Ухвала

від 26.10.2017 по справі 804/1702/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 жовтня 2017 рокусправа № 804/1702/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІАС-КОМПАНІ" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛІАС-КОМПАНІ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2016 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств на суму 119816,00 грн.;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2016 року № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 2689933,75 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 2151947,00 грн. та за штрафними санкціями - 537986,75 грн.;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2016 року №0000231401 про збільшення суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 1349,24 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000461401 про збільшення ТОВ «АЛІАС-КОМПАНІ» суми грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств на суму 119816,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000471401 про збільшення ТОВ «АЛІАС-КОМПАНІ» суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 2689933,75 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 2151947,00 грн. та за штрафними санкціями - 537986,75 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, скаржник просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняте нове рішення про відмову в задоволені позову.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи апеляційної скарги та заперечення відповідно.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено письмовими доказами наявними в матеріалах справи, в період з 10.10.2016 року по 19.10.2016 року ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АЛІАС-КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 39323999) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.07.2014 року по 31.08.2016 року.

За результатами перевірки складено акт № 3816/04-62-14-01/39323999 від 26.10.2016 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення:

- п. 44.1, п. 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 та п. 135.1 ст. 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 119816 грн., в т. ч. за 2015 рік у сумі 119816 грн.;

- пп. 14.1.36, пп. 14.1.202, пп. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п. 22.1 ст. 22, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 2151947 грн., в т. ч. за червень 2015 року в сумі 60513 грн., червень 2016 року в сумі 1582606 грн., липень 2016 року в сумі 145212 грн., серпень 2016 року в сумі 363616 грн.;

- п. 201.1 ст. 201 ПКУ, в результаті чого підприємством за період з 01.07.2016 по 31.07.2016 р. несвоєчасно зареєстровані податкові накладні, що тягне за собою накладення штрафу у розрахунковому розмірі в залежності від термінів порушення реєстрації накладних та незареєстрованої суми ПДВ.

На підставі акту перевірки податковим органом 21.11.2016 року винесено:

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств на суму 119816,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 2689933,75 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 2151947,00 грн. та за штрафними санкціями - 537986,75 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0000231401 про збільшення суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 1349,24 грн.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 21.11.2016 року №№0000461401, НОМЕР_2. При цьому, з рахуванням порушення термів реєстрації податкової накладної від 31.07.2016 року № 226 на суму 13492,41 грн, податкове повідомлення -рішення від 21.11.2016 року № НОМЕР_3 є правомірним, а тому не підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України). Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, які підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Отже, колегія суддів зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ «Буд Строй ЛТД» укладено договір підряду від 01.06.2016 року № Б-А/1 на виконання робіт з ремонту електродвигуна, вентилятора, котла зі встановленням частотного перетворювача в котельні, виконання монтажу частотних перетворювачів на електродвигунах вентилятора та димососа котла, технічне обслуговування внутрішньо будинкових електричних мереж та електрообладнання на загальну суму 8495635,25 грн. (ПДВ - 1415939,12 грн.). До складу податкового кредиту віднесено суму у розмірі 1415939,00 грн. за червень 2016 року. В бухгалтерському обліку відображено наступним чином: Дт 91 «Загальновиробничі витрати» Кт 63 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 7079696,04 грн.; Дт90 «Собівартість реалізації» Кт91 «Загальновиробничі витрати» на суму 7079696,04 грн.; Дт79 «Фінансовий результат» Кт90 «Собівартість реалізації» на суму 7079696,04 грн. Розрахунки було проведено грошовими коштами у загальній сумі 8495635,25 грн. (ПДВ - 1415939,21 грн.).

Також, ТОВ «Аліас-Компані» в перевіряємому періоді мало взаємовідносини з ТОВ «ЛЮКС ІНДАСТРІ» (код 39627345) на підставі договору від 01.08.2016 року №800 на виконання робіт з ремонту електромереж зовнішнього освітлення за адресою: м. Дніпродзержииськ на загальну суму 1151351,75 грн. (ПДВ 191891,96 гри.). До складу податкового кредиту віднесено суму у розмірі 191892 грн. за серпень 2016 року. В бухгалтерському обліку відображено наступним чином: Дт 91 «Загальновиробиичі витрати» Кт 63 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 959459,79 грн.; Дт90 «Собівартість реалізації» Кт91 «Загальновиробничі витрати» на суму 959459,79 грн., Дт79 «Фінансовий результат» Кт90 «Собівартість реалізації» на суму 959459,79 гри. Розрахунки проведено грошовими коштами у загальній сумі 1151351,75 грн. в т.ч. ПДВ - 191891,96 грн.

Крім того, ТОВ «Аліас-Компані» мало взаємовідносини з ТОВ «ДОЛМАТ КОМПАНЇ» (код 40045728) на підставі договорів від 01.06.2016р. №160315 та від 01.07.2016р. б/н на виконання робіт з ремонту електромереж зовнішнього освітлення за адресою: м. Дніпродзержинськ на загальну суму 1871274,00 грн. (ПДВ - 311879,00 гри.). До складу податкового кредиту віднесено суму у розмірі 311879,00 грн., а саме: за червень 2016 року - в сумі 166667,00 грн. та липень 2016 року - в сумі 145212,00 грн. В бухгалтерському обліку відображено наступним чином: Дт 91 «Загальновиробничі витрати» Кт 63 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 1559393,33 грн., Дт90 «Собівартість реалізації» Кт 91 «Загальновиробничі витрати» на суму 1559393,33 грн.; Дт79 «Фінансовий результат» Кт 90 «Собівартість реалізації» на суму 1559393,33 грн. Розрахунки проведено грошовими коштами у загальній сумі 1871272,00 гри. в т.ч. ПДВ - 311878,67 грн.

Також у перевіряємому періоді ТОВ «Аліас-Компані» відображено взаємовідносини з ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БЕНЕРА» (код 40060458) на підставі договору від 01.08.2016 року №250825 про надання послуг з ремонту електромереж зовнішнього освітлення на загальну суму 1838673,77 грн. (ПДВ - 306445,63 грн.). До складу податкового кредиту віднесено суму у розмірі 171724,00 грн. за серпень 2016 року. В бухгалтерському обліку відображено наступним чином: Дт 91 «Загальновиробничі витрати» Кт 63 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 1532228,14 грн., Дт 90 «Собівартість реалізації» Кт 91 «Загальновиробничі витрати» на суму 1532228,14 грн.; Дт 79 «Фінансовий результат» Кт 90 «Собівартість реалізації» на суму 1532228,14 грн. Розрахунки було проведено грошовими коштами у загальній сумі 1838673,77 грн. в т.ч. ПДВ - 306445,63 грн.

Крім того, ТОВ «Аліас-Компані» в обліку а перевіряємий період відображено взаємовідносини з ТОВ «НИТАС ГРУП» (код 39413318) на підставі договору від 01.04.2015р. №2015/4/1 на постачання матеріалів, інструментів та обладнання на загальну суму 363079,14 грн. (ПДВ - 60513,19 грн.). До складу податкового кредиту віднесено суму у розмірі 60513,00 грн. за червень 2015 року. В бухгалтерському обліку відображено методом подвійного запису на кореспондуючих рахунках 201 «Сировина та матеріали» та 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за дебетом та кредитом відповідно. На виконання договору від 01.04.2015 р. № 2015/4/1 було фактично поставлено товари, що підтверджується видатковими накладними від 25.06.2015 р. № 183, від 08.06.2015 р. № 122, від 12.06.2015 р. № 130, від 30.06.2015 р. № 198, від 25.06.2015 р. № 184, від 29.04.2015 р. № 19, від 24.04.2015 р. № 11, від 19.06.2015 р. № 129, від 20.06.2015 р. № 149.

На підтвердження правомірності формування сум податкового кредиту, а також реальності господарських операцій з контрагентами по якими сформовані суми податкового кредиту - ТОВ «НИТАС ГРУП» , ТОВ «БУД СТРОЙ ЛТД» , ТОВ «ЛЮКС ІНДАСТРІ» , ТОВ «ДОЛМАТ КОМПАНІ» , ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БЕНЕРА» в матеріалах спраи навявні документи первинного обліку: договори, додаткові угоди до договорів, специфікації до договорів, рахунки-фактури, акти надання послуг, податкові накладні.

Також з матеріалів справи судом встановлено, що надані ТОВ «БУД СТРОЙ ЛТД» , ТОВ «ЛЮКС ІНДАСТРІ» , ТОВ «ДОЛМАТ КОМПАНІ» , ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «БЕНЕРА» послуги були надані на виконання договірних зобов'язань за договорами, укладеними з ТОВ «Аліас-Компані» .

Колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта стосовно того, що окремі недоліки первинних документів, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки, не є достатньою підставою для визнання господарських операцій такими, що реально не відбулися, зокрема, доводи податкового органу щодо відсутності в актах наданих послуг місця складання акту, періодів виконання відповідних робіт, визначення об'єктів не доводять нереальність господарських операцій. Крім того, додані до кожного акту надання послуг звіти містять адресу надання послуг.

Також, контролюючий орган в апеляційній скарзі посилається на податкову інформацію, щодо контрагентів позивача, як то відсутність необхідних трудових ресурсів, технічного та кваліфікованого персоналу, маніпулювання податковою звітністю, відсутність основних засобів, складських приміщень, відповідного обладнання тощо.

Колегія суддів щодо вищенаведених доводів апеляційної скарги зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на оформлення податкового кредиту в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи контролюючого органу стосовно того, що позивачем при проведені перевірки не надано ТТН, що унеможливлює встановлення факту передачі товарів від продавця до покупця, у т.ч. і у зв'язку з відсутністю документів, що засвідчують транспортування товару, та в цілому свідчить про безтоварність операцій.

Колегія суддів приймає до уваги висновки Вищого адміністративного суду України, викладеним в ухвалі від 19.02.2013 року по справі К/9991/64514/11, в якій зазначено, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу матеріальних цінностей .

Також, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 16.03.2013 року по справі К/800/9087/13 вказав, що недоліки оформлення товарно-транспортних накладних, за якими до позивача надходили товари є безпідставним, оскільки, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається податковий орган, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

В даному випадку належними доказами, а саме видатковими, податковими, прибутковими накладними, платіжними документами, довіреностями, підтверджено оприбуткування товару позивачем. Отже, висновок щодо безтоварності операцій позивача є безпідставними.

Окрім того, податковий орган посилається на те, що в ході перевірки позивачем не надано сертифікатів якості (відповідності) товару, наявність яких передбачена договором.

З цього питання колегія суддів зазначає, що документи, які засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості, рахунок-фактура, специфікація і т.н.) - документи, які за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарівТОВ «Аліас-Компані» , оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам.

Також відповідно до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженому наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 06.11.2013 року № 1308, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 р. за № 466/10746: труби сталеві, інші товари, які закупались ТОВ «Аліас-Компані» не включені. Розділ 15 «Труби та балони» виключено на підставі Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 06.05.2015 року № 451. Отже, з наведеного вбачається, що жодних сертифікатів якості на товари, які були поставлені позивачеві, чинним законодавством не вимагається. В акті перевірки не зазначено, яким нормативно-правовим документом передбачена обов'язковість наявності паспорту якості саме на товари, які були придбані ТОВ «Аліас- Компані» .

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено факт вчинення позивачем господарської операції без мети настання реальних правових наслідків, та порушенням публічного порядку.

З урахуванням приведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності.

Доводи апеляційної скарги фактично відтворюють зміст акту перевірки, а тому не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2017 року по справі № 804/1702/17 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак