Ухвала

від 07.06.2017 по справі 616/694/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

УХВАЛА

іменем україни

7 червня 2017 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,

ХоптиС.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до товариства з обмеженою відповідальністю Зоря про визнання договорів оренди землі недійсними за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, поданою представником - ОСОБА_9, на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 28 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 8 червня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У вересня 2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулись до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ними в 2012 році були укладені договори оренди землі з товариством з обмеженою відповідальністю Агропромислова компанія Росія (далі - ТОВ АФ Росія ), які були зареєстровані у відділі Держкомзему у Великобурлуцькому районі Харківської області.

У 2014 році з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців їм стало відомо, що діяльність ТОВ АФ Росія 27 серпня 2014 року припинено, а належні їм земельні ділянки використовуються іншою юридичною особою, а саме: товариством з обмеженою відповідальністю Зоря (далі - ТОВ Зоря ), яке є правонаступником ТОВ АФ Росія .

У зв'язку з тим, що ТОВ Зоря , у порушення п. 11 договорів оренди землі не виплачує позивачам як орендодавцям ТОВ АФ Росія орендну плату у строки, які передбачені договорами оренди землі, а також у зв'язку з відсутністю в договорах порядку (способу) внесення грошової форми орендної плати, що є істотною умовою, позивачі звернулися до суду з вимогою про визнання вищевказаних договорів оренди землі недійсними, а також просили визнання недійсним правочин про перехід права оренди земельної ділянки.

З урахуванням зазначеного позивачі просили визнати недійсними договори оренди землі, а саме: договір оренди землі від 1 жовтня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ АФ Росія , на земельну ділянку площею 6,8219 га; договір оренди землі від 9 листопада 2012 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ АФ Росія , на земельну ділянку площею 6,8875 га; договір оренди землі від 29 вересня 2012 року, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ АФ Росія на земельну ділянку площею 6,8219 га; договір оренди землі від 01 жовтня 2012 року, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ АФ Росія на земельну ділянку площею 6,9180 га; договір оренди землі від 1 жовтня 2012 року, укладений між ОСОБА_7 та ТОВ АФ Росія , на земельну ділянку площею 6,8219 га; - договір оренди землі від 28 вересня 2012 року, укладений між ОСОБА_8 та ТОВ АФ Росія на земельну ділянку площею 6,8219 га, а також просили визнати недійсним правочин про перехід права оренди земельної ділянки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ТОВ Зоря у зв'язку з невідповідністю змісту правочину (переходу права оренди землі) вимогам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства та з відсутністю державної реєстрації переходу права оренди земельної ділянки.

Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 28 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 8 червня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в особі представника - ОСОБА_9, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відмовляючи у задоволенні позову , суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що сторони під час укладання договору погодили всі передбачені законом істотні умови договору оренди землі і шляхом вільного волевиявлення посвідчили договір особистими підписами. Також суд дійшов висновку, що договори оренди земельних ділянок відповідають вимогам чинного законодавства, відповідачем виконуються всі обов'язки закріплені у ст. 25 Закону України Про оренду землі , виконані усі вимоги законодавства та договору оренди землі щодо нарахування та своєчасної сплати орендної плати, яку позивачі отримали і не оспорювали. В договорах оренди землі дотримані істотні умови щодо порядку внесення грошової форми орендної плати, позивачі добровільно уклали договори оренди землі, які зареєстровані у відділі Держкомзему у Великобурлуцькому Харківської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено відповідні записи, та які є дійсними на теперішній час.

Такі висновки є правильними, ґрунтуються на фактичних обставинах, установлених судом, на доказах, поданих сторонами, які судом належним чином оцінені і відповідають вимогам закону, який правильно застосовано.

Судом установлено, що позивачі є власниками земельних ділянок, розташованих на території Черненської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, що підтверджується державними актами на право власності на земельні ділянки.

Так, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 6,8219 га; ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 6,8875 га; ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 6,8219 га; ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 6,9180 га; ОСОБА_7 є власником земельної ділянки площею 6,8219 га; ОСОБА_8 є власником земельної ділянки площею 6,8219 га. Призначення вказаних земельних ділянок - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Між позивачами та ТОВ АФ Росія були укладені договори оренди землі строком на 15 років, а саме: 1 жовтня 2012 року між ОСОБА_3 та ТОВ АФ Росія ; 9 листопада 2012 року між ОСОБА_4 та ТОВ АФ Росія ; 29 вересня 2012 року між ОСОБА_5 та ТОВ АФ Росія ; 1 жовтня 2012 року між ОСОБА_6 та ТОВ АФ Росія , ОСОБА_7 та ТОВ АФ Росія ; 28 вересня 2012 року між ОСОБА_8 та ТОВ АФ Росія .

Вказані договори були 14, 21 грудня 2012 року зареєстровані у відділі Держкомзему у Великобурлуцькому районі Харківської області.

Також установлено, що рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 18 червня 2015 року, що набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ТОВ Зоря про розірвання договорів оренди земельних ділянок.

Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 26 травня 2015 року, що набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ТОВ Зоря про розірвання договорів оренди земельних ділянок.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що ТОВ Зоря є правонаступником ТОВ АФ Росія , що відбулося внаслідок її реорганізації шляхом приєднання. Відповідно до протоколу від 12 серпня 2014 року № 8 загальних зборів учасників (засновників) ТОВ АФ Росія було затверджено акт, згідно з яким право оренди землі за вказаними договорами було передано до ТОВ Зоря .

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право.

Згідно зі ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендодавцем.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Частиною 1 ст. 14 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

У ч. 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Отже, вирішуючи питання про визнання договору оренди землі недійсним на підставі його невідповідності вимогам ст. 15 закону України Про оренду землі , суд має врахувати вимоги ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, тому суд повинен встановити, чи дійсно порушує право орендодавця відсутність у договорі оренди землі передбаченої ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі такої істотної умови, як встановлення порядку внесення орендної плати, визначити істотність цієї умови, а також з'ясувати, у чому саме полягає порушення законних прав орендодавця.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі 3 6-114цс14, від 21 січня 2015 року у справі № 6-215цс14, яка відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.

Пунктом 11 договорів оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки: з 1 по 31 серпня, остаточний розрахунок здійснюється до 15 грудня поточного року.

Установлено, що позивачі протягом 2012 - 2015 років отримували орендну плату, у тому числі за 2015 рік у розмірі по 8 500 грн кожний, що на 4 400 грн більше ніж передбачено договорами. Позивач ОСОБА_7 21 листопада 2015 року на ім'я керівника ТОВ Зоря власноручно написав розписку, в якій зазначив, що ніяких претензій за договором оренди землі він не має.

Отже, відповідачем виконуються обов'язки закріплені у ст. 25 Закону України Про оренду землі , виконані усі вимоги законодавства та договору оренди землі щодо нарахування та своєчасної сплати орендної плати, яку позивачі отримали і не оспорювали.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України Про оренду землі реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Пунктом 38 договорів оренди землі, укладених позивачами з ТОВ АФ Росія передбачено, що реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

При цьому, неповідомлення ТОВ Зоря протягом 2014-2015 років власників землі щодо зміни орендаря за договорами оренди землі та зміну юридичної адреси орендаря, не є підставами для визнання договорів оренди недійсними.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання договорів оренди землі недійсними.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, подану представником - ОСОБА_9, відхилити.

Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 28 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 8 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: В.І. Журавель

О.В. Закропивний

С.Ф.Хопта

С.П.Штелик