Постанова

від 18.12.2017 по справі 456/829/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/829/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Шрамко Р.Т.

Провадження № 22-ц/783/5249/17 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія:39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

при секретарі: Цапові П.М.,

за участю: відповідача - ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

представника Дашавської с/р Стрийського району Л/о - Слободяник З.М..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області 09 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Дашавської селищної ради, ОСОБА_2, третьої особи приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Навальковської М.М. про визнання недійсними та скасування рішень селищної ради, договору дарування,-

в с т а н о в и л а:

В березні 2016 року ОСОБА_5 звернувся в суд із позовом до Дашавської селищної ради, ОСОБА_2, третьої особи приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Навальковської М.М. про визнання недійсними та скасування рішень селищної ради, договору дарування.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області 09 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Знято забезпечення позову накладене відповідно до ухвали Стрийського міськрайонного суду від 30.05.2016р. у виді зняття заборони ОСОБА_2, який проживає АДРЕСА_1 здійснювати будь-які дії пов'язані з будівництвом паркана, інших будівельних та земляних робіт на спірному проїзді на земельній ділянці, яка знаходиться в АДРЕСА_2, яка визначена планом земельної ділянки №43/93 від 03.03.1993р..

Дане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач ОСОБА_5

В апеляційній скарзі, зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема зазначає, що оцінюючи докази та доводи сторін суд не бажав звернути увагу на факти порушення органом місцевого самоврядування земельного законодавства, що в свою чергу призвело до порушення прав позивача на користування його власністю в повному обсязі. На даний час, він як власник, не може заїхати до власного гаража (не вистачає радіусу), внаслідок того, що частина проїзду, який веде до будинковолодіння, в незаконний спосіб була звужена та включена до земельної ділянки, що в свою чергу вплинуло на ширину проїзду, який відповідно до містобудівної документації повинен бути не менше 5,0 м, що також передбачено будівельними нормами, оскільки це тупікова ділянка, в тому числі і для заїзду пожежної машини. Крім того, в процесі розгляду справи апелянтом було надано докази самовільного зайняття ОСОБА_2 (внаслідок встановлення паркана) частини вже існуючого на даний час проїзду, що в свою чергу призвело до його суттєвого звуження з 3,50 м (в початковій точці) до 3,09 м, проте і це порушення не було належним чином оцінено судом. Відтак просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача - ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, представника Дашавської с/р Стрийського району Л/о - Слободяник З.М. на заперечення доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями частини 1 статті 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням виконавчого комітету Дашавської селищної ради №98 від 22.10.1992 року, ОСОБА_7 було виділено земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку в с. Гайдучина на присадибній земельній ділянці батьків.

Згідно заяви ОСОБА_8 від листопада 1992 року, вбачається, що останній надав згоду на будівництво житлового будинку на присадибній ділянці 0,25 га своїй дочці ОСОБА_9 з заїздом через його подвір'я.

Згідно свідоцтва про смерть виданого Дашавською селищною радою Стрийського району Львівської області ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.14).

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.12.2015 року, ОСОБА_5 успадкував майно після смерті своєї мами ОСОБА_7, а саме 92/100 житлового будинку, що по АДРЕСА_1 Стрийського району Львівської області та земельну ділянку в с. Гайдучина Стрийського району Львівської області.

Згідно державного акту про право власності на земельну ділянку, ОСОБА_10, на праві власності належала земельну ділянка, що розташована по АДРЕСА_1

Згідно договору дарування від 02.11.2011 року ОСОБА_11 подарувала ОСОБА_2 земельну ділянку, яка знаходиться по АДРЕСА_1

Згідно рішення Дашавської селищної ради Стрийського району Львівської області від 25.01.2008 року за №453 та №504, на підставі заяви ОСОБА_11, селищна рада вирішила надати їй дозвіл на виготовлення технічної документації по підготовці до видачі державних актів на право приватної власності на землю загальною площею 0,11 га, для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1

Згідно рішення Дашавської селищної ради №692 від 16.05.2008р., Дашавська селищна рада, розглянувши представлений акт обстеження присадибної земельної ділянки ОСОБА_11, її заяву про затвердження технічної документації і передачу земельної ділянки у власність, вирішили затвердити технічну документацію по підготовці до видачі державного акту на право приватної власності на землю площею 0,1052 га, передати у власність та видати державний акт на право власності на землю.

Згідно протоколу №16, ХVІ-сесії Дашавської селищної ради Стрийського району Львівської області, V-демократичного скликання, від 16.05.2008 року, вирішили затвердити рішення №692 Про затвердження технічної документації та передачу земельних ділянок у власність ОСОБА_11.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності зі ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом ст.ст. 1, 3 ЗК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.2 ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Згідно ст. 88 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Статтями 116, 118 ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

За змістом вказаних норм громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В частині 1 ст. 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності наведені терміни, які вживаються в такому значенні, зокрема, генеральний план населеного пункту містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; лінії регулювання забудови - визначені в містобудівній документації межі розташування будинків і споруд відносно червоних ліній, меж окремих земельних ділянок, природних меж та інших територій; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією; червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення.

Згідно з вимогами ст. 2 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб. Інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів. Містобудівна документація розробляється на паперових і електронних носіях на оновленій картографічній основі в цифровій формі як набори профільних геопросторових даних у державній геодезичній системі координат УСК-2000 і єдиній системі класифікації та кодування об'єктів будівництва для формування баз даних містобудівного кадастру.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 8 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності планування територій здійснюється на державному, регіональному та місцевому рівнях відповідними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно з ч.1 ст. 16 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Абзац перший частини. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

Статтею 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради. Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Згідно вимог ч.1 ст. 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Згідно ст.152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Аналогічне положення міститься також і у роз'ясненнях даних у п.7 Постанови ПВСУ від 16.04.2004р.№7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ".

Згідно з приписами ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/ або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи - позивача у справі.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до суду наділені, зокрема, фізична особа, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось сторонами в апеляційному суді, фактично спір між сторонами виник з приводу порушення прав користування позивачем проїздом загального користування, який, на думку позивача, повинен бути шириною в найвужчій частині 3.51 м. і в подальшому розширятися до майже 5м., що відображено в містобудівній документації, і який веде до його земельної ділянки та будинку в АДРЕСА_1 Стрийського району Львівської області, що виражається в перешкоджанні відповідачем в під'їзді до домоволодіння позивача шляхом встановлення відповідачем на частині проїзду паркану і внаслідок цього ширина проїду значно зменшилася, а встановлені електричні опори взагалі не дають змогу заїзду.

Згідно з п. 1.13 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельним ресурсам від 04 травня 1999 року № 43, складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об'єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правоустановних документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.

Розроблення проекту уведення земельної ділянки та встановленням її меж в натурі на місцевості є обов'язковою умовою при передачі земельної ділянки будь-якій особі за рішенням міської ради та при видачі їй державного акта.

Згідно технічної документації виготовленої СФПП Мир-Агро в 2008 році, із землеустрою про виконані роботи по підготовці до видачі державного акта на право власності на землю для обслуговування житлового будинку в с. Гайдучина Стрийського району Львівської області СФ ПП Мир-Агро були закладені межові знаки згідно Карточки закладки межових знаків та складено акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_11, який в подальшому було затверджено актом обстеження присадибної земельної ділянки в складі комісії Дашавської селищної ради, яким підтверджено, що технічна документація відповідає згідно розробленої містобудівної документації і графічних матеріалів від 03.03.1993 року.

Статтею 10 Закону України Про планування та забудову територій передбачає, що планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації. Розроблення, погодження та експертиза містобудівної документації провадяться згідно з встановленими державними стандартами, нормами та правилами в порядку, визначеному законодавством. Містобудівна документація затверджується відповідною місцевою радою з визначенням строку її дії та переліку раніше прийнятих рішень, що втрачають чинність, а також тих рішень, до яких необхідно внести відповідні зміни. Зміни до містобудівної документації вносяться рішенням ради, яка затвердила містобудівну документацію, після погодження з відповідним спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури.

Враховуючи те, що судом не встановлено обставин, які б свідчили, про порушення права позивача на здійснення володіння, розпорядження та користування його земельною ділянкою, які виникли внаслідок прийняття рішень Дашавської селищної ради №453 від 25.04.2008 року та №504 від 25.04.2008 року Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по підготовці до видачі державних актів на право власності на землю за заявою ОСОБА_11, рішення №692 від 16.05.2008 року Про затвердження технічної документації та передачу земельної ділянки у власність , земельної ділянки площею 0.1052 га. за заявою ОСОБА_11 для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 11.09.2008 року виданого на підставі рішення Дашавської селищної ради на ім'я ОСОБА_11, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог ОСОБА_5

Доводи апеляційної скарги про те, що встановлена відповідачем огорожа не дає йому можливості користуватись проїзною частиною, завезти будівельні матеріали до подвір'я, неможливо доїхати автомобілем по вулиці до будинку, а також при необхідності проїхати пожежному автомобілю чи швидкій є безпідставними та такі обставини не встановлені в ході розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що право позивача не є порушеним, а відтак таке не підлягає захисту, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки позивачем та його представником не доведено, що порушено його право на здійснення володіння, розпорядження та користування його земельною ділянкою, внаслідок встановлених відповідачем огорожі, а також що у нього існують перешкоди щодо користування проїздом через встановлення огорожі

Як вбачається з матеріалів справи, а саме згідно схеми обміру земельних ділянок ОСОБА_11 та ОСОБА_7 (а.с.37) ширина спільного проїзду по всій довжині земельної ділянки вказана 3м. 50 см., згідно містобудівної документації (а.с.209) ширина цього ж проїзду на його початку зазначена 3м. 50 см. а в подальшому вбачається візуальне його розширення однак, жодних розмірів розширення не вказано і також даного розширення не вбачається на викопіюванні з генерального плану села, яке розміщене на цій же сторінці з правого боку листка під печаткою.

Також згідно листа відділу архітектури, містобудування та інфраструктурних проектів від 28.04.2017 року за №2401/14-21 (а.с.206) вказано, що конфігурація проїзду відображає фактичну його конфігурацію, яка склалася станом на 1993 року, тобто на час виготовлення документації.

Як роз'яснено у п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав , позов про усунення порушень прав, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Крім того, законодавством передбачено, що акт органу місцевого самоврядування може визнаватися недійсним лише у випадку, коли він порушує права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою (ст. 155 ЗК України), а визнаватися незаконним та скасовуватися правовий акт органу влади чи місцевого самоврядування може лише за позовом власника майна у випадку невідповідності закону чи порушення прав власника (ст. 393 ЦК України).

Також, відхиляючи апеляційну скаргу, колегія суддів також виходить з того, що згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 року (справа №6-94 цс13), який є обов'язковими на підставі положень ст. 306-7 цього Кодексу, позивачем не доведено, які його права, свободи чи інтереси порушено у зв'язку з видачею оспорюваного Державного акту, а також які конкретно перешкоди йому чиняться та у який спосіб.

Доводи апеляційної скарги є тотожними з доводами позовних вимог і не спростовують правильності висновків суду, тому не дають підстав для її задоволення.

В зв'язку з викладеним інші доводи апеляційної скарги, як такі, що не мають правового значення, колегією суддів визнаються безпідставними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому доходить висновку, що підстави для його скасування відсутні, а апеляційну скаргу на оскаржуване рішення слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області 09 червня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий : О.М. Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

Н.О. Шеремета