Постанова

від 12.06.2017 по справі 823/701/17

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2017 року справа № 823/701/17

м. Черкаси

09год. 35хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

секретаря - Тараненка М.О.,

за участю:

представника позивача ТОВ «Черкаська універсальна база-2001» ОСОБА_1 - за довіреністю,

представника приватного підприємства «Оцінка-експо» ОСОБА_2 - за посадою,

представника третьої особи ОСОБА_3 відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_4 - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ТОВ «Черкаська універсальна база-2001» до приватного підприємства «Оцінка-експо» в особі оцінювача - ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання звіту про оцінку майна недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Черкаська універсальна база-2001» звернулось до суду з позовом до приватного підприємства «Оцінка-експо» про визнання недійсним звіту про оцінку майна від 06.02.2017, складеного в межах виконавчого провадження на замовлення державного виконавця Центрального ВДВС ГТУЮ у Черкаській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що звіт від 06.02.2017 про оцінку комплексу будівель та споруд, що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Молоткова, 85 та належать товариству, який був складений ПП «Оцінка-експо» на замовлення державного виконавця Центрального ВДВС ГТУЮ у Черкаській області (в ході виконання ВП № 52433425 про стягнення з ТОВ «Черкаська універсальна база-2001» на користь ТОВ Фінанс ОСОБА_6 боргу) є недійсним та підлягає скасуванню, оскільки ринкові вартості будівель та споруд, що були визначені різними суб'єктами оціночної діяльності мають значну різницю, що є наслідком можливої реалізації вищевказаного комплексу за значно нижчою ціною ніж є насправді.

В судовому засіданні представник ТОВ «Черкаська універсальна база-2001» вимоги позовної заяви підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача до зали судового засідання прибув та в повному обсязі заперечив проти задоволення позовних вимог ТОВ «Черкаська універсальна база-2001» з огляду на те, що ПП «Оцінка-експо» не є належним відповідачем, оскільки позивачем оскаржуються дії не державного виконавця щодо визначення ринкової вартості оцінки майна, а заявлено вимоги до суб'єкта оціночної діяльності, який не є учасником виконавчого провадження, а отже і суб'єктом владних повноважень.

Представник третьої особи до зали судового засідання прибув, проти задоволення позовних вимог заперечив, у зв'язку з тим, що останні є безпідставними та необґрунтованими.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 06.02.2013 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_7 вчинено виконавчий напис № 594 згідно якого звернено стягнення на комплекс, який складається з: адмінкорпусу (літ. А-І), боксу СТО (тіл. Б-І, б), майстерень (літ. В-І, в, в' ), вбиральні (літ. Ж), огорожі (№ 1-3), замощення (І), оглядових ям (ІІ-V), битового приміщення (літ. К-І), гаражів (літ. З), вольєрів (літ. И), що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Молоткова, 85 та належать ТОВ «Черкаська універсальна база-2001» .

30.09.2016 державним виконавцем Центральним відділом ДВС ГТУЮ у Черкаській області винесено постанову про відкриття ВП № 52433425 про стягнення з ТОВ «Черкаська універсальна база-2001» на користь ТОВ Фінанс ОСОБА_6 суми боргу в розмірі 1 348 259,79грн.

В ході проведення виконавчих дій у ВП № 52433425, 02.11.2016 державним виконавцем складено акт опису і арешту майна товариства та залучено ПП «Оцінка-експо» для оцінки заставного майна.

У відповідності до звіту про оцінку майна від 06.02.2017 складеного ПП «Оцінка-експо» , вказаний майновий комплекс оцінено в 1 655 972,00грн.

В судовому засіданні представник позивача наголосив, що у відповідності до висновку суб'єкта оціночної діяльності про вартість об'єктів нерухомості ПП «Ажіо» , який винесено 26.05.2016, ринкова вартість вищевказаного комплексу оцінена в 14 630 140,00грн., що підтверджується відповідними письмовими доказами.

Таким чином, оскільки ринкові вартості комплексу будівель та споруд, які належать ТОВ «Черкаська універсальна база-2001» , що були визначені різними суб'єктами оціночної діяльності мають значну різницю, то існує реальна небезпека реалізації вищевказаного комплексу будівель та споруд за значно нижчою ціною ніж є насправді, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

У відповідності до ст.1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів (п.3 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VIII).

Частиною 1 ст.5 Закону № 1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів . В свою чергу, ч.1 ст.14 Закону № 1404-VIII перебачено, що учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання.

За приписами частин 6, 15 ч.3 ст.18 вказаного Закону, виконавець під час здійснення виконавчого провадження зокрема має право: - накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; - залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання. Експерт або спеціаліст зобов'язаний надати письмовий висновок, а суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця (ч.ч.1,3 ст.20 Закону № 1404-VIII).

Діяльність суб'єкта оціночної діяльності регулюється Законом України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні від 12.07.2001 № 2658-III (далі - Закон № 2658-III).

Положеннями ст.3 Закону № 2658-III визначено, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Згідно ст.5 вказаного Закону, суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону (ч.1). Права, обов'язки та відповідальність суб'єктів оціночної діяльності встановлюються цим та іншими законами (ч.3).

Суд зазначає, що оцінка майна є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності, а не діяльності відділу ДВС, а висновок експерта не є рішенням останнього.

Згідно ч.ч.1,2 ст.12 Закону № 2658-III, звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Відповідно до ст.33 Закону № 2658-III, спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав вирішуються в судовому порядку. А в силу ч.4 ст.58 даного Закону - у разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

З зазначеного вбачається, що результатом діяльності експерта з оцінки майна є його звіт, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, а спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав вирішуються в судовому порядку.

Суд зазначає, що у відповідності до п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах , суди мають враховувати, що суб'єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу. Тому вимоги заявника в частині оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування, підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Такі вимоги сторони виконавчого провадження розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб'єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб'єктом оціночної діяльності.

В ч.2 п.6 вищевказаної постанови суд роз'яснив, що не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі й під час виконання виконавчих написів нотаріуса. Такі скарги подаються до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Вказане положення кореспондується з ч. 2 ст.74 Закону № 1404-VIII, якою передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом, а також з ч.1 ст.181 КАС України згідно якої - учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Аналіз вищевказаного дає суду підстави зробити висновок, що звертаючись з відповідним позовом до суду позивач вірно обрав підсудність звернувшись саме до Черкаського окружного адміністративного суду, натомість невірно обрав спосіб захисту свого порушеного права адресувавши вимоги суб'єкту оціночної діяльності ПП «Оцінка-експо» , який склав спірний звіт оцінки майна товариства, а не державному виконавцеві звернувшись з заявою про визнання неправомірними дій останнього щодо визначення ринкової вартості майна боржника. На думку суду таке рішення є процесуальною дією саме державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб'єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії.

З урахуванням вищевказаних положень законів, а також постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах суд дійшов висновку, що в даному випадку позивачеві слід було подати до адміністративного суду скаргу на дії державного виконавця щодо визначення ринкової вартості оцінки майна товариства. В даному випадку позивачем подано не скаргу на дії державного виконавця, а позовну заяву до суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, що не узгоджується з приписами вищевказаних нормативно-правових актів та є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів, що під час вчинення дій з приводу яких подано позов, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому вимоги товариства є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги яка подається до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

Постанова складена в повному обсязі 16.06.2017 року