Постанова

від 07.06.2017 по справі 925/1044/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2017 р. Справа№ 925/1044/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Даниленко Т.О.

за участю представників:

від позивача(апелянт) : не з'явились

від відповідача 1: не з'явились

від відповідача 2: не з'явились

від третьої особи: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання по племінній справі і прогресивних технологій в тваринництві "Прогрес"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.02.2017р.

у справі №925/1044/16 (суддя Єфіменко В.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання по племінній справі і прогресивних технологій в тваринництві "Прогрес"

до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

та до Управління Держгеокадастру у Золотоніському районі

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні першого відповідача - Золотоніська районна державна адміністрація Черкаської області

про визнання додаткової угоди укладеною, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.02.2017 у справі № 925/1044/16 в позовних вимогах Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання по племінній справі і прогресивних технологій в тваринництві "Прогрес" до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та до Управління Держгеокадастру у Золотоніському районі про визнання додаткової угоди укладеною - відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що лист відповідача від 19.01.2016 про неможливість поновлення договору оренди землі від 12.07.2011 на новий строк був виданий і вручений орендарю в установлений ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів заявлених вимог і позов задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об'єднання по племінній справі і прогресивних технологій в тваринництві "Прогрес" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 28.02.2017 у справі № 925/1044/16 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що, на думку апелянта, судом першої інстанції не було зроблено висновків, які б виключали та спростовували доводи відповідача про поновлення договору оренди з підстав ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі . Скаржник зазначив, що не надавав доказів на підтвердження факту поновлення договору оренди в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , оскільки це не було визначено як підстава позову. Крім того, апелянт зазначив, що висновок зроблений судом апеляційної інстанції у справі № 925/140/16 про те, що договір оренди землі від 12.07.2011 не був продовжений на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , а тому правовідносини за ним припинені, на думку позивача, не може розцінюватися в розумінні преюдиційного висновку з огляду на те, що це є не, що інше як правова оцінка. Також, апелянт зазначив, що лист від 19.01.2016 не може вважатися запереченням в поновленні договору оренди , у зв'язку із втратою переважного права на поновлення договору, так, як у ньому є посилання, як на причину відмови на не дотримання вимог ст. 15, 33 Закону України Про оренду землі , ст. 18 Закону України Про оцінку землі .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.03.2017 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання по племінній справі і прогресивних технологій в тваринництві "Прогрес" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів: Скрипки І.М., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання по племінній справі і прогресивних технологій в тваринництві "Прогрес" на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.02.2017 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.04.2017.

Розпорядженням від 11.04.2017р. у зв'язку з перебування судді Михальської Ю.Б., яка не є головуючою суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів Скрипки І.М., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання по племінній справі і прогресивних технологій в тваринництві "Прогрес" на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.02.2017 прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання по племінній справі і прогресивних технологій в тваринництві "Прогрес" на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.02.2017 відкладено до 31.05.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 розгляд апеляційної скарги відкладено до 07.06.2017.

В судове засідання 07.06.2017 учасники судового процесу черговий раз своїх представників не направили, причини неявки суду не відомі, про дату час та місце проведення розгляду справи повідомлені належним чином.

Однак, як вбачається з матеріалів справи № 925/1044/16, 10.04.2017 від відповідача надходило клопотання про відкладення розгляду справи, який призначений на 12.04.2017, але не раніше, ніж 18.05.2017.

Так, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2017 апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.02.2017 було відкладено до 31.05.2017.

Вказану ухвалу суду апеляційної інстанції учасники судового процесу отримали, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи, зокрема Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області отримало ухвалу 20.04.2017 повідомлення № 1800705072906, Управління Держгеокадастру у Золотоніському районі - 21.04.2017 повідомлення № 1970204628788, Золотоніська районна державна адміністрація Черкаської області - 21.04.2017 повідомлення № 1970204628834, Приватне акціонерне товариств0 "Науково-виробниче об'єднання по племінній справі і прогресивних технологій в тваринництві "Прогрес" - 24.04.2017 повідомлення № 1803400731798.

Разом з тим, в судове засідання 31.05.2017 учасники судового процесу своїх представників не направили, причини неявки суду не повідомили, клопотань, заперечень, відзиви, пояснення до суду не подавали.

Суд апеляційної інстнції заначає, що відповідно до ч. 1 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право, зокрема, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.

У п. 3 Постанови № 11 від 17.10.2014 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії-" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, встановленого ч. 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників учасників судового процесу, за наявними у справі матеріалами.

Частиною п'ятою статті 106 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, до Господарського суду Черкаської області звернулось Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - ГУ Держгеокадастру) з позовом до Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання по племінній справі і прогресивних технологій в тваринництві "Прогрес"(далі ПрАТ НВО "Прогрес" ) про:

- визнання недійсним договір оренди земельної ділянки площею 104,1646 га ріллі, укладений 12.07.2011 між Золотоніською райдержадміністрацією і Приватним акціонерним товариством "Науково-виробниче об'єднання по племінній справі і прогресивних технологій в тваринництві "Прогрес", який 16.01.2012 зареєстровано у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Золотоноша та Золотоніському районі за № 712158784004614;

- скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки 104,1646 га ріллі, укладений 12.07.2011 між Золотоніською райдержадміністрацією і Приватним акціонерним товариством "Науково-виробниче об'єднання по племінній справі і прогресивних технологій в тваринництві "Прогрес", який 16.01.2012 зареєстровано у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Золотоноша та Золотоніському районі за №712158784004614;

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09.02.2017 у справі № 925/1044/16 судом прийнято відмову Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від позову і припинено провадження у справі за первісним позовом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання по племінній справі і прогресивних технологій в тваринництві "Прогрес" про визнання договору оренди недійсним та скасування його державної реєстрації.

В той час, 18.11.2016 до Господарського суду Черкаської області від ПрАТ НВО "Прогрес" надійшла зустрічна позовна заява з вимогою визнати укладеною між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та ПрАТ НВО "Прогрес" додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 12 липня 2011 року зареєстровану у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Золотоноша та Золотоніському районі від 16 січня 2012 року за №712158784004614 в редакції, що була направлена на адресу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.11.2016 у справі № 925/1044/16 прийнято судом до провадження зустрічну позовну заяву та залучено в якості Відповідача-2 за зустрічним позовом Управління Держгеокадастру у Золотоніському районі.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 12.07.2011 між Золотоніською районною державною адміністрацією (як Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Науково-виробниче об'єднання по племінній справі "Прогрес" (Орендар), правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об'єднання по племінній справі і прогресивних технологіях в тваринництві "Прогрес" (позивач у справі) було укладено договір оренди землі (далі - Договір), за умовами якого Орендодавець на підставі ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", розпорядження Золотоніської РДА від 15 червня 2011 року за № 253, передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Новодмитрівської сільської ради за межами населеного пункту (п. 1 Договору).

Об'єктом оренди, згідно п. 2 Договору, є земельна ділянка загальною площею 104,1646 га ріллі, за рахунок земель державної власності (резервного фонду).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (з урахуванням коефіцієнту індексації 3,2) складає 1736637,0 грн. (п. 4 Договору).

Пунктом 7 Договору встановлено, що Договір укладено на 5 років з 01.01.2011 по 31.12.2015 з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

В своїй позовній заяві позивач ПрАТ НВО "Прогрес" зазначив, що строк договору оренди землі від 12.07.2011 (5 років) сплив 31.12.2015.

Так, враховуючи наведене, а також те, що відповідач протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав позивачу листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі від 12.07.2011, позивач 06.05.2016 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із листом-повідомленням № 55 про поновлення договору оренди землі від 12.07.2011, в якому позивач просив вважати поновленим вказаний договір оренди на той самий строк і на тих самих умовах на підставі ч. 6, ч. 7 ст. 33 Закону України Про оренду землі

Проте, відповідач листом № 4739/6-16 від 06.06.2016 повідомив позивача про те, що задоволення клопотання є неможливим, та послався на лист № 839/2-16 від 19.01.2016, яким було висловлено заперечення щодо продовження дії договору.

Однак, на думку позивача, лист відповідача за № 839/2-16 від 19.01.2016 є відповіддю на клопотання позивача від 25.11.2015 за вих. № 186, який стосувався правовідносин щодо пролонгації договору з підстав, передбачених ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" і не являвся внаслідок цього листом-запереченням в розумінні ч. 6 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі".

Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до суду з позовом про визнання укладеною між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та Приватним акціонерним товариством "Науково-виробниче об'єднання по племінній справі і прогресивних технологій в тваринництві "Прогрес" додаткову угоду про поновлення договору землі від 12.07.2011, зареєстрованого у міському управлінні Держкомзему у м. Золотоноша та Золотоніському районі від 16.01.2012 № 712158784004614.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012, який набрав чинності з 01.01.2013, внесено зміни до Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", а також землі державної та комунальної власності визнано розмежованими.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган

виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та

його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частиною 4 статті 4 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 №258, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.05.2012 за №852/21164, затверджено Положення про Головне управління Держземагенства в області, яке є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане, і яке, серед іншого, розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2015 № 5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Наказом комісії з реорганізації Державного агентства земельних ресурсів України від 29.04.2015 № 3 Головне управління Держземагентства у Черкаській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

Наказом Держгеокадастру України від 03.03.2015 № 15 затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, яке зареєстровано 25.04.2015 у встановленому порядку.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на час розгляду справи до ГУ Держгеокадастру в силу Закону перейшли повноваження орендодавця земельних ділянок, які є предметом спірного договору.

Згідно п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

За змістом статті 12 Земельного кодексу України, розпорядження землями територіальної громади міста, у тому числі надання їх у користування, належить до повноважень міської ради та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної чи комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

За частиною першою статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини, згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом частини другої статті 792 Цивільного кодексу України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору найму регулюються актами земельного законодавства - Земельним Кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Згідно із статтею 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі", укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Згідно ст. 18 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про оренду землі", укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно ст. 30 Закону України "Про оренду землі", зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

У ч. 1 статті 777 Цивільного кодексу України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, стаття 764 Цивільного кодексу України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Згідно ст. 33 Закону України "Про оренду землі", по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до ч. 1ст. 34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно ст. 35 Закону України "Про оренду землі", спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Отже, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 25.11.2015 ПрАТ "Науково-виробниче об'єднання по племінній справі і прогресивних технологій в тваринництві "Прогрес" звернулося до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із клопотанням № 186 про поновлення договору оренди земельної ділянки із урахуванням проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 12.07.2011.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідно до п. 7 договору, Договір укладено на 5 років з 01.01.2011 по 31.12.2015 з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою. Після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що останнім днем направлення до Головного управління письмовий лист-повідомлення про поновлення Договору на новий строк для позивача є 02.10.2015, після якого вже припиняється його переважне право (передбачене пунктами 7 і 29 Договору) на укладення договору оренди землі на новий строк, з чим колегія суддів апеляційної інстанції погоджується.

Однак, як вже зазначалося вище найперше клопотання про поновлення Договору, Товариство надіслало і зареєструвало лише 25.11.2015, а 29.12.2015 за № 202 вже зареєструвало доповнення до названого клопотання з проханням повідомити про необхідність замовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок загальною площею 104,1646 га та замовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Отже, з наведеного вбачається, що позивач прострочив строк подання повідомлення про поновлення договору, в той час, як у позивача було достатньо часу для належного і своєчасного звернення, з урахуванням положень пунктів 7 і 29 договору оренди землі від 12.07.2011, до розпорядника земель з приводу поновлення Договору.

Проте, позивач зазначає, що оскільки від відповідача не надходило повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі від 12.07.2011, то, на думку апелянта, вказаний договір має бути поновлений на підставі приписів ч. 6, ч. 7 ст. 33 Закону України Про оренду землі , у зв'язку з чим Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об'єднання по племінній справі і прогресивних технологій в тваринництві "Прогрес" звернулося до відповідача з відповідним листом-повідомленням № 55 від 06.05.2016 про поновлення договору оренди землі від 12.07.2011 на той самий строк і на тих самих умовах.

Відповідач листом № 4739/6-16 від 06.06.2016 у відповідь на лист позивача № 55 від 06.05.2016 повідомив останнього про те, що задоволення клопотання є неможливим, та послався на лист № 839/2-16 від 19.01.2016, яким було висловлено заперечення щодо продовження дії договору.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, листом від 19.01.2016 № 839/2-16 (тобто протягом одного місяця після закінчення строку Договору, як це передбачено частиною 6 статті 33 Закону), Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області заперечило щодо поновлення Договору, та направило своє рішення Товариству у письмовій формі, у зв'язку з чим він втратив право на поновлення Договору. Підставою відмови у поновленні Договору на новий строк є порушення Товариством вимог статей 15 і 33 Закону України "Про оренду землі" та статті 18 Закону України "Про оцінку земель".

Лист від 19.01.2016 № 839/2-16 позивач отримав 27.01.2016 та присвоїв вхідний номер № 3, що підтверджується відтиском штампу позивача на вказаному листі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що лист відповідача від 19.01.2016 про неможливість поновлення Договору оренди землі від 12.07.2011 на новий строк був виданий і вручений орендарю в установлений ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" місячний строк від дня закінчення строку дії цього Договору, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача про відсутність повідомлення з боку відповідача щодо заперечень про поновлення договору, а також про наявність підстав для поновлення договору оренди землі на підставі ч. 6, ч. 7 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" як безпідставні та необґрунтовані.

Серед іншого, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, обставини укладання договору оренди землі від 12.07.2011 та його продовження з мотивів наявності переважного права ПрАТ НВО "Прогрес" на пролонгацію наведеного договору, вже досліджувалися судом при розгляді господарської справи № 925/140/16.

Так, як вбачається з мотивувальної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2016 у справі № 925/140/16, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що договір оренди землі від 12.07.2011 не був продовжений на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , право користування земельною ділянкою за вказаним договором є припиненим, а нормами діючого законодавства не передбачено внесення змін до договорів, правовідносини за якими припинені і не є чинними.

Докази оскарження вказаного судового рішення в матеріалах справи № 925/140/16 - відстуні.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають обов'язковість виконання судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Серед іншого, дослідивши додаткову угоду про поновлення договору, яка була надіслана ПрАТ "Науково-виробниче об'єднання по племінній справі і прогресивних технологій в тваринництві "Прогрес" клопотанням № 186 від 25.11.2015, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно п. 1 додаткової угоди викладений в наступній редакції Сторони домовились поновити термін дії договору оренди землі від 12.07.2011, державна реєстрація від 16.01.2012 № 712158784004614, на 7 років на тих самих умовах , в той час, як основний договір укладався між сторонами терміном на 5 років, однак в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що сторони дійшли до згоди змінити умови договору оренди на бажаних позивачу умовах.

З наведеного вбачається, що скаржник звернувся до відповідача не з пропозицією поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах , а навпаки просив змінити істотні умови договору.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач також не дотримався положень ст. 33 ЗУ "Про оренду землі" в частині можливості поновлення договору оренди виключно на тих же умовах і на той же строк, з чим колегія суддів апеляційної інстанції погоджується.

Враховуючи вищенаведене, зокрема те, що скаржником не надано суду доказів своєчасного звернення, у строк, що встановлений договором, до відповідача із проханням продовжити договір оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, в той час, як відповідач листом від 19.01.2016 № 839/2-16 повідомив позивача про відмову у поновленні договору на новий строк, з дотриманням приписів ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для визнання укладеною між Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області та Приватним акціонерним товариством "Науково-виробниче об'єднання по племінній справі і прогресивних технологій в тваринництві "Прогрес" в порядку ч. 6, ч. 7 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" додаткову угоду про поновлення договору землі від 12.07.2011, зареєстрованого у міському управлінні Держкомзему у м. Золотоноша та Золотоніському районі від 16.01.2012 № 712158784004614, у зв'язку з чим позовні вимоги скаржника як безпідставні та не обґрунтовані задоволенню не підлягають.

Доводи апелянта в обґрунтування підстав скасування судового рішення про те, що лист відповідача за № 839/2-16 від 19.01.2016 є відповіддю на клопотання позивача від 25.11.2015 за вих № 186, який стосувався правовідносин щодо пролонгації Договору з підстав, передбачених ч.1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" і не являвся внаслідок цього листом-запереченням в розумінні ч. 6 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі", суд апеляційної інстнції відхиляє як безпідставні та необґрунтовані, з огляду на те, що зі змісту вказаного листа відповідача вбачається, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області заперечило проти поновлення договору оренди землі від 12.07.2011, який зареєстровано 16.01.2012 № 712158784004614, а також повідомив ПрАТ НВО "Прогрес" про необхідність повернення земельної ділянки після припинення дії Договору, адже згідно пунктів 20 і 33 Договору, у разі закінчення строку, на який його було укладено, дія Договору припиняється і орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Наведене ще раз підтверджує, що позивач помиляється, вважаючи, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором оренди землі від 12.07.2011 на підставі ч. 6, ч. 7 ст. 33 ЗУ "Про оренду землі", не зважаючи на те, що, як зазначає позивач, він майже півроку користується земельною ділянкою та справно сплачує орендну плату, яка приймається та не повертається позивачеві, як безпідставно перераховані кошти.

Підсумовуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що за приписами ст. ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись чинним законодавством України, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання по племінній справі і прогресивних технологій в тваринництві "Прогрес".

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, а тому рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання по племінній справі і прогресивних технологій в тваринництві "Прогрес"- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 28.02.2017р. у справі №925/1044/16- залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/1044/16 повернути Господарському суду Черкаської області.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко