Рішення

від 09.06.2017 по справі 456/829/16-ц

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/829/16-ц

Провадження № 2/456/222/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2017 р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого: судді Шрамка Р. Т.

з участю секретаря: Панилик О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради, ОСОБА_3, третьої особи приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсними та скасування рішень селищної ради, договору дарування, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 селищної ради, ОСОБА_3, третьої особи приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсними та скасування рішень селищної ради, договору дарування. Позовні вимоги мотивує тим, що позивач є власником житлового будинку №36 а по вулиці Стрийській у с. Гайдучина Стрийського району Львівської області, а також земельної ділянки загальною площею 0,1200 га для обслуговування даного житлового будинку. Дана земельна ділянка була в користуванні його діда ОСОБА_5 до 22.10.1992 року. Рішенням №98 від 22.10.1992 року виконавчого комітету ОСОБА_2 селищної ради його мамі ОСОБА_6, було виділено земельну ділянку для будівництва житлового будинку в с. Гайдучина на присадибній ділянці батьків (ОСОБА_5 та ОСОБА_7П.). При цьому за заявою діда ОСОБА_5 частину земельної ділянки виділено для заїзду (проїзду). Відтак, було створено два окремих домогосподарства, дві земельні ділянки. На підставі зазначеного рішення, в 1993 році було розроблено містобудівну документацію (будівельний паспорт), а саме затверджено текстові і графічні матеріали, якими було врегульовано планування, забудову та інше використання території (земельної ділянки), виділеної для будівництва житлового будинку ОСОБА_6, в тому числі відображено проїзд шириною 5,0 метра. Його родина, позивач, покійна мама, користувалися своєю земельною ділянкою, відповідно до розмірів, визначених у містобудівній документації від 1993 року. А дід та баба користувалися своєю. Ніхто, ніколи не чинив перешкод у користуванні заїздом/проїздом (ні покійний дід ОСОБА_5 ні покійна баба ОСОБА_7П.). Дані сусідні земельні ділянки були відкриті, неогороджені, а тому, родиною проїзд визначений містобудівною документацією та письмовою згодою діда було облагороджено та прокладено бетонні плити. З 1993 по 2010 роки велося будівництво житлового будинку №36 а по вулиці Стрийській та господарських споруд до нього. В 2010 році на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 селищної ради №53 від 29.07.2010 було виготовлено свідоцтво про право власності. Ніхто, ніколи не чинив перешкод у користуванні будинком та проїздом до нього. В 2014 році баба позивача ОСОБА_7 померла. А відтак, після смерті баби ОСОБА_7 в будинку поселився ОСОБА_3 - відповідач. З часу вселення відповідача до житлового будинку №34 по вулиці Стрийській у селі Гайдучина у сторін були відсутні добросусідські відносини. Часто виникали сварки та скандали, що призводило до неодноразового звернення до правоохоронних органів. Користуватися проїздом до будинку, позивачу ставало все складніше, оскільки відповідач своїми діями створював перешкоди (загороджував, ставив транспорт, демонтував частину проїзду, виніс колодязь). Восени 2015 року почав встановлювати бетонний паркан, в тому числі на проїзді до будинку позивача, зменшивши його розміри до 3 метрів, тим самим створивши перешкоди в доїзді до власного подвір'я і будинку. 12.05.2015 року померла мама позивача ОСОБА_6 Після її смерті, позивач успадкував житловий будинок №36 а по вулиці Стрийській у селі Гайдучина Стрийського району Львівської області, а також земельну ділянку загальною площею 0,1200 га для обслуговування даного житлового будинку. Відтак, позивач став власником зазначеного вище майна. Даний факт підтверджується витягами з речових прав на нерухоме майно від 01.12.2016р. При оформленні права на спадщину, відповідно, позивач отримав доступ до існуючих документів, в тому числі і на земельну ділянку, в тому числі і до інформації щодо сусідньої земельної ділянки (кадастровий номер 4625355300:02:002:0056) по вулиці Стрийській, 34 у селі Гайдучина Стрийського району Львівської області, що на даний час належить ОСОБА_3 на підставі договору-дарування земельної ділянки від 02.11.2012, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 2100. З отриманих, в тому числі і на адвокатський запит, документів вбачається, що на даний час у власності ОСОБА_3 незаконно та безпідставно перебуває частина земельної ділянки, яка при проектуванні та виготовленні містобудівної документації на житловий будинок №36а по вулиці Стрийській у селі Гайдучина Стрийського району Львівської області, була визначена для заїзду (проїзду) до нього та до земельної ділянки, на якій він проектувався. Зазначений вище договір дарування земельної ділянки було укладено між ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_3 Підставою укладення такого договору був державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 513653 від 11.09.2008, який посвідчував право власності ОСОБА_7 на земельну ділянку загальною площею 0,1052 га по вулиці Стрийській,34 у селі Гайдучина Стрийського району Львівської області для обслуговування житлового будинку. Зазначений вище державний акт було видано на підставі рішення ОСОБА_2 селищної ради № 621 від 16.05.2008. Підставою для виготовлення та видачі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 513653 від 11.09.2008 була технічна документація, виготовлена на підставі рішення ОСОБА_2 селищної ради від 25.01.2008 № 453 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по підготовці до видачі державних актів на право власності на землю та заяви ОСОБА_7 Проте, заява ОСОБА_7 від 21.01.2008 (вхідний № 11/ОЖ9) написана з порушеннями ч. 6 ст. 118 ЗКУ, ЗУ Про основи містобудування , в ній не обгрунтовано та не зазначено розмір земельної ділянки який би особа хотіла отримати у власність, мета її використання, а відтак у органу місцевого самоврядування ОСОБА_2 сільської ради не було підстав виносити рішення Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по підготовці до видачі державних актів на право власності на землю . Крім того, як вбачається з матеріалів технічної документації із землеустрою про виконані роботи по підготовці до видачі державного акта на право власності на землю для обслуговування житлового будинку ОСОБА_7, підставою для виконання таких робіт слугує рішення №453 від 25.01.2008 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по підготовці до видачі державних актів на право власності на землю . Проте, на запит позивача, ОСОБА_2 селищною радою було надано копію рішення Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по підготовці до видачі державних актів на право власності на землю за заявою ОСОБА_7, але під №504 від 25.01.2008 року та додано копію заяви ОСОБА_7, від 21.01.2008. А відтак встановити чи взагалі таке рішення виносилося, якого числа і під яким номером не є можливим. Крім того, ОСОБА_2 селищна рада порушила порядок передачі земельної ділянки у власність громадян, оскільки не було дотримано процедуру встановлену ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття рішення). Зокрема, рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок не виносилось, сам проект відведення також не виготовлявся та не погоджувався з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічними органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та не подавався на розгляд відповідного органу місцевого самоврядування. Рішення про затвердження проекту відведення не приймалось. Також, до матеріалів технічної документації із землеустрою про виконані роботи по підготовці до видачі державного акта на право власності на землю для обслуговування житлового будинку ОСОБА_7, копію яких 24.02.2016 видано управлінням Держгеокадстру у Стрийському районі, було долучено рішення №621 від 16.05.2008 Про затвердження технічної документації та передачу земельної ділянки у власність , на підставі якого виготовлено та видано державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯД №513653 від 11.09.2008. Проте, листом (відповідь на запит на інформацію) від 25.01.2016 року № 35/0218, ОСОБА_2 селищною радою повідомлено, що рішення за №621 від 16.05.2008 в протоколі №16 за 16.05.2008 не має, а згідно протоколу сесії ОСОБА_2 селищної ради № 16 від 16.05.2008 рішення Про затвердження технічної документації та передачу земельних ділянок у власність ОСОБА_7П. значиться під № 692. При складанні державного акта на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_7, було Порушено Інструкцію про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі №43 від 04.05.1999 (чинної на момент виготовлення технічної документації ОСОБА_7П.), оскільки організація, яка проводила землевпорядні роботи, СФ ПП МиР-Агро зобов'язана була при проведені підготовчих робіт включити (врахувати) аналіз висновку органу у справах будівництва і архітектури про наявні обмеження на використання земельної ділянки, що прямо передбачено п.2.2. даної Інструкції. Проте, всупереч зазначеним нормам такі документи були відсутні, що потягло за собою необгрунтовану зміну розмірів земельної ділянки та захоплення заїзду/проїзду. Крім того, складання державного акта на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та об'єднанням громадян всіх видів проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки, (п.1.12. Інструкції). Крім того, довгострокові межові знаки передаються на зберігання власнику або користувачу земельної ділянки, про що складається відповідний акт. Акт складається у трьох примірниках, підписується власником або користувачем земельної ділянки, виконавцем робіт і представником районного (міського) відділу (управління) земельних ресурсів Держкомзему України, (п. 1.14 Інструкції). Ні проект відведення, ні акт про перенесення меж на місцевості і закріплення їх відповідними межовими знаками не розроблялися та не виготовлялися при розробці технічної документації по виготовленню державного акту на ОСОБА_7, що є грубим порушенням норм законодавства. Отже, при виговленні технічної документації на земельну ділянку, зазначений вище порядок її виготовлення було порушено, що в свою чергу також призвело до порушення передачі земельної ділянки у власність, до включення частини проїзду до земельної ділянки кадастровий номер 4625355300:02:002:0056 (по вулиці Стрийській,34), яка на даний час перебуває у власності відповідача. Враховуючи зазначене, договір дарування земельної ділянки від 02.11.2012 року, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі № 2100 був укладений із порушенням вимог актів цивільного законодавства, зокрема особа, яка відчужувала майно, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, не будучи власником майна, не могла передати іншій особі права, якими не володіла, а тому зміст правочину суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а, отже, на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України договори дарування слід визнати недійсними. З врахуванням зазначених порушень чинного на той час законодавства, допущених органом місцевого самоврядування, ОСОБА_2 селищною радою, позивач на даний час позбавлений можливості користуватися своїм майном, оскільки відповідач чинить перешкоди, шляхом встановлення бетонного паркана на проїзд (заїзд), який передбачений містобудівною документацією, до будинку №36а.

Позивач ОСОБА_1, та його представник ОСОБА_8, ОСОБА_9, в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та просять їх задовольнити. Позивач ОСОБА_1, додатково пояснив, що він користувався спірною дорогою 20 років. Будинок він почав будувати ще в 1993 році і користувався проїздом, встановивши плити покриття дороги. Він більше не має проїзду, оскільки всюди стоять огорожі. Зробити інший проїзд не можливо, так як там знаходиться стовп підведення світла, ростуть різні дерева. Просять позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 селищної ради ОСОБА_10, скерував на адресу суду відзив, якому вказав, що ОСОБА_2 селищна рада - це орган місцевого самоврядування, що наділений повноваженнями вирішувати питання місцевого значення і діє у відповідності до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні . Відповідно до ст. 26 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні , ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до Земельного Кодексу, вирішення земельних спорів. Згідно ст.118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність. Відповідно до вищенаведеного, оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку гр. ОСОБА_7, яка знаходиться за адресою вул. Стрийська, 34 с. Гайдучина Стрийського району Львівської області, на думку ОСОБА_2 селищної ради, було здійснено без порушення вимог Земельного Кодексу України. Так, згідно вимог чинного на момент оформлення правовстановлюючих документів земельного законодавства гр. ОСОБА_7 подала до ОСОБА_2 селищної ради заяву від 21.01.2008 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації на приватизацію земельної ділянки. Рішенням XIV сесії V демократичного скликання ОСОБА_2 селищної ради від 25.01.2008 року гр. ОСОБА_7 надано дозвіл на виготовлення технічної документації по підготовці до видачі державних актів на право власності на землю. Технічна документація із землеустрою про виконані роботи по підготовці до видачі державного акта на право власності на землю для обслуговування житлового будинку, розроблена СФ ПП МиР-Агро за заявою ОСОБА_7 Також, гр. ОСОБА_7 подана заява від 15.05.2008р до ОСОБА_2 селищної ради про затвердження технічної документації по підготовці до видачі державних актів на право власності на землю площею 0,1052 га, та передачу її у власність безоплатно. Рішенням XVI сесії V демократичного скликання ОСОБА_2 селищної ради 16.05.2008р. року затверджено технічну документації та передано дану земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_7, а також територіальним органом Держкомзему гр. ОСОБА_7 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 513653 від 11.09.2008р. Щодо доводів позивача з приводу не вказання гр. ОСОБА_7 у заяві про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою на приватизацію земельної ділянки від 21.01.2008 року площі земельної ділянки роз'яснюємо наступне. Дана земельна ділянка фактично знаходилась у користуванні гр. ОСОБА_7, так як на ній знаходився житловий будинок, в якому вона постійно проживала, разом із належними до нього господарськими спорудами, який був належним чином оформлений і успадкований від чоловіка - ОСОБА_5, що засвідчується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24.10.2003р посвідченим Стрийською державною нотаріальною конторою і належним чином зареєстрований в Стрийському МБТІ. При подачі заяви про надання дозволу на виготовлення технічної документації на приватизацію земельної ділянки гр.ОСОБА_7 не вказано точних розмірів земельної ділянки оскільки, точні розміри визначаються та встановлюються при проведенні проектною організацією обмірів земельної ділянки та виготовляння технічної документації із землеустрою. Так, після проведення Стрийською філією ПП Мир-агро обмірів та виготовлення технічної документації із землеустрою у заяві про затвердження технічної документації по підготовці до видачі державних актів на право власності на землю та безоплатно передачу її у власність гр.ОСОБА_7 вказала точну площу земельної ділянки для обслуговування житлового будинку - 0.1052 га. Враховуючи вищенаведене, вважають, що підстав для відмови у задоволенні заяви гр. ОСОБА_7 у приватизації земельної ділянки для обслуговування житлового будинку за адресою вул. Стрийська, 34 с.Гайдучина у ОСОБА_2 селищної ради не було. Порядок безоплатної приватизації даної земельної ділянки ОСОБА_2 селищною радою дотриманий належним чином у відповідності до чинного земельного законодавства. Щодо доводів позивача про помилки у нумерації рішень, які приймаються на засіданнях сесії та виконкомів органів місцевого самоврядування роз'яснюємо, що помилки допущені при нумерації рішень являються суто технічними моментом кількісного обліку самих рішень і не несуть в собі ніяких обставин, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб стосовно яких вони винесені. Розбіжності номеру рішення ОСОБА_2 селищної ради XVI сесії V демократичного скликання від 16.05.2008р. Про затвердження технічної документації та передачу земельної ділянки у власність - № 692 і номеру в державному акті на право власності на земельну ділянку - № 621 є суто технічним моментом, який не являється підставою для визнання незаконними самих рішень чи державного акту. Згідно Протоколу XIV сесії V демократичного скликання від 25.01.2008р. Рішення Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по підготовці до видачі державних актів на право власності на землю ОСОБА_7 - № 504. Згідно Протоколу XVI сесії V демократичного скликання від 16.05.2008 року Рішення Про затвердження технічної документації та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_7 -№ 692. Також слід зазначити, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передаються у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалась з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. З 01.01.2013 року державні акти не видаються. З 2016 року зареєструвати власність чи інші права на землю можна через місцевий центр надання адміністративних послуг (ЦНАП), який приймає документи для держреєстрації речових прав на нерухоме майно, або у нотаріуса. Саме після реєстрації в держреєстрі речових прав на нерухоме майно, виникає, змінюється чи припиняється відповідне право (згідно ст. 125 Земельного кодексу України), а у відповідності до ст.153 Земельного кодексу України - власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку. Так, згідно Договору дарування житлового будинку реєстр.№2098 від 02.11.2012 року посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного округу ОСОБА_4 та Договору дарування земельної ділянки реєстр.№2100 від 02.11.2012 року посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного округу ОСОБА_4М, гр. ОСОБА_7 ще за життя розпорядилася своїм майном, що знаходиться за адресою - вул.Стрийська, 34 с.Гайдучина, власником якого з 02.11.2012 року став її син - ОСОБА_3 Що стосується вимог позивача про встановлення заїзду роз'яснюємо, що приватизація земельних ділянок гр. ОСОБА_7 за адресою вул.Стрийська, 34 с.Гайдучина і гр. ОСОБА_6 за адресою вул.Стрийська, 36 а с.Гайдучина проводились паралельно і одночасно в часі, що засвідчується часом подачі заяв на приватизацію земельних ділянок - 15.05.2008 p., часом прийняття рішень ОСОБА_2 селищною радою - 16.05.2008 p., та терміном видачі державних актів на право власності на земельну ділянку - 11,09.2008р. Так, при проведенні обмірів земельних ділянок були враховані інтереси сусідів і при приватизації земельної ділянки ОСОБА_7 не включалася земельна ділянка спільного користування площею 0,02 га, згідно схеми обміру земельних ділянок гр.ОСОБА_7 та гр.ОСОБА_6 в с.Гайдучина у відповідності до п. а ч.З ст.83 Земельного кодексу України згідно чого - землі комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність є землі загального користування населених пунктів, а зокрема - вулиці та проїзди. Згідно розробленої містобудівної документації і графічних матеріалів від 03.03.1993р. ширина заїзду становила 3,5 м з сторони дороги, та 3,59 м. з сторони двору гр. ОСОБА_6, що і було дотримано при розробленні технічної документації в 2008 року згідно схем обміру земельних ділянок та плану меж земельних ділянок на державних актах на право власності на земельні ділянки гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7 при їх зіставленні, а також були закладені межові знаки (згідно Карточки закладки межових знаків СФ ПП Мир-Агро ). Крім того зазначаємо, що до моменту звернення в Стрийський міськрайонний суд Львівської області, щодо вирішення спору стосовно спільного користування проїздом гр. ОСОБА_11 та гр.ОСОБА_3 в ОСОБА_2 селищну раду не зверталися, а згідно п.3 ст.158 Земельного кодексу органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. Згідно вищевказаного, на думку ОСОБА_2 селищної ради, звернення до судових органів позивача - ОСОБА_1, власника майна по адресі вул.Стрийська, 36 а с.Гайдучина з вимогами визнати незаконним, не чинним та скасувати Рішення ОСОБА_2 селищної ради № 453 від 25.04.2008 p., рішення № 504 від 25.04.2008 р. Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по підготовці до видачі державних актів на право власності на землю за заявою ОСОБА_7; визнати незаконним, не чинним та скасувати Рішення ОСОБА_2 селищної ради № 692 від 16,05.2008 р. Про затвердження технічної документації та передачу земельної ділянки у власність земельної ділянки площею 0.1052 га за заявою ОСОБА_7, для обслуговування житлового будинку і господарських будівель; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯД № 5136253 від 11.09.2008 p., виданий на підставі рішення № 621 від 16.05.2008 р. ОСОБА_2 селищної ради на ім'я ОСОБА_7 є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Представник відповідача ОСОБА_2 селищної ради ОСОБА_12, в судовому засіданні в задоволенні позовних вимог заперечила та пояснила, що селищною радою прийняті рішення згідно чинного законодавства України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та надуманими.

Відповідач ОСОБА_3, та його представник ОСОБА_13, в судовому засіданні в задоволенні позовних вимог заперечили, оскільки вважають що позов поданий безпідставно та з неналежними доказами. Крім того, представник відповідача ОСОБА_13, просив застосувати до позову строк позовної давності, оскільки оскаржувані рішення прийняті у 2008 році, про що позивачу було відомо.

Третя особа приватний нотаріус Стрийського районного округу ОСОБА_4, в судове засідання не з'явилась, однак подала до суд заяву, згідно якої просила розгляд справи проводити за її відсутності.

Заслухавши сторін та дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету ОСОБА_2 селищної ради від 22.10.1992р., №98, ОСОБА_6, було виділено земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку в с. Гайдучина на присадибній земельній ділянці батьків (а.с.9).

Згідно заяви ОСОБА_14, від листопада 1992 року, вбачається, що останній надав згоду на будівництво житлового будинку на присадибній ділянці 0,25 га своїй дочці ОСОБА_15, з заїздом через його подвір'я (а.с.10).

Згідно свідоцтва про смерть виданого ОСОБА_2 селищною радою Стрийського району Львівської області від 18.05.2015р., 18.05.2015р., померла ОСОБА_6 (а.с.14).

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.12.2015р., ОСОБА_1, успадкував майно після смерті своєї мами ОСОБА_6, а саме 92/100 житлового будинку, що по вул.. Стрийська, 36а в с. Гайдучина Стрийського району Львівської області та земельну ділянку в с. Гайдучина Стрийського району Львівської області (а.с.15).

Згідно державного акту про право власності на земельну ділянку, ОСОБА_16, на праві власності належала земельну ділянка, що по вул.. Стрийській, 34 в с. Гайдучина Стрийського району Львівської області.

Згідно договору дарування від 02.11.2011 року, ОСОБА_7, подарувала ОСОБА_3, земельну ділянку, яка знаходиться по вул.. Стрийській, 34 в с. Гайдучина Стрийського району Львівської області (а.с.20).

Згідно рішення ОСОБА_2 селищної ради Стрийського району Львівської області від 25.01.2008р., №453 та №504, на підставі заяви ОСОБА_7, селищна рада вирішила надати їй дозвіл на виготовлення технічної документації по підготовці до видачі державних актів на право приватної власності на землю загальною площею 0,11 га, для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що знаходиться в с. Гайдучина по вул.. Стрийська, 34 Стрийського району Львівської області 9 (а.с.22, 23).

Згідно рішення ОСОБА_2 селищної ради №692 від 16.05.2008р., ОСОБА_2 селищна рада, розглянувши представлений акт обстеження присадибної земельної ділянки ОСОБА_7, її заяву про затвердження технічної документації і передачу земельної ділянки у власність, вирішили затвердити технічну документацію по підготовці до видачі державного акту на право приватної власності на землю площею 0,1052 га, передати у власність та видати державний акт на право власності на землю.

Згідно протоколу №16, ХУІ-сесії ОСОБА_2 селищної ради Стрийського району Львівської області, У-демократичного скликання, від 16.05.2008р., вирішили затвердити рішення №692 Про затвердження технічної документації та передачу земельних ділянок у власність ОСОБА_7П.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.2 ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно ст. 88 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Як зазначалося вище, позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_2 селищної ради №453 від 25.04.2008р., №504 від 25.04.2008р. "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по підготовці до видачі державних актів на право власності на землю" за заявою ОСОБА_7, рішення №692 від 16.05.2008р. "Про затвердження технічної документації та передачу земельної ділянки у власність, земельної ділянки площею 0.1052 га. за заявою ОСОБА_7 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №5136253 від 11.09.2008р. виданого на підставі рішення ОСОБА_2 селищної ради на ім'я ОСОБА_7, як на правову підставу позову покликаючись на порушення порядку виготовлення та видачі в подальшому державного акту на земельну ділянку.

У відповідності до норм ст..ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачений ст. 118 ЗУ Країни.

За змістом вказаних норм громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Законом України Про регулювання містобудівної діяльності встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

В частині 1 ст. 1 цього Закону наведені терміни, які вживаються в такому значенні, зокрема, генеральний план населеного пункту містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; лінії регулювання забудови - визначені в містобудівній документації межі розташування будинків і споруд відносно червоних ліній, меж окремих земельних ділянок, природних меж та інших територій; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією; червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

Згідно вимог ст..2 Закону планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб. Інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів. Містобудівна документація розробляється на паперових і електронних носіях на оновленій картографічній основі в цифровій формі як набори профільних геопросторових даних у державній геодезичній системі координат УСК-2000 і єдиній системі класифікації та кодування об'єктів будівництва для формування баз даних містобудівного кадастру.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 8 цього Закону планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною ОСОБА_17 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

В ч.1 ст.16 Закону зазначено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Абзац перший частини. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Статтею 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради. Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Згідно вимог ч.1 ст. 19 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені ст. 152 Земельного кодексу України.

За приписами наведеної норми держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/ або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи - позивача у справі.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до суду наділені, зокрема, фізична особа, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Позивач самостійно визначає і обгрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення його прав та інтересів, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

В судовому засіданні також встановлено, що фактично спір між сторонами виник з приводу порушення прав користування позивачем проїздом загального користування, який на думку позивача повинен бути шириною в найвужчій частині 3.51 м. і в подальшому розширятися до майже 5м. , що відображено в містобудівній документації (а.с.209), і який веде до його земельної ділянки та будинку в с. Гайдучина по вул.. Стрийській 36а Стрийського району, що виражається в перешкоджанні відповідачем в під'їзді до домоволодіння позивача шляхом встановлення відповідачем на частині проїзду паркану і внаслідок цього ширина проїду значно зменшилася, а встановлені електричні опори взагалі не дають змогу заїзду.

Згідно з п. 1.13 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельним ресурсам від 04 травня 1999 року № 43, складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об'єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правоустановних документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.

Розроблення проекту уведення земельної ділянки та встановленням її меж в натурі на місцевості є обов'язковою умовою при передачі земельної ділянки будь-якій особі за рішенням міської ради та при видачі їй державного акта.

Згідно технічної документації виготовленої СФПП Мир-Агро в 2008 році, із землеустрою про виконані роботи по підготовці до видачі державного акта на право власності на землю для обслуговування житлового будинку, в с. Гайдучина Стрийського району Львівської області СФ ПП Мир-Агро були закладені межові знаки, згідно Карточки закладки межових знаків та складено акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки гр.. ОСОБА_7, який в подальшому було затверджено актом обстеження присадибної земельної ділянки в складі комісії ОСОБА_2 селищної ради, яким підтверджено, що технічна документація відповідає згідно розробленої містобудівної документації і графічних матеріалів від 03.03.1993р.

Ч.3 ст.24 Закону України Про регулювання містобудівельної діяльності передбачено, що у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Ст.10 Закону України Про планування та забудову територій передбачає, що планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації. Розроблення, погодження та експертиза містобудівної документації провадяться згідно з встановленими державними стандартами, нормами та правилами в порядку, визначеному законодавством. Містобудівна документація затверджується відповідною місцевою радою з визначенням строку її дії та переліку раніше прийнятих рішень, що втрачають чинність, а також тих рішень, до яких необхідно внести відповідні зміни. Зміни до містобудівної документації вносяться рішенням ради, яка затвердила містобудівну документацію, після погодження з відповідним спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог щодо усунення перешкод у користуванні проїздом загального призначення, суд перевірив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надав оцінку наданим сторонами доказам у їх сукупності, з'ясував, що даний спір є приватноправовим і виник із відносин, урегульованих нормами цивільного права, ці відносини пов'язані зі здійсненням сторонами цивільних прав на земельні ділянки на засадах рівності; спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин є наслідком цього цивільного спору.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, проаналізувавши досліджені в судовому засіданні пояснення сторін, письмові докази встановив, що позовні вимоги позивача є безпідставними і не знайшли свого підтвердження, як у матеріалах справи, так і в судовому засіданні. Позивач не навів підстав, і не надав достатніх доказів того, що порушено його право на здійснення володіння, розпорядження та користування його земельною ділянкою, які виникли внаслідок прийняття рішень ОСОБА_2 селищної ради №453 від 25.04.2008р., №504 від 25.04.2008р. "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по підготовці до видачі державних актів на право власності на землю" за заявою ОСОБА_7, рішення №692 від 16.05.2008р. "Про затвердження технічної документації та передачу земельної ділянки у власність, земельної ділянки площею 0.1052 га. за заявою ОСОБА_7 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №5136253 від 11.09.2008р. виданого на підставі рішення ОСОБА_2 селищної ради на ім'я ОСОБА_7, не встановлено порушення вимог виготовлення та видачі державного акту так і встановлених відповідачем огорожі, а також що у нього існують перешкоди щодо користування спільним проїздом через встановлення огорожі.

Зокрема позивач у своїй позовній заяві вказав, що встановлена відповідачем огорожа не дає йому можливості користуватись проїзною частиною, завезти будівельні матеріали до подвір'я, неможливо доїхати автомобілем по вулиці до будинку, а також при необхідності проїхати пожежному автомобілю чи швидкій. Проте, в матеріалах справи відсутній будь-який доказ на підтвердження існування вказаних обставин з вини відповідача.

Позивач не довів, що порушено його право на здійснення володіння, розпорядження та користування його земельною ділянкою, внаслідок встановлених відповідачем огорожі, а також що у нього існують перешкоди щодо користування проїздом через встановлення огорожі, він не є суб'єктом права вимоги про знесення самочинного будівництва, а саме огорожі відповідача.

Доводи позивача та його представників щодо порушення права позивача на належне користування дорогою загального користування, яка веде до будинку позивача, матеріалами справи не стверджено, оскільки в судовому засіданні не надано належних доказів того, що відповідно до генерального плану с. Гайдучина біля земельних ділянок сторін, на які оформлено право власності у встановленому законом порядку, передбачена дорога загального користування саме в конфігурації, яку визначив і вимагає позивач.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме згідно схеми обміру земельних ділянок ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (а.с.37) ширина спільного проїзду по всій довжині земельної ділянки вказана 3м. 50 см., згідно містобудівної документації (а.с.209) ширина цього ж проїзду на його початку зазначена 3м. 50 см. а в подальшому вбачається візуальне його розширення однак, жодних розмірів розширення не вказано і також даного розширення не вбачається на викопіюванні з генерального плану села, яке розміщене га цій же сторінці з правого боку листка під печаткою.

Також згідно листа відділу архітектури, містобудування та інфраструктурних проектів від 28.04.2017р. за №2401/14-21 (а.с.206) вказано, що конфігурація проїзду відображає фактичну його конфігурацію, яка склалася станом на 1993р., на час виготовлення документації.

Крім того, як вбачається з долучених до матеріалі справи фотографій (а.с.55-61) проїзд до будинку позивача йде по території будинковолодіння відповідача і з боку фактичного проїзду до межі сусіднього будинковолодіння, позначеного на фотографії металевими стовпами зеленого кольору, є досить достатньо місяця для проїзду автомобіля, що і відображено на фотографіях однак, по невстановлених в судовому засіданні причинах, вбачається що посередині спільного проїзду, який позначений на містобудівній документації і схемі обміру земельної ділянки ( а.с.209, 37) встановлено електричні опори, які не дають змоги позивачу користуватися цим проїздом.

Як роз'яснено у п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав , позов про усунення порушень прав, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Відповідно до вимог ст..16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів. Як правило, власник порушеного або невизнаного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини тобто, позивачем вибрано неналежний спосіб захисту своїх прав.

Оцінивши в сукупності зібрані по справі наведені докази, суд вважає, що позивачем та його представником в судовому засіданні не доведено факту порушення права позивача у користуванні дорогою загального користування, яка веде до його будинку та земельної ділянки саме з боку відповідача, а тому в задоволенні його позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст.. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Однак суд не погоджується з вказаними доводами відповідача з огляду на зміст статей про строки позовної давності, їх положення про правові наслідки спливу строку позовної давності, які можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж при розгляді справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Об'єктивно, в даному конкретному випадку, суд вважає звернення позивача, до суду з даним позовом пред'явлений в частині визнання недійсними рішень селищної ради від 2008р., державного акту від 2008р., договору дарування від 2012р. поза межами строку позовної давності, по суті будь - які ознаки протиправності або незаконності оспорюваних ним рішень, акту та договору - відсутні, а доводи позивача ОСОБА_1, з якими він пов'язує порушення його прав та законних інтересів на принципах змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства залишились не доведеними, докази які б з достовірністю могли свідчити про наявність достатніх та обґрунтованих підстав для визнання рішень, договору та акту недійсним в ході судового розгляду не представлені, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити за їх безпідставністю.

Також, суд в ході розгляду справи не встановив підстав, за яких Державний акт про право приватної власності на землю виданого ОСОБА_7, можна б визнати недійсним, оскільки зазначений Державний акт був виданий у відповідності до чинного законодавства, а тому визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 02.11.2012р., укладеного між ОСОБА_7, та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованому в реєстрі за №2100, передбачених ст.203 та ст.215 ЦК України, судом не встановлено, за таких обставин суд констатує, що вимоги ОСОБА_1, до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст.10, 58-61, 154, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст..ст.16, 203, 215, 391, 393 ЦК України, ст..ст.83, 152, 103, 180 ЗК України суд, -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради, ОСОБА_3, третьої особи приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання незаконним, нечинним та скасуванні рішення ОСОБА_2 селищної ради №453 від 25.04.2008р., №504 від 25.04.2008р. "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по підготовці до видачі державних актів на право власності на землю" за заявою ОСОБА_7, рішення №692 від 16.05.2008р. "Про затвердження технічної документації та передачу земельної ділянки у власність, земельної ділянки площею 0.1052 га. за заявою ОСОБА_7 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №5136253 від 11.09.2008р. виданого на підставі рішення ОСОБА_2 селищної ради на ім'я ОСОБА_7, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 02.11.2012р. укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, посвідченого приватними нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за №2100 та зобов'язання ОСОБА_3, власника будинку №34 по вул..Стрийській у с.Гайдучина Стрийського району Львівської області демонтувати бетонний фундамент та паркан, який встановлено на заїзді/проїзді, що веде до земельної ділянки кадастровий номер 4625355300:02:002:0057 та призначена для обслуговування житлового будинку №36"а" по вул..Стрийській у с.Гайдучина Стрийського району Львівської області та на належить ОСОБА_1 відмовити.

Зняти забезпечення позову накладене відповідно до ухвали Стрийського міськрайонного суду від 30.05.2016р. у виді зняття заборони ОСОБА_3, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснювати будь-які дії пов'язані з будівництвом паркана, інших будівельних та земляних робіт на спірному проїзді на земельній ділянці, яка знаходиться в с.Гайдучина Стрийського району по вул..Стрийській, 34, яка визначена планом земельної ділянки №43/93 від 03.03.1993р..

Виконання рішення суду в частині зняття забезпечення позову доручити відділу ДВС Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: ОСОБА_17