Ухвала

від 16.05.2017 по справі 804/4364/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 травня 2017 рокусправа № 804/4364/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимова Д.В.

за участю представників:

позивача: - Кудін М.В. дов від 17.01.2017

відповідача: - Долгополова К.І. дов від 31.08.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року

у справі № 804/4364/16

за позовом публічного акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС

про визнання протиправним та скасування наказу. Визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Південний гірничо-збагачувальний комбінат звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, в якому просило:

визнати протиправним та скасувати наказ №23 від 20.01.2016 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ ПІВДГЗК ;

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми В1 від 14.03.2016 №0000185103 та форми Р від 14.03.2016 №0000175103.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не отримував письмовий запит, який був направлений під час камеральної перевірки, а тому у податкового органу були відсутні підстави для ініціювання проведення позапланової документальної перевірки на підставі п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України. Висновки акту перевірки від 17.02.2016 № 2/28-01-51-03/00191000 щодо встановлення нереальності здійснення господарських операцій з контрагентами є протиправними, оскільки позивачем до контролюючого органу надані всі первинні документи, оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, встановлені законодавством України, за формою і змістом повністю відповідають законодавству України, а також підтверджують реальність здійснюваних господарських операцій та правомірності формування податкового кредиту по відносинам з вказаним контрагентом.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.09.2016 адміністративний позов задоволено частково.

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "В1" від 14.03.2016 № 0000185103, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2282229 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 1141114,50 грн.;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 14.03.2016 № 0000175103, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 378528 грн., з яких: за основним платежем 252352 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 126176 грн.;

- в іншій частині позову відмовлено.

Постанову суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог мотивовано тим, що оскарження наказу про призначення перевірки може бути на етапі допуску до перевірки платника податків, а оскільки допуск до проведення перевірки вже відбувся, предметом розгляду має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Постанова судом в частині задоволених позовних вимог обґрунтована тим, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для вказаних осіб або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Суд першої інстанції зазначив, що нереальність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) має підтверджуватись належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише порушеннями контрагентами постачальника вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, як зазначалось відповідачем у даному випадку.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач зазначає, що позивачем до перевірки не надано жодного документу, який свідчив про якість товару, його походження, дотримання технічних умов, як передбачено договорами та нормативними документами, також не надано жодного документу, який би підтверджував передачу товару від покупця до продавця. Відповідач наполягає на відсутності підтвердження реальності господарських операцій позивача з ПП Техбудальянс , ПП Транзит-Вест , ТОВ Шляхпостач КР , ТОВ Буд-Індустрія , ПАТ Електромашпромсервіс та ТОВ Рембуд Колія .

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, зазначає, що обставини ведення фінансово-господарської діяльності контрагентами позивача не можуть впливати на податковий облік товариства, порушення ведення якого, як і порушення введення бухгалтерського обліку, формування первинних документів з боку позивача відсутні.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпро міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість по здійсненим фінансово-господарським операціям з контрагентами: ПП Техбудальянс за жовтень 2014 року, ПП Транзит-Вест за січень 2015 року, лютий 2015 року, ТОВ Шляхпостач КР за лютий 2015 року, ТОВ Буд-Індустрія за лютий 2015 року, ПАТ Електромашпромсервіс за лютий 2015 року, ТОВ Рембуд Колія за березень 2015 року, травень 2015 року, червень 2015 року, липень 2015 року, серпень 2015 року, вересень 2015 року, жовтень 2015 року.

За результатами перевірки складений акт від 17.02.2016 №2/28-01-51-03/00191000.

Перевіркою встановлено порушення:

пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, ст.22, п.44.1,п.44.6 ст.44,п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.10, ст.201, п.200.1, п. 200.4 ст.200, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до:

завищення суми податкового кредиту на загальну суму ПДВ у розмірі 2 534 581,00 грн.,

завищення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 252352,00 грн.,

завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на загальну суму 2 282 229,00 грн.

До таких висновків контролюючий орган дійшов за результатами використання даних ДПІ інших регіонів, інформаційних систем ГУ Міндоходів, Державної фіскальної служби, податкової звітності та інших джерел інформації і з огляду на те, що у вказані відповідачем періоди операції з контрагентами-постачальниками ПП Техбудальянс , ПП Транзит-Вест , ТОВ Шляхпостач КР , ТОВ Буд-Індустрія , ПАТ Електромашпромсервіс та ТОВ Рембуд Колія , які не виконують свої податкові зобов'язання, не мають правових зв'язків по операціях з реалізації (продажу) товарів, робіт та послуг. Зазначені операції спрямовані на отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.

При цьому відповідач посилається на неналежне виконання умов укладених договорів з контрагентами - постачальниками (відсутність первинних документів, наявність яких обумовлена укладеними договорами); відсутність (ненадання до перевірки) паперових носіїв за формою первинних документів по зазначених контрагентах; дефектність первинних документів, що свідчить про формальний підхід при їх складанні; оформлення паперовими носіями за формою первинних документів господарських операцій без фактичного їх здійснення. Так, відповідач зазначив, що первинні документи не містять всіх необхідних реквізитів, відсутні певні види первинних документів, що підтверджують реальний характер виконання господарської угоди, а згідно до наявної інформації контрагенти позивача фактично не мали змоги поставити товар, виконати роботи (надати послуги) через відсутність необхідної матеріально-технічної бази та відповідних ресурсів.

На підставі акту перевірки від 17.02.2016 №2/28-01-51-03/00191000 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.03.2016:

- № 0000185103, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2282229 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 1141114,50 грн.;

- № 0000175103, яким товариству визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 378528 грн., з яких: за основним платежем 252352 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 126176 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків відповідача.

За визначенням, наведеним п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент здійснення позивачем спірних господарських операцій) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 № 996-XIV, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість підлягає з'ясуванню, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України.

За визначенням пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. а ч.1 п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За положеннями п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.7 ст.207 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

За правилами п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до положень статей 183 та 184 ПК України особа як платник ПДВ підлягає реєстрації шляхом внесення відповідного запису до реєстру платників; реєстрація особи як платника ПДВ діє до дати її анулювання.

Зазначені вище контрагенти позивача - ПП Техбудальянс , ПП Транзит-Вест , ТОВ Шляхпостач КР , ТОВ Буд-Індустрія , ПАТ Електромашпромсервіс та ТОВ Рембуд Колія на час здійснення господарських операцій з позивачем мали статус юридичної особи, платника податку на додану вартість, що свідчить про наявність спеціальної податкової правосуб'єктності у контрагентів позивача в ході виконання укладених з позивачем господарських договорів.

У ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, позивач (замовник) мав господарські відносини:

1. з ПП Техбудальянс (підрядник) за наступними договорами:

- за договором підряду № 2014/Д/ОГЭ/315 від 03.02.2014, за умовами якого Підрядник своїми бригадами виконує для Замовника розчищення від шламів ємності Шламового цеху земснарядами; для виконання робіт Підрядник використовує орендовані у Замовника, на підставі окремого договору оренди, земснаряди №№ 5, 6 (договір № 50 від 02.01.2013) і автомобіль КрАЗ (договір № 158а від 04.02.2011) (т.6, а. с.104-108);

- за договором підряду № 2014/Д/ОГЭ/1243 від 04.07.2014, за умовами якого Замовник доручає, Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати у відповідності до проектно-кошторисної документації (кошторисної документації), доданої до даного договору наступні види робіт: Капітальний ремонт пульпопроводів інв. № 3000670, № 3000665, № 3000830), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи; належність матеріалів, машин і механізмів згідно з кошторисною документацією Замовника, матеріали Підрядника з транспортними і заготівельно-складськими витратами (т.6, а. с.92-97);

- за договором підряду № 2014/Д/ОГЭ/393 від 03.03.2014, за умовами якого Замовник доручає, Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати у відповідності до проектно-кошторисної документації (кошторисної документації), доданої до даного договору наступні види робіт: Капітальний ремонт пульпопроводів інв. № 3000675, № 3000712, №3000708), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи; для виконання робіт виконуються матеріали: кисень технічний газоподібний, труби ш1220х12, ш720х12, електроенергія - Замовника, решта матеріалів - Підрядника з транспортними і заготівельно-складськими витратами (т.6, а. с.79-84).

2. з ПП Транзит-Вест за договором поставки № 2013/п/ОМТС/440 від 03.04.2013, укладеного між ПАТ Південний ГЗК (Покупець) та ПП Транзит-Вест (Постачальник), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар згідно з Додатком-Специфікацією, а Покупець зобов'язується оплатити його вартість; підтвердженням належної якості поставленого товару являється сертифікат якості, виданий підприємством-виробником товару; поставка товару здійснюється транспортом в строк і на умовах, зазначених у Додатках-Специфікаціях (т.6, а. с.72-76).

3. з ТОВ Шляхпостач КР за договором поставки № 2014/п/ОМТС/890 від 29.05.2014, укладеного між ПАТ Південний ГЗК (Покупець) та ТОВ Шляхпостач КР (Постачальник), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар згідно з Додатком-Специфікацією, а Покупець зобов'язується оплатити його вартість; підтвердженням належної якості поставленого товару являється сертифікат якості, виданий підприємством-виробником товару; поставка товару здійснюється транспортом в строк і на умовах, зазначених у Додатках-Специфікаціях (т.6, а. с.31-35).

4. з ТОВ Буд-Індустрія за договорами:

- за договором поставки № 2013/п/ОО/335 від 27.02.2013, укладеного між ПАТ Південний ГЗК (Покупець) та ТОВ Буд-Індустрія (Постачальник), за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю товар згідно з Додатком-Специфікацією, а Покупець зобов'язується оплатити його вартість (т.6, а. с.39-42);

- за договором підряду № 2015/д/ОГМ/66 від 05.12.2015, укладеного між ПАТ Південний ГЗК (Замовник) та ТОВ Буд-Індустрія (Підрядник), за умовами якого Підрядник зобов'язується виконати відновлювання деталей і вузлів обладнання (у т. ч. агрегатів та ін.), належного Замовнику, а Замовник зобов'язується надати об'єми (об'єкти) робіт (рем фонд, запасні частини) Підряднику, прийняти виконані роботи за актом та оплатити вартість виконаних робіт; вивіз і повернення рем фонду здійснюється на умовах, погоджених у Додатках (Специфікаціях) до даного договору (т.6, а. с.55-61).

5. з ПАТ Електромашпромсервіс за наступними договорами:

- за договором підряду № 2015/д/ОГЭ/32/7-15 від 30.12.2014, укладеного між ПАТ Південний ГЗК (Замовник) та ПАТ Електромашпромсервіс (Підрядник), за умовами якого Підрядник зобов'язується за дорученням Замовника, виконати поточний ремонт електрообладнання вузлів обладнання ПАТ Південний ГЗК у 2015 році за місцем встановлення (у т. ч. вузлів, деталей, агрегатів, електричних машин та ін.), а Замовник зобов'язується надати об'єми (об'єкти) робіт (ремфонд) Підряднику, прийняти роботи за актом виконаних робіт та оплатити їх вартість (т.6, а. с.128-134);

- за договором підряду № 2015/д/ОГЭ/245/26-15 від 23.02.2015, укладеного між ПАТ Південний ГЗК (Замовник) та ПАТ Електромашпромсервіс (Підрядник), за умовами якого Підрядник зобов'язується виконати роботи з ремонту електрообладнання; обсяг робіт визначається сумісно з представниками Замовника після розібрання електрообладнання на території Підрядника, його дефектовки, складання дефектної відомості кошторисної документації, а Замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх вартість (т.6, а.с.116-121).

6. з ТОВ Рембуд Колія за наступними договорами № 2015/у/ТО/229 від 29.01.2015, № 2015/у/ТО/1107 від 07.07.2015, №2015/у/ТО/1106 від 07.07.2015, № 2015/у/ТО/1109 від 07.07.2015, на проведення середнього ремонту залізно-дорожнього шляху та стрілочних переведень, капітального шляхового господарства та відновлення ланок РШР на дерев'яних і залізобетонних шпал, укладених між ПАТ Південний ГЗК (Замовник) та ТОВ Рембуд Колія (Підрядник).

На підтвердження виконання означених договорів позивачем подано до суду податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання виконаних робіт та інші документи, які були також предметом дослідження контролюючим органом в ході проведеної перевірки.

Виходячи із змісту вказаних вище документів в їх сукупності, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ці документи є первинними в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України і достатніми доказами для підтвердження реальності господарських операцій поставки товарів, виконання робі за вказаними договорами з контрагентами, руху активів у процесі здійснення господарських операцій та зміни у власному капіталі позивача.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.

Стосовно доводів відповідача по кожному із зазначених контролюючим органом контрагентів апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

При аналізі взаємовідносин позивача з ПП Техбудальянс відповідач встановив факт завищення суми податкового кредиту та суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість жовтень 2014 року у розмірі 252351,81 грн. з огляду на нереальність здійснення господарських операцій, оскільки надані позивачем паперові носії за формою первинних документів містять недостовірну та неоднозначну інформацію і не можуть бути підтвердженням реальності здійснення господарських операцій. Крім того, відповідачем використана наявна у нього податкова інформацію стосовно контрагента позивача.

Стосовно дефектності певних первинних документів, наданих товариством, податковий орган зазначає, що наданий до перевірки акт № 010 за жовтень 2014 року приймання виконаних підрядних робіт містить вид робіт, акт підписано та завірено печатками обох підприємств, але в акті відсутня розшифровка статті витрат, розшифровка, в чому конкретно вони полягали, які дії проведені в межах виконання таких робіт, чиїми матеріалами та обладнанням здійснено роботи, яким чином здійснювалась калькуляція вартості робіт, а також не зазначено, де саме відбувались роботи, тобто акт приймання виконаних робіт складено загально, без урахування саме виробничих процесів, калькуляції витрат, а отже згідно акту № 010 за жовтень 2014 року неможливо з'ясувати, які саме матеріальні та трудові ресурси було задіяні при виконанні підрядних робіт.

З цього приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що умовами вищевказаних договорів підряду визначено розподіл трудових і матеріальних ресурсів між Замовником і Підрядником. Крім того, враховуючи, що чинним законодавством не передбачена певна форма актів приймання виконаних робіт, відсутність відомостей (реквізитів), не передбачених в якості обов'язкових реквізитів у статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України , не може свідчити про дефектність такого акту, при тому, що інші складені на виконання вказаних договорів документи, в повній мірі підтверджують факт виконання підрядних робіт.

Відповідачем також встановлено, що наданий до перевірки акт №10/10 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2014 року містить недостовірні дані в частині визначення вартості робіт за актом, а саме: в графі по акту прямі витрати вказано суму 13 370 262 грн., хоча насправді при здійсненні арифметичних підрахунків всіх статей витрат, загальна вартість їх складає 1337 026 грн., ця сума значиться в графі Всього під безпосереднім розрахунком і є складовою для подальшого визначення собівартості витрат.

Проте, як зазначено самим відповідачем, вказана помилка не вплинула на загальну суму визначених витрат по даному акту, а відтак не розглядається колегією суддів як довід дефектності цього первинного документа з відповідними правовими наслідками.

Стосовно тих обставин, що акти про використання давальницьких матеріалів Замовника № 10/10 від 23.09.2014, № 11/10 від 23.09.2014 складено на декілька днів раніше, ніж фактично отримано давальницьку сировину для використання Підрядником за актами приймання-передавання давальницької сировини № 10/10 від 01.10.2014, № 11/10 від 01.10.2014, апеляційний суд зазначає, що наведене не може бути єдиною підставою для висновку про нереальність господарських операцій з виконання підрядних робіт ПП Техбудальянс з огляду на наявність інших належним чином складених первинних документів, складених на підтвердження виконання цих робіт.

Щодо посилань відповідача на відсутність у вказаних актах печатки ПАТ Південний ГЗК , то у наведеному у ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України переліку обов'язкових реквізитів, які мають міститись у первинних документах, не включено такий реквізит як печатка, тому відсутність печатки на зазначених первинних документах не є свідченням їх дефектності.

Стосовно встановленої відповідачем неможливості ПП Техбудальянс здійснювати господарську діяльність в задекларованих обсягах в жовтні 2014 року з огляду на чисельність персоналу ПП Техбудальянс , апеляційний суд зазначає, що, такий висновок ґрунтується виключно на припущеннях податкового органу, не базується на всебічному аналізі господарської діяльності підрядника, зокрема, можливості залучення ним до виконання робіт третіх осіб.

З приводу взаємовідносин позивача з ПП Транзит-Вест факт виконання договору поставки № 2013/п/ОМТС/440 від 03.04.2013 підтверджений позивачем належним чином складеними первинними документи щодо поставки шпал дерев'яних типу 2-А просочених і не просочених (т.6, а. с.77, 78), що містяться в матеріалах справи і підтверджують рух активів у процесі здійснення вказаних господарських операцій, і надання цих документів до перевірки відповідачем не спростовується.

Податковий орган дійшов висновку, що позивачем при взаємовідносинах з ПП Транзит-Вест завищено суму податкового кредиту на загальну суму ПДВ за січень-лютий 2015 року у розмірі 223936 грн. та суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку на загальну суму 223936 грн. через відсутність реальності здійснення господарських операцій у зв'язку з тим, що надані позивачем паперові носії за формою первинних документів містять недостовірну та неоднозначну інформацію і не можуть бути підтвердженням реальності здійснення господарських операцій.

Стосовно дефектності певних первинних документів, наданих товариством, податковий орган зазначає, що певні акти прийняття товару свідчать, що прийняття товару та його візуальний огляд комісією, оприбуткування на склад ПАТ Південний ГЗК здійснено через декілька днів після видачі товару постачальником (ПП Транзит-Вест ), і документи щодо місця зберігання товару за цей період до перевірки не надані, а у деяких випадках оприбуткування на склад відбулось раніше у часі, ніж отримання товару та складення висновків комісії про його відповідність, що, на думку відповідача, аргументує значну розбіжність в паперових носіях.

Наведені доводи відповідача апеляційний суд вважає помилковими, оскільки умови розділу 3 договору поставки № 2013/п/ОМТС/440 від 03.04.2013 щодо здачі-приймання товару передбачають перехід права власності з моменту поставки товару (п.6.7 договору), а також приймання товару по кількості та якості у відповідності до Інструкцій Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965 та № П-7 от 25.04.66 (п.6.3 договору), що відповідачем прийнято не було.

Крім того, податковий орган, наводячи вищезазначені обставини, не навів норму чинного законодавства, яка була порушена позивачем при прийманні товару від ПП Транзит-Вест .

З приводу взаємовідносин позивача з ТОВ Шляхпостач КР податковий орган дійшов висновку, що позивачем завищено суму податкового кредиту на загальну суму ПДВ за лютий 2015 року в розмірі 34323,56 грн. та завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за лютий 2015 року, на загальну суму 34 323,56 грн. через відсутність реальності здійснення господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що фактичне виконання договору поставки протиугону шляхового П65 (8,09 т) підтверджено наданими позивачем первинними документи (т.6, а. с.39), які з огляду на їх зміст, підтверджують рух активів у процесі здійснення вказаних господарських операцій, і надання цих документів до перевірки відповідачем не спростовується.

Відповідач свої висновки про відсутність факту здійснення господарських операцій саме ТОВ Шляхпостач КР обґрунтовує тим, що надані позивачем паперові носії за формою первинних документів містять недостовірну та неоднозначну інформацію і не можуть бути підтвердженням реальності здійснення господарських операцій, а також наявною податковою інформацію стосовно контрагента позивача.

Стосовно дефектності певних первинних документів, наданих товариством, податковий орган зазначає, що відповідно до специфікації № 2 від 30.01.2015 до договору по та первинних документів поставки виробником товару (протиугін шляховий П65) є ОАО Магнитогорський метизо-калібровочний завод , Російська Федерація, тобто товар є імпортованим, має код товару згідно з УКТ ЗЕД, в той час як за даними аналітичних програм придбання або імпорт товару з кодом УКТ ЗЕД за 2015 рік у ТОВ Шляхпостач КР відсутнє, що, на думку податкового органу, унеможливлює реальність здійснення господарських відносин з контрагентом-постачальником ТОВ Шляхпостач КР .

Проте, апеляційний суд вважає такі доводи помилковими, оскільки інші періоди, в яких ТОВ Шляхпостач КР фактично могло придбати цей товар, контролюючим органом не досліджувались.

Перевіркою також встановлено, що сертифікат якості, наданий до перевірк, виписаний на товар: П-65 32-ЦП-811-95 ТУ 14-176-12-98, тоді як згідно податкових накладних та первинних документів фактично отримано позивачем товар за номенклатурою: Протиугін шляховий 11 65 (19893, ТУ У 35.2-08112550).

Стосовно вказаних обставин, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було долучено до заперечень №52-70/1747 від 26.02.2016 на акт перевірки сертифікат якості №18 на товар Протиугін шляховий П-65 32-ЦП-811-95, на який контролюючим органом під час досудового оскарження не врахований.

Крім того, слід зазначити, що вказаний товар позивачем в установленому порядку оприбуткований та використаний у власній господарській діяльності.

Стосовно, висновку контролюючого органу щодо ненадання позивачем до перевірки транспортних та супровідних документів, передбачених чинним законодавством, у зв'язку із чим, неможливо ідентифікувати автомобільного перевізника, автотранспорт яким здійснювалося транспортування обладнання, пункт навантаження та пункт розвантаження обладнання, а також відомостей про вантаж, що підлягав перевезенню, апеляційний суд зазначає, що по-перше, товарно-транспортна накладна не є обов'язковим первинним документом для підтвердження здійснення господарської операції з поставки товару Крім того, згідно умов договору поставки товар поставляється на склад позивача силами постачальника, отже правовідносини з поставки товару на адресу позивача знаходяться за межами обумовлених вказаним договором поставки обов'язків, і факт транспортування товару в даному випадку не впливає на реальність господарської операції позивача з ТОВ Шляхпостач КР , висновок відповідача з цього приводу є помилковим.

З приводу взаємовідносин позивача з ТОВ Буд-Індустрія як доказ виконання вказаних вище договорів позивачем надано до суду первинні документи щодо поставки насосів (т.6, а. с.46) та ремонту насосів (т.6, а. с.64-66), що містяться в матеріалах справи і підтверджують рух активів у процесі здійснення вказаних господарських операцій, і надання цих документів до перевірки відповідачем не спростовується.

Податковий орган дійшов висновку, що позивачем завищено суму податкового кредиту на загальну суму ПДВ за лютий 2015 року в розмірі 187 990,40 грн. та завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за лютий 2015 року на загальну суму 187 990,40 грн. через відсутність реальності здійснення господарських операцій.

Відповідач свої висновки обґрунтовує тим, що надані позивачем паперові носії за формою первинних документів містять недостовірну та неоднозначну інформацію і не можуть бути підтвердженням реальності здійснення господарських операцій, а також наявною податковою інформацію стосовно контрагента позивача.

Стосовно висновку контролюючого органу, що дата прийняття та дата оприбуткування товару не співпадає з датою відвантаження товару згідно видаткових накладних, слід зауважити, що п.6.1 Договору поставки № 2013/п/00/335 от 27.02.2013 встановлено, що постачальник надає покупцю (або його представнику) на товар, що поставляється відповідно до договору, такі документи: рахунок-фактура на товар: сертифікат якості підприємства виробника/копія засвідчена постачальником; податкова накладна. У разі передплати, податкові накладні надаються в триденний строк з моменту передоплати; видаткові накладні; копія свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ/копія свідоцтва про реєстрацію платника єдиного податку.

В свою чергу, п.6.3 Договору передбачено, що зобов'язання Постачальника по поставці товару вважається виконаним після надання Постачальником документів, зазначених у п. 6.1 Договору.

Таким чином, відвантаження товару на склад Покупця є лише передумовою для подальшого комісійного прийняття товару по кількості та якості, в порядку, що регламентується Інструкцією про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку по кількості, затвердженою постановою Державного арбітражу Союзу PCP від 16.06.1965 №П-6 та Інструкцією про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжиткл по якості, затвердженою постановою Державного арбітражу Союза PCP від 25.04.1966 №П-7 та оприбуткування відповідно до внутрішніх документів.

Також не приймаються посилання відповідача, що в наданих до перевірки актах виконаних робіт відсутня розшифровка статті витрат, розшифровка, в чому вони полягали, які дії проведені в межах надання таких послуг, чиїми матеріалами здійснено ремонт, яким чином здійснювалась калькуляція вартості послуг, де саме відбувались ремонтні роботи, оскільки, як зазначено вище, чинним законодавством не передбачена певна форма актів приймання виконаних робіт, а відтак відсутність відомостей (реквізитів), не передбачених в якості обов'язкових реквізитів у статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України , не може свідчити про дефектність такого акту.

Щодо ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, то як вже зазначалось вище, приймаючи умови договору поставки, це не є порушенням податкового законодавства.

Також відповідач зазначив, що за аналізом інформаційних автоматизованих систем ДФС України ТОВ Буд-Індустрія протягом лютого 2015 року, маючи в наявності лише 22 штатних працівника, повинно було здійснити на адресу ПАТ Південний ГЗК : виготовлення насосів у кількості 29 од., ремонт насосів у кількості 22 од., співпрацю з 13 контрагентами, які знаходяться у різних регіонах країни (відповідно до податкової звітності), а тому, з огляду на штатну кількість працівників, ТОВ Буд-Індустрія не мало змогу обслуговувати процес виробництва та процес ремонту насосів на адресу ПАТ Південний ГЗК протягом лютого 2015 року.

Апеляційний суд зазначає, що такий висновок ґрунтується виключно на припущеннях податкового органу, тим більш, що договір підряду містить положення про можливість залучення підрядником за погодженням з замовником третіх осіб (субпідрядників) для виконання підрядних робіт (п.3.1 договору). Проте, всебічний аналіз господарської діяльності підрядника відповідачем не проводився.

З приводу взаємовідносин позивача з ПАТ Електромашпромсервіс як доказ виконання вказаних вище договорів підряду позивачем надано до суду первинні документи щодо виконання робіт з ремонту електрообладнання, що містяться в матеріалах справи і підтверджують рух активів у процесі здійснення вказаних господарських операцій, і надання цих документів до перевірки відповідачем не спростовується.

Податковий орган дійшов висновку про те, що позивачем при взаємовідносинах з ПАТ Електромашпромсервіс завищено суму податкового кредиту на загальну суму ПДВ за лютий 2015 року в розмірі 116 536,63 грн. та завищено суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за лютий 2015 року на загальну суму 116 536,63 грн.

Відповідач свої висновки про відсутність факту здійснення господарських операцій саме ПАТ Електромашпромсервіс обґрунтовує тим, що надані позивачем паперові носії за формою первинних документів містять недостовірну та неоднозначну інформацію і не можуть бути підтвердженням реальності здійснення господарських операцій, а також наявною податковою інформацію стосовно контрагента позивача.

Так, стосовно дефектності певних первинних документів, наданих товариством, відповідачем зазначено, що надані акти виконаних робіт не містять розшифровка статті витрат, розшифровка, в чому вони полягали, які дії проведені в межах надання таких послуг, чиїми матеріалами здійснено ремонт, яким чином здійснювалась калькуляція вартості послуг, де саме відбувались ремонтні роботи.

Враховуючи те, що чинним законодавством не передбачена певна форма актів приймання виконаних робіт і тому їх складання здійснюється суб'єктами господарювання на власний розсуд, а також те, що податковим органом не виявлено у цих актах відомостей (реквізитів), не передбачених в якості обов'язкових реквізитів у статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України , колегія суддів вважає неправомірними доводи відповідача про дефектність таких актів виконаних робіт.

Щодо встановленої відповідачем відсутності документального підтвердження повернення підрядником замовнику міді, а також відсутності документального підтвердження надання замовником письмової згоди на залучення до виконання ремонтних робіт субпідрядника - ПП Електрогруп , який, як зазначає відповідач, очевидно залучався до виконання цих робіт, та встановленого податковим органом факту реалізації послуг на ПАТ Південний ГЗК майже вдвічі дешевше, ніж вартість ремонту ПП Електрогруп на адресу ПАТ Електромашпромсервіс , не свідчать про порушення принців укладання та виконання господарських договорів.

Тим більш, що очевидність залучення до виконання ремонтних робіт не доведена відповідачем належними документальними доказами, а відтак посилання на такі обставини не можуть розглядатись судом як доказ порушення позивачем податкового законодавства.

З приводу взаємовідносин позивача з ТОВ Рембуд Колія податковий орган дійшов висновку, що позивачем завищено суму податкового кредиту на загальну суму ПДВ за березень 2015 року та за період травень-жовтень 2015 року у розмірі 719 440,93 грн. та завищено суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за березень 2015 року та травень-жовтень 2015 року на загальну суму 1719 440,93 грн. у зв'язку з невідповідністю та юридичною дефектністю первинних документів і, як наслідок, відсутністю факту здійснення господарських операцій.

Відповідач встановив, що акти на передачу основних та допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин і деталей підрядної організації, акти на використані при ремонті матеріали і повернення залишків підрядної організації, а також розрахунки вартості механізмів замовника не скріплені печаткою зі сторони замовника.

Крім того, для функціонального доступу на надходження автотранспорту на територію підприємства позивача мають бути оформлені відповідні дозволи та перепустки, проте такі документи до перевірки не надані.

Наведена вище ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України не встановлює в якості обов'язкового реквізиту при складенні первинних документів відбиток печатки особи - сторони господарських взаємовідносин, внаслідок чого наведені відповідачем обставини не є свідченням дефектності вказаних відповідачем документів і формального підходу позивача до їх оформлення.

Також апеляційний суд вважає помилковим висновок відповідача про недостовірність та неоднозначність інформації в первинних документів щодо виду виконаних робіт як свідчення нереальності здійснення господарських операцій.

Відповідачем встановлено невідповідність даних, які містяться в актах приймання виконаних робіт ТОВ Рембуд Колія і податкових накладних і рахунках на оплату, а саме: в податкових накладних і рахунках на оплату за березень 2015 року, червень 2015 року (акт № 26) зазначено, що ТОВ Рембуд Колія здійснювало відновлення ланок РШР на дерев'яних та залізобетонних шпалах, тоді як згідно актів приймання виконаних робіт за вказаній періоди підрядник виконував роботи по відновленню РШР тільки на дерев'яних шпалах.

В податкових накладних і рахунках на оплату за травень 2015 року, червень 2015 року (акти № 25, 33, 34), липень 2015 року, серпень 2015 року зазначено, що ТОВ Рембуд Колія здійснювало відновлення ланок РШР на дерев'яних та залізобетонних шпалах, а згідно актів приймання виконаних робіт за вказаній періоди підрядник виконував роботи по відновленню РШР на залізобетонних шпалах.

Також згідно податкових накладних та рахунках на оплату за червень 2015 року значиться виконання середнього ремонту залізничного шляху та стрілочних переведень, в той час як згідно актів виконаних робіт ремонт стрілочних переведень не виконувався.

З огляду на перелічені документи в їх сукупності, вбачається, що виконані ТОВ Рембуд Колія у вказані періоди роботи в повній мірі відповідають умовам договору і підтверджуються належним чином складеними первинними документами - актами приймання виконаних підрядних робіт (ремонту залізничного шляху і стрілочних переведень), а також відомостями ресурсів, актами на передачу основних і допоміжних матеріалів, конструкцій, запасних частин і деталей підрядній організації, актами на витрачені при ремонті матеріали і повернення залишків підрядній організації. Вартість виконаних робіт, зазначена в рахунках на оплату, в повній мірі відповідає довідкам про вартість виконаних робіт і витратах (форми КБ-3) і актам виконаних робіт.

Отже зазначення в податкових накладних та рахунках на оплату загального виду підрядних робіт ніяким чином не позбавляють перелічені вище документи (акти приймання виконаних робі) статусу первинних і не спростовують фактичне здійснення відповідних господарських операцій.

З приводу відсутності документів, які свідчать про якість будівельних матеріалів (шпал), внаслідок чого, як зазначено відповідачем, неможливо встановити відповідність нормам матеріалів, що використовувались, неможливо визн6ачити виробників шпал, апеляційний суд зазначає, що наведені обставини ніяким чином не впливають на питання реальності відповідних господарських операцій і правомірність відображення цих операцій в бухгалтерському та податковому обліках.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що наведені відповідачем обставини не є свідченням того, що господарські відносини між позивачем та переліченими контрагентами не мали реального характеру.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на надання позивачем до перевірки сертифікатів якості на поставлений товар або на певні матеріали, що використовувались при виконанні підрядних робіт, а також надання у деяких випадках сертифікатів якості (паспортів), які мають суперечливі дані щодо виробників товару чи його номенклатури, оскільки згідно з ч.2 ст.662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цільного законодавства.

Тобто передача вказаних документів є обов'язком постачальника (продавця) товару, невиконання якого може свідчити лише про недотримання останнім умов вказаного договору в цій частині, і не може свідчити про нереальність господарської операції, оскільки питання прийняття/неприйняття товару певної якості від певного виробника є правом покупця, визначеним чинним законодавством та вищевказаним договором поставки.

Доводи ж відповідача про те, що на території ПАТ Південний ГЗК діє пропускна система, але до перевірки позивачем не надані докази перетину, перевезення через контрольно-пропускні пункти позивача працівників ПП Техбудальянс , ТОВ Буд-Індустрія , ПАТ Електромашпромсервіс , ТОВ Рембуд Колія на об'єкти ремонтних робіт, вивозу та ввозу ремфонду, спростовуються наданим позивачем договорами про надання послуг з охорони, з яких вбачається, що у перевірений період контрольно-пропускний режим на території ПАТ Південний ГЗК здійснювався, зокрема, ТОВ Каскад-КР і ТОВ Сокол-КР (т.6, а. с.140-146, 153-159), і оформлення перепусток на в'їзд-виїзд автотранспорту та їх видача було обов'язком саме вказаних підприємств - ТОВ Каскад-КР і ТОВ Сокол-КР , виконання якого підтверджується копіями службових записок та листів щодо видачі перепусток на працівників та автотранспорт контрагентів за період, що перевірявся (т.6, а. с. 199-229).

Отже висновок про ненадання відповідних послуг позивачу з огляду на відсутність документів, що підтверджують переміщення товарно-матеріальних цінностей через контрольно-пропускні пункти ПАТ ПІВДГЗК , є припущенням, яке не грунтується на належних доказах.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що з аналізу норм ч.5 ст.203, ст.204, 234 ЦК України, ст.207 ГК України випливає, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

При цьому фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність також визнається тільки судом.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано відповідних, допустимих, доказів, які б встановлювали факт недійсності вказаних вище господарських договорів.

Також податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти по ланцюгу постачання, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Стосовно використання відповідачем даних аналізу інформаційних систем ДФС України про контрагентів позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання товару, робіт, апеляційний суд вважає, що ця інформація не може мати для суду доказового значення щодо нереальності господарських операцій, про яку вказує відповідач, оскільки без дослідження первинних документів вказаних підприємств, доказів здійснення якого податковим органом не надано, висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами є необґрунтованими.

З цього приводу апеляційний суд зазначає, що жодною нормою законодавства України не передбачений обов'язок платників податків - покупців товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо звітування до податкових органів, повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Також, згідно п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, п.3 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.4 розділу ІІІ Порядку №727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість висновків акту перевірки від 22.07.2016 щодо формального складання товариством первинних документів щодо поставки товару по операціям з контрагентами, і, як наслідок, порушення позивачем податкового законодавства, що стало підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі № 804/4364/16 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко