КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" травня 2017 р. Справа№ 910/24200/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Алданової С.О.
при секретарі Романовій Ю.М.
за участю представників
від позивача: Клименко Н.С., за довіреністю
Долич О.В., за довіреністю
від відповідача: Степанченко О.В., за довіреністю
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
скаргу Державного підприємства "Національна атомна
енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі
відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП "НАЕК
"Енергоатом"
на рішення Господарського суду м. Києва від 16.03.2017 року
у справі № 910/24200/16 (суддя: Маринченко Я.В.)
за позовом Державного підприємства "Національна атомна
енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі
відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП "НАЕК
"Енергоатом"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-
фінансова компанія "Технополюс"
про стягнення 5274360 грн.
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП "НАЕК "Енергоатом" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова компанія "Технополюс" про стягнення неустойки за Договором поставки №53-129-01-15-00475 від 10.04.2015.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору, поставив обумовлену договором продукцію із порушенням встановленого строку, в наслідок чого у позивача виникло право вимагати від відповідача сплати неустойки, передбаченої п.7.2 Договору в розмірі 5274360 грн.
Рішенням Господарського суду від 16.03.2017р. у справі № 910/24200/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова компанія "Технополюс" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП "НАЕК "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 108-А; ідентифікаційний код 26251923) неустойку в розмірі 1000000 (один мільйон) грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП "НАЕК "Енергоатом" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 16.03.2017р. у справі № 910/24200/16 в частині відмови в стягненні з відповідача штрафних санкцій у розмірі 4 274 360,00 грн. та в частині відмови в стягненні з відповідача витрат по сплаті судового збору у розмірі 64 115,40 грн., прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП "НАЕК "Енергоатом" від 20.04.2017р. передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя Мартюк А.І., судді Зубець Л.П., Алданова С.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 р. колегією суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Алданова С.О. прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 18.04.2017 року.
Представник апелянта в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
10.04.2015 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова компанія "Технополюс" (далі - відповідач, постачальник) укладено Договір поставки №53-129-01-15-00475, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі поставити обладнання радіаційного контролю потужності дози гамма-випромінення в гермооб'ємі виробництва: консорціуму "Техноатом": ЗАТ "КПП "Атомприбор", Росія та ТОВ "ПФК "Технополюс", Україна, для ВП "Южно-Українська АЕС" ДП НАЕК "Енергоатом" (продукція), а покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію (п.1.2 Договору).
Відповідно до п.1.2 Договору, найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціни і строки поставки зазначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору (Додаток №1 до Договору).
Згідно з п.3.1 Договору, сума договору становить 32760000 грн. у тому числі ПДВ 20% - 5460000 грн.
Пунктами 5.1, 5.2 Договору визначено, що строк поставки продукції зазначений в специфікації.
Поставка продукції згідно специфікації здійснюється автотранспортом постачальника на умовах DDP - склад Южно-Українського відділення ВП "Складське господарство" ДП НАЕК "Енергоатом", 55000, м. Южноукраїнськ, Миколаївська обл., згідно Інкотермс 2000. Постачальник не пізніше, ніж за три дні до відвантаження продукції, письмово повідомляє покупця про заплановану дату поставки продукції із зазначенням номенклатури, вартості та кількості одиниць партії продукції, що поставляється.
Ввідповідно до п.5.1 Договору, датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує надходження продукції на склад вантажоодержувача.
Згідно з п.6.3.1 Договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені договором, а також супровід постачання продукції в обсязі ТВ.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та договором (п.7.1 Договору).
Відповідно до п.7.2 Договору, за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення (включно з днем фактичної поставки, відповідно до видаткової накладної) але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язання. За прострочення поставки продукції понад 30 календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.
Пунктом 10.1 Договору визначено. що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015, а в частині оплати за поставлену продукцію, до повного розрахунку. Стосовно виконання гарантійних зобов'язань постачальника, передбачених договором - до закінчення терміну дії гарантії.
Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії терміну цього договору, та виконання діючих зобов'язань (п.10.3 Договору).
Специфікацією №1 до Договору поставки №53-129-01-15-00475 від 10.04.2015 сторони погодили строки поставки продукції та визначили строк - червень 2015 року для поставки позиції 1.1 - Блоку детектування БДРГ-47Р та строк - серпень 2015 року для поставки позиції 1.2 - Блоку детектування БДРГ-47Р.
30.06.2015 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору поставки №53-129-01-15-00475 від 10.04.2015 відповідно до умов якої сторони погодили збільшити строк поставки продукції та визначили строк до серпня 2015 року для поставки позиції 1.1 - Блоку детектування БДРГ-47Р та строк до вересня 2015 року для поставки позиції 1.2 - Блоку детектування БДРГ-47Р.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони погодили викласти п.10.1 Договору у наступній редакції: "договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.05.2016, а в частині оплати за поставлену продукцію, до повного розрахунку. Стосовно виконання гарантійних зобов'язань постачальника, передбачених договором - до закінчення терміну дії гарантії".
Судом встановлено, що відповідач мав поставити обумовлену договором продукцію у строк до серпня 2015 року (включно) для позиції 1.1 визначеної у специфікації та до вересня 2015 року (включно) для позиції 1.2 визначеної у специфікації.
Відповідно до Акту приймання-передачі ТМЦ №04-072 від 08.08.2016 відповідач передав позивачеві продукцію обумовленого Договором поставки №53-129-01-15-00475 від 10.04.2015 на загальну суму 32760000 грн. 08 липня 2016 року, тобто з порушенням визначених договором строку на поставку продукції.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 712 ЦК України договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом встановлено, що відповідач передав позивачеві обумовлену договором продукцію з порушенням строків поставки, визначених договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Пунктом 5.4 Договору визначено, що за порушення строку поставки продукції за договором постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості не поставленої в строк продукції за кожний день прострочення (включно з днем фактичної поставки, відповідно до видаткової накладної) але не більше 30% вартості несвоєчасно поставленої продукції. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язання. За прострочення поставки продукції понад 30 календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно поставленої продукції.
Відповідно до ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
На підставі викладеного позивачем заявлено до стягнення з відповідача для позиції 1.1 визначеної у специфікації (строк поставки серпень 2015 року) пеню в розмірі 1736280 грн. та штраф в сумі 1146600 грн. за період з 01.09.2015 по 15.12.2015 та для позиції 1.2 визначеної у специфікації (строк поставки вересень 2015 року) пеню в розмірі 1244880 грн. та штраф в сумі 1146600 грн. за період з 01.10.2015 по 15.12.2015, на загальну суму 5274360 грн.
Разом з тим, відповідач подав до суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За приписами ч.4 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Положеннями п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафні санкції за несвоєчасне постачання продукції в розмірі 1000000 грн., з яких - 500000 грн. пені та 500000 грн. штрафу, оскільки затримка поставки обумовленої договором продукції відбулася не тільки з вини відповідача, а і в наслідок того, що відповідними контролюючими органами своєчасно не було надано дозволу на експорт виготовленої продукції, крім того, зважаючи на те, що стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 5274360 грн. може призвести до фактичного зупинення діяльності підприємства, що призведе до його банкрутства та звільнення працівників останнього.
Щодо стягнення з відповідача витрат по сплаті судового збору у розмірі 15 000,00 грн. колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону України Про судовий збір розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюється відповідно до процесуального законодавства.
Відповідно до п. 4, 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 N 484-VIII) Законом передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина.
Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з наведеного, колегія Київського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП "НАЕК "Енергоатом" частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2016р. у справі № 910/24200/16 підлягає зміні в частині стягнення витрат по сплаті судового збору у розмірі 64 115,40 грн., в іншій частині рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 101 - 105 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП "НАЕК "Енергоатом" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2016р. у справі № 910/24200/16 змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини в такій редакції:
Викласти абз. 2 резолютивної частини в такій редакції:
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова компанія "Технополюс" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 5-А; ідентифікаційний код 31305025) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" ДП "НАЕК "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 108-А; ідентифікаційний код 26251923) неустойку в розмірі 1000000 (один мільйон) грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 79 115,40 грн.
3. В іншій частині рішення залишити без змін.
4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.
5. Матеріали справи № 910/24200/16 повернути до Господарського суду м. Києва.
6. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом одного місяця у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді Л.П. Зубець
С.О. Алданова
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 30.05.2017 |
Оприлюднено | 19.06.2017 |
Номер документу | 67157167 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Мартюк А.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні