Постанова

від 13.06.2017 по справі 910/24683/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року Справа № 910/24683/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донгипс" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2017 у справі №910/24683/15 Господарського суду Донецької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Дружківське рудоуправління" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донгипс" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Міністерство екології та природних ресурсів України, 2. Державна служба геології та надр України третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Харківський плитковий завод" про спонукання до укладення договору за участю представників сторін: від позивача: Крупник О.М., дов. №001-20.12.16 від 20.12.2016; від відповідача: Дейнека Н.О., дов. б/н від 12.06.2017, Пономарьов С.М., дов. №1 від 05.09.2016; від третьої особи 1: не з'явився; від третьої особи 2: не з'явився; від третьої особи: Острогляд О.Г., дов. б/н від 08.06.2017 В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.12.2016, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2017 у справі №910/24683/15, позовні вимоги задоволено у повному обсязі, у тому числі з включенням до тексту договору умов оплатності використання земельної ділянки в розмірі земельного податку за всю загальну площу земельної ділянки за час фактичного використання. Вирішено укласти договір на права використання земельних ділянок для проведення розвідувальних робіт між Публічним акціонерним товариством "Дружківське рудоуправління" (за тестом договору - користувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Донгипс" (за текстом договору - власник) в редакції, викладеній в резолютивній частині судового рішення. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Донгипс", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Також скаржником заявлено клопотання про зупинення виконання рішення господарського суду Донецької області від 21.12.2016, залишеного без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2017 у справі №910/24683/15 до закінчення його перегляду в порядку касації.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.05.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Донгипс" про зупинення виконання рішення господарського суду Донецької області від 21.12.2016, залишеного без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2017 у справі №910/24683/15, залишено без розгляду з огляду на відсутність доказів відкриття виконавчого провадження.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 13.06.2017 представники скаржника та третьої особи підтримали вимоги касаційної скарги, представник позивача заперечував проти її задоволення. Інші учасники судового процесу уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою. Міністерство екології та природних ресурсів України у відзиві на касаційну скаргу просило розглянути справу без їх участі.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Донгипс".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, що відповідно до п.5.2.3. Статуту Публічного акціонерного товариства "Дружківське рудоуправління" до предмету діяльності останнього належить, зокрема, пошук (розвідка) та експлуатація родовищ корисних копалин, в тому числі геофізичні роботи, геологічне супроводження геологорозвідувальних робіт, буріння свердловин, з метою пошуку (розвідки) твердих корисних копалин, буріння спеціальних гідрогеологічних свердловин, гірничі роботи (в тому числі дослідно-промислова розробка, яка повинна передбачити повноту вилучення та комплексне раціональне видобування корисних копалин, якщо це передбачено нормативно-правовими актами України).

07.02.2013 на підставі наказу №556 від 16.11.2012 Державною службою геології та надр України видано Публічному акціонерному товариству "Дружківське рудоуправління" спеціальний дозвіл №4320 з метою геологічного вивчення вогнетривких глин, затвердження запасів ДКЗ України за промисловими категоріями на Торській ділянці Донецької області Костянтинівського району площею 473,6 га. Строк дії дозволу на користування спеціальним дозволом на користування надрами - 5 (п'ять) років.

16.04.2015 позивач направив відповідачу лист №351/1 з пропозицією укласти договір на права використання земельних ділянок площею 55,1785 га кадастровий №1422486000:14:000:30, площею 4,8733 га кадастровий №1422486000:14:000:74, площею 3,1366 га кадастровий №142286000:14:000:65, які знаходяться на території сільської ради Костянтинівського району та належить відповідачу на праві приватної власності, додавши до вказаного листа два примірника договору №352 від 16.04.2015 на права використання вищевказаних земельних ділянок для проведення розвідувальних робіт.

Листом №08 від 08.05.2015 відповідач відмовив у наданні позивачу земельних ділянок на праві тимчасового користування для здійснення на них розвідувальних робіт.

Згідно з ст. 1 Кодексу України "Про надра" надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Згідно з ст. 13 Кодексу України "Про надра" користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Відповідно до ст. 14 Кодексу України "Про надра" надра надаються у користування, зокрема, для геологічного вивчення, в тому числі досліднопромислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Господарськими судами попередніх інстанцій з'ясовано, що Державна служба геології та надр України, як суб'єкт владних повноважень, що володіє дискреційними повноваженнями, з метою реалізації державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, користуючись своїм правом, видала Публічному акціонерному товариству "Дружківське рудоуправління" спеціальний дозвіл №4320 з метою геологічного вивчення вогнетривких глин, затвердження запасів ДКЗ України за промисловими категоріями на Торській ділянці Донецької області Костянтинівського району.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2015, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2016 та Вищого адміністративного суду України від 06.07.2016 у справі №826/15935/15, підтверджена чинність вищезазначеного дозволу та встановлено, що надання Публічному акціонерному товариству "Дружківське рудоуправління" спеціального дозволу на геологічне вивчення надр не порушує прав володіння, користування і розпорядження власників земельної ділянки.

Також господарськими судами попередніх інстанцій враховано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Донгипс" раніше укладало аналогічну угоду про надання добровільної згоди на здійснення геологічного вивчення, пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт без зміни цільового призначення земельної ділянки з Публічним акціонерним товариством "Харківський плитковий завод".

При цьому, дія спеціального дозволу на користування надрами №2993 від 06.08.2007 виданого Публічному акціонерному товариству "Харківський плитковий завод" на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки, закінчилась, та звіти за результатами цих досліджень на теперішній час не затверджені (що підтверджується постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 у справі №820/1744/16).

Приписами ст. 97 Земельного кодексу України визначено, що підприємства, установи та організації, які здійснюють геологознімальні, пошукові, геодезичні та інші розвідувальні роботи, можуть проводити такі роботи на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем. Строки і місце проведення розвідувальних робіт визначаються угодою сторін. Підприємства, установи та організації, які проводять розвідувальні роботи, зобов'язані відшкодовувати власникам землі та землекористувачам усі збитки, в тому числі неодержані доходи, а також за свій рахунок приводити займані земельні ділянки у попередній стан. Спори, що виникають при проведенні розвідувальних робіт, вирішуються у судовому порядку.

Позивачем в процесі розгляду справи в місцевому господарському суді запропоновано додатково включити до умов договору плату за допуск до земельної ділянки або, виходячи з розміру земельного податку за всю загальну площу земельних ділянок, при умові, що зазначені ділянки нікому не надані у користування (оренду) або, виходячи з розміру орендної плати за всю загальну площу земельних ділянок.

Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, вірно визначився, що договірні засади доступу до спірної земельної ділянки відповідають приписам ст. 97 Земельного кодексу України та положенням ч.ч. 2, 5, 7 ст. 319 ЦК України щодо обов'язку допуску до користування майном інших осіб.

При цьому, господарськими судами попередніх інстанцій враховано, що геологічне вивчення надр не призводить до порушення чинного законодавства щодо цільового призначення земельної ділянки (як сільськогосподарських земель), оскільки, такі дії (геологічне вивчення) прямо передбачені законом; чинним законодавством не встановлено обов'язок зміни цільового призначення земельної ділянки, як передумови укладання договору на право використання земельних ділянок для проведення розвідувальних робіт.

Вищий господарський суд України на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, з'ясованих судами з урахуванням наданих доказів та наявних матеріалів справи, перевіривши застосування ними норм матеріального та процесуального права, погоджується з висновками останніх про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо укладення запропонованого в позовній заяві договору із включенням до тексту договору умов оплатності використання земельної ділянки в розмірі земельного податку за всю загальну площу земельної ділянки за час фактичного використання.

Посилання скаржника на рішення у справах №14/337-10, №524/9-19-20/368, №7/5005/1713/2012 мотивовано відхилені господарськими судами попередніх інстанцій, оскільки обставини у зазначених справах не відповідають за тотожністю обставинам та суті спірних правовідносин у даній справі.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003 (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006 (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2017 у справі №910/24683/15 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 , Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.03.2017 у справі №910/24683/15 - залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донгипс" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Л.І. Рогач