Рішення

від 08.06.2017 по справі 911/954/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2017 р. Справа № 911/954/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Медікал»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО»

про стягнення 75052,80 грн.

секретар судового засідання (ст. секретар): Діхтярук Є.А.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 Медікал» (далі - ТОВ «ОСОБА_1 Медікал» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» (далі - ТОВ «ФРАМ КО» , відповідач) про стягнення 75052,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений товар відповідно до договору поставки № 013-2015П від 25.12.2014 р., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 56633,33 грн. основного боргу, 3985,42 грн. пені, 2090,04 грн. 3% річних, 8344,01 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір.

Розгляд справи відкладався.

05.05.2017 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позов б/н від 05.05.2017 р. (вх. № 9058/17 від 05.05.2017 р.), за змістом якого відповідач вважає позовні вимоги ТОВ ВЕСТ ОСТ МЕДІКАЛ необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що позивачем не додано до позову заявок на замовлення товару, хоча кожна видаткова накладна містить посилання на замовлення покупця, що на думку відповідача, унеможливлює встановити, чи дійсно обсяги поставок, ціна товару, а також строки поставки товару, за який позивач просить стягнути оплату, дійсно відповідають замовленням відповідача.

Крім того, відповідач зазначає, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні, як первинні документи, не можуть підтверджувати заявлені позовні вимоги, оскільки оформлення видаткових накладних відбулося з порушенням встановленої законом процедури.

Враховуючи викладене, ТОВ ФРАМ КО вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у відповідача простроченої заборгованості за договором. Відповідно, нарахування та стягнення пені за порушення грошового зобов'язання є безпідставним та необґрунтованим, у зв'язку з чим відповідач просить відмовити ТОВ ОСОБА_1 Медікал у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

24.05.2017 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання № 24/05/17-3 від 24.05.2017 р. (вх. № 10558/17 від 24.05.2017 р.) про витребування доказів, за змістом якого позивач просить суд витребувати від Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби належним чином завірені копії податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад-грудень 2015 року, подані ТОВ «ФРАМ КО» , а також додатки № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад-грудень 2015 року, подані ТОВ «ФРАМ КО» . На переконання ТОВ ОСОБА_1 Медікал , використання відповідачем податкових накладних позивача для зменшення своїх податкових зобов'язань, підтверджує факт придбання відповідачем товарів у позивача.

Стосовно заяви позивача про витребування від доказів слід зазначити таке.

Згідно з приписами статті 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами ані того факту, що він звертався за отриманням доказів, що витребовуються, до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, ані доказів, що можуть підтвердити відмову ДФС у наданні позивачу належним чином завірених копій податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад-грудень 2015 року та додатків № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за листопад-грудень 2015 року, подані ТОВ «ФРАМ КО» .

З огляду на викладене, судом не вбачається передбачених чинним процесуальним законодавством підстав для задоволення клопотання позивача про витребування доказів.

24.05.2017 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява № 24/05/17-2 від 24.05.2017 р. (вх. № 10559/17 від 24.05.2017 р.), за змістом якої позивач надає суду докази здійснення відповідачем часткової оплати в сумі 6180,33 грн., а також докази повернення відповідачем товару.

24.05.2017 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшли пояснення № 24/05/17-1 від 24.05.2017 р. (вх. № 10560/17 від 24.05.2017 р.), за змістом яких позивач вважає доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, необґрунтованими та протиправними, оскільки жодна видаткова накладна в дійсності не містить ніякого посилання на замовлення покупця, а обсяги поставки, ціна та інші умови визначаються сторонами відповідно до положень п. 1.2 договору поставки. Єдиним документом, що визначає та підтверджує погоджені асортимент, кількість і ціну товару, що поставляється за договором, є видаткова накладна, що видається на кожну окрему партію товару. При цьому, позивач стверджує, що всі видаткові накладні, за якими у відповідача виникли зобов'язання з оплати товару, були прийняті та підписані ТОВ ФРАМ КО без будь-яких зауважень.

Щодо посилань відповідача на відсутність у видаткових накладних реквізитів довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ), відтиску мокрої печатки підприємства, дати отримання ТМЦ покупцем, позивач зазначає, що відповідні відомості не відносяться до обов'язкових реквізитів первинних документів, тому посилання відповідача на їх відсутність у видаткових накладних є необґрунтованим. З приводу посилання відповідача на відсутність у деяких видаткових накладних інформації про посаду відповідальної особи, що здійснила прийом ТМЦ, позивач вважає, що недотримання працівниками підприємства відповідача вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не може впливати на необхідність належного виконання обов'язків ТОВ ФРАМ КО за договором поставки, розрахунки за виконання якого є предметом даного спору.

У судовому засіданні 25.05.2017 р. представником позивача було подане клопотання б/н від 25.05.2017 р. про продовження строку розгляду справи на 15 днів понад строк, встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, яке було задоволено ухвалою суду від 25.05.2017 р.

02.06.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача були подані додаткові пояснення по справі № 02/06/17-1 від 02.06.2017 р. (вх. 11373/17 від 02.06.2017 р.), за змістом яких позивач, посилаючись на Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зазначає, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

При цьому позивач вказує на те, що за видатковими накладними, в яких відповідачем не проставлено відмітку про дату отримання товару, датою поставки товару слід вважати дату самої видаткової накладної, оскільки, по-перше, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення, та, по-друге, відповідачем не заперечується сам факт поставки товару. При цьому, оплата по видаткових накладних, в яких відсутня відмітка покупця про дату отримання товару, та які не містили конкретного строку оплати, мала б бути проведена через тридцять календарних днів від дати відповідної накладної згідно п. 2.4.2 та п. 6.3 договору.

08.06.2017 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н, б/д (вх. № 11766/17 від 08.06.2017 р.) про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що представник відповідача, який здійснює представництво ТОВ ФРАМ КО у даній справі, не зможе з'явитися у судове засідання 08.06.2017 р., оскільки братиме участь у судовому засіданні у Окружному адміністративному суді м. Києва.

Слід зазначити, що згідно з приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Судом встановлено, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для вирішення спору у даному судовому засіданні.

Окрім того, судом враховано обмеження встановленими Господарським процесуальним кодексом України процесуальними строками терміну розгляду справи та приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, а обов'язок здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. При цьому розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи та предмет спору.

Поряд з цим, стаття 28 ГПК України встановлює, що справу від імені підприємства можуть вести керівники підприємств та організацій, а також інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства.

Судом встановлено, що до клопотання про відкладення розгляду справи відповідачем не подано доказів того, що ТОВ ФРАМ КО має єдиного можливого представника підприємства, за відсутності якого справа не може бути розглянута.

З урахуванням викладеного, підстави для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи є відсутніми.

У судове засідання 08.06.2017 р. представники позивача та відповідача не з'явились.

У судовому засіданні 08.06.2017 р. було прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

25.12.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Медікал (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ФРАМ КО (покупець) було укладено договір поставки № 013-2015П, відповідно до п. 1.1 якого постачальник передає у власність, а покупець приймає вироби медичного призначення на умовах, за ціною та в кількості, вказаними у даному договорі та рахунках-фактурах або видаткових накладних, які складаються до кожної окремої партії товару.

Згідно пункту 1.2 договору встановлено, що асортимент, кількість і ціна товару, що поставляється, визначаються в специфікаціях або накладних, що визнаються сторонами специфікаціями та складаються на кожну партію товару, що поставляється, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.4.2 договору покупець зобов'язаний прийняти і розрахуватися за товар у строки та на умовах, що визначені договором та у рахунках-фактурах або видаткових накладних на кожну окрему партію товару, або (якщо у рахунку-фактурі не зазначені інші умови розрахунку або видаткових накладних) не пізніше ніж у строк передбачений п. 6.3 договору від дати приймання товару, зазначеній у видатковій накладній.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що покупець має право у будь-який робочий день здійснити замовлення товару у постачальника.

Замовлення обов'язково повинно бути здійснено у письмовій формі (по електронній пошті або по телефону/факсу), з визначенням найменування товару, кількості, асортименту, а також з зазначенням місця поставки товару відповідно до умов цього договору. Підготовлене покупцем письмове замовлення повинно бути передано представнику постачальника з підтвердженням його прийняття. (п.п. 3.2, 3.3 договору).

Пунктом 6.3 договору поставки передбачено, що відтермінування в оплаті за поставлений товар для покупця за даним договором становить 30 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ «ОСОБА_1 Медікал» за період з 26.11.2015 р. по 07.12.2015 р. здійснило постачання ТОВ ФРАМ КО виробів медичного призначення на загальну суму 67227,03 грн., а саме - згідно заявки № ФП0027968-1 від 26.11.2015 р. позивачем було поставлено товар за видатковою накладною № ВМ-0007644 від 26.11.2015 р. на суму 7716,84 грн.; згідно заявки № ФП0027970-1 від 26.11.2015 р. позивачем було поставлено товар за видатковими накладними № ВМ-0007641 від 26.11.2015 р. на суму 7894,46 грн. та № ВМ-0007642 від 26.11.2015 р. на суму 1203,75 грн.; згідно заявки № ФП0027969-1 від 26.11.2015 р. позивачем було поставлено товар за видатковою накладною № ВМ-0007643 від 26.11.2015 р. на суму 5375,68 грн.; згідно заявки № ФП0028477-1 від 03.12.2015 р. позивачем було поставлено товар за видатковими накладними № ВМ-0007888 від 04.12.2015 р. на суму 4874,92 грн. та № ВМ-0007889 від 04.12.2015 р. на суму 5550,09 грн.; згідно заявки № ФП0028476-1 від 03.12.2015 р. позивачем було поставлено товар за видатковими накладними № ВМ-0007885 від 04.12.2015 р. на суму 3431,49 грн., № ВМ-0007886 від 04.12.2015 р. на суму 5664,58 грн. та № ВМ-0007887 від 04.12.2015 р. на суму 1328,94 грн.; згідно заявки № ФП0028478-1 від 03.12.2015 р. позивачем було поставлено товар за видатковими накладними № ВМ-0007883 від 04.12.2015 р. на суму 10778,11 грн. та № ВМ-0007884 від 04.12.2015 р. на суму 13408,17 грн. (копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

ТОВ ФРАМ КО було частково повернуто товар постачальнику на загальну суму 4413,37 грн., що підтверджується накладними на повернення товару № 49710 від 12.09.2016 р. на суму 587,43 грн., № 47824 від 12.09.2016 р. на суму 876,33 грн., № 47889 від 12.09.2016 р. на суму 1164,80 грн., № 47528 від 12.09.2016 р. на суму 1502,79 грн., № 47905 від 12.09.2016 р. на суму 282,01 грн.

Як зазначає позивач, ТОВ «ФРАМ КО» частково розрахувалось за отриманий товар, що підтверджується випискою по рахунку позивача за 22.02.2017 р., з якої вбачається, що відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого позивачем товару у сумі 10136,11 грн., з якої 3955,78 грн. позивачем було зараховано у погашення заборгованості за попередніми поставками, а залишок часткової оплати у розмірі 6180,33 грн. позивачем було зараховано в часткове погашення суми заборгованості за видатковою накладною № ВМ-0007641 від 26.11.2015 р.

Таким чином, сума боргу відповідача перед позивачем, з урахуванням здійсненої позивачем часткової оплати у сумі 6180,33 грн. та повернення товару на суму 4413,37 грн., становить 56633,33 грн. (67227,03 грн. (загальна сума на яку було поставлено товар) - 6180,33 грн. (сума часткового погашення заборгованості) - 4413,37 грн. (сума часткового повернення товару).

Оскільки ТОВ ФРАМ КО несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувалось з позивачем за отриманий товар відповідно до договору № 013-2015П від 25.12.2014 р., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається зокрема на те, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні оформлені з порушенням встановленої законом процедури, а саме - у видаткових накладних № ВМ-0007644 від 26.11.2015 р., № ВМ- 0007641 від 26.11.2015 р., № ВМ-0007642 від 26.11.2015 р., № ВМ-0007643 від 26.11.2015 р., № ВМ-0007888 від 04.12.2015 р., № ВМ-0007889 від 04.12.2015 р., № ВМ-0007885 від 04.12.2015 р., № ВМ-0007886 від 04.12.2015 р., № ВМ-0007887 від 04.12.2015 р., № ВМ-0007883 від 04.12.2015 р., № ВМ-0007884 від 04.12.2015 р. відсутні посилання на реквізити довіреності, що унеможливлює визначити повноваження посадової особи на отримання ТМЦ. При цьому відповідач зазначає, що позивачем до матеріалів справи не надано довіреності на отримання ТМЦ за видатковими накладними № ВМ-0007643 від 26.11.2015 р., № ВМ-0007888 від 04.12.2015 р., № ВМ-0007889 від 04.12.2015 р.

Слід зазначити, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ).

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.4 Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Згідно з абз. 1 п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, зокрема, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

У відповідності з п. 2.15 Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

З огляду на викладене зазначені вище посилання відповідача не беруться до уваги судом, оскільки за своїм призначенням довіреність не відповідає ознакам первинного документа, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , так як довіреність не підтверджує факт господарської операції, а є документом, що фіксує рішення уповноваженої особи підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства ТМЦ.

Також слід відзначити, що згідно з наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2014 року № 987 Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за № 293/1318, якою було встановлено обов'язкове надання постачальникові довіреності для передачі матеріальних цінностей, втратила чинність з 01.01.2015 р.

Щодо посилання ТОВ ФРАМ КО на неналежне оформлення спірних видаткових накладних, зокрема, в частині відсутності відтиску мокрої печатки підприємства не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються з огляду на наступне.

Як зазначено у ч. 4 п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар і строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 р. у справі № 9/252-10).

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як «інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції» лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 19.04.2016 р. у справі № 21-4985а15.

Водночас, як зазначалося вище, згідно з п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, документ має бути підписаний особисто та може бути скріплений печаткою.

Крім того, відповідно до пункту 64 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 р. «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію» , яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно пункту 65 вказаної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Таким чином, відтиск штампів підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті товару).

Отже, відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність використання його печатки та штампів, у тому числі - за засвідчення видаткових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату штампів ТОВ ФРАМ КО , їх підробку чи інше незаконне їх використання третіми особами всупереч волі товариства.

Стосовно доводів відповідача, що обов'язок з оплати поставленої продукції за видатковими накладними № ВМ-0007643 від 26.11.2015 р., № ВМ- 0007888 від 04.12.2015 р., № ВМ-0007889 від 04.12.2015 р. у відповідача не виник, оскільки у видатковій накладній відсутня відмітка покупця про дату отримання продукції, слід зазначити таке.

Пунктом 6.3 договору поставки передбачено, що відтермінування в оплаті за поставлений товар для покупця за даним договором становить 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні № ВМ-0007643 від 26.11.2015 р., № ВМ- 0007888 від 04.12.2015 р., № ВМ-0007889 від 04.12.2015 р. підписані представником покупця без зазначення іншої дати отримання та без будь-яких зауважень, що свідчить про те, що поставка товару відбулася 26.11.2015 р., 04.12.2015 р. та 04.12.2015 р. відповідно.

Доводи відповідача про те, що він отримав без будь-яких заперечень продукцію іншою датою, ніж зазначено в накладній, оскільки представником покупця таку дату, яка має значення для належного виконання договору, не вказано, суперечать встановленій ч. 5 ст. 12 Цивільного кодексу України презумпції добросовісності та розумності поведінки, яка (презумпція) будь-якими доказами у цій справі не спростована.

Крім того, як зазначалося вище, згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Видаткова накладна у разі належного її оформлення та відповідності вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є первинним обліковим документом, який фіксує та підтверджує господарську операцію і є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Судом встановлено, що видаткові накладні № ВМ-0007643 від 26.11.2015 р., № ВМ- 0007888 від 04.12.2015 р., № ВМ-0007889 від 04.12.2015 р., підписані представниками обох сторін без жодних зауважень 26.11.2015 р., 04.12.2015 р. та 04.12.2015 р., містять всі визначені законом обов'язкові реквізити, в тому числі - необхідні відомості про продукцію, а також інформацію про дату та місце складання. Отже, за своїми ознаками видаткові накладні № ВМ-0007643 від 26.11.2015 р., № ВМ- 0007888 від 04.12.2015 р., № ВМ-0007889 від 04.12.2015 р. є первинними документами та підтверджують факт поставки продукції саме в ці дати.

Окрім того, судом враховано, що на підтвердження позовних вимог позивачем надано копії податкових накладних, що складені ТОВ ОСОБА_1 Медікал на господарські операції з поставок товару за спірними видатковими накладними. Також судом були досліджені додані до матеріалів справи податкові декларації з податку на додану вартість за листопад та грудень 2015 року, надані ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на запит позивача щодо отримання публічної інформації, згідно якого було запитано відомості щодо співставлення податкових зобов'язань з додатками Д.5 (з розшифровками в розрізі контрагентів) за листопад - грудень 2015 року, у яких відображений податковий кредит відповідача за спірними поставками, та відповідно до якого розбіжностей за податковими накладними ТОВ ОСОБА_1 Медікал (код 38639339) та ТОВ ФРАМ КО (код 39443405) ДФС не виявлено. Вищевказані податкові накладні та податкові декларації свідчать про відображення позивачем та відповідачем господарських операцій за спірними видатковими накладними у своїх податкових зобов'язаннях.

Підсумовуючи наведене, судом було встановлено, що наявними у справі матеріалами, зокрема, копіями видаткових накладних, які підписані в двосторонньому порядку, скріплені печаткою позивача та штампом відповідача (оригінали яких оглядалися судом), підтверджується поставка товару, факт якої відповідач не спростовує, а недоліки в оформленні видаткових накладних, про які зазначає відповідач, не спростовують факт поставки товару та не є підставою для не здійснення відповідачем розрахунку за поставлений товар.

При цьому судом враховано, що відповідач до позивача з приводу неналежного оформлення накладних не звертався та від отриманого за вказаними накладними товару не відмовлявся. Крім того, відповідачем було частково оплачено суму товару за договором. Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару судом встановлений та відповідачем не спростований.

З огляду на викладене вище, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 013-2015П від 25.12.2014 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 56633,33 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 7985,42 грн. пені, керуючись п. 7.5.1 договору.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 7.5.1 договору у випадку прострочення покупцем оплати згідно п. 6.3 договору покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, передбачених рахунками-фактури та видатковими накладними на кожну окрему партію товару, а також 3% річних від простроченої суми та інфляційну складову боргу.

Слід зазначити що, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій.

Так, згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Визначений позивачем розмір пені, нарахованої на суму заборгованості відповідача за загальний період з 11.09.2015 р. до 11.03.2016 р. становить 17058,29 грн.

Відповідно до пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Як вбачається із здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення з відповідача пені, останню було розраховано за шість місяців, що передують зверненню позивача до суду.

Як зазначено у п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З урахуванням викладеного та п. 6.3 договору, згідно якого відтермінування з оплати поставленого товару становить 30 календарних днів з моменту отримання товару (04.01.2016 р.), нарахування пені на заборгованість відповідача в сумі 56633,33 грн. має здійснюватися за період, що не перевищує 6 місяців від дня, коли така заборгованість утворилася, а саме - з дня, наступного за днем, коли оплата повинна бути здійснена за останньою видатковою накладною (04.01.2016 р.) та припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, у даному випадку - 04.07.2016 р.

Отже, оскільки нарахування пені на заборгованість відповідача за відповідний період згідно ч. 6 ст. 232 ГК України припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а розрахунок пені, здійснений позивачем, знаходиться поза межами такого шестимісячного періоду, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми пені в розмірі 7985,42 грн. з огляду на її безпідставність.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 2090,04 грн., нарахованих на заборгованість відповідача у розмірі 56633,33 грн. за період з 04.01.2016 р. по 28.03.2017 р., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим 3 % річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 8344,01 грн., нарахованих на заборгованість відповідача у розмірі 56633,33 грн. за період з 04.01.2016 р. по 28.03.2017 р., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Медікал .

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРАМ КО» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, буд. 114, код 39443405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Медікал (03061, м. Київ, вул. Шепелєва Миколи, буд. 6, код 38639339) 56633 (п'ятдесят шість тисяч шістсот тридцять три) грн. 33 коп. основного боргу, 8344 (вісім тисяч триста сорок чотири) грн. 01 коп. інфляційних втрат, 2090 (дві тисячі дев'яносто) грн. 04 коп. 3% річних, 1429 (одну тисячу чотириста двадцять дев'ять) грн. 76 коп. судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 14.06.2017 р.

Суддя В.М. Бабкіна