Постанова

від 06.06.2017 по справі 820/307/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 червня 2017 р. № 820/307/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом підприємства об'єднання громадян "Дар'я" Харківського відділення всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів Україна" - товариство інвалідів Київського району" до Харківської митниці ДФС про скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови, -

В С Т А Н О В И В:

Підприємство об'єднання громадян "Дар'я" Харківського відділення всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів Україна" - товариство інвалідів Київського району" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості № 807000011/2016/000873/2 від 02.11.2016;

- скасувати картку відмови Харківської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2016/00904 від 02.11.2016;

- скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості № 807000011/2016/000939/2 від 12.12.2016;

- скасувати картку відмови Харківської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100001/2016/00100 від 12.12.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при розмитненні товару відповідачу надані всі необхідні документи в підтвердження задекларованої ціни, проте, дані підтвердження митницею проігноровані, отже, на думку позивача спірні рішення прийняті відповідачем безпідставно, в порушення норм Митного кодексу України.

Представник відповідача надав письмові заперечення, в яких зазначив, що подані позивачем до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, яка сплачена або підлягає сплаті за придбаний товар. Таким чином, відповідач діючи в межах правового поля та у відповідності до вимог до чинного законодавства, прийняв обґрунтовані рішення, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні сторони підтримали свої правові позиції в повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 4 серпня 2016 року між ПОГ "ДАР'Я" ХВ ВГО СОІУ ТІКР" (Україна) та компанією LAIWY WENYUAN FOOD-STUFF CO., було укладено контракт № LWFS-01, відповідно до якого компанія зобов'язалась поставити, а позивач оплатити та прийняти товар відповідно до додатків (специфікацій), які є невід'ємною частиною цього контракту.

Ціна на товар включає в себе вартість упаковки, тари, маркування, доставки до порту експорту та експортні митні процедури, встановлюється в доларах США. За умовами контракту ліцензування та страхування товару не здійснювалось.

На виконання умов укладеного контракту, позивачем було здійснено зовнішньоекономічну імпортну операцію з компанією LAIWY WENYUAN FOOD-STUFF CO., та ввезено на митну територію України товар з подальшим митним оформленням. Так, згідно комерційного інвойсу №LWWY16018 від 02.09.2016 року до контракту № LWFS-01 від 04.08.2016 року на умовах FОВ на адресу позивача було поставлено товар імбир маринований для суши 3100 коробів за ціною 5,6 доларів США за 1 короб, загальною вартістю 17360 доларів США.

Виконання умов вказаного договору на загальну суму 17360,00 доларів США, підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті № 45 від 19.08.2016 року на суму 5766,00 доларів США та № 58 від 19.10.2016 року на суму 11594,00 доларів США.

02.11.2016 року позивачем до митного поста Харків - центральний Харківської митниці ДФС була подана електронна митна декларація ІМ40ДЕ №80710000/2016/043558, в якій заявлена митна вартість за основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну, де була вказана ціна товару відповідно до інвойсу № LWWY16018 від 02.09.2016 року, а саме: ціна товару - 444151,64 грн. (17360,00 доларів США х 25,58 грн.); вартість перевезення - 24315,52 грн. митна вартість - 468467,16 грн. (графа 12 декларації Відомості про товар ).

Разом з митною декларацією позивачем для підтвердження митної вартості товару було подано пакет документів, необхідних для прийняття рішення про митне оформлення товару, а саме: декларацію митної вартості; зовнішньоекономічний контракт № LWFS-01 від 4 серпня 2016 року; додаток до контракту/специфікація № 16018-3 від 05.08.2016 року; комерційний інвойс №LWWY16018 від 02.09.2016; банківське платіжне доручення в іноземній валюті № 45 від 19.08.2016 року; банківське платіжне доручення в іноземній валюті № 58 від 19.10.2016 року; пакувальний лист б/н від 02.09.2016 року; коносамент № D1116090009 від 11.09.2016 року; міжнародна автомобільна накладна (СМК) №1071/1 від 31.10.2016 року; міжнародна автомобільна накладна (СМК) №1071/2 від 31.10.2016 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка про транспортні витрати) №26/10/16-11 від 26.10.2016 року; договір (контракт) про перевезення №121014 від 10.12.2014 року; договір про надання послуг митного брокера № 121 від 08.01.2014 року; сертифікат походження товару форми А № 0163721000350025 від 02.09.2016 року; сертифікат якості № б/н від 07.09.2016 року; прайс-лист №б/н від 22.07.2016 року; комерційна пропозиція № б/н від 22.07.2016 року; декларація виробника № б/н від 07.09.2016 року; розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 21.05.2016 року; копія митної декларації країни відправлення № 439020160000011350 від 09.09.2016 року; висновок ДП УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА № 3996 від 28.10.2016 року про вартісні характеристики товару; лист про відсутність взаємозалежності від 31.10.2016 року; лист про відсутність торгівельної марки від 07.09.2016 року.

В подальшому, митним органом було відмовлено у прийнятті митної декларації № 807100000/2016/043558 від 02.11.2016 року та застосовано другорядний метод - за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів визначення митної вартості товарів, у зв'язку з чим було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2016/00904 від 02.11.2016 року та було прийнято рішення про коригування митної вартості №807000011/2016/000873/2 від 02.11.2016 року, відповідно до якого митна вартість товару склала: імбир маринований для суші - 30380,00 доларів США із розрахунку 0,7 долара США за 1 кг (проти заявленої декларантом ціни товару 17360,00 доларів США: 0,4 долара США за 1 кг).

При цьому позивачу було запропоновано подати нову митну декларацію з урахуванням відомостей наведених у рішенні про коригування митної вартості №807000011/2016/000873/2 від 02.11.2016 року та роз'яснено можливість випуску товарів у вільний обіг згідно пп.4 п.4 ст.54 Митного кодексу України.

Позивач не погодився з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, але з метою прискорення митного оформлення та запобігання матеріальним збиткам (недопущення простою транспортного засобу) здійснив корегування митної вартості та подав нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ № 807100000/2016/043661 від 02.11.2016 року, за результатами митного оформлення якої відповідач випустив товар у вільний обіг під фінансові гарантії згідно до ч.7 ст.55 Митного кодексу України. Строк закінчення фінансових гарантії - 31.01.2016 року.

Таким чином, вищенаведене коригування призвело до збільшення митної вартості товару та у свою чергу до збільшення митних платежів на суму 124754,47 грн. (мита - 52495,69 грн., ПДВ - 72 258,78 грн.).

Також, згідно комерційного інвойсу № LWWY16022 від 27.09.2016 року до контракту №LWFS-01 від 04.08.2016 року на умовах FОВ на адресу позивача було поставлено товар імбир маринований для суши 3100 коробів за ціною 5,6 доларів США за 1 короб, загальною вартістю 17360 доларів США.

Свої зобов'язання з оплати товару позивач виконав у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 48 від 12.09.2016 року на суму 5766,00 доларів США та № 60 від 09.11.2016 року на суму 11594,00 доларів США.

12.12.2016 року позивачем до митного поста Харків - центральний Харківської митниці ДФС була подана електронна митна декларація ІМ 40 ДЕ №80710001/2016/005366, в якій заявлена митна вартість за основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну та вказано в декларації ціну товару зазначену в інвойсі № LWWY16022 від 27.09.2016 року, а саме: ціна товару - 449265,6 грн. (17360,00 доларів США х 25,88 грн.); вартість перевезення - 28171,00 грн.; митна вартість - 477436,60 грн. (графа 12 декларації Відомості про товар ).

Разом з митною декларацією позивачем для підтвердження митної вартості товару було подано пакет документів, необхідних для прийняття рішення про митне оформлення товару, а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний контракт № LWFS Р8-01 від 4 серпня 2016 року; додаток до контракту/специфікація № 16022-4 від 06.09.2016 року; комерційний інвойс № LWWY16022 від 27.09.2016 року; банківське платіжне доручення в іноземній валюті № 48 від 12.09.2016 року; банківське платіжне доручення в іноземній валюті № 60 від 09.11.2016 року; пакувальний лист б/н від 27.09.2016 року; коносамент № WMS16092215 від 12.10.2016 року; залізнична накладна внутрішнього сполучення №42805101 від 05.12.2016 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка про транспортні витрати) №351 від 24.11.2016 року; договір (контракт) про перевезення №27-09-16 від 27.09.2016 року; договір про надання послуг митного брокера № 121 від 08.01.2014 року; сертифікат походження товару форми А № 0163721000350031 від 27.09.2016 року; сертифікат якості № б/н від 28.09.2016 року; прайс-лист № б/н від 02.09.2016 року; комерційна пропозиція № б/н від 02.09.2016 року; розрахунок ціни (калькуляція) № б/н від 28.09.2016 року; копія митної декларації країни відправлення №439020160000011350 від 09.09.2016 року; висновок ДП УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА №4287 від 24.11.2016 року про вартісні характеристики товару; лист про відсутність взаємозалежності від 31.10.2016 року; лист про відсутність торгівельної марки від 07.09.2016 року.

Митним органом було відмовлено у прийнятті митної декларації №807100001/2016/005366 від 12.12.2016 року та застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів, у зв'язку з чим було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100001/2016/00100 від 12.12.2016 та було прийнято рішення про коригування митної вартості №807000011/2016/000939/2 від 12.12.2016 року, відповідно до якого митна вартість товару склала імбир маринований для суші - 30380,00 доларів США із розрахунку 0,7 долара США за 1 кг (проти заявленої декларантом ціни товару 17360,00 доларів США: 0,4 долара США за 1 кг).

При цьому позивачу було запропоновано подання нової митної декларації з урахуванням відомостей наведених у рішенні про коригування митної вартості №807000011/2016/000939/2 від 12.12.2016 року та роз'яснено можливість випуску товарів у вільний обіг згідно пп.4 п.4 ст.54 Митного кодексу України.

Позивач не погодився з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, але з метою прискорення митного оформлення та запобігання матеріальним збиткам (недопущення простою транспортного засобу) здійснив корегування митної вартості та подав нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ № 807100000/2016/005386 від 13.12.2016 року, за результатами митного оформлення якої відповідач випустив товар у вільний обіг під фінансові гарантії згідно до ч.7 ст.55 Митного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених митним кодексом України, виходячи з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження заявленої митної вартості товарів, що поставлялися відповідно до умов контракту декларантом подано вищезазначений перелік документів.

Згідно ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Поряд з цим, відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Відповідно до частин 5, 6, 11 статті 264 МК України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту пункту 1 статті 337 МК України вбачається, що перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється, зокрема, із застосуванням інформаційних технологій, які включають в себе контроль співставлення та контроль із застосуванням системи управління ризиками.

Згідно з пунктом 3 даної статті контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 631, передбачено, що при здійсненні митного оформлення митної декларації (МД) виконуються такі митні формальності: перевірка дотримання строків подання МД (у випадках, визначених законодавством); перевірка наявності відміток про завершення переміщення товарів (у випадках, визначених законодавством з питань державної митної справи); контроль співставлення (автоматизоване порівняння) даних, які містяться в ЕК МД (ЕМД), та інших документів, поданих для митного оформлення; контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР; перевірка правильності класифікації товарів; перевірка правильності визначення країни походження товарів; перевірка дотримання встановлених до задекларованих товарів заходів нетарифного регулювання; перевірка наявності задекларованих товарів у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності; перевірка правильності застосування пільг в оподаткуванні; перевірка правильності визначення митної вартості товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Отже, виходячи з положень ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Суд вказує, що якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму Імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Суд вважає необхідним зазначити, що якщо органом доходів і зборів виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, керуючись ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, органом доходів і зборів приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня.

Відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів, та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Частинами 2 та 3 ст.58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Поряд з цим, відповідно до частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України розрахунки згідно із цією статтею (за методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно статті 59 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу України, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорт) яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник.

Відповідно до статті 60 Митного кодексу України (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів), у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статтей 58 і 59 Митного кодексу України, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При цьому, суд вважає за потрібне зазначити, що неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в постанові від 18.02.2015 року по справі № К/800/56032/13 та з правовою позицією Верховного ОСОБА_2 України, яка викладена у постанові №21-498а15 від 02.06.2015 року.

Згідно з п. 4.4. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631, митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без рахунка або іншого документа, який визначає вартість товару та у випадках, встановлених Кодексом, декларацією митної вартості; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених Кодексом.

Матеріалами справи підтверджено, що у картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2016/00904 від 02.11.2016 та № 807100001/2016/00100 від 12.12.2016 вказується, що причиною відмови у митному оформленні (випуску) товарів є порушення вимог ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, в зв'язку із заявленням декларантом неповних відомостей про митну вартість товару.

Однак, суд звертає увагу, що ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України встановлює правило за яким орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

На підставі аналізу наведених вище норм суд дійшов висновку, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребовування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, Харківською Митницею ДФС не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості щодо митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом неможливим є встановлення даних складових.

Також, суд звертає увагу, що згідно з п. 1.14 Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України № 599 від 24 травня 2012 року, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 квітня 2015 року у справі № К/800/12159/15.

За вказаними обставинами суд приходить до висновку, що позивачем подано відповідачу всі необхідні документи на підтвердження митної вартості ввезеного товару, заявленої позивачем за основним методом, заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст.58 Митного кодексу України; відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар; правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Отже, відповідачем не наведено переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного ОСОБА_2 України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного ОСОБА_2 України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного ОСОБА_2 України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Суд також враховує правову позицію Верховного ОСОБА_2 України, викладену в постановах від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 11 вересня 2012 року у справі № 21-262а12, від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15, в яких суд дійшов висновку, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Тобто за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, застосування митним органом коригування митної вартості є передчасним.

Як зазначено у постанові Верховного ОСОБА_2 України від 30 червня 2015 року у справі № 21-591а15, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Між тим, такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів того, що подані ПОГ "ДАР'Я" ХВ ВГОІ СОІУ ТІКР" документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що як вбачається із заперечень контролюючого органу (а.с. 59-66), підставою для необхідності надання декларантом інформації про митне оформлення ідентичних або подібних товарів ї спрацювання профілю ризику АСАУР "Інспектор - 2006".

Тобто, фактичною підставою для винесення оскаржуваних рішень є дані автоматизованої системи аналізу та управління ризиками і наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари було оформлено іншими особами за вищою митною вартістю.

Судом встановлено, що позивач надав до митного органу повний перелік основних документів, визначених ч.ч. 1,2 ст. 53 Митним кодексом України, що підтверджують в повній мірі заявлену позивачем митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), а спрацювання профілю ризику АСАУР Інспектор 2006 як підстава для витребовування додаткових документів не відноситься до вичерпного переліку умов, що перешкоджають застосуванню методу 1 (за ціною контракту), встановленому у ст. 58 МК України.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в постанові від 12.11.2015 року по справі № К/800/37174/14.

Як вбачається з матеріалів справи, Харківській митниці надавались документи на підтвердження того, що поставка товару за оскаржуваними рішеннями здійснювалась на умовах FOB в редакції Інкотермс в редакції 2010 року, а саме: зовнішньоекономічний контракт, специфікації, коносаменти, декларації митної вартості тощо. На підтвердження транспортних витрат позивачем надавались: договір транспортного експедирування, довідка про сплату транспортних витрат. Проте, митним органом не було взято до уваги вищезазначені документи та не надано їм належної оцінки.

Виходячи із зазначеного, суд зазначає, що розбіжності ціни з ціновою інформацією митного органу не може бути єдиною підставою для незастосування основного методу визначення митної вартості - за ціною угоди, а повинно оцінюватись митним органом в сукупності з іншими документами наданими до митного оформлення.

З приводу позиції відповідача, яка викладена в додаткових поясненнях від 25.04.2017 року, щодо невизнання прайс - листів, то суд звертає увагу, що прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Наведені в прайс - листах компанії-виробника товару дані можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в постанові від 05.08.2015 року по справі К/800/8343/15.

З приводу твердження представника митного органу про відсутність на платіжних дорученнях про оплату товару відмітки банка, які були надані підприємством під час митного оформлення товару, то суд зазначає, що декларантом були надані документи, які на його думку, підтверджували в повній мірі факт проведення оплати за отримані товари.

Доказів того, що митним органом під час проведення консультації з декларантом вимагались платіжні доручення саме з печаткою банківської організації, матеріали справи не містять.

Окрім того, позивачем під час розгляду справи, надано до суду ідентичні платіжні доручення з відміткою (печаткою) АТ "Таксомбанк".

З приводу позиції відповідача про невідповідність документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, то суд зазначає наступне.

Як вбачається з правової позиції позивача, підприємством при митному оформленні на підтвердження митної вартості товару за основним методом надав до митного оформлення разом з митними деклараціями договори про транспортно-експедиторське обслуговування з ТОВ Юні-Оріент Шилінг Ейдженсі №27-09-16 від 27.09.2016 року та ТОВ КТЛ Україна № 121 від 08.01.2014 року. Окрім договорів про транспортно експедиторське обслуговування митному органу разом з всіма документами було надано довідки про транспортні витрати в яких і зазначалася вартість транспортних витрат за доставку товару до кордону України.

Так, ТОВ КТЛ Україна в довідці №26/10/16-11 від 26.10.2016 року про транспортні витрати зазначив, що: Настоящим сообщаем, что стоимость перевозки груза в контейнерах №ВМОU2930179, CSLU32037193 по маршруту: Qingdao (Сhina) - ОСОБА_1 (Украйна) составляет 12157 грн. 76 коп. за контейнер. Общая сумма перевозки за два контейнера составляет 24315 грн. и 52 копейки. Страхование груза не производилось.

ТОВ Юні-Оріент Шипінг Ейдженсі в довідці № 351 від 24.11.2016 року про транспортно-експедиційних витрати зазначив, ООО Юни-Ориент Шипинг Зйдженси ставит Вас в известность, что морская перевозка груза за пределами гос.границы Украины по маршруту: Qingdao (Сhina) - ОСОБА_1 (Ukraine) по коносаменту WMS16092215 в контейнерах МSKU2046449/20, МSKU 3880604/20 составляют 28171 грн. 00 коп. Страхование груза получателем не производилось.

Надання вказаних документів підтверджується вантажною митною декларацією, а саме графою 44. в якій під кодами 3007 та 4301 і були вказані документи. Окрім того, в картці відмови в оформленні митної декларації, яка складалась митним органом також в переліку документів які були надані разом з митною декларацією були зазначені і договори і документи, що підтверджують вартість перевезення товару (довідки про транспортні витрати).

Митний орган ані під час митного оформлення ані під час проведення консультацій з декларантом не зазначали про не відповідність довідки про транспорті витрати, не зазначали зауважень до їх змісту, та не просили надати інші додаткові документи, на підтвердження вартості транспортування товарів. У повідомленні декларанту від митного органу та у рішенні про коригування митної вартості жодних зауважень та вимог з цього приводу зазначено також не було.

Поряд з цим, суд також вважає за потрібне зазначити, що зауваження митного органу, які викладені в поясненнях наданих до суду не були зафіксовані під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та не були повідомлені підприємству під час митного оформлення, що в свою чергу позбавило підприємство можливості надати необхідні пояснення та додаткові докази, у разі їх необхідності.

Таким чином, суд приходить до висновку про неправомірність прийнятих Харківською митницею ДФС рішень про коригування митної вартості товарів № 807000011/2016/000873/2 від 02.11.2016 та № 807000011/2016/000939/2 від 12.12.2016 та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2016/00904 від 02.11.2016 та № 807100001/2016/00100 від 12.12.2016.

Згідно із ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, позивачем у судовому засіданні належними та допустимими доказами доведено обставини на яких ґрунтуються його вимоги, проте, відповідачем не доказано правомірності прийнятих рішень, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов підприємства об'єднання громадян "Дар'я" Харківського відділення всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів Україна" - товариство інвалідів Київського району" до Харківської митниці ДФС про скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості № 807000011/2016/000873/2 від 02.11.2016;

Скасувати картку відмови Харківської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2016/00904 від 02.11.2016;

Скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості № 807000011/2016/000939/2 від 12.12.2016;

Скасувати картку відмови Харківської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100001/2016/00100 від 12.12.2016.

Стягнути на користь підприємства об'єднання громадян "Дар'я" Харківського відділення всеукраїнської громадської організації "Союз організацій інвалідів Україна" - товариство інвалідів Київського району" (61002, м. Харків, вул. Шатилова Дача, б. 4, кім. 7, код 24137034) сплачену суму судового збору в розмірі 6965 (шість тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 54 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці ДФС (61003, м. Харків, вул. Короленка, 16-б, код 39534151).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 13 червня 2017 року.

Суддя Р.В. Мельников