Постанова

від 09.11.2017 по справі 911/954/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2017 р. Справа№ 911/954/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився

від відпвоідача: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО"

на рішення

Господарського суду Київської області

від 08.06.2017р.

у справі № 911/954/17 ( суддя В.М. Бабкіна)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ост Медікал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО"

про стягнення 75 052, 80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Ост Медікал" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" про стягнення 56633,33 грн. основного боргу, 3985,42 грн. пені, 2090,04 грн. 3% річних, 8344,01 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання договірних зобов'язань щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар відповідно до договору поставки № 013-2015П від 25.12.2014 р.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.06.2017 позов задоволено частково.

На підставі рішення суду з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ост Медікал" 56633 грн. 33 коп. основного боргу, 8344 грн. 01 коп. інфляційних втрат, 2090 грн. 04 коп. 3% річних, 1429 грн. 76 коп. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на неповне з ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що поставка товару за договором позивачем повинна була здійснюватись на підставі заявок відповідача, докази направлення яких в матеріалах справи відсутні. Позивачем не надано, а судом не досліджено документи на замовлення товару, з яких можна встановити факт замовлення відповідачем відповідного товару, його кількості, вартості, умов та строків поставки відповідачу.

Апелянт вважає, що за відсутності таких заявок неможливо встановити чи дійсно обсяги поставок, ціна товару та строки поставки відповідають замовленням відповідача.

Крім того, на думку апелянта, позивачем первинно-бухгалтерськими документами не доведено факту поставки продукції відповідачу, не підтверджено існування заборгованості з її оплати, а отже позовні вимоги є недоведеними та безпідставними.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Тищенко А.І., суддів: Отрюха Б.В., Куксова В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017р. порушено апеляційне провадження у справі № 911/954/17, апеляційну скаргу призначено до розгляду на 08.08.2017, викликано повноважних представників сторін в судове засідання.

07.08.2017 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв язку із неможливістю забезпечити явку належного представника у судове засідання, оскільки такий прийматиме участь в іншому судовому засіданні.

Ухвалою від 08.08.2017 року клопотання представника відповідача задоволено, розгляд справи відкладено на 07.09.2017, викликано повноважних представників сторін в судове засідання.

06.09.2017 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв язку із неможливістю забезпечити явку належного представника у судове засідання, оскільки такий прийматиме участь в іншому судовому засіданні.

Розпорядженням від 07.09.2017 № 09-53/3610/17 у зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Отрюха Б.В., Куксова В.В. справу № 911/954/17 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.09.2017 справу № 911/954/17 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Тищенко А.І., суддів: Михальської Ю.Б., Суліма В.В.

Ухвалою від 07.09.2017 прийнято апеляційну скаргу до провадження в складі колегії суддів Київського апеляційного господарського суду головуючий суддя Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Сулім В.В., справу призначено до розгляду на 12.10.2017.

Розпорядженням від 12.10.2017 № 09-53/4073/17 у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Суліма В.В. справу № 911/954/17 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.10.2017 справу № 911/954/17 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Тищенко А.І., суддів: Михальської Ю.Б., Отрюха Б.В.

Ухвалою від 12.10.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" прийнято до провадження в складі колегії суддів Київського апеляційного господарського суду головуючий суддя Тищенко А.І., судді: Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В., справу призначено до розгляду на 09.11.2017р., викликано повноважних представників сторін в судове засідання.

Розпорядженням від 08.11.2017 № 09-53/4425/17 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Михальської Ю.Б., яка не є суддею-доповідачем, справу № 911/954/17 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 08.11.2017 справу № 911/954/17 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Тищенко А.І., суддів: Майданевича А.Г., Отрюха Б.В.

Ухвалою від 08.11.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" до провадження в складі колегії суддів Київського апеляційного господарського суду головуючий суддя Тищенко А.І., судді: Майданевич А.Г., Отрюх Б.В.

В судове засідання представники сторін повторно не з явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Від представника відповідача надійшло повторно клопотання про відкладення розгляду справи у зв язку із неможливістю забезпечити явку належного представника у судове засідання, оскільки такий прийматиме участь в іншому судовому засіданні.

Дослідивши подане клопотання та надані документи на підтвердження викладених апелянтом обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, такими обставинами є нез'явлення в засідання представників сторін. Тобто, можливість розгляду справи за відсутності будь-кого із учасників процесу, якщо присутні учасники не заперечують, вирішується суддею з урахуванням обставин справи та можливості розгляду справи за відсутності представника.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги, а також те, що участь представників учасників в засіданні суду є правом, а не обов'язком особи, враховуючи те, що явка представників сторін обов'язковою не визначалась, а також, оскільки представництво інтересів позивач згідно ст. 28 ГПК України може здійснюватись не лише представниками за довіреністю, але і безпосереднім керівником підприємства, відповідно до повноважень, визначених установчими документами, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача, так як їх нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно колегія зазначає, що відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Поштова кореспонденція, направлена на адресу позивача повернулась на адресу суду з позначкою за закінченням встановленого терміну зберігання .

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року за №18 в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте представник позивача не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, враховуючи строки розгляду справи, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 08.11.2017 року за відсутності представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія встановила наступне.

25.12.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест Ост Медікал" (постачальник за умовами договору ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" (покупець за умовами договору) було укладено договір поставки № 013-2015П, відповідно до п. 1.1 якого постачальник передає у власність, а покупець приймає вироби медичного призначення на умовах, за ціною та в кількості, вказаними у даному договорі та рахунках-фактурах або видаткових накладних, які складаються до кожної окремої партії товару.

Згідно пункту 1.2 договору встановлено, що асортимент, кількість і ціна товару, що поставляється, визначаються в специфікаціях або накладних, що визнаються сторонами специфікаціями та складаються на кожну партію товару, що поставляється, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.4.2 договору покупець зобов'язаний прийняти і розрахуватися за товар у строки та на умовах, що визначені договором та у рахунках-фактурах або видаткових накладних на кожну окрему партію товару, або (якщо у рахунку-фактурі не зазначені інші умови розрахунку або видаткових накладних) не пізніше ніж у строк, передбачений п. 6.3 договору від дати приймання товару, зазначеній у видатковій накладній.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що покупець має право у будь-який робочий день здійснити замовлення товару у постачальника.

Замовлення обов'язково повинно бути здійснено у письмовій формі (по електронній пошті або по телефону/факсу), з визначенням найменування товару, кількості, асортименту, а також з зазначенням місця поставки товару відповідно до умов цього договору. Підготовлене покупцем письмове замовлення повинно бути передано представнику постачальника з підтвердженням його прийняття. (п.п. 3.2, 3.3 договору).

Пунктом 6.3 договору поставки передбачено, що відтермінування в оплаті за поставлений товар для покупця за даним договором становить 30 календарних днів з моменту отримання товару покупцем.

Строк дії договору - з моменту підписання договору сторонами і до 31.12.2015р. До закінчення дії договору сторони можуть укласти додаткову угоду про пролонгацію договору. В будь-якому разі договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов язань за договором. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його виконання або неналежне виконання, яке мало місце під час дії цього договору (п.п. 9.1-9.4 Договору).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, на виконання умов укладеного договору ТОВ "Вест Ост Медікал" за період з 26.11.2015 р. по 07.12.2015 р. здійснило постачання ТОВ "ФРАМ КО" виробів медичного призначення на загальну суму 67227,03 грн., а саме - згідно заявки № ФП0027968-1 від 26.11.2015 р. позивачем було поставлено товар за видатковою накладною № ВМ-0007644 від 26.11.2015 р. на суму 7716,84 грн.; згідно заявки № ФП0027970-1 від 26.11.2015 р. позивачем було поставлено товар за видатковими накладними № ВМ-0007641 від 26.11.2015 р. на суму 7894,46 грн. та № ВМ-0007642 від 26.11.2015 р. на суму 1203,75 грн.; згідно заявки № ФП0027969-1 від 26.11.2015 р. позивачем було поставлено товар за видатковою накладною № ВМ-0007643 від 26.11.2015 р. на суму 5375,68 грн.; згідно заявки № ФП0028477-1 від 03.12.2015 р. позивачем було поставлено товар за видатковими накладними № ВМ-0007888 від 04.12.2015 р. на суму 4874,92 грн. та № ВМ-0007889 від 04.12.2015 р. на суму 5550,09 грн.; згідно заявки № ФП0028476-1 від 03.12.2015 р. позивачем було поставлено товар за видатковими накладними № ВМ-0007885 від 04.12.2015 р. на суму 3431,49 грн., № ВМ-0007886 від 04.12.2015 р. на суму 5664,58 грн. та № ВМ-0007887 від 04.12.2015 р. на суму 1328,94 грн.; згідно заявки № ФП0028478-1 від 03.12.2015 р. позивачем було поставлено товар за видатковими накладними № ВМ-0007883 від 04.12.2015 р. на суму 10778,11 грн. та № ВМ-0007884 від 04.12.2015 р. на суму 13408,17 грн. (копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

ТОВ "ФРАМ КО" було частково повернуто товар постачальнику на загальну суму 4413,37 грн., що підтверджується накладними на повернення товару № 49710 від 12.09.2016 р. на суму 587,43 грн., № 47824 від 12.09.2016 р. на суму 876,33 грн., № 47889 від 12.09.2016 р. на суму 1164,80 грн., № 47528 від 12.09.2016 р. на суму 1502,79 грн., № 47905 від 12.09.2016 р. на суму 282,01 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає, що ТОВ "ФРАМ КО" частково розрахувалось за отриманий товар, що підтверджується випискою по рахунку позивача за 22.02.2017 р., з якої вбачається, що відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого позивачем товару у сумі 10136,11 грн., з якої 3955,78 грн. позивачем було зараховано у погашення заборгованості за попередніми поставками, а залишок часткової оплати у розмірі 6180,33 грн. позивачем було зараховано в часткове погашення суми заборгованості за видатковою накладною № ВМ-0007641 від 26.11.2015 р.

Заборгованість відповідача перед позивачем, з урахуванням здійсненої позивачем часткової оплати у сумі 6180,33 грн. та повернення товару на суму 4413,37 грн., становить 56633,33 грн. (67227,03 грн. (загальна сума на яку було поставлено товар) - 6180,33 грн. (сума часткового погашення заборгованості) - 4413,37 грн. (сума часткового повернення товару).

Оскільки ТОВ "ФРАМ КО" несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувалось з позивачем за отриманий товар відповідно до договору № 013-2015П від 25.12.2014 р., що змусило ТОВ "Вест Ост Медікал" звернутися з даним позовом до суду.

Згідно частини 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться ( ч.1 ст. 193 ГК України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Апелянт заперечуючи проти позову посилається на те, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні оформлені з порушенням встановленої законом процедури, а саме - у видаткових накладних № ВМ-0007644 від 26.11.2015 р., № ВМ- 0007641 від 26.11.2015 р., № ВМ-0007642 від 26.11.2015 р., № ВМ-0007643 від 26.11.2015 р., № ВМ-0007888 від 04.12.2015 р., № ВМ-0007889 від 04.12.2015 р., № ВМ-0007885 від 04.12.2015 р., № ВМ-0007886 від 04.12.2015 р., № ВМ-0007887 від 04.12.2015 р., № ВМ-0007883 від 04.12.2015 р., № ВМ-0007884 від 04.12.2015 р. відсутні посилання на реквізити довіреності, що унеможливлює визначити повноваження посадової особи на отримання ТМЦ. При цьому відповідач зазначає, що позивачем до матеріалів справи не надано довіреності на отримання ТМЦ за видатковими накладними № ВМ-0007643 від 26.11.2015 р., № ВМ-0007888 від 04.12.2015 р., № ВМ-0007889 від 04.12.2015 р.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.4 Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Згідно з абз. 1 п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, зокрема, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

У відповідності з п. 2.15 Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

Враховуючи вищевикладене, посилання апелянта не приймаються колегією до уваги, оскільки за своїм призначенням довіреність не відповідає ознакам первинного документа, встановленим ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", так як довіреність не підтверджує факт господарської операції, а є документом, що фіксує рішення уповноваженої особи підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства ТМЦ.

Крім того, згідно з наказу Міністерства фінансів України від 30 вересня 2014 року № 987 Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за № 293/1318, якою було встановлено обов'язкове надання постачальникові довіреності для передачі матеріальних цінностей, втратила чинність з 01.01.2015 р.

Посилання апелянта на неналежне оформлення спірних видаткових накладних, зокрема, в частині відсутності відтиску мокрої печатки підприємства не приймаються колегією до уваги, виходячи з наступних підстав.

Як зазначено у ч. 4 п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар і строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 р. у справі № 9/252-10).

Одночасно колегія зазначає, що вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" лише альтернативно такому обов'язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 19.04.2016 р. у справі № 21-4985а15.

Водночас, як зазначалося вище, згідно з п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, документ має бути підписаний особисто та може бути скріплений печаткою.

Крім того, відповідно до пункту 64 Постанови Кабінету Міністрів України № 1893 від 27.11.1998 р. "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію", яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно пункту 65 вказаної постанови, особи, які персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Таким чином, відтиск штампів підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті товару).

Отже, відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність використання його печатки та штампів, у тому числі - за засвідчення видаткових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату штампів ТОВ "ФРАМ КО", їх підробку чи інше незаконне їх використання третіми особами всупереч волі товариства.

Стосовно доводів апелянта про те, що обов'язок з оплати поставленої продукції за видатковими накладними № ВМ-0007643 від 26.11.2015 р., № ВМ- 0007888 від 04.12.2015 р., № ВМ-0007889 від 04.12.2015 р. у відповідача не виник, оскільки у видатковій накладній відсутня відмітка покупця про дату отримання продукції, слід зазначити наступне.

Пунктом 6.3 договору поставки передбачено, що відтермінування в оплаті за поставлений товар для покупця за даним договором становить 30 календарних днів з моменту отримання товару.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні № ВМ-0007643 від 26.11.2015 р., № ВМ- 0007888 від 04.12.2015 р., № ВМ-0007889 від 04.12.2015 р. підписані представником покупця без зазначення іншої дати отримання та без будь-яких зауважень, що свідчить про те, що поставка товару відбулася 26.11.2015 р., 04.12.2015 р. та 04.12.2015 р. відповідно.

Доводи відповідача про те, що він отримав без будь-яких заперечень продукцію іншою датою, ніж зазначено в накладній, оскільки представником покупця таку дату, яка має значення для належного виконання договору, не вказано, суперечать встановленій ч. 5 ст. 12 Цивільного кодексу України презумпції добросовісності та розумності поведінки, яка (презумпція) будь-якими доказами у цій справі не спростована.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Видаткова накладна у разі належного її оформлення та відповідності вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним обліковим документом, який фіксує та підтверджує господарську операцію і є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, видаткові накладні № ВМ-0007643 від 26.11.2015 р., № ВМ- 0007888 від 04.12.2015 р., № ВМ-0007889 від 04.12.2015 р., підписані представниками обох сторін без жодних зауважень 26.11.2015 р., 04.12.2015 р. та 04.12.2015 р., містять всі визначені законом обов'язкові реквізити, в тому числі - необхідні відомості про продукцію, а також інформацію про дату та місце складання. Отже, за своїми ознаками видаткові накладні № ВМ-0007643 від 26.11.2015 р., № ВМ- 0007888 від 04.12.2015 р., № ВМ-0007889 від 04.12.2015 р. є первинними документами та підтверджують факт поставки продукції саме в ці дати.

Крім того, на підтвердження позовних вимог позивачем надано копії податкових накладних, які складені ТОВ "Вест Ост Медікал" на господарські операції з поставок товару за спірними видатковими накладними. Крім того, до матеріалів справи позивачем додані податкові декларації з податку на додану вартість за листопад та грудень 2015 року, надані ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на запит позивача щодо отримання публічної інформації, згідно якого було запитано відомості щодо співставлення податкових зобов'язань з додатками Д.5 (з розшифровками в розрізі контрагентів) за листопад - грудень 2015 року, у яких відображений податковий кредит відповідача за спірними поставками, та відповідно до якого розбіжностей за податковими накладними ТОВ "Вест Ост Медікал" (код 38639339) та ТОВ "ФРАМ КО" (код 39443405) ДФС не виявлено. Вищевказані податкові накладні та податкові декларації свідчать про відображення позивачем та відповідачем господарських операцій за спірними видатковими накладними у своїх податкових зобов'язаннях.

На підставі викладеного, господарським судом першої інстанції було правильно встановлено, що наявними у справі матеріалами, зокрема, копіями видаткових накладних, які підписані в двосторонньому порядку, скріплені печаткою позивача та штампом відповідача (оригінали яких оглядалися судом), підтверджується поставка товару, факт якої відповідач не спростовує, а недоліки в оформленні видаткових накладних, про які зазначає відповідач, не спростовують факт поставки товару та не є підставою для не здійснення відповідачем розрахунку за поставлений товар.

Колегія звертає увагу на те, що відповідач не звертався до позивача з приводу неналежного оформлення накладних не відмовлявся від отриманого за вказаними накладними товару. Крім того, відповідачем було частково оплачено суму товару за договором. Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Таким чином, господарським судом першої інстанції правильно встановлено факт порушення відповідачем зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару та відповідачем не спростований.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 013-2015П від 25.12.2014 р. у розмірі 56633,33 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 7985,42 грн. пені, керуючись п. 7.5.1 договору.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 7.5.1 договору у випадку прострочення покупцем оплати згідно п. 6.3 договору покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, передбачених рахунками-фактури та видатковими накладними на кожну окрему партію товару, а також 3% річних від простроченої суми та інфляційну складову боргу.

Відповідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Позивачем визначено розмір пені, нарахованої на суму заборгованості відповідача за загальний період з 11.09.2015 р. до 11.03.2016 р. становить 17058,29 грн.

Відповідно до пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Як вбачається із здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення з відповідача пені, останню було розраховано за шість місяців, що передують зверненню позивача до суду.

Як зазначено у п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З урахуванням викладеного та п. 6.3 договору, згідно якого відтермінування з оплати поставленого товару становить 30 календарних днів з моменту отримання товару (04.01.2016 р.), нарахування пені на заборгованість відповідача в сумі 56633,33 грн. має здійснюватися за період, що не перевищує 6 місяців від дня, коли така заборгованість утворилася, а саме - з дня, наступного за днем, коли оплата повинна бути здійснена за останньою видатковою накладною (04.01.2016 р.) та припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, у даному випадку - 04.07.2016 р.

Оскільки нарахування пені на заборгованість відповідача за відповідний період згідно ч. 6 ст. 232 ГК України припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а розрахунок пені, здійснений позивачем, знаходиться поза межами такого шестимісячного періоду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми пені в розмірі 7985,42 грн. з огляду на її безпідставність.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 2090,04 грн., нарахованих на заборгованість відповідача у розмірі 56633,33 грн. за період з 04.01.2016 р. по 28.03.2017 р., є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим 3 % річних підлягають стягненню з відповідача у розмірі, заявленому позивачем.

Перевіривши розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 8344,01 грн., нарахованих на заборгованість відповідача у розмірі 56633,33 грн. за період з 04.01.2016 р. по 28.03.2017 р., колегія погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони не спростовують правильності висновків господарського суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення суду.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРАМ КО" на рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2017р. у справі № 911/954/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2017р. у справі № 911/954/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/954/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

А.Г. Майданевич