Рішення

від 12.06.2017 по справі 910/3683/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2017Справа №910/3683/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯМОНОЛІТБУД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Тітан"

про стягнення 166 987,63 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача: Васько М. М. (за дов.);

від відповідача: не з'явився.

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) в судовому засіданні 12.06.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАВРІЯМОНОЛІТБУД" (далі - позивач, покупець) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Тітан" (далі - відповідач, постачальник) про стягнення 166 987, 63 грн. різниці між оплаченим і фактично отриманим товаром.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.04.2017.

Через загальний відділ діловодства суду 03.04.2017 відповідачем подано відзив на позову заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 03.04.2017 судом було оголошено перерву на 04.05.2017.

Ухвалою суду від 04.05.2017 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів. В судовому засіданні судом оголошено перерву до 29.05.2017. Зобов'язано відповідача надати суду видаткові накладні на поставлений товар. Зобов'язано позивача надати письмові пояснення, яким чином здійснювався розрахунок різниці між поставленим і непоставленим товаром із зазначенням того, яким чином оцінювався товар поставлений в необумовленому сторонами асортименті, пояснення стосовно причин неповернення поставленого в необумовленому асортименті товару, докази дотримання вимог п.п. 16, 17, 21, 25 Інструкції № П-6, докази відмови від необумовленого сторонами товару та/або докази щодо заміни товару.

Ухвалою від 29.05.2017 розгляд справи відкладено на 12.06.2017.

У судове засіданні 12.06.2017 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. Неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи в даному судовому засіданні.

Представник позивача в судове засідання 12.06.2017 з'явився, надав суду клопотання про доручення до матеріалів справи документів та усні пояснення по суті справі, в яких заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було оплачено вартість товару згідно рахунків на оплату № Т-00001629 та № Т-00001633 від 05.04.2016, а відповідачем належним чином зобов'язання по поставці товару не виконано - поставлено меншу кількість товару ніж оплачено, а в окремих випадках не обумовлений договором товар, у зв'язку з чим позивач просить стягнути різницю між оплаченим та фактично отриманим товаром.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву (вих. № б/н від 03.04.2017) проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що у випадку виявлення нестачі позивач зобов'язаний був призупинити приймання товару та запобігти змішанню з іншою однорідною продукцією; експедитор, яким були підписані акти прийому-передачі матеріальних цінностей, не був уповноважений відповідачем для участі у прийманні товару, а відтак і не мав достатніх повноважень від імені відповідача засвідчувати результати приймання товару; разом з тим, відповідач ставить під сумнів наявність оригінальних підписів експедиторів відповідача на наданих актах; відповідачем для врегулювання спору мирним шляхом, встановлення фактичних обставин здійсненої поставки та проведення спільного приймання товару було направлено позивачу листи № 25-01 від 25.04.2016 та № 1005/1 від 10.05.2016.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ :

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі виставлених відповідачем рахунків на оплату № Т-00001629 та № Т-00001633 від 05.04.2016 на суми 273 445, 61 грн. та 160 708, 18 грн. відповідно (загалом на суму 434 153, 79 грн.), позивачем було передплачено поставку визначеного у зазначених рахунках товару на загальну суму 397 829, 79 грн., що підтверджується наявною у справі копією банківської виписки за 05.04.2016.

Рахунок № Т-00001629 від 05.04.2016 виставлений на оплату такого товару:

- Арматура 18 А-і (0,02 т) 9.0000 м;

- Арматура 16 (0,23 т) 140,0000 м;

- Арматура 14 (0,250 т) 200.0000 м;

- Арматура 12 (0,395 т) 430.0000 м;

- Кутник 75x6 (2,230 т) 314,0000 м;

- Кутник 125x8 (1.220 т) 76.5000 м;

- Кутник 50x5 (1,285 Т) 330 0000 м;

- Труба 50x50*4 (3,260 т) 720.0000 м;

- Труба 60x60x4 (2,155 ті 390 0000 м;

- Квадрат 20x20 (0,115 т) 35,0000 м;

- Квадрат 12x12 (0.07 т) 60,0000 м;

- Швеллер 12 (3,770 т) 350,5000 м;

- Швеллер 10 (1,645 т) 185.5000 м;

- Швеллер 6 (0,040 т) 5.0000 м;

- Полоса 40x4 (0,065 т) 48.0000 м;

- Лист 16(0,260 т) 2 0000 м;

- Лист 10 (0,8 м) 10 0000 кв. м;

- Лист 8 (0,52 т) 8.0000 кв. м;

- Сітка 380x2000 90.0000 шт.;

- Арматура 8 (0.025 т) 50.00 м

Згідно вказаного в рахунку № Т-00001629 від 05.04.2016 ціна на товар у ньому вказана з доставкою.

Рахунок № Т-00001633 від 05.04.2016 виставлений на оплату такого товару:

- Труба 100x50x4 (0,165 т) 18.0000 м;

- Труба 120x60x4 (0,425 т) 38.0000 м;

- Труба 80x80x4 (0,060 т) 6.0000 м;

- Труба 60x60x4 (0,190 т) 34,0000 м;

- Труба 60x40x3 (0,225 т) 49.0000 м;

- Труба 50x50x4 (0,05 т) 10.0000 м;

- Труба 50x50x6 (3.530 т) 462.0000 м;

- Труба 50x30x2 (0,03 т) 12.0000 м;

- Труба 40x40x3 (0,195 т) 54,0000 м;

- Труба 40x20x2 (0,03 т) 12.0000 м;

- Труба 168x3 (1,925 т) 55,0000 м;

- Лист 1x2,5 П8408 (0,145 т) 3.0000 шт.;

- Лист 5 рифл. 1 м (0.790 т) 18,0000 м2;

- Кутник 50x50x2 (0,090 т) 28 0000 м;

- Кутник 75x75x5 (0.145 т) 20.0000 м;

- Кутник 75x75x8 (0,3,50 т) 35.0000 м;

- Кутник 80x80x8 (0,5 т) 44.0000 м;

- Арматура 12А-1 (0,03 т) 30.0000 м;

- Шпилька 24, L=1м 32.0000 шт.;

- Гайка М24 (0.011 т) 96.0000 шт.;

- Шайба Н24 (0.006 ті 64.0000 шт.;

- Лист 20 (0.320 т) 2,0000 м2;

- Лист 16 (0.260 т) 2.0000 м2;

- Лист 12 (0.080 т) 0.7500 м2;

- Лист 10 (0.125 т) 1.5000 м2;

- Лист 8 (0,165 т) 2.5000 м2;

- Труба 60x30x3 (0,145 т) 35,0000 м;

- Полоса 40x4 (0 025 т) 18.0000 м.

Також, позивач довіреностями № 29 від 07.04.2016 та № 30 від 07.04.2016 уповноважив на отримання цінностей за рахунками № Т-00001629 та № Т-00001633 від 05.04.2016 ОСОБА_2. У вказаних довіреностях позивачем був перелічений товар вказаний в рахунках № Т-00001629 та № Т-00001633 від 05.04.2016.

Як стверджує позивач, постачальником 15.04.2016 було здійснено доставку товару на адресу покупця. На підтвердження факту доставки товару позивачем було складено акт від 15.04.2016, підписаний комісією у складі представників позивача та експедитором відповідача та акт прийому-передачі матеріальних цінностей на об'єкті АПК Нібулон від 15.04.2016, також, підписаний комісією у складі представників позивача та експедитором відповідача - ОСОБА_3

Відповідач заперечив в судовому засідання ті обставини, що на підприємстві відповідача працює експедитор ОСОБА_3, а також і в листах, надісланих на адресу позивача заперечив ті обставини, що ОСОБА_3 був уповноважений на складання Акту щодо приймання товару за кількістю та асортиментом поставленого згідно рахунків № Т-00001629 та № Т-00001633 від 05.04.2016.

Із вищевказаних актів позивача вбачається, що частина обумовленого в рахунках № Т-00001629 та № Т-00001633 від 05.04.2016 товару була поставлена в повному обсязі, частина обумовленого товару була поставлена не в повному обсязі та частина обумовленого товару поставлена не була, крім того відповідач поставив не обумовлений договором товар. А саме було поставлено:

а) труба профільна: 100*50*4 мм = 18 п.м.; 120*60*2 мм = 36 п. м.; 80*80*3 мм = 6 м. п.; 60*60*3 мм = 36 м.п.; 60*40*2*мм = 48 м.п.; 50*50*2 мм = 780 м.п.; 50*30*2 мм = 48 м.п; 40*40*2 мм=54 м.п; 40*20*2 мм = 12 м.п.; 60*60*2 = 384 м.п.;

б) труба кругла діаметром ф=168 мм, товщиною 2 мм = 54 м.п.;

в) лист ПВ 408 (1*2,5) = 3 шт.;

г) лист рифлений 5 мм, шириною 1, 25 м = 14,4 м.п.;

д) куток рівнополочний:

- L 50*50*2 мм = 24 м.п.;

- L 90*90*4 мм = 48 м.п.;

е) лист металевий:

- t = 6 мм = 2, 5 кв.м.

- t = 14 мм = 2, 0 кв. м.;

- t = 18 мм = 2, 0 кв. м.;

ж) шпилька М24, L = 1 v = 32 шт.;

з) гайка м24 = 96 шт.;

д) шайба Н24 = 64 шт.;

- арматура 16 = 96 м;

- арматура 14 = 150 м;

- арматура 12 = 336 м;

- куток 75 кв = 276 м;

- куток 50 *5 = 312 м;

- труба 50*50*4 = 402 м;

- квадрат 20*20 = 35;

- квадрат 12*12 = 60 м;

- швелер № 10 - 156 м;

- швелер № 8 = 5 м;

- полоса 40*4 = 48 м;

- лист 16 мм = 2 кв. м.;

- сітка кладки = 90 мм (0, 38 * 20)

- арматура = 50 м;

- швелер № 12 = 300 м;

- лист б 10 мм = 10 кв. м;

- лист б 8 мм = 8 кв. м.

За твердженнями позивача, ним 20.04.2016 направлено на адресу відповідача листи вих. № 20/04-1, 20/04-2, 20/04-3, 20/04-4 із додатками.

У листах вих. № 20/04-1 та № 20/04-2 позивач надавав відповідачу інформацію про отриманий метал 15.04.2016 по рахунках № Т-00001629 та № Т-00001633 від 05.04.2016. А в листах № 20/04-3 та № 20/04-4 надавав розрахунок різниці між рахунком (обумовленим товаром) і фактичним отриманням товару (металу) згідно рахунку № Т-00001633 від 05.04.2016 - 75 612, 89 грн. та інформацію про недостачу металу згідно рахунку № Т-00001629 від 05.04.2016 на суму 91 374, 74 грн.

Одночасно позивач просив повернути суму сплаченої попередньої оплати.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем 25.04.2016 отримано від відповідача лист за вих. № 2504-01 від 25.04.2016, відповідно до якого останній повідомив про порушення порядку приймання товару та пропонував провести спільне приймання товару по кількості та якості для з'ясування фактичної кількості та заявленої невідповідності поставленого металопрокату.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача заявлені до відповідача про стягнення з останнього 166 987, 63 грн. різниці між оплаченим та фактично отриманим товаром.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 5 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

На підставі наведених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що дії сторін з виставлення рахунків № Т-00001629 та № Т-00001633 від 05.04.2016 та їх оплати на суму 397 829, 79 грн. свідчать про укладання між ними договору купівлі - продажу вказаного у рахунках товару у спрощений спосіб, що створило для них відповідні цивільні права та обов'язки.

Так, згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ст. 662 ЦК України).

Згідно з положеннями ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Враховуючи наявні у справі копії довіреностей №29 від 07.04.2016 та № 30 від 07.04.2016, надані відповідачем, суд дійшов висновку, що сторонами було досягнуто домовленостей щодо поставки продавцем обумовленого в рахунках № Т-00001629 та № Т-00001633 від 05.04.2016 товару покупцю за адресою визначеною останнім в довіреності (підприємство-одержувач і його адреса: ТОВ Тавріямонолітбуд , проспект Леніна, будинок №94/А к.9, м. Миколаїв) та щодо строків такої поставки - 16.04.2016 (строк дійсності довіреностей до 16.04.2016), особа, уповноважена на отримання виконроб ОСОБА_2.

Відповідач не подав суду докази, що спростовують ті обставини, що на підприємстві відповідача не працює експедитор ОСОБА_3, а також ті обставини, що зазначена особа не є уповноваженою відповідачем особою на поставку товару позивачу. Крім того, відповідач у відповіді вих. №1005/1 від 10.05.2016 заперечує лише ті обставини, що експедитор ОСОБА_4 не був уповноважений на приймання металопрокату. Одночасно матеріали справи не містять будь-яких документів, що підтверджують передачу товару, окрім складених позивачем актів.

За твердженням позивача, відповідач не доставив йому оплачений товар по рахунках № Т-00001629 та № Т-00001633 від 05.04.2016 на суму 166 987, 63 грн. (75 612, 89 + 91 374, 74 = 166 987, 63), і відповідні твердження позивача відповідачем не спростовані.

Сторонами не заперечуються ті обставини, що позивач відмовився від прийняття товару за накладними відповідача.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства (ст. 8 Закону).

Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Зазначеним Законом (ст.9) визначено, що єдиною підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Доказів, які б відповідали вимогам ст. 33, 34 ГПК України та із яких би вбачалося виконання відповідачем його зобов'язань по передачі позивачу у строк до 16.04.2016 товару обумовленого в рахунках № Т-00001629 та № Т-00001633 від 05.04.2016 та прийняття такого товару позивачем матеріали справи не містять. Видаткові та/або транспортні накладні на поставку товару зазначеного в рахунках № Т-00001629 та № Т-00001633 від 05.04.2016 відповідачем, в тому числі на неодноразову вимогу суду, надано не було. Відсутні будь-які первинні документи, що підтверджують поставку товару відповідачем та прийняття товару позивачем. Акт позивача про приймання-передачі матеріальних цінностей на об'єкті Нібулон не є допустимим доказом виконання відповідачем свого обов'язку по поставці обумовленого товару та прийняття товару позивачем.

Відповідно до ст.ст. 689, 690 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Отже, одним із основних обов'язків покупця є прийняття ним товару. Однак у певних випадках, встановлених законом, покупець має право не виконувати цього обов'язку, так наведена норма встановлює, що покупець може не приймати товар в усіх випадках, коли він має право вимагати заміни товару або відмовитися від договору.

Якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товару, переданого продавцем, він зобов'язаний забезпечити схоронність цього товару, негайно повідомивши про це продавця.

Позивач по справі відмовився від прийняття товару не обумовленого договором. Зазначене також підтверджуються листами позивача від 20.04.2016, та листом відповідача від 25.04.2016, в якому останній просить повідомити місце зберігання товару та повідомити дату для проведення спільного приймання товару та складання двостороннього акту приймання товару.

Докази, що підтверджують необізнаність відповідача щодо місця зберігання товару в матеріалах справи відсутні, крім того в довіреностях позивача зазначене місце поставки, а в Актах від 15.04.2016 також зазначено, що ТМЦ знаходять на об'єкті АПК Нібулон .

Продавець зобов'язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитися ним в розумний строк.

Якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право реалізувати товар або повернути його продавцеві.

Якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідач не довів ті обставини, що він вчиняв дії та намагався забрати товар, або розпорядитися ним в розумний строк, як і не надав докази в підтвердження тих обставин, що позивач без достатніх підстав зволікав з прийняттям товару або відмовився його прийняти і продавець вимагав від позивача прийняти товар (не обумовлений договором) та оплатити його вартість.

Положеннями ст. 670 ЦК України внормовано, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми .

Відповідно до ст. 672 ЦК України якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми .

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати .

Позивачем визнається факт поставки йому відповідачем обумовленого договором товару на загальну суму 230 842, 16 грн., при цьому сплачено ним за товар за договором передплати було 397 829, 79 грн.

Як вже зазначалося судом, первинні документи щодо поставки відповідачем позивачу оплаченого по договору (обумовленого сторонами) товару матеріали справи не містять. А відтак твердження позивача щодо недопоставки є не спростованим відповідачем.

Оскільки судом встановлене не належне виконання відповідачем його зобов'язань по поставці обумовленого договору товару - не допоставку товару на суму 166 987, 63 грн., у позивача виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати здійсненої за товар, який не був поставлений.

Судом встановлено, що вимоги позивача про повернення грошових коштів в розмірі загальному розмірі 166 987, 63 грн. відповідач отримав, про що зокрема свідчать листи відповідача адресовані позивачу вих. № 25-01 від 25.04.2016 та вих. №1005/1 від 10.05.2016.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, з огляду на приписи ст.ст. 693, 530 ЦК України у відповідача з моменту отримання вимоги позивача про повернення грошових коштів в розмірі 166 987, 63 грн. виникло зобов'язання по їх поверненню у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, який виконаний відповідачем не був. Доказів, які б підтверджували виконання відповідачем його зобов'язання по поверненню коштів передплати, матеріали справи не містять.

Оскільки, відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем по поставці обумовленого в договорі товару, кошти отримані ним, як передплата за товар, який доставлений не був підлягають поверненню.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 166 987, 63 грн. або доказів доставки на зазначену суму товару позивачу відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 166 987, 63 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк виконання зобов'язання відповідно до ст. 530 ЦК України настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 166 987, 63 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, судом відхиляються доводи відповідача стосовно того, що позивачу було здійснено поставку обумовленого в рахунках № Т-00001629 та № Т-00001633 від 05.04.2016 товару, про що було оформлено товаротранспортні накладні про прийняття товару, оскільки жодних товаротранспортних накладних відповідачем в матеріали справи надано не було, а отже відповідні твердження не були підтверджені відповідачем.

Надані відповідачем в матеріали справи копії довіреностей № 29 від 07.04.2016 та № 30 від 07.04.2016 на отримання цінностей за рахунками № Т-00001629 та № Т-00001633 від 05.04.2016 підтверджують факт уповноваження позивачем ОСОБА_2 на отримання товару за рахунками № Т-00001629 та № Т-00001633 від 05.04.2016, однак не підтверджують факту отримання останнім зазначеного товару.

Доводи відповідача щодо недотримання позивачем вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої Держарбітражем при раді Міністрів СРСР N П-6 від 15.06.1965 відхиляються судом з наступних підстав.

Вказана інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки або іншими обов'язковими правилами не встановлений інший порядок прийому продукції виробничо - технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю.

Вказана інструкція покладає обов'язки як на організацію - відправника так, і на підприємство - отримувача.

Так, у відповідності до п. 2 Інструкції в цілях збереження продукції та товарів при поставках та створення умов для своєчасного та правильного їх приймання отримувачами організація - відправник зобов'язаний забезпечити:

а) суворе дотримання встановлених правил пакування та тарування продукції, маркування та опломбування окремих міст;

б) точне визначення кількості відвантаженої продукції (ваги, кількості місць, ящиків, мішків, зв'язок, кип, пачок та інше);

в) при відвантаженні продукції в упакованих або затарених місцях вкладення в кожне місце передбаченого стандартами, технічними умовами, особливими умовами поставки, іншими обов'язковими правилами або договором документу (пакувального ярлика, кипної карти та інше), що свідчить про найменування та кількість продукції, що знаходиться в даному тарному місці;

г) чітке та ясне оформлення вантажних та розрахункових документів, відповідність вказаних в них даних про кількість продукції фактично відвантаженій кількості, своєчасну відправку цих документів отримувачу в установленому порядку;

д) суворе дотримання діючих на транспорті правил здачі вантажу до перевезення, їх навантаження та кріплення;

є) систематичне здійснення контролю за роботою осіб, зайнятих визначенням кількості відвантаженої продукції та оформлення на неї вантажних та розрахункових документів.

Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Державного арбітражу Союзу РСР від 15.06.65 N П-6, продукція приймається за транспортними і супровідними документами (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам ті ін.) відправника і за відсутності всіх або деяких з цих документів складається акт в якому зазначається, які документи відсутні.

У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували складання такого акту. Водночас у матеріалах справи відсутні також і видаткові та товаротранспортні накладні на поставлений відповідачем позивачу 15.04.2016 товар. При цьому, зазначені накладні не були надані в матеріали справи відповідачем і на вимогу суду.

Вказане за переконанням суду свідчить про недобросовісність відповідача, як продавця та про недотримання ним його обов'язків, в тому числі визначених Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, щодо чіткого та ясного оформлення вантажних та розрахункових документів, які в свою чергу передують виконанню позивачем, як покупцем його обов'язків по прийманню товару.

При цьому, враховуючи, що матеріали справи взагалі не містять належних та допустимих доказів поставки відповідачем позивачу товару та прийняття товару покупцем за рахунками № Т-00001629 та № Т-00001633 від 05.04.2016 (видаткових та товаротранспортних накладних), факт не дотримання позивачем при прийманні товарів вищевказаної інструкції та складанні актів від 15.04.2016, жодним чином не спростовує тверджень позивача про недопоставку йому відповідачем обумовленого товару на суму 166 987, 63 грн.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, стягненню з відповідача на користь позивача передплата за непоставлений за рахунками № Т-00001629 та № Т-00001633 від 05.04.2016 товар у розмірі 166 987, 63 грн.

Судовий збір за розгляд позовних вимог відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на відповідача.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" внормовано, що зайво сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. За таких підстав, позивачу слід повернути зайво сплачений судовий збір, але оскільки позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення зайво сплаченого судового збору, зайво сплачений судовий збір не повертається судом.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Тітан (02002, м. Київ, вул. Микольсько - Слобідська, буд. 2-Б; ідентифікаційний код 39526004) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тавріямонолітбуд (54017, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Слобідська Перша, буд. 62, офіс № 300; ідентифікаційний код 34565599) 166 987 (сто шістдесят шість тисяч дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 63 коп. різниці між оплаченим і фактично отриманим товаром та 2 504 (дві тисячі п'ятсот чотири) грн. 81 коп. судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.06.2017.

Суддя І.В. Усатенко