Ухвала

від 13.06.2017 по справі 826/19384/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19384/16 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

13 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Чаку Є.В.

При секретарі судового засідання: Кравченко Л.А.

За участі представників:

позивача: Васильчук С.С.;

відповідача: Перепелюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.17р. у справі №826/19384/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Лайн Груп до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення - рішень

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.09.16р. № 0017921404 та № 0017881404, з урахуванням рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 21.11.16р. № 25014/6/99-99-11-01-02-25.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.17р. адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що господарські відносини позивача з його контрагентами - ТОВ Метінвестпромект та ТОВ Канремторг не мали товарного характеру, що встановлено контролюючим органом шляхом проведення аналізу звітності по ланцюгу поставки.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ТОВ Метінвестпромект та ТОВ Канремторг за період з 01.12.15р. по 31.12.15р., за результатами якої складено акт від 15.09.16р. №220/26-15-14-04-04.

На підставі акта перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 29.09.16р.:

№0017881404, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 2013 548 грн., в т.ч.: за основним платежем - 1 213 548 грн., штрафні (фінансові) санкції - 0 грн.;

№0017921404, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2 332 441 грн., в т.ч.: за основним платежем - 1 865 953 грн., штрафні (фінансові) санкції - 466 488 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, рішенням Державної фіскальної служби України від 21.11.16р. № 25014/6/99-99-11-01-02-25 податкове повідомлення-рішення № 0017881404 від 29.09.16р. скасовано в частині донарахування по операціям за період 2015 року щодо яких ГУ ДФС у м. Києві підтверджено здійснення оплати ТОВ Бізнес Лайн Груп на користь ТОВ Метінвестпроект і ТОВ Канремторг та не встановлено наявність дебіторської заборгованості за 2015 рік, в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 29.09.16р. № 0017921404 - залишені без змін. При цьому, ДФС не визначено конкретної суми грошового зобов'язання, у якій ППР скасоване, що не унеможливлює ідентифікувати суму заниження такого зобов'язання.

Як свідчать обставини справи та не заперечується апелянтом, у подальшому і станом на даний час відповідачем не приймалось нове податкове повідомлення-рішення з податку на прибуток у зв'язку із частковим скасуванням Рішенням ДФС податкового повідомлення-рішення від 29.09.16р. за № 0017881404, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що таке податкове повідомлення-рішення не можна вважати відкликаним в розумінні статті 60 Податкового кодексу України, оскільки воно створює права і обов'язки для платника податків.

Як свідчать матеріали перевірки, підставою для винесення спірних податкових повідомлень - рішень слугував висновок податкового органу про порушення вимог:

п.44.1 ст. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 1 213 548 грн. за 2015 рік;

п.198.1, п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1 865 953 грн.

Такий висновок ґрунтується на тому, що господарські відносини позивача з його контрагентами - ТОВ Метінвестпроект , ТОВ Канремторг не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що встановлено контролюючим органом шляхом проведення аналізу звітності по ланцюгу поставки від продавця до покупця.

З акту перевірки вбачається, що ході проведення перевірки податковим органом:

не встановлено можливості придбання контрагентами ТОВ Метінвестпроект і ТОВ Канремторг товарів (в тому числі імпортних) по ланцюгу постачання у третіх осіб-постачальників, аналогічних тим, що були реалізовані ТОВ Бізнес Лайн Групп в грудні 2015 року . Аналізом звітності з ПДВ ТОВ Метінвестпроект та наявної податкової інформації встановлено факт формування податкових зобов'язань по операціях з підміни товарів, що свідчить про відсутність фактичного здійснення постачання товару та формування підприємством штучного податкового кредиту на користь третіх осіб;

за даними матеріалів кримінальних проваджень ТОВ Метінвестпроект та ТОВ Канремторг фігурують як учасники групи підприємств, що використовуються для надання послуг з тіньового обготівкування коштів та відшкодування з державного бюджету сум ПДВ та/або створені (зареєстровані) невстановленими особами для прикриття незаконної діяльності. Керівник (директор) ТОВ Канремторг - ОСОБА_5 є керівником та бухгалтером ще 26 суб'єктів господарювання;

у ТОВ Канремторг відсутні власні або залучені основні засоби (складські приміщення, спеціальні транспортні засоби);

до перевірки позивачем не надано сертифікатів відповідності Системи сертифікації УкрСепо на бланку Держспоживстандарту, які за умовами договору поставки від 02.11.2015 № БЛГ-399-01 мали надаватися постачальником ТОВ Канремторг разом з товаром;

на балансі ТОВ Бізнес Лайн Груп відсутні складські та інші технічні приміщення, необхідні для зберігання товарів;

за результатами аналізу наданих позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних не встановлено зв'язку між здійсненними перевезеннями за такими накладними та спірними господарськими операціями ТОВ Бізнес Лайн Груп з постачальниками ТОВ Метінвестпроект , ТОВ Канремторг .

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій з придбання товару в межах звичайної господарської діяльності суб'єктів господарювання, правомірність формування даних податкового обліку на підставі первинних та інших документів бухгалтерського та податкового обліку, які відповідають вимогам закону, розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачає вжиття судом передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин щодо реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Метінвестпроект , ТОВ Канремторг , враховуючи вищезазначені висновки акта перевірки, колегією суддів, згідно з ухвалою від 16.05.2017 року, було витребувано від сторін додаткові докази на підтвердження доводів на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення.

На виконання вимог ухвали суду від 16.05.17р., сторонами було подано до суду додаткові докази у справі, які долучені до матеріалів справи.

Так, відповідно до ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та додатково наданим доказам, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закону N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону N 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент здійснення господарських операцій) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку .

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону N 996-XIV).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть відображатись у податковому обліку навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

У даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний (реальний) характер, виходячи з наступного.

Як вбачається з акта перевірки та матеріалів справи, протягом перевіряємого періоду ТОВ Бізнес Лайн Груп здійснювало господарську діяльність з оптової торгівлі електротехнічними товарами, що відповідає видам діяльності позивача згідно з ЄДРПОУ.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець) та ТОВ Метінвестпроект (постачальник) був укладений договір поставки № БЛГ/1510-01 від 10.10.2015, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець, в свою чергу, - прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка і кількість, якої вказуються в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Згідно положень п. 5.2 договору постачання та передача продукції постачальником покупцеві, або кінцевому споживачу - структурному підрозділу залізниці, адреса та назва якого вказується у специфікації, здійснюється на умовах DDP, згідно Інкотермс 2010, своїм транспортом або іншим стороннім транспортом, який відповідає умовам транспортування продукції. В окремих випадках покупець забирає готову продукцію за адресою, яку повідомляє постачальник (зазначає у відповідній специфікації), стороннім транспортом, який відповідає умовам транспортування або ТОВ Нова пошта ).

Також між позивачем та ТОВ Канремторг був укладений договір поставки № БЛГ-399-01 від 02.11.2015р., аналогічний за змістом договору з ТОВ Метінвестпроект .

Від імені ТОВ Канремторг договір та документи, що супроводжують його виконання, підписано ОСОБА_6, а тому покликання апелянта на те, що ОСОБА_5 є керівником та бухгалтером, окрім ТОВ Канремторг , ще 26 суб'єктів господарювання, згідно витягу є ЄДРПОУ станом на 20.08.2016 року (тобто після здійснення господарських операцій - грудня 2015 року) - не обґрунтовані та не можуть слугувати підставою для висновку про фіктивність таких господарських операцій.

Згідно даних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та даних з Реєстру платників податку на додану вартість, доступ до якого наданий на офіційному сайті Державної фіскальної служби України (www.sfs.gov.ua), станом момент укладання на виконання вказаних договорів поставок та виписки податкових накладних, контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, що не заперечує апелянт.

Згідно специфікацій до вказаних договорів, у перевіряємому періоді позивач придбавав у ТОВ Метінвестпроект та ТОВ Канремторг електротехнічні та технічні прилади і обладання, конструкції і матеріали (затискач плашечний для заземлюючого дроту КС-066, клема для заземленняКС-124, генератор колійний універсальний ГПУ, шафі релейна ШМРВ, автоматичний вимикач однополюсний, арматура тощо).

Також за згідно цих специфікацій, які є невід'ємними додатками договорів, постачання (транспортування) товарів відбувалося на умовах EXW (англ.Works або Франко завод (назва місця)) згідно Інкотермс 2010 за рахунок покупця (позивача) або перевізником ТОВ Нова пошта за рахунок покупця, з відстрочкою платежу - протягом 15-ти банківських днів з дня відвантаження партії товару.

У відповідності до умов поставки EXW згідно Інкотермс 2010 продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Покупець повинен укласти договір з перевізниками товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника. Всі ризики випадкового псування і загибелі товару, починаючи з моменту надання його продавцем, несе покупець.

На підтвердження правомірності формування витрат і податкового кредиту за вказаними договорами поставок позивач наддав, як до перевірки, так і суду копії наступних документів: рахунків-фактур, датованих груднем 2015 року; видаткових накладних, датованих груднем 2015 року. Зі змісту даних накладних вбачається, що вони були складені на підставі договорів від 10.10.2015 № БЛГ/1510-01 і від 02.11.2015 № БЛГ-399-01. Відпуск товарів здійснювали директори товариств-постачальників ОСОБА_7 і ОСОБА_6, а отримання товарів зі сторони покупця - комерційний директор ОСОБА_8 на підставі довіреностей; актів прийому-передачі товару, датованих груднем 2015 року; товарно-транспортних накладних форми № 1-ТН за грудень 2015 року, за змістом яких замовником перевезень є ТОВ Бізнес Лайн Груп або треті особи, вантажовідправником - ТОВ Бізнес Лайн Груп , автомобільними перевізниками - фізичні особи-підприємці ОСОБА_9 і ОСОБА_10, ТОВ Компанія Легіон Енерго , ТОВ ІТЛ-ГРУПП , ТОВ Техностар , ПП Л.В.С. , ТОВ Нова пошта , ТОВ Лідер прогресс , а вантажоодержувачем - структурні підрозділи регіональних філій ПАТ Укрзалізниця , ТОВ Запорізький завод високовольного обладнання , ТОВ Прогрес Машбуд та ін.; експрес-накладних ТОВ Нова пошта з відомостями про пересилку відправлень ТОВ Бізнес Лайн Груп ; сертифікатів відповідності, виданих виробникам електротехнічної продукції ДП Укрметртестстандарт ; актів звірок розрахунків, складених сторонами, оборотно-сальдових відомостей та карток рахунку бухгалтерського обліку 631 Розрахунки з постачальниками за договорами поставок, в т.ч. в розрізі за номенклатурою товарів, з проводками на рахунки 281 Товари на складі , 311 Поточні рахунки в націонaльній валюті , 6415 Розрахунки за податком на додану вартість ; платіжні доручення ТОВ Бізнес Лайн Груп з відомостями про перерахування сум коштів на користь ТОВ Метінвестпроект і ТОВ Канремторг в якості оплати за обладнання згідно відповідних договорів; договору транспортного експедирування від 25.08.2015, укладеного між ТОВ Бізнес Лайн Груп (як замовником) і ПП Л.В.С. (як експедитором) щодо надання послуг з організації вантажів автомобільним транспортом; договору № 85641 про надання послуг з організації перевезення відправлень, укладеного між ТОВ Бізнес Лайн Груп (як замовником) і ТОВ Нова пошта (як експедитором) щодо надання послуг з організації перевезення відправлень.

Вказані документи підтверджують фактичний рух товару, а отже й здійснення господарських операцій та відповідають вимогам статті 9 Закону N 996-XIV (розкривають зміст та обсяг таких господарських операцій; містять найменування товару, одиницю виміру та ціну, прізвища осіб, відповідальних за передачу-отримання ТМЦ, дають змогу ідентифікувати ким здійснювалось перевезення товару, куди поставлявся товар (пункт навантаження та пункт розвантаження).

Судом першої інстанції обґрунтовано відхилено посилання відповідача на відсутність документального підтвердження факту транспортування ТОВ Бізнес Лайн Груп товарів, придбаних у вказаних контрагентів, оскільки зі змісту наданих позивачем документів вбачається, що перевезення придбаних товарів з пунктів, вказаних постачальниками у специфікаціях, здійснювалося позивачем за свій рахунок, шляхом залучення на платній основі перевізників (експедиторів), що не спростовано відповідачем.

Доводи апелянта про відсутність у ТОВ Бізнес Лайн Груп складських та інших технічних приміщень, необхідних для зберігання товарів не можуть слугувати підставою для висновку про нездійснення вказаних господарських операцій, оскільки умовами договорів не передбачалась поставка товару безпосередньо на склад позивачу, товар від контрагентів одразу направлявся до покупців, без зберігання його в складських приміщеннях.

Згідно з підпунктом 14.136 Податкового кодексу України підприємництво - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

У даному випадку, як свідчать матеріали справи, придбаний позивачем у ТОВ Метінвестпроект і ТОВ Канремторг товар реалізовувався на користь ПАТ Українська залізниця , Державного територіально-галузевого об'єднання Південно-західна залізниця , що підтверджується наявними у матеріалах справи договорами, податковими та видатковими накладними, які дають змогу ідентифікувати товар та встановити, що цей товар є ідентичним за своїми показниками товару, який позивачем придбавався у ТОВ Метінвестпроект , ТОВ Канремторг . Окрім того, з документів бухгалтерської звітності вбачається, що позивачем реалізовувався товар на користь третіх осіб за цінами, вищими ціни придбання у контрагентів, що у свою чергу свідчить про економічну вигоду.

За таких обставин, доводи апелянта про можливість придбання товару безпосередньо у виробника з покликанням на те, що позивач мав господарські відносини з виробником товару - ТОВ Прогресмашбуд , самі по собі не можуть свідчити про економічну необґрунтованість придбання товару у ТОВ Метінвестпроект та ТОВ Канремторг . Підприємницька діяльність ґрунтується на принципах свободи та самостійного вибору постачальників продукції; ринкові відносини диктують конкуренте середовище, попит (ціни на товар, послуги, швидкість товарообігу) і пропозицію, тому реально вчинені господарські операції не можуть ставитись під сумнів виключно з тих підстав, що суб'єкт господарювання на думку податкового органу, міг придбати товар у виробника.

Доводи апелянта про відсутність сертифікатів відповідності Системи сертифікації УкрСепо на бланку Держспоживстандарту, які за умовами договору поставки від 02.11.2015 № БЛГ-399-01 мали надаватися постачальником ТОВ Канремторг , спростовуються матеріалами справи (копії сертифікатів - а.с.144-168 том 1 справи).

Податковим органом не доведено, що позивач та його контрагенти при укладанні вказаних угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

Не заслуговують на увагу також доводи апелянта про те, що ТОВ Метінвестпроект та ТОВ Канремторг не придбавались товари за номенклатурою, що були реалізовані на користь позивача, з огляду на те, що податковим органом за основу таких доводів брався виключно звітний період - грудень 2015 року (що відображено у акті), тоді як такий товар міг бути придбаний контрагентами позивача у періоді, що передує періоду поставки.

Витребуваної судом згідно ухвали від 16.05.17р. податкової інформації по вказаних контрагентах щодо інших періодів апелянтом суду не надано, а отже не доведено об'єктивну неможливість здійснення господарських операцій. Обставини наявності розбіжностей у номенклатурах придбаних і реалізованих товарів за ланцюгом постачання не підтверджені жодними належними документальними доказами.

Покликання апелянта на недобросовісність намірів ТОВ Метінвестпроект та ТОВ Канремторг у здійсненні господарських відносин не заслуговують на увагу, з огляду на те, що недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (навіть якщо і мало місце) має правові наслідки саме для таких контрагентів, адже порушення платником податків вимог податкового законодавства має персональний характер, тобто тягне за собою застосування заходів відповідальності саме для такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Слід також зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування чи перевірки законності їх створення (заснування), а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. Отже, добросовісний платник податку не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак, у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

У даному випадку, податковим органом не доведено таких обставин, як і не доведено обізнаність позивача про порушення вимог податкового чи іншого законодавства, як і не доведено зв'язок таких порушень (навіть якщо такі і мали місце) з формуванням позивачем даних податкового обліку за наслідками господарських операцій з вказаними контрагентами.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі Гірвісаарі проти Фінляндії зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

У Рішенні від 22.01.2009 справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи; у будь-якому разі, негативне для платника податків рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим та не може ґрунтуватись на припущеннях.

Матеріали справи не містять обвинувального вироку чи іншого судового рішення, за результатами розгляду кримінальної справи, як і не містять будь-яких інших доказів (письмових пояснень, протоколів допитів, тощо) на підтвердження фіктивної діяльності вказаних суб'єктів господарювання та неможливості вчинення ними вказаних господарських операцій.

Покликання апелянта на матеріали кримінальних проваджень, у яких фігурують ТОВ Метінвестпроект та ТОВ Канремторг як учасники групи підприємств, що використовуються для надання послуг з тіньового обготівкування коштів та/або створені (зареєстровані) невстановленими особами для прикриття незаконної діяльності, не підтверджені жодними доказами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача первинних документів, фізичних і технічних можливостей для здійснення операцій з купівлі-продажу електротехнічної продукції, її перевезення, факт виникнення змін у майновому стані позивача (шляхом зміни стану активів і зобов'язань) та зв'язку між фактом придбання товарів і подальшою господарською діяльністю, що в свою чергу є обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27.10.2015 у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15).

Вищевикладеним спростовуються доводи апеляційної скарги відповідача.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в:

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.17р. у справі №826/19384/16 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.17р. у справі №826/19384/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог КАС України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Чаку Є.В.

Повний текст ухвали складений: 15.06.17р

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Чаку Є.В.