наказом Фонду державного майна України 29.12.2010р. N 1954 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 січня 2011 р. за N 109/18847, цілісний майновий комплекс - об`єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої діяльності, що визначає загальнодержавне значення підприємства, на постійній і регулярній основі. Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи, які в установленому порядку виділяються в самостійні об`єкти. Визначення загальнодержавного значення об`єктів здійснюється відповідно до статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Резолюцією першого віце-прем`єр міністра України від 31.01.2007р. №4889/3/1-07 Міністерству оборони зупинено здійснення операцій з реалізації та передачі земель оборони (в тому числі під об`єктами нерухомості), крім безоплатної передачі в комунальну власність земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного та житлового призначення разом з цими об`єктами, до прийняття окремого рішення.

Судова колегія зауважує, що рішенням Міністра оборони України від 06.06.2011 р. №6218/з ставилось питання щодо тимчасової передачі земельної ділянки Чугуївського полігону, площею 1204 га, Державному підприємству «Світанок» строком на 5 років, що виключає можливість визнання відповідної земельної ділянки як складової частини цілісного майнового комплексу підприємства, у зв`язку з чим, посилання прокурора на те, що остання перейшла на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України № 883 від 07.09.2011р. до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України, є безпідставним.

Так, відповідно до довідки Міськрайонного управління у Чугуївському районі та м. Чугуєві головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06.06.2017р. № 20.07.-03-389/02-17 спірна земельна ділянка площею 1204,0 га за Державним актом на право користування землею Б № 047222 від 1982 державної форми власності та відноситься до земель Міністерства оборони України.

Військовою прокуратурою Харківського гарнізону також надано інформацію Міськрайонного управління у Чугуївському районі та м. Чугуєві Головного управління Держгеокадастру у Харківській області стосовно спірної земельної ділянки (вх.№ 6092 від 08.06.2017р.). Так, на запит щодо надання завіреної копії Поземельної книги та витягу з державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки площею 1204 га колишнього ДП "Світанок" на території Чугуївського військового полігону в Чугуївському районі та м.Чугуєві Головного управління Держгеокадастру у Харківської області надано відповідь про віднесення вказаної земельної ділянки до категорії земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, в Державному земельному кадастрі не зареєстрована, Поземельна книга не відкривалась.

Разом з тим, інформація з наданого прокурором витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки сільськогосподарського призначення від № 25-01-09/1453, датована 23.01.2013р., у зв`язку з чим не є належним доказом у справі, оскільки не спростовує інформацію, у відповідності до довідки Міськрайонного управління у Чугуївському районі та м. Чугуєві головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06.06.2017р. № 20.07.-03-389/02-17, складеної станом на момент розгляду справи.

Таким чином, в силу приписів ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України", Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011р. № 406/2011, саме Міністерство оборони України є центральним органом влади і військового управління, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

За таких обставин, судова колегія зазначає про не обґрунтованість звернення прокурора до суду з зазначеним позовом в інтересах Міністерства аграрної політики та продовольства України, оскільки матеріалами справи не підтверджується обставина того, що визначений орган здійснює функції держави у спірних правовідносинах.

Щодо заявлених у справі позовних вимог, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань і є обов`язковим для виконання сторонами. Аналогічні норми містяться і у статтях 11, 629 Цивільного кодексу України.

Зобов`язанням, відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Прокурор зазначає, що укладений між відповідачами договір № 133 від 03.06.2016 р. не відповідає вимогам Закону, та порушує інтереси Міністерства оборони України, та Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Оскільки, ні Міністерством оборони України, ні Міністерством аграрної політики та продовольства України як центральними органом виконавчої влади, будь-яких заходів реагування з цього приводу не вжито, зазначені обставини можуть бути підставами для звернення прокурора до суду з позовом по даній справі в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, та Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Обґрунтовуючи підстави звернення з цим позовом, прокурор посилався на те, що спірний договір є удаваним, оскільки насправді між сторонами укладено договір оренди землі, вчиненням якого порушено вимоги законодавства, що регулюють відповідні відносини, а тому спірний договір на підставі ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України є недійсним, а земельна ділянка підлягає поверненню розпоряднику земель.

Відповідно до ч.ч. 1 - 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.

У відповідності до постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Встановлення обставин, передбачених ст. 235 Цивільного кодексу України не є підставою для визнання недійсним укладеного правочину, а кваліфікує дійсний зміст спірного правочину, тобто не передбачає в якості правових наслідків удаваного правочину визнання останнього недійсним, а відзначає, що якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили, при цьому законність дійсно укладеного правочину розглядається відповідно до підстав, вказаних у статтях 203, 215 Цивільного кодексу України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному законодавством.

Правове регулювання визнання правочинів недійсними здійснюється на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові; договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі, а його умови, в тому числі координація спільних дій учасників, ведення їх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (статті 1130, 1131 Цивільного кодексу України). Таким чином, укладаючи договір про спільну діяльність, учасник договору повинен бути наділений розпорядчими речовими правами щодо об`єктів, виділених для спільної діяльності.

У відповідності до п. 1.2 договору сторони у цьому договорі погодились із тим, що вони мають наступні цілі, які сформовані виключно на їх волевиявленні: а) розподілі праці та спеціалізація виробництва; б) підвищення обсягів виробництва та виробничої програми; в) забезпечення економічності виробництва за рахунок зниження вартості одиниці продукції та закупівельної ціни на сировину та репродукційний матеріал; г) збільшення гнучкості виробництва та збуту у відповідності до вимог ринку; д) швидке освоєння нової продукції, яка користується попитом на ринку.

Відповідно до п. 1.3 договору для виконання цілей цього договору, сторона-2 (ТОВ ПСП Коробчанське) забезпечує надання в розпорядження сторони-1 (КЕВ м. Харків): насіннєвої продукції, її обробки, висадження та збору; добрив та інших засобів, необхідних для вирощування сільськогосподарських культур та застосування, а також для здійснення підготовки ґрунту для проведення сільськогосподарських робіт; сільськогосподарської техніки, її керування та технічної експлуатації екіпажами (водіями) сторони-2.

Згідно з п. 2.1.3 договору визначено, що грошова сума, яка сторона 2 зобов`язується перерахувати стороні 1 за надані послуги складає 1897200 грн. 00 коп. на рік, тобто 1550 грн. 00 коп. за 1 га, не залежно від розміру отриманого річного доходу сторони-2 за рахунок реалізації сільськогосподарської продукції.

Оплата стороною-2 на користь сторони-1 проводиться у наступному порядку щомісячно (до 10 числа місяця, що передує розрахунковому) рівними частинами у розмірі 158100 грн. 00 коп. на рахунок сторони-1.

Відповідно до п. 3.1.1 договору сторона-1 зобов`язана за завданням сторони-2/або за сприяння сторони-2, визначеного в п. 1.3 цього договору надавати останньому визначені цим договором та завданням послуги в строки, визначені стороною-2 та погоджені стороною-1.

Згідно з п. 3.2 договору сторона-1 має право отримувати від сторони-2 підтримку та сприяння, визначені пунктом 1.3 цього договору; отримувати за надані послуги оплату (річний дохід) в розмірах і строки, передбачені пунктами 2.1.3 -2.1.5 цього договору.

Пунктом 4.1 сторона-2 зобов`язана надати стороні-1 за її зверненням підтримку та сприяння, що визначені пунктом 1.3 цього договору. В межах, визначених п. 1.3 договору проводити догляд за посівами сільгоспкультур (внесення мінералів, добрив та інших засобів захисту рослин тощо) та підвищення родючості грунтів; при неможливості в передбачений цим договором строк надати підтримку, що визначені п. 1.3 договору негайно на протязі 48 годин, повідомити про це сторону 1; забезпечити підбір, підготовку персоналу та оплату його праці під час надання послуг, визначених п. 1.3 договору.

У відповідності до визначених сторонами положень договору, за умови співпраці та підтримки Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харків з боку іншої сторони договору у визначеній в договорі формі, оспорюваний договір має елементи договору про спільну діяльність, оскільки характеризується принципом розподілу праці між договірними сторонами без створення юридичної особи та спільністю мети щодо отримання прибутку від реалізації вирощеної сільськогосподарської продукції, визначенням правового статусу майна, залученого для здійснення відповідної діяльності.

Разом з тим, досліджуючи правову природу оспорюваного правочину, також було взято до уваги, що відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі, оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Стаття 15 Закону України Про оренду землі містить істотні умови договору оренди землі.

Так, оспорюваний договір містить всі основні умови договору оренди, а саме: об`єкт оренди, його загальну площу (з посиланням на Державний акт); строк договору; плату за користування (плата за надання послуг) та мету укладення правочину використання земельної ділянки для вирощування сільгоспкультур.

При цьому, зі змісту вказаного договору вбачається надання права ТОВ "Приватне сільськогосподарське підприємство "Коробчанське" самостійного вирощування, оброблення сільськогосподарських культур, збирання врожаю сільськогосподарської продукції на вказаній в договорі земельній ділянці, який визнається його власністю.

Відповідно до наявних матеріалів справи, судом встановлено, що відповідачі наполягають на тому, що в рамках зазначеного договору КЕВ м.Харків не передавав ТОВ "ПСП "Коробчанське" земельні ділянки з метою виконання умов договору, відповідно і ТОВ "ПСП "Коробчанське" в рамках договору не використовував ці земельні ділянки, в т.ч. не здійснював її посів сільськогосподарськими культурами, та не здійснював збирання врожаю.

Однак, факт перебування земельної ділянки у користуванні ТОВ "ПСП "Коробчанське" згідно з умовами договору № 133 від 03.06.2016 р. підтверджується залученим до матеріалів справи протоколом від 16.09.2016 р., складеним прокурором військової прокуратури Харківського гарнізону в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження № 4201551110000035 від 21.09.2016 р.

Так, згідно з вказаним протоколом від 16.09.2016р., складеним прокурором військової прокуратури Харківського гарнізону Дзюбою І.О., в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження № 4201551110000035 від 21.09.2016 р., в присутності понятих та за участю заступника прокурора та відповідних спеціалістів встановлено наступне: предметом огляду є - полігон військової частини - польова пошта НОМЕР_2 , який розташовується у Чугуївському районі Харківської області, відповідно до державного акту Б № 047222 від 1982 року земельна ділянка площею 8519 га. перебуває на праві постійного користування у Міністерства оборони України. Оглядом встановлено, що на території зазначеного військового полігону, який розташований в Чугуївському районі Харківської області, відповідно до державного акту Б №047222 від 1982 року між точками Ж, Е, Д, Г, В та річкою Сіверський Донець розташована земельна ділянка на якій наявні посіви сільськогосподарських культур. На даній земельній ділянці знаходяться сільськогосподарська культура соняшник, кукурудза, який росте на території всієї земельної ділянки. Посіви на зазначеній земельній ділянці поділяється на дев`ять частини соняшнику, один кукурудзи та три ділянки сінокосу. Загальна площа на якій наявні посіви сільськогосподарських культур - соняшнику становить 1072,33 га. Загальна площа на якій наявні посіви сільськогосподарських культур - кукурудзи становить 22,16 га. Загальна площа сінокосу становить 188,77 га. Загальна площа рілля становить 20,4 га..

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, посилання ТОВ "ПСП "Коробчанське" на те, що даний протокол не має ніякого відношення до земельної ділянки пл. 1224 га., що є предметом договору № 133 від 03.06.2016 р. є безпідставними, оскільки згідно з даним актом було оглянуто всі землі, що перебувають у постійному користуванні Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова згідно з Державним актом серії Б № 047822 від 1982 року, в т. ч. ті, що є предметом договору № 133 від 03.06.2016 р.

Доводи ТОВ "ПСП "Коробчанське" стосовно того, що посіви агрокультур, якими була засіяна земельна ділянка Чугуївського полігону пл. 1224 га, перебували там та були засіяні в рамках іншого раніше укладеного між сторонами аналогічного договору № 96 від 02.06.2015 р., також спростовуються матеріалами справи, оскільки як свідчать матеріали справи, зазначений договір було розірвано додатковою угодою від 09.06.2016 р. № 2 до цього договору, тобто станом на момент складання протоколу від 16.09.2016 р. правовідносини сторін за цим договором припинилися.

До того ж, в даному випадку матеріалами справи підтверджено виконання ТОВ "ПСП "Коробчанське" умов договору № 133 від 03.06.2016 р. в частині оплати послуг за договором на користь бюджетної установи в сумі 1 110 160,83 грн.

Таким чином, зміст договору та його правова природа, що не залежить від його назви, відповідає саме змісту договору оренди, визначеному статтею 12 Закону України "Про оренду землі", згідно якої договір оренди землі визначений як угода сторін про взаємні зобов`язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк, та відповідає фактичним правовідносинам сторін, отже визначення сторонами титулу договору не змінює суті останніх, тому положення спірного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносин у сфері оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб`єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об`єктами -землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до пункту третього частини 5 статті 20 Земельного кодексу України земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Закону України "Про використання земель оборони".

За приписами ч. 1 ст. 115 Земельного кодексу України передбачено, що зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових об`єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України для забезпечення функціонування цих об`єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах.

За змістом статті 2 Закону України "Про використання земель оборони" військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. Частиною першою статті 4 Закону України "Про використання земель оборони" встановлено, що військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Суд першої інстанції встановив, що на час укладення спірного договору таке рішення (погодження) було відсутнє.

Крім цього, згідно зі статтею 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Слід зазначити, що за змістом частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою здійснюється шляхом реалізації таких правомочностей як право володіння та користування земельною ділянкою; права землекористувачів передбачено статтею 95 Земельного кодексу України. Разом з тим, право постійного користування після одержання землекористувачем документа, що посвідчує таке право, та його державної реєстрації (стаття 125 Земельного кодексу України). В свою чергу правом оперативного управління (в тому числі землею, як активом, закріпленим за військовою частиною) за змістом статті 137 Господарського кодексу України визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується та розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна.

Отже, судова колегія дійшла висновку про те, що законодавство не надає квартирно-експлуатаційному відділу м. Харків право передавати землю в оренду, при цьому будь-якого рішення щодо земельної ділянки, розташованої на території військової частини, оренда якої фактично була предметом спірного договору, не приймалось, спірний договір був укладений з порушеннями встановленого законодавством порядку, тобто положення укладеного сторонами договору не відповідають положенням законодавства про оренду земельної ділянки та порядку розпорядження землями оборони, зокрема, статтям 1 та 7 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України", Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", пункту 3 частини 5 статті 20, частини 2 статті 65, частини 4 статті 77 Земельного кодексу України, статей 9, 14 Закону України "Про Збройні сили України", частини першої статті 4 Закону України "Про використання земель оборони", що є підставою для визнання договору недійсним.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Так, підставою недійсності правочину, відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З мотивів, викладених вище, господарський суд дійшов вірного висновку, що під договором виробництва сільськогосподарської продукції сторони фактично приховали договір оренди земельної ділянки, який уклали із грубим порушенням законодавства щодо порядку укладання таких договорів та без достатньої правоздатності орендодавця.

Частиною 3 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарського зобов`язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов`язання може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов`язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним.

За таких обставин, судова колегія, зважаючи на те, що договір від 03.06.2016р. укладений з порушенням вимог чинного законодавства України, погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення поданого прокурором позову в частині визнання такого договору недійсним з моменту його укладання з урахуванням вимог п. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано кілька вимог, зв`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. З урахуванням наведеного припису позовні вимоги про визнання господарського договору недійсним маже бути заявлено одночасно із позовною вимогою про повернення майна, яке знаходилося у користуванні за недійсним правочином.

Відповідно до ст. 149 ЗК України передбачено підстави та порядок вилучення земельних ділянок.

Судова колегія зазначає, що вимоги прокурора про вилучення у ТОВ "ПСП "Коробчанське" земельної ділянки площею 1224 га є фактично вимогою про повернення останнім земельної ділянки, яке знаходилось в користуванні ТОВ "ПСП "Коробчанське" на підставі недійсного правочину, тобто є похідною вимогою при визнанні недійсним договору.

Враховуючи обставини справи та визнання недійсним договору від 03.06.2016р. № 133, порушене право підлягає захисту в зазначений прокурором в позовній заяві спосіб в частині вилучення - передачі вказаної земельної ділянки на користь розпорядника відповідних земель - Міністерства оборони України. В задоволенні вимог прокурора про вилучення земельної ділянки площею 1204 га на користь Міністерства аграрної політики України в позові слід відмовити, як безпідставно заявлених.

Таким чином, рішення господарського суду в частині задоволення вимог про вилучення земельної ділянки площею 1204 га на користь Міністерства аграрної політики України підлягає скасуванню.

Оскільки, матеріалами справи не підтверджено обставини передачі земельної ділянки до ТОВ "ПСП "Коробчанське" на підставі акту приймання-передачі, вимога в частині вилучення (повернення) у вказаної особи земельної ділянки шляхом складання акту прийому передачі не підлягає задоволенню.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та не надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у зв`язку з чим, рішення господарського суду Харківської області від 13.02.2017р. у справі №922/3061/16 підлягає частковому скасуванню з підстав, викладених вище.

Щодо заявленого Міністерством оборони України клопотання про повернення судового збору в розмірі 225889,20 грн., сплаченого Міністерством оборони України за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 13.02.2017р. у справі № 922/3061/16 у більшому розмірі, ніж встановлено Законом України "Про судовий збір", судова колегія зазначає наступне.

В ході розгляду справи судовою колегією було встановлено, що вимога позовної заяви прокурора про вилучення земельної ділянки за своїм характером не є майновою, оскільки не спрямована на вирішення питання щодо визнання права власності на майно, вилучення та витребування майна у позадоговірних зобов`язаннях, а по своїй суті є похідною від вимоги про визнання недійсним договору оренду - повернення майна.

Згідно з п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору складає 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Отже за подання позову у даній справі, який складається з двох вимог немайнового характеру, судовий збір підлягає сплаті у розмірі 2756,00 грн., а за подання апеляційної скарги відповідно у розмірі 3031,60 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Зважаючи на те, що за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 13.02.2017р. у справі №922/3061/16 Міністерством оборони України на підставі платіжного доручення від 01.03.2017р. № 228 сплачено 1515,80 грн. та на підставі платіжного доручення від 22.03.2017р. №248/332 сплачено 227370,00 грн., клопотання про повернення судового збору підлягає частковому задоволенню в розмірі 225854,20 грн.

Інша частина судового збору у відповідності до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 91, 99, 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, статтею 105, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.02.2017р. у справі №922/3061/16 скасувати частково в частині вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватне сільськогосподарське підприємство "Коробчанське" (адреса: Харківська область, Чугуївський район, с. Коробочкине, вул. Жовтнева, 237; код ЄДРПОУ 38734589) (повернути) на користь Міністерства аграрної політики та продовольства України земельної ділянки площею 1204 га шляхом складення акту прийому - передачі.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Військового прокурора Харківського гарнізону, м. Харків, в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, відмовити.

Абзац 3 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

Вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватне сільськогосподарське підприємство "Коробчанське" (адреса: Харківська область, Чугуївський район, с. Коробочкине, вул. Жовтнева, 237; код ЄДРПОУ 38734589) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022) земельну ділянку площею 1224 га.

В решті рішення від 13.02.2017р. у справі № 922/3061/16 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватне сільськогосподарське підприємство "Коробчанське" (адреса: Харківська область, Чугуївський район, с. Коробочкине, вул. Жовтнева, 237; код ЄДРПОУ 38734589) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022) 1515,80 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу, м. Харків (адреса: м. Харків, вул. Пушкінська, 61; код ЄДРПОУ 07923280) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022) 1515,80 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні судові накази.

Повернути Міністерству оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 225854,20 грн., сплачений згідно з платіжним дорученням від 22.03.2017р. №248/332.

Повний текст постанови складений 13.06.2017р.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

СуддяО.В. Плахов

СуддяІ.А. Шутенко