Постанова

від 06.11.2018 по справі 826/19384/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2018 року

Київ

справа №826/19384/16

адміністративне провадження №К/9901/36584/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.03.2017 (суддя - Арсірій Р.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 (головуючий суддя - Шелест С.Б., судді: Пилипенко О.Є., Чаку Є.В.) у справі №826/19384/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес Лайн Груп до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Бізнес Лайн Груп (далі - ТОВ Бізнес Лайн Груп ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) від 29.09.2016 № 0017921404 та № 0017881404 з урахуванням рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 21.11.2016 № 25014/6/99-99-11-01-02-25.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.03.2017, залишеною без змін ухвалою ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ГУ ДФС у м. Києві оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.03.2017, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог ГУ ДФС у м. Києві посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 139, 198 Податкового кодексу України, статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідач зазначає, що враховуючи податкову інформацію щодо постачальників ТОВ Бізнес Лайн Груп , а також вимоги законодавчих норм, первинні документи складені позивачем за наслідками господарських операцій із зазначеним контрагентом складені з порушенням, у зв'язку з чим не підтверджено факт здійснення таких господарських операцій та відсутні підставі для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та валових витрат вартості придбаних підрядних робіт.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ Бізнес Лайн Груп зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ Метінвестпроект і ТОВ Канремторг за період з 01.12.2015 по 31.12.2015, про що складено акт від 15.09.2016 № 220/26-15-14-04-04.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей у ТОВ Метінвестпроект та ТОВ Канремтрог з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених операцій належним чином оформленими первинними документами, зокрема товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості, а також з огляду на нелегітимність спірних постачальників.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на аналіз наявної в інформаційних базах контролюючих органів інформації, в яких відображено висновок про відсутність у контрагентів позивача в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань перед контрагентами; за ланцюгом між ТОВ Метінвестпроект та ТОВ Канремтрог та їх попередніми контрагентами відсутні факти постачання товару, реалізованого позивачу, що в свою чергу, унеможливлює виникнення господарських відносин між позивачем та вказаними суб'єктами господарювання.

На підставі названого акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві 29.09.2016 прийняло наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0017881404, згідно з яким ТОВ Бізнес Лайн Груп збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1213548 грн. (з них 1213548 грн. за основним платежем);

№ 0017921404, згідно з яким ТОВ Бізнес Лайн Груп збільшнено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2332441 грн., в тому числі 1865953 грн. за основним платежем, 466488 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами процедури адміністративного оскарження в порядку статті 56 Податкового кодексу України, рішенням Державної фіскальної служби України від 21.11.2016 № 25014/6/99-99-11-01-02-25 податкове повідомлення-рішення від 29.09.2016 № 0017881404 скасовано в частині донарахувань по операціям за період 2015 року щодо яких ГУ ДФС у м. Києві підтверджено здійснення оплати ТОВ Бізнес Лайн Груп на користь ТОВ Метінвестпроект і ТОВ Канремторг та не встановлено наявність дебіторської заборгованості за 2015 рік, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 29.09.2016 № 0017921404 - залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарські операції по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у спірних контрагентів є реальними, фактично відбулися, у зв'язку з чим прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з'ясовано судами, протягом періоду, що був предметом перевірки, ТОВ Бізнес Лайн Груп здійснювало господарську діяльність з оптової торгівлі електротехнічними товарами, що відповідає видам діяльності позивача згідно з ЄДРПОУ.

10.10.2015 між ТОВ Бізнес Лайн Груп та ТОВ Метінвестпроект було укладено договір поставки № БЛГ/1510-01.

Також, між ТОВ Бізнес Лайн Груп та ТОВ Канремторг укладено договір поставки від 02.11.2015 № БЛГ-399-01.

Відповідно до наданих позивачем копій додатків до вказаних договорів поставок - специфікацій, предметом цих договорів було постачання електротехнічних та технічних приладів і обладнання, конструкцій і матеріалів. Також згідно цих специфікацій постачання (транспортування) товарів відбувалося на умовах EXW (англ. Works або Франко завод (назва місця)) згідно Інкотермс 2010 за рахунок покупця (позивача) або перевізником ТОВ Нова пошта за рахунок покупця, з відстрочкою платежу - протягом 15-ти банківських днів з дня відвантаження партії товару.

На підтвердження виконання зазначених господарських операцій позивачем було надано копії наступних документів: рахунків-фактур, датованих груднем 2015 року; видаткових накладних, датованих груднем 2015 року. Відпуск товарів здійснювали директори товариств-постачальників Єрмаков С.В. та Ковальов С.А, а отримання товарів зі сторони покупця - комерційний директор Ущека Є.Г. на підставі довіреностей; актів прийому-передачі товару, датованих груднем 2015 року; товарно-транспортних накладних форми № 1-ТН за грудень 2015 року, за змістом яких замовником перевезень значиться ТОВ Бізнес Лайн Груп або треті особи, вантажовідправником - ТОВ Бізнес Лайн Груп , автомобільними перевізниками - фізичні особи-підприємці ОСОБА_6, і ОСОБА_7, ТОВ Компанія Легіон Енерго , ТОВ ІТЛ-ГРУПП , ТОВ Техностар , ПП Л.В.С. , ТОВ Нова пошта , ТОВ Лідер прогрес , а вантажоодержувачем - структурні підрозділи регіональних філій ПАТ Укрзалізниця , ТОВ Запорізький завод високовольного обладнання , ТОВ Прогрес Машбуд та ін.; експрес-накладних ТОВ Нова пошта з відомостями про пересилку відправлень ТОВ Бізнес Лайн Груп ; сертифікатів відповідності, виданих виробникам електротехнічної продукції ДП Укрметртестстандарт ; актів звірок розрахунків, складених сторонами, оборотно-сальдових відомостей та карток рахунку бухгалтерського обліку 631 Розрахунки з постачальниками по спірних договорах поставок, в т.ч. в розрізі за номенклатурою товарів, з проводками на рахунки 281 Товари на складі , 311 Поточні рахунки в націонaльній валюті , 6415 Розрахунки за податком на додану вартість ; платіжних доручень ТОВ Бізнес Лайн Груп з відомостями про перерахування сум коштів на користь ТОВ Метінвестпроект і ТОВ Канремторг в якості оплати за обладнання згідно відповідних договорів; договору транспортного експедирування від 25.08.2015, укладеного між ТОВ Бізнес Лайн Груп (як замовником) і ПП Л.В.С. (як експедитором) щодо надання послуг з організації вантажів автомобільним транспортом; договору № 85641 про надання послуг з організації перевезення відправлень, укладеного між ТОВ Бізнес Лайн Груп (як замовником) і ТОВ Нова пошта (як експедитором) щодо надання послуг з організації перевезення відправлень.

Надані позивачем первинні документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України.

Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

ГУ ДФС у м. Києві, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ Бізнес Лайн Груп розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Також з'ясовано, що придбаний позивачем у ТОВ Метінвестпроект та ТОВ Канремторг товар реалізовувався на користь ПАТ Українська залізниця , Державного територіально-галузевого об'єднання Південно-західна залізниця , що підтверджується наявними у матеріалах справи договорами, податковими та видатковими накладними, які дають змогу ідентифікувати товар та встановити, що цей товар є ідентичним за своїми показниками товару, який позивачем придбавався у ТОВ Метінвестпроект , ТОВ Канремторг . Окрім того, відповідно до документів бухгалтерської звітності позивачем реалізовувався товар на користь третіх осіб за цінами, вищими ціни придбання у контрагентів, що у свою чергу свідчить про економічну вигоду.

Доводи відповідача про відсутність сертифікатів відповідності Системи сертифікації УкрСепо на бланку Держспоживстандарту, які за умовами договору поставки від 02.11.2015 №БЛГ-399-01 мали надаватися постачальником ТОВ Канремторг , спростовуються матеріалами справи

Судами обґрунтовано відхилено посилання відповідача на відсутність документального підтвердження факту транспортування та зберігання ТОВ Бізнес Лайн Груп товарів, придбаних у ТОВ Метінвестпроект і ТОВ Канремторг , оскільки відповідно до змісту наданих позивачем документів перевезення придбаних товарів з пунктів, вказаних постачальниками у специфікаціях, здійснювалося ТОВ Бізнес Лайн Груп за свій рахунок, шляхом залучення на платній основі перевізників (експедиторів), що не спростовано відповідачем.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Факти наявності у позивача придбаних активів (електротехнічної продукції) та подальшої реалізації цих товарів суб'єктам господарської діяльності на території України відповідачем в тексті акта не заперечувалися, беззаперечних доказів неможливості виконання цих поставок саме задекларованими постачальниками представником відповідача суду не представлено, альтернативного руху активу у порівнянні із задекларованим платником (позивачем) відповідачем за результатами проведеної документальної перевірки також не встановлено.

Відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2017 про витребування податкової інформації по спірних контрагентах щодо інших періодів відповідачем суду не надано, а отже не доведено об'єктивну неможливість здійснення господарських операцій. Обставини наявності розбіжностей у номенклатурах придбаних і реалізованих товарів за ланцюгом постачання не підтверджені жодними належними документальними доказами.

Також, відповідачем на вимогу суду апеляційної інстанції не надано обвинувального вироку чи іншого судового рішення, за результатами розгляду кримінальної справи, а також будь-яких інших доказів (письмових пояснень, протоколів допитів, тощо) на підтвердження фіктивної діяльності вказаних суб'єктів господарювання та неможливості вчинення ними вказаних господарських операцій.

Отже, встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Також судові інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо постачальників позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставки, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ГУ ДФС у м. Києві під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що господарській операції між позивачем та його контрагентами здійснені відповідно до умов чинного законодавства, реальність яких підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи, а відтак з протиправністю прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.03.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду