Ухвала

від 06.06.2017 по справі 822/99/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" червня 2017 р. м. Київ К/800/1356/17

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого -Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., за участю секретаря судового засідання Савченко А.А.,

відповідальна особа Хмельницького окружного адміністративного суду - Батурко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу

за касаційною скаргою Приватного підприємства Вектор-М

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 року

у справі № 822/99/16

за позовом Приватного підприємства Вектор-М

до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство Вектор-М звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.03.2016 року у справі № 822/99/16 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 20.01.2016 року № 0000212202, № 0000222202, № 0000232202.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 року у справі № 822/99/16 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.03.2016 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення цього суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник позивача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник відповідача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ПП Вектор-М з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, відповідачем складено акт від 28.12.2015 року № 4818/22-25-22-02/31792293, яким встановлено порушення: - п. 44.1. ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, п.п. 138.2, 138.4, 138.6, 138.8, пп. 138.10.2, п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2013 рік в сумі 1 572 892, 00 грн. та за 2014 рік в розмірі 2 609 286, 00 грн. та занижено податок на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 74 458, 00 грн.; - п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 326 269, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.01.2016 року: - № 0000232202, яким ПП Вектор-М збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 489 404, 00 грн. (в т.ч. 326 269, 00 грн. - основний платіж, 163 135, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); - № 0000222202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 111 687, 00 грн. (в т.ч. 74 458,00 грн. - основний платіж, 37 229, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); - № 0000212202, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2 609 286, 00 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо відсутності порушень позивачем вимог податкового законодавства, реальності господарських операцій та неправомірного прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що угоди, укладені позивачем з його контрагентами, не спричиняють реального настання правових наслідків, а відтак спірні податкові повідомлення-рішення прийнято податковим органом правомірно.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Щодо правомірності формування позивачем витрат від здійснення господарської діяльності внаслідок операцій з ТОВ ВО Продтранссервіс , ПП ОСОБА_5 та ПП ОСОБА_6 слід зазначити таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПП Вектор-М та ТОВ ВО Продтранссервіс укладено договір про надання останнім автотранспортних послуг.

Судом першої інстанції встановлено, що виконання договору підтверджується актами надання послуг, податковими накладними, карткою рахунку 631, звітами про операції по рахунку, товарно-транспортними накладними.

Посилання суду апеляційної інстанції на відсутність у актах конкретизованого змісту наданих послуг в натуральному та вартісному виразі є необґрунтованими, оскільки товарно-транспортними накладними підтверджується надання відповідних послуг по перевезенню бетону позивача його контрагентом з використання власного транспорту.

Крім того, між ПП Вектор-М та ПП ОСОБА_5 укладено договір на надання послуг автобетонозмішувачами, за яким виконавець надавав замовнику послуги по транспортному обробленню та перевезенню бетонної суміші, використовуючи власний або залучений транспорт.

Судом першої інстанції встановлено, що виконання договору підтверджується актами прийняття виконаних робіт, карткою рахунку 631, звітами про операції по рахунку, подорожніми листами, товарно-транспортними накладними.

Посилання суду апеляційної інстанції на відсутність у актах повної інформації про об'єм та вартість виконаних робіт є безпідставними, оскільки подорожніми листами та товарно-транспортними накладними, які не були враховані при проведенні перевірки, підтверджується надання відповідних послуг по перевезенню з використанням бетонної суміші засобами відповідного контрагента.

Також між позивачем та ПП ОСОБА_6 укладено договори про надання послуг екскаватора.

Реальність даного договору підтверджується актами виконаних робіт (наданих послуг), змінними рапортами, звітом про операції по рахунку, карткою рахунку 631.

Твердження відповідача про необхідність надання подорожніх листів вантажного автомобіля та товарно-транспортних накладних на підтвердження зазначених операцій є хибним, оскільки у даному випадку виникли відносини з приводу надання послуг екскаватора, а не перевезення. В результаті чого сторони не могли керуватись вимогами п. 11.2 наказу Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363 Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України .

Також безпідставними є доводи податкового органу щодо віддаленості знаходження ПП ОСОБА_6 від позивача, а саме - у с. Росолівці Красилівського району, тоді як роботи виконувалися у смт Базалія Теофіпольського району, оскільки ці населені пункти знаходяться в межах однієї області - Хмельницької. Крім того, суб'єкти господарювання вільні у виборі контрагентів.

З приводу формування витрат в загальній сумі та податкового кредиту за господарськими операціями щодо придбання послуг екскаватора, проектів виконання робіт та придбання щебеню та інших будівельних матеріалів до складу з ТОВ Техно Еліт , ПМП Верінея , ТОВ Послуги митного брокера встановлено таке.

Між позивачем та ТОВ Техно-Еліт укладено договір про надання транспортних послуг, за яким ТОВ Техно-Еліт надавало для ПП Вектор-М послуги механізмів відповідно до актів виконаних робіт та податкових накладних (придбання транспортних послуг роботи екскаватора, послуг навантажувача).

Задовольняючи позов у відповідній частині, суд першої інстанції виходив з того, що реальність даних господарських операцій підтверджується актами надання послуг, податковими накладними, довідками про виконані роботи (послуги) за відповідні періоди, картками рахунку 631, звітами про операції по рахунку.

Сторонами дотримано вимоги щодо типових форм первинної облікової документації з обліку роботи будівельних машин та механізм, які передбачені наказом Міністерства статистики України від 13.06.1997 року № 149 Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку роботи будівельних машин та механізмів , а саме - складені довідки про виконані роботи (послуги) типової форми №ЕБМ-7. Висновки суду апеляційної інстанції про віддаленість даного контрагента (м. Дніпропетровськ) є безпідставними на не спростовують реальність спірної господарської операції.

Між ПП Вектор-М та ТОВ Послуги митного брокера укладено договір про надання послуг по виготовленню проектної документації.

Судом першої інстанції встановлено, що здійснення ПП Вектор-М будівництва на перелічених у договорі об'єктах та відповідно виготовлення проектів робіт підтверджується податковими накладними, актами виконаних робіт (надання послуг).

Відсутність у актах виконання робіт (надання послуг) інформації про конкретні обсяги наданих послуг та їх фактичне використання у господарській діяльності не є підставою вважати, що такі послуги не надавалися, оскільки детальний перелік послуг щодо виконання проектів передбачено у самому договорі. Крім того, як вбачається із змісту судового рішення, судом першої інстанції в судовому засіданні оглянуто надані проекти виконання робіт, а матеріалами справи підтверджується необхідність укладання відповідного договору та подальша реалізація придбаних послуг.

Між позивачем та ПМП Верінея укладено договір поставки та договори купівлі-продажу (щебеню та інших будівельних матеріалів, монтажного крану тощо).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідні господарські операції підтверджуються податковими накладними, видатковими накладними, актами картками рахунків, звітами про дебетові та кредитові операції.

Посилання відповідача на те, що позивачем не надано перевізних документів, що свідчили б про транспортування товарів не може бути враховано, оскільки відповідно до умов договору поставки та догорів купівлі-продажу поставка здійснюється на склад покупця за адресою за погодженням сторін. У даному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення.

Щодо відсутність сертифікатів на придбаний товар, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що сертифікат якості товару не є первинним документом в розумінні положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки він не містить відомості про господарську операцію, а містить інформацію про товар та його якість, а відтак відсутність вказаного документа не може бути підставою для визнання нереальності господарських операцій.

З приводу незазначення у видаткових накладних посад та даних осіб, які вчинили підписи, слід врахувати, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, інформація аналітичної системи Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України не може бути доказом на спростування факту реального виконання господарської операції.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що реальність господарських операцій між позивачем та зазначеними вище контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, які відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.01.2016 року: - № 0000232202, яким ПП Вектор-М збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 489 404, 00 грн. (в т.ч. 326 269, 00 грн. - основний платіж, 163 135, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 302 417, 00 грн. та 151 209, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - № 0000222202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 111 687, 00 грн. (в т.ч. 74 458,00 грн. - основний платіж, 37 229, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); - № 0000212202, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2 609 286, 00 грн., в частині 1 835 509, 00 грн., підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції в цій частині - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ Фірма Сервіс-Транс , за результатами яких позивачем сформовано витрати в сумі 119 260, 00 грн. та податковий кредит з податку на додану вартість в розмірі 23 852, 00 грн., судом апеляційної інстанції встановлено, що даний контрагент має ознаки фіктивності відповідно до вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 року у справі № 761/22932/13-к, що унеможливлює реальність здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За позицією колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України (зокрема у справі 826/11397/14) статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

В свою чергу, наявна у матеріалах справи копія вироку від 24.09.2013 року у справі № 761/22932/13-к не містить даних про особу, яку визнано винною у вчиненні злочину за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України. Крім того, судами не встановлено відомості щодо набрання даним вироком законної сили.

Крім того, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою встановлення обставин щодо порушення, зазначеного у акті перевірки щодо помилкового включення до рядка 06.5 уточнюючої декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) року (від'ємного значення рядка 07 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за попередній звітний (податковий) рік) в сумі 2 876 516, 00 грн., що спричинило відхилення у розмірі 471 383, 00 грн., оскільки сума, зазначена у рядку 07 (об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності) Податкової декларації за 2013 рік, становить 2 405 133, 00 грн.

Також не з'ясовано як вплинуло задекларовані показники податкової звітності встановлене у акті перевірки відхилення між даними бухгалтерського обліку за 2014 рік та даними, що відображені в декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, у розмірі 183 134, 00 грн.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Касаційна ж інстанція згідно з частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій вказані вище обставини враховано не було, і це призвело до необґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі в частині правомірності формування позивачем витрат в сумі 773 777, 00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 23 852, 00 грн., а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.01.2016 року: - № 0000232202, яким ПП Вектор-М збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 35 778, 00 грн. грн. (в т.ч. 23 852, 00 грн. - основний платіж, 11 926, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції): - № 0000212202, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 773 777, 00 грн., підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

На податкове повідомлення-рішення від 20.01.2016 року № 0000222202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 111 687, 00 грн., відповідні помилки не вплинули.

Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 224, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Вектор-М задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 року у справі № 822/99/16 скасувати.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.03.2016 року у справі № 822/99/16 в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.01.2016 року: - № 0000232202 в частині збільшення ПП Вектор-М суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 35 778, 00 грн. грн. (в т.ч. 23 852, 00 грн. - основний платіж, 11 926, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції): - № 0000212202 в частині зменшення ПП Вектор-М суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 773 777, 00 грн., скасувати, а справу у відповідній частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.03.2016 року у справі № 822/99/16 залишити в силі.

Ухвала в частині направлення справи на новий розгляд набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

В частині скасування та залишення судових рішень без змін ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.І.Бившева

Н.Є.Маринчак