Постанова

від 24.04.2017 по справі 804/1702/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2017 р. Справа № 804/1702/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІАС-КОМПАНІ" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю АЛІАС-КОМПАНІ до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2016 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств на суму 119816,00 грн.;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2016 року № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 2689933,75 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 2151947,00 грн. та за штрафними санкціями - 537986,75 грн.;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2016 року №0000231401 про збільшення суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 1349,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки податкового органу про заниження ТОВ АЛІАС КОМПАНІ податку на додану вартість, податку на прибуток, оскільки нібито господарські операції з контрагентами були нереальними, є безпідставними та необґрунтованими. Під час проведення перевірки посадовим особам контролюючого органу надавалися первинні бухгалтерські документи (договори, видаткові накладні, акти наданих послуг і податкові накладні, рахунки фактури, виписки з банківського рахунку про оплату вартості товару, документи подальшого використання послуг), які в повному обсязі дослідженні державними ревізорами не були та з яких вбачається, що господарські операції між вищевказаними юридичними особами та ТОВ АЛІАС КОМПАНІ були реальними.

Представник позивача подав заяву про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти позову заперечував, подав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких повністю продублював зміст акту перевірки.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що позивач просив про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю АЛІАС-КОМПАНІ зареєстровано 29.07.2014 р., станом на час проведення перевірки перебувало на податковому обліку в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

В період з 10.10.2016 року по 19.10.2016 року ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ АЛІАС-КОМПАНІ (код ЄДРПОУ 39323999) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.07.2014 по 31.08.2016.

За результатами перевірки 26.10.2016 року складено акт №3816/04-62-14-01/39323999, у висновку якого зазначено про встановлення порушень п. 44.1, п. 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 та п. 135.1 ст. 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 119816 грн., в т. ч. за 2015 рік у сумі 119816 грн.; пп. 14.1.36, пп. 14.1.202, пп. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п. 22.1 ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 2151947 грн., в т. ч. за червень 2015 року в сумі 60513 грн., червень 2016 року в сумі 1582606 грн., липень 2016 року в сумі 145212 грн., серпень 2016 року в сумі 363616 грн.; п. 201.1 ст. 201 ПКУ, в результаті чого підприємством за період з 01.07.2016 по 31.07.2016 р. несвоєчасно зареєстровані податкові накладні, що тягне за собою накладення штрафу у розрахунковому розмірі в залежності від термінів порушення реєстрації накладних та незареєстрованої суми ПДВ.

На підставі вказаного акту 21.11.2016 року контролюючим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств на суму 119816,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 2689933,75 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 2151947,00 грн. та за штрафними санкціями - 537986,75 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0000231401 про збільшення суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 1349,24 грн.

Правомірність винесених Відповідачем податкових повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу(в редакції станом на 2016 рік).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті (в редакції станом на 2014 рік).

Згідно абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (в редакції станом на 2014 рік).

Відповідно до п.134.1 ст.134 ПК України (в редакції станом на 2014 рік) об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу (п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України).

Статтею 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (в редакції станом на 2016 рік).

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Статтею 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) слідує, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що зазначено в іншому листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Із змісту статті 9 цього Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірені обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, зокрема шляхом установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Аліас-Компані в бухгалтерському та податковому обліку відображено взаємовідносини з ТОВ БУД СТРОЙ ЛТД (код 40029512) на підставі договору підряду від 01.06.2016 № Б-А/1 на виконання робіт з ремонту електродвигуна, вентилятора, котла зі встановленням частотного перетворювача в котельні, виконання монтажу частотних перетворювачів на електродвигунах вентилятора та димососа котла, технічне обслуговування внутрішньо будинкових електричних мереж та електрообладнання на загальну суму 8495635,25 грн. (ПДВ - 1415939,12 грн.). До складу податкового кредиту віднесено суму у розмірі 1415939,00 грн. за червень 2016 року. В бухгалтерському обліку відображено наступним чином: Дт91 Загальновиробничі витрати КтбЗ Розрахунки з вітчизняними постачальниками на суму 7079696,04 грн.; Дт90 Собівартість реалізації Кт91 Загальновиробничі витрати на суму 7079696,04 грн.; Дт79 Фінансовий результат Кт90 Собівартість реалізації на суму 7079696,04 грн. Розрахунки було проведено грошовими коштами у загальній сумі 8495635,25 грн. (ПДВ - 1415939,21 грн.).

Також, ТОВ Аліас-Компані в бухгалтерському та податковому обліку відображено взаємовідносини з ТОВ ЛЮКС ІНДАСТРІ (код 39627345) на підставі договору від 01.08.2016 року №800 на виконання робіт з ремонту електромереж зовнішнього освітлення за адресою: м. Дніпродзержииськ на загальну суму 1151351,75 грн. (ПДВ 191891,96 гри.). До складу податкового кредиту віднесено суму у розмірі 191892 грн. за серпень 2016 року. В бухгалтерському обліку відображено наступним чином: Дт91 Загальновиробиичі витрати КтбЗ Розрахунки з вітчизняними постачальниками на суму 959459,79 грн.; Дт90 Собівартість реалізації Кт91 Загальновиробничі витрати на суму 959459,79 грн., Дт79 Фінансовий результат Кт90 Собівартість реалізації на суму 959459,79 гри. Розрахунки проведено грошовими коштами у загальній сумі 1151351,75 грн. в т.ч. ПДВ - 191891,96 грн.

Крім того, ТОВ Аліас-Компані в бухгалтерському та податковому обліку відображено взаємовідносини з ТОВ ДОЛМАТ КОМПАНЇ (код 40045728) на підставі договорів від 01.06.2016р. №160315 та від 01.07.2016р. №б/н на виконання робіт з ремонту електромереж зовнішнього освітлення за адресою: м. Дніпродзержинськ на загальну суму 1871274,00 грн. (ПДВ - 311879,00 гри.). До складу податкового кредиту віднесено суму у розмірі 311879,00 грн., а саме: за червень 2016 року - в сумі 166667,00 грн. та липень 2016 року - в сумі 145212,00 грн. В бухгалтерському обліку відображено наступним чином: Дт91 Загальновиробничі витрати Кт6З Розрахунки з вітчизняними постачальниками на суму 1559393,33 грн., Дт90 Собівартість реалізації Кт91 Загальновиробничі витрати на суму 1559393,33 грн.; Дт79 Фінансовий результат Кт90 Собівартість реалізації на суму 1559393,33 грн. Розрахунки проведено грошовими коштами у загальній сумі 1871272,00 гри. в т.ч. ПДВ - 311878,67 грн.

ТОВ Аліас-Компані в бухгалтерському та податковому обліку також відображено взаємовідносини з ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ БЕНЕРА (код 40060458) на підставі договору від 01.08.2016 року №250825 про надання послуг з ремонту електромереж зовнішнього освітлення на загальну суму 1838673,77 грн. (ПДВ - 306445,63 грн.). До складу податкового кредиту віднесено суму у розмірі 171724,00 грн. за серпень 2016 року. В бухгалтерському обліку відображено наступним чином: Дт91 Загальновиробничі витрати Кт6З Розрахунки з вітчизняними постачальниками на суму 1532228,14 грн., Дт90 Собівартість реалізації Кт91 Загальновиробничі витрати на суму 1532228,14 грн.; Дт79 Фінансовий результат Кт90 Собівартість реалізації на суму 1532228,14 грн. Розрахунки було проведено грошовими коштами у загальній сумі 1838673,77 грн. в т.ч. ПДВ - 306445,63 грн.

Крім того, ТОВ Аліас-Компані в бухгалтерському та податковому обліку відображено взаємовідносини з ТОВ НИТАС ГРУП (код 39413318) на підставі договору від 01.04.2015р. №2015/4/1 на постачання матеріалів, інструментів та обладнання на загальну суму 363079,14 грн. (ПДВ - 60513,19 грн.). До складу податкового кредиту віднесено суму у розмірі 60513,00 грн. за червень 2015 року. В бухгалтерському обліку відображено методом подвійного запису на кореспондуючих рахунках 201 Сировина та матеріали та 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за дебетом та кредитом відповідно. На виконання договору від 01.04.2015 р. № 2015/4/1 було фактично поставлено товари, що підтверджується видатковими накладними від 25.06.2015 р. № 183, від 08.06.2015 р. № 122, від 12.06.2015 р. № 130, від 30.06.2015 р. № 198, від 25.06.2015 р. № 184, від 29.04.2015 р. № 19, від 24.04.2015 р. № 11, від 19.06.2015 р. № 129, від 20.06.2015 р. № 149.

З акту перевірки №3816/04-62-14-01/393239 від 26.10.2016 року вбачається, що вищенаведені висновки перевірки обґрунтовані:

1. аналізом ланцюга постачання не встановлено фактичного придбання товарів у контрагентів-постачальників, що свідчить про нереальність здійснення господарських операцій;

2. встановлено відсутність у контрагентів трудових ресурсів, власних основних засобів, складських приміщень, транспортного та торгівельного обладнання для здійснення фінансово-господарської діяльності, що ставить під сумнів факт отримання ТМЦ;

3. до перевірки не було надано ТТН, сертифікати якості та інші документи, які б підтверджували якість придбаних ТМЦ (ТОВ НИТАС ГРУП );

4. стан контрагентів-постачальників на час перевірки 0(платник податків за основним місцем обліку); інформація про чисельність працівників та основні засоби відсутня;

5. встановлено дефектність первинних документів, в актах виконання послуг не зазначено місце складення акту та не зазначено на яких об'єктах надавались послуги; період виконання робіт.

На підтвердження правомірності формування сум податкового кредиту, а також реальності господарських операцій з контрагентами, за взаємовідносинами з якими сформовані суми податкового кредиту - ТОВ НИТАС ГРУП , ТОВ БУД СТРОЙ ЛТД , ТОВ ЛЮКС ІНДАСТРІ , ТОВ ДОЛМАТ КОМПАНІ , ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ БЕНЕРА позивачем надані наступні документи первинного обліку, копії яких залучені до матеріалів справи: договори, додаткові угоди до договорів, специфікації до договорів, рахунки-фактури, акти надання послуг, податкові накладні.

Судовим оглядом наданих перелічених первинних документів, що виступили підставою внесення відповідних записів до документів бухгалтерського та податкового обліку, встановлено, що вони в повній мірі відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , тобто містять: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи судом встановлено, що надані ТОВ БУД СТРОЙ ЛТД , ТОВ ЛЮКС ІНДАСТРІ , ТОВ ДОЛМАТ КОМПАНІ , ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ БЕНЕРА послуги були надані на виконання договірних зобов'язань за договорами, укладеними з ТОВ Аліас-Компані .

Суд зазначає, що окремі недоліки первинних документів, про які йдеться в акті перевірки, не є достатньою підставою для визнання господарських операцій такими, що реально не відбулися.

Також, посилання відповідача в акті перевірки на ту обставину, що в актах наданих послуг позивача з контрагентами ТОВ БУД СТРОЙ ЛТД , ТОВ ЛЮКС ІНДАСТРІ , ТОВ ДОЛМАТ КОМПАНІ , ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ БЕНЕРА відсутні місце складання акту надання послуг, період виконання даних послуг, об'єкти, на яких надавались послуги, не приймається до уваги судом, оскільки це не може свідчити про нереальність господарських операцій. Крім того, до кожного акту надання послуг наявні звіти, в яких зазначена адреса надання послуг.

При цьому, предметами договорів позивача з вищезазначеними контрагентами є надання відповідних послуг, тому неможливо встановити ланцюг надання послуг, оскільки послуга споживається в момент її надання і не являється товаром, який можливо прослідкувати по ланцюгу постачання на базі ЄАІС.

Зазначаючи про відсутність реального факту придбання послуг у вище наведених контрагентів ТОВ АЛІАС-КОМПАНІ відповідачем не враховано наступне. По-перше, згідно з ч.1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, По-друге, правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Недійсність фіктивних правочинів, тобто встановлення факту відсутності наміру створити правові насідки, а отже реально здійснити господарську діяльність, визначається тільки судом. Рішення суду про визнання правочинів між позивачем та його контрагентами недійсними контролюючим органом до суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в обґрунтування правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення посилається на податкову інформацію відносно контрагентів позивача.

Однак, суд вважає безпідставними посилання відповідача на такі дані, оскільки вказана обставина не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від знаходження його за юридичною адресою, фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Щодо посилання відповідача на відсутність у контрагентів трудових ресурсів, суд зазначає, що чинними законодавством чітко не регламентовано обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тієї чи іншої діяльності. Відповідачем не зазначено стосовно того, яка кількість працюючих осіб достатня для такого виду діяльності, за яким було надано послуги контрагентом позивача. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних слід зазначити наступне.

Відповідно до листа Міністерства доходів та зборів від 19.09.2013 року №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128: оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання ТТН не може бути єдиною підставою для невизнання витрат з придбання ТМЦ .

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.07.2016 р. у справі № 815/4714/15 (рішення № К/800/8404/16): відсутність товарно-транспортної накладної, не може слугувати безумовною підставою для висновку щодо відсутності підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей позивачем, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено факт надання послуг з перевезення вантажів, та жодним чином не факт придбання товару.

Таким чином, посилання в акті перевірки на відсутність транспортної документації як на ознаку безтоварності поставки товару, є безпідставними.

На виконання Закону України Про автомобільний транспорт i Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 25.02.2009 р. № 207 затверджено Перелiк документiв, необхідних для здiйснення перевезення вантажу автомобiльним транспортом у внутрішньому сполученi. Згiдно з п. 2 вищезазначеного Перелiку встановлено, що для водiя юридичної особи або фiзичної особи - пiдприємця, що здiйснює вантажнi перевезення для власних потреб необхiдно мати: накладна або iнший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвiдчення на право керування транспортним засобом вiдповiдної категорії; реєстрацiйний документ на транспортний засiб або iнший засвiдчений в установленому порядку документ, що пiдтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технiчного огляду; полiс (сертифiкат) обов'язкового страхування цивiльно-правової вiдповiдальностi власникiв наземних транспортних засобiв. Для водiя юридичної особи необхiдним є також дорожнiй лист з вiдмiтками про проведення передрейсових медичного огляду водiя та огляду технiчного стану транспортного засобу.

Отже, наявнiсть товарно-транспортної накладної не є обов'язковою умовою для водiїв юридичних осiб, що здiйснюють перевезення для власних потреб. Вказана правова позиція, зокрема викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.01.2014 р. № К/800/31054/13.

Щодо відсутності сертифікатів якості на товари слід зазначити наступне. До Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики віл 01.02.2005 року № 28 (у редакції наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06.11.2013 року № 1308), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 р. за № 466/10746: труби сталеві, інші товари, які закупались ТОВ АЛІАС-КОМПАНІ не включені. Розділ 15 Труби та балони виключено на підставі Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 06.05.2015 року № 451. Таким чином, жодних сертифікатів якості на товари, які були поставлені ТОВ НИТАС ГРУП чинним законодавством не вимагається. В акті перевірки не зазначено, яким нормативно-правовим документом передбачена обов'язковість наявності паспорту якості саме на товари, які були придбані ТОВ АЛІАС-КОМПАНІ . Так, відповідно до Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Держспоживстандарту України від 04.06.2007 року № 271/121: Паспорт якості - документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості нафти та/або нафтопродуктів, отримані в результаті лабораторних випробувань, і їх відповідність вимогам нормативних документів .

Статтею 4 Податкового кодексу України серед основних засад податкового законодавства України визначено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У зв'язку із цим презюмується, що дії та рішення платника податків вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника - достовірними.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог до оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність платника податків про зазначення його контрагентами недостовірних відомостей.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватися на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування таких обставин.

Проте, під час розгляду справи відповідачем таких доказів суду надано не було.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 року у справі № К-12509/08.

Цей висновок також підтверджується рішенням Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, судом не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог вищенаведених норм податкового законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит та формування валових витрат за спірними операціями з ТОВ НИТАС ГРУП , ТОВ БУД СТРОЙ ЛТД , ТОВ ЛЮКС ІНДАСТРІ , ТОВ ДОЛМАТ КОМПАНІ , ТОВ БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ БЕНЕРА . Натомість встановлено, що податкові накладні видані особами, які на час їх видачі були зареєстровані платниками податку на додану вартість та дієздатними юридичними особами. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Отже, відповідачем не наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентами певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності, як не доведено і факту наявності порушення позивачем положень п. 44.1, п. 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 та п. 135.1 ст. 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 119816 грн., в т. ч. за 2015 рік у сумі 119816 грн.; пп. 14.1.36, пп. 14.1.202, пп. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п. 22.1 ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 2151947 грн., в т. ч. за червень 2015 року в сумі 60513 грн., червень 2016 року в сумі 1582606 грн., липень 2016 року в сумі 145212 грн., серпень 2016 року в сумі 363616 грн., про що зазначено у висновках акту перевірки.

Оскільки судом досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій з вказаними контрагентами та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту, реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку про те, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують як здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами так і правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких умов, податкові повідомлення-рішення від 21.11.2016 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств на суму 119816,00 грн. та від 21.11.2016 року № НОМЕР_2 є такими, що прийняті податковим органом протиправно, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Стосовно позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2016 року №0000231401 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 1349,24 грн., суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ТОВ Аліас-Компані у липні 2016 року виписано податкову накладну від від 31.07.2016 року № 226 на суму податку на додану вартість у розмірі 13492,41 грн., яка згідно з даними ЄРПН, зареєстрована 17.08.2016 року.

Згідно з п.п. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Згідно з п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів.

Позивач у позовній заяві не навів доводів та не надав доказів, які спростовують факт встановлення податковим органом порушення термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2016 року №0000231401 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 1349,24 грн. не підлягають задоволенню

Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю АЛІАС-КОМПАНІ до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000461401 про збільшення ТОВ АЛІАС-КОМПАНІ суми грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств на суму 119816,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000471401 про збільшення ТОВ АЛІАС-КОМПАНІ суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 2689933,75 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 2151947,00 грн. та за штрафними санкціями - 537986,75 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЛІАС-КОМПАНІ (код ЄДРПОУ 39323999) сплачений судовий збір у розмірі 42146,25 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) ОСОБА_1