Постанова

від 09.06.2017 по справі 802/836/17-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 червня 2017 р. Справа № 802/836/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни

представника позивача: ОСОБА_1

представників відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Фермерського господарства "Лан-П"

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Фермерське господарство "Лан-П" (далі - позивач, ФГ "Лан-П") до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Вінницькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

У позовній заяві позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Вінницькій області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки ФГ "Лан-П" з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи з фізичних осіб за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2016 року, були складені на підставі акту №1303-03731276 від 03.03.2017 року податкові повідомлення-рішення №0000681306 від 23.03.2017 року, яким збільшено ФГ "Лан-П" суму грошового зобов'язання з податків і зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені та штрафними санкціями на суму 238735,81 грн. та №0000671306 від 23.03.2017 року, яким нараховано штрафні санкції на суму 510 грн.

Позивач в позовній заяві зазначає, що оскаржувані рішення було прийняті в супереч вимогам чинного законодавства, а відтак вважає прийняті податкові повідомлення - рішення протиправними та просить суд їх скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити на підставі та в межах заявлених позовних вимог.

Представники відповідача щодо позову заперечували та просили відмовити в задоволенні позовних вимог, а також надали письмові заперечення, в яких вказані обставини, котрі слугували підставою винесення податкових повідомлень - рішень.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, з огляду на наступне.

Суд встановив, що ФГ "Лан-П" взято на податковий облік в органах державної податкової служби 28.07.1997 року за №59 та перебуває на обліку в Погребищенському відділенні Калинівської ОДПІ.

Судом з'ясовано, що ФГ "Лан-П" станом на день розгляду справи має заборгованість, а саме суму грошового зобов'язання з податків і зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені та штрафними санкціями на суму 238735,81 грн. та штрафних санкцій на суму 510 грн.

На підставі направлення від 13.02.2017 року №190 виданого Головним управлінням ДФС у Вінницькій області ОСОБА_3 - головним державним ревізором-інспектором відділу доходів і зборів з фізичних осіб Погребищенського відділення Калинівської ОДПІ, згідно п.п. 77.2, 77.4 ст. 77, п.82.1 ст.82 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-VI п.2.12 ст. 13 ЗУ від 08 липня 2010 року №2464 - VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та наказу ГУ ДФС у Вінницькій області №107 від 31.01.2017 року, проведена документальна планова виїзна перевірка фермерського господарства "Лан-П" з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи з фізичних осіб за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2016 року. За результатами вказаної перевірки було складено ОСОБА_1 №0000671306 від 23.03.2017 року.

Вказаною перевіркою встановлено наступні порушення відповідно до висновків:

- п.51.1 ст.51 та п.176.2 ст.176 ПКУ №2755-VI від 02 грудня 2010 року при заповненні звіту ф.1 ДФ за I - IV кв.2014 року не відображено доходи фізичних осіб нарахованих (сплачених) на користь платника податків та суми утриманого з них податку, а також невірно відображена ознака доходу;

- пп.164.2.20 п.164.2 ст.164 ПКУ №2755-VI від 02 грудня 2010 року занижено загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 105905,40 грн.

Так, на підставі акту №1303-03731276 від 03.03.2017 року складені податкові повідомлення-рішення №0000681306 від 23.03.2017 року, яким збільшено ФГ "Лан-П" суму грошового зобов'язання з податків і зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені та штрафними санкціями на суму 238735,81 грн. та №0000671306 від 23.03.2017 року, яким нараховано штрафні санкції на суму 510 грн.

Визначаючись щодо правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Положеннями ст. 21 ПК України визначені обов'язки органів фіскальної служби, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Отже, органи фіскальної служби та їх посадові особи при прийнятті рішень, у т.ч. наказів про проведення позапланової перевірки, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений ПК України.

За змістом пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок, її предметом є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться - на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Статтею 1 Закону № 973 встановлено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно зі ст. 57 Господарського кодексу статут суб'єкта господарювання крім інших відомостей повинен містити відомості про розмір та порядок утворення статутного капіталу й інших фондів, порядок розподілу прибутків.

Також частиною четвертою ст. 1 Закону № 973 встановлено необхідність зазначення у статуті фермерського господарства, зокрема, порядку формування майна (складеного капіталу).

Порядок володіння, користування і розпорядження майном фермерського господарства здійснюється відповідно до його статуту, якщо інше не передбачено угодою між членами фермерського господарства та законом (ст. 20 Закону № 973).

Згідно зі статтями 1 та 3 цього Закону фермерське господарство може бути створено одним або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону. При створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його статуту.

Суд встановив, що ФГ "Лан-П" в 2014-2015 роках нарахував та сплатив засновникам господарства ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дивіденди, оскільки засновники ФГ "Лан-П" мають корпоративні права, а відтак вони мають повне право на їх отримання.

Згідно пп. 14.1.49. п. 14.1 ст. 14 ПК України дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Суд зауважує, що згідно з п.п. 14.1.90 ПК України корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Так, однією з обов'язкових умов для придбання корпоративних прав є майновий або грошовий внесок у статутний капітал. Право на членство у фермерському господарстві не прив'язане до майнового або грошового внеску в статутний капітал. Член фермерського господарства може взагалі нічого не вносити до складеного капіталу господарства відповідно до п.4 ст.1 ЗУ "Про фермерські господарства".

Більше того, дохід, який виплачується членам фермерського господарства, згідно з Статутом можуть розподіляти не лише пропорційно їх внескам у складений капітал фермерського господарства, але й рівними частками між усіма членами, а також з урахуванням їх трудового вкладу.

Відтак, з урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що вищезазначені способи розподілу прибутку не мають нічого спільного з дивідендами, які належать власникам корпоративних прав. Крім того, власники корпоративних прав обов'язково беруть участь в управлінні підприємством. Відповідно, право на членство у фермерських господарствах є лише у родичів засновників (членів сім'ї).

Таким чином, суд, дійшов висновку, що доходи отримані засновниками фермерського господарства не є дивідендами, як вважає позивач, а відтак підстави для задоволення адміністративного позову - відсутні.

Таким чином, надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами сторін так і матеріалами справи, суд в узгодження з вимогами статті 162 КАС України, вважає, що в задоволенні заявлених позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Дослідивши оскаржуване рішення в розумінні рішення суб'єкта владних повноважень, суд приходить до висновку, що останнє відповідає вимогам визначених Кодексом адміністративного судочинства України, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути вчинено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України - за змістом цей критерій випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України. «На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України, зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. «У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Визначаючись щодо заявлених вимог, судом також враховано, що ч. 1 ст. 11 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності з ч.1 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

З аналізу даних норм слідує, що під час розгляду справи суд бере до уваги лише належні докази, тобто ті, що стосуються конкретної справи та містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, на виконання свого обов'язку відповідачем доведено правомірність прийняття свого рішення, відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Таким чином, судові витрати відшкодуванню з Державного бюджету України стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст.70,71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя /підпис/ ОСОБА_6

Згідно з оригіналом

Суддя

Секретар