Рішення

від 31.05.2017 по справі 438/164/17

БОРИСЛАВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№ 438/164/17

Провадження № 2/438/219/2017

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31 травня 2017 року Бориславський міський суд Львівської області

у складі головуючого судді Слиша А.Т.

при секретарі Дробчак Г.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства Бориславська взуттєва фабрика про визнання укладеним договору купівлі-продажу та права власності на майно, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, та змінивши предмет позову, просить визнати укладеним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ВАТ Бориславська взуттєва фабрика , та визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення, позначені в технічному паспорті на плані цифрами 12-16 загальною площею 91,7 кв.м, які розташовані на першому поверсі одноповерхової виробничо-складської будівлі (літ. Д-1), в тому числі склад поз. 12 площею 36,6 кв.м; склад поз.13 площею 11,1 кв.м; майстерня поз.14 площею 18,2 кв.м; кладова поз.15 площею 6,8 кв.м; кімната поз.16 площею 19 кв.м, за адресою на вул. Шевченка, 142 у м. Бориславі .

Позовні вимоги мотивує тим, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.03.2015 позивач придбав у ВАТ Бориславська взуттєва фабрика вищевказані нежитлові приміщення. Позивач повністю вніс на рахунок продавця обумовлену суму грошових коштів за придбання нежитлових приміщень. На підставі акту прийому - передачі від 26.03.2015 відповідачем передано, а позивачем прийнято придбане майно. Крім цього, позивачу передано технічну документацію на придбані нежитлові приміщення. Позивач неодноразово пропонував голові правління ВАТ „Бориславська взуттєва фабрика» нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу нерухомого майна, на що він запевнив позивача, що будь-які претензії на майно у нього особисто та в інших осіб відсутні, а будівля і так є власністю позивача. Нотаріально завірити цей договір неможливо, так як згідно Закону України „Про акціонерні товариства» статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом. ВАТ „Бориславська взуттєва фабрика» через велику кількість акціонерів та різні місця їх проживання, в тому числі за межами України та на окупованій території, не змогло зібрати та провести загальні збори акціонерів з метою внесення змін до Статуту. Позивач вважає, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення. З березня 2015 року позивач володіє та користується нежитловими приміщеннями, вживає необхідні заходи для утримання майна в належному технічному стані. Однак, не може розпоряджатися вказаним майном внаслідок протиправної бездіяльності відповідача. Позивач вважає, що за вказаних обставин є підстави для задоволення позову, оскільки продавець ухиляється від належного оформлення договору купівлі - продажу нерухомого майна, а у позасудовому порядку позивач цивільні права захистити не може.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, його представник ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 23.03.2017, у судове засідання не прибула, подавши суду письмову заяву від 31.05.2017, у якій просить справу розглянути у її відсутності, позов ОСОБА_1 підтримує у повному обсязі та просить задоволити.

Представник відповідача - голова правління ВАТ Бориславська взуттєва фабрика ОСОБА_3 у судове засідання не прибув, надавши суду письмові пояснення, у яких просить розгляд справи проводити у відсутності представника ВАТ Бориславська взуттєва фабрика , позовні вимоги ОСОБА_1 вважає підставними та просить задоволити, посилаючись на таке. ОСОБА_1 дійсно згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 26 березня 2015 року придбав у ВАТ „Бориславська взуттєва фабрика» нежитлові приміщення, зазначені у позовній заяві. До укладення даного договору цими приміщеннями ОСОБА_1 тривалий час користувався на умовах оренди. Вартість майна в сумі 60000 грн. повністю внесена на рахунок відповідача за придбання нежитлових приміщень та використана на погашення заборгованості з виплати заробітної плати. На підставі акту прийому - передачі від 26 березня 2015 року ВАТ „Бориславська взуттєва фабрика» передано, а ОСОБА_1 прийнято придбане майно, зобов'язання за договорами позивачем виконані в повному обсязі; будь-які претензії до нього відсутні. З приводу посвідчення договору купівлі-продажу він, ОСОБА_3, звертався до приватного нотаріуса ОСОБА_4 і отримав роз'яснення про неможливість посвідчення такого договору без внесення змін до статуту підприємства та внутрішніх документів. ВАТ Бориславська взуттєва фабрика не приведено статутні документи відповідно до вимог Закону України Про акціонерні товариства , так як для зміни до них або нова редакція приймаються виключно на загальних зборах акціонерів товариства. Загальна кількість акціонерів ВАТ Бориславська взуттєва фабрика складає 2600 осіб, місце проживання яких - в різних місцях, в тому числі за кордоном та на окупованій території. Щороку оголошується про проведення загальних зборів акціонерів, але зібрати необхідну кількість учасників зборів для проведення зборів неможливо.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі письмового договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26 березня 2015 року позивач ОСОБА_1 придбав у ВАТ „Бориславська взуттєва фабрика» (ЄДРПОУ 05468245) нежитлові приміщення, позначені на плані цифрами 12-16 загальною площею 91,7 кв.м, які розташовані на першому поверсі одноповерхової виробничо-складської будівлі (літ. Д-1), в тому числі склад поз.12 площею 36,6 кв.м; склад поз.13 площею 11,1 кв.м; майстерня поз.14 площею 18,2 кв.м; кладова поз. 15 площею 6,8 кв.м; кімната поз.16 площею 19 кв.м, що розташовані на вул. Шевченка, 142 у м. Бориславі Львівської області.

Зазначені нежитлові приміщення належали на праві власності ВАТ „Бориславська взуттєва фабрика» , що підтверджується копією реєстраційного посвідчення, виданого Дрогобицьким міжміським бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26 березня 2015 року (пункт 2.1) ціна продажу майна становила 60000 грн., балансова вартість нежитлових приміщень - 0 грн. Згідно з висновком про вартість майна від 19 березня 2015 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю „ГАЛ-СВІТ» вартість нежитлових приміщень на вул. Шевченка, 142 в м. Бориславі становила 69970 грн.

Позивач повністю вніс на рахунок продавця - ВАТ Бориславська взуттєва фабрика обумовлену суму грошових коштів у розмірі 60000 грн. за придбання вищевказаних нежитлових приміщень, що стверджується довідкою від 01 вересня 2016 року, виданою ВАТ „Бориславська взуттєва фабрика» .

26 березня 2015 року сторони підписали акт приймання - передачі приміщення, згідно якого відповідач - продавець ВАТ „Бориславська взуттєва фабрика» передав, а позивач прийняв придбане майно згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 26 березня 2015 року, зобов'язання за договором виконані в повному обсязі, будь-які претензії у сторін один до одного відсутні.

Також позивачу передано технічну документацію на придбані нежитлові приміщення, зокрема, виготовлений приватним підприємством „Будексперт» 21 серпня 2014 року технічний паспорт на нежитлове приміщення на вул. Шевченка, 142 у м. Бориславі Львівської області.

Згідно з ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно з ч.3 ст.640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26 березня 2015 року до цього часу не посвідчено нотаріально, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом про визнання договору укладеним на підставі ч.2 ст.220 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Згідно з ч.2 ст.220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26 березня 2015 року не може бути посвідчено нотаріально у зв'язку з тим, що статут та інші внутрішні документи ВАТ „Бориславська взуттєва фабрика» не приведено у відповідність до вимог Закону України Про акціонерні товариства від 17.09.2008, яким, серед іншого, було змінено поділ акціонерних товариств за типами: на приватне та публічне, замість відкритого та закритого. Також п.5 розділу XVII „Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону було передбачено, що статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом (до 30.04.2011) .

З листа - роз'яснення приватного нотаріуса Бориславського міського нотаріального округу ОСОБА_4 від 30.11.2016, надісланого на адресу ВАТ „Бориславська взуттєва фабрика» , вбачається, що надані нотаріусу документи для посвідчення договору купівлі-продажу не відповідають вимогам Закону України Про акціонерні товариства від 17.09.2008, тому необхідно провести ряд обов'язкових дій з боку акціонерного товариства для приведення статуту та інших внутрішніх документів у відповідність до вимог Закону, або звернутися в суд для визнання договору купівлі-продажу дійсним.

Зміни до Статуту акціонерного товариства вносяться виключно на загальних зборах товариства (ч.2 ст.98 ЦК України), а ВАТ „Бориславська взуттєва фабрика» через велику кількість акціонерів та різні місця їх проживання, в тому числі за межами України та на окупованій території, не змогло зібрати та провести загальні збори акціонерів.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі фактично укладена і виконана угода купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлових приміщень, яка відповідно до чинного законодавства підлягала обов'язковому нотаріальному посвідченню. Під час укладення договору сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, позивач сплатив повну обумовлену вартість предмету договору купівлі-продажу, а відповідач прийняв оплату та передав позивачу предмет договору купівлі-продажу разом з технічною документацією.

З березня 2015 року позивач володіє та користується зазначеними нежитловими приміщеннями на вул. Шевченка, 142 у м. Бориславі.

Проте відповідач з 26 березня 2015 року ухиляється від нотаріального посвідчення відповідної угоди. Внаслідок такої бездіяльності відповідача позивач ОСОБА_1 не може розпоряджатися вищевказаним нерухомим майном, у позасудовому порядку захистити свої цивільні права позивач не може.

З матеріалів справи вбачається, що інших підстав нікчемності договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26 березня 2015 року немає.

Згідно з п.13 Постанови Пленуму ВС України № 9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін (абзац 2 п. 13 ППВСУ № 9).

При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Суд встановив, що на час укладення вищевказаного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.03.2015 відповідний правочин не підлягав державній реєстрації, оскільки з 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України , яким внесено, зокрема, зміни до ч. 4 ст. 334, ч. 3 ст. 640, ст. 657 ЦК України. Відповідно до цих змін було скасовано обов'язок здійснювати державну реєстрацію відповідного договору купівлі-продажу нерухомого майна після його нотаріального посвідчення, а договір є укладеним з моменту нотаріального посвідчення.

Таким чином, вбачається, що до правочинів, укладених після 1 січня 2013 року (зокрема, щодо спірного договору купівлі-продажу), вищевказаний абзац 2 п. 13 ППВСУ № 9 не може бути застосований.

Згідно з ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч.1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч.3, ч.4 ст.334 ЦК України).

З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги позивача підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як роз'яснив Пленум ВС України у п.24 постанови від 12.06.2009 №2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Суд вважає, що визнання представником відповідача позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси сторін чи інших осіб, тому суд приймає визнання представником відповідача позовних вимог і приходить до висновку про задоволення позову.

При зверненні до суду із даним позовом позивачем було оплачено судовий збір у розмірі 1339,7 грн., проте, враховуючи прохання представника позивача у заяві про залишення судових витрат за позивачем, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.15, 16, 220, 328, 334, 640, 655, 657 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 209 ч.3, 212-215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

позов задовольнити.

Визнати укладеним Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ВАТ Бориславська взуттєва фабрика (ЄДРПОУ 05468245, вул. Шевченка, 142 м. Борислав, Львівська область, 82300), та визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення, позначені в технічному паспорті на плані цифрами 12-16 загальною площею 91,7 кв.м, які розташовані на першому поверсі одноповерхової виробничо-складської будівлі (літ. Д-1), в тому числі склад поз. 12 площею 36,6 кв.м; склад поз.13 площею 11,1 кв.м; майстерня поз.14 площею 18,2 кв.м; кладова поз.15 площею 6,8 кв.м; кімната поз.16 площею 19 кв.м, за адресою на вул. Шевченка, 142 у м. Бориславі Львівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Львівської області через Бориславський міський суд Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: суддя А.Т.Слиш