Ухвала

від 12.06.2017 по справі 818/209/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2017 р.Справа № 818/209/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Перцової Т.С. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Пиво" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.04.2017р. по справі № 818/209/17

за позовом Заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Пиво"

про стягнення податкової заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

11 квітня 2017 року постановою Сумського оружного адміністративного суду задоволено адміністративний позов Заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Державної фіскальної служби України у Сумській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Пиво" про стягнення податкової заборгованості.

Стягнено з товариства з обмеженою відповідальністю АС-ПИВО (40022, Сумська область, м. Суми, вул. Псільська,26, код ЄДРПОУ - 22979303) за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків, та готівки, що належить такому платнику податків, податковий борг по орендній платі з юридичних осіб у сумі 47162,45 грн. (сорок сім тисяч сто шістдесят дві грн. сорок п'ять коп.) та пені у сумі 43087,62грн. (сорок три тисячі вісімдесят сім грн. шістдесят дві коп.) (одержувач: місцевий бюджет м.Суми на р/р №33218812700002, одержувач УК у м. Сумах/ м. Суми/ 18010600, код одержувача 37970593, банк одержувача ГУ ДКСУ у Сумській області,МФО банка одержувача 837013).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, просив суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що податкова вимога форми Ю № 12083-25 від 01.12.2014 року на адресу відповідача не надсилалась.

На підтвердження вказаного факту повідомляє, що корінець даної податкової вимоги, наданий позивачем у якості доказу, не містить інформації про її надсилання або вручення. Додане у якості підтвердження надсилання цієї вимоги повідомлення про вручення поштової кореспонденції від 17.12.2014 року не дозволяє одночасно ідентифікувати суть поштового відправлення та ототожнити його з зазначеною податковою вимогою, оскільки сам корінець податкової вимоги не містить посилання на вказане повідомлення всупереч вимогам закону.

Враховуючи відсутність належних доказів відправки податкової вимоги від 01.12.2014 №12083-25, скаржник вважає, що у позивача не виникло право на стягнення податкового боргу, тому звернення до суду з даним позовом є передчасним.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 КАС України не здійснювалось.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ТОВ "АС-Пиво" зареєстроване як юридична особа та взято на облік в ДПІ у м. Сумах як платник податків (а.с. 12-13).

Між Сумською міською радою та ТОВ АС-Пиво укладено три договори оренди земель комунальної власності.

ТОВ "АС-Пиво" було подано до ДПІ у м. Сумах податкову декларацію від 11.02.2016 р. з орендної плати за землю за 2016 рік (а.с.14-15), в якій самостійно нараховане податкове зобов'язання суми орендної плати в розмірі 113189,82 грн., по трьом земельним ділянкам.

За розрахунком суми податкового боргу зобов'язання з орендної плати за землю за період з вересня по грудень 2016 року в сумі 47162,45 грн. сплачене відповідачем не було.

Державною податковою інспекцією у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області на суму податкового боргу нарахована пеня в розмірі 43087,62 грн. (а.с. 59-60).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, щощо станом на день розгляду справи за відповідачем рахується податковий борг перед бюджетом, який виник внаслідок несплати самостійно задекларованих зобов'язань по орендній платі з юридичних осіб. Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Згідно п.п 9.1.10 п.9.1 ст.9 Податкового кодексу України плата за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

За приписами п.95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пп. 20.1.34. п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Отже, право податкового органу на звернення до суду щодо стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що належить такому платнику податків виникає за наявності у платника податків податкового боргу.

Згідно пп.14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України).

Відповідно пп.16.1.4,16.1.3 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 54.1. ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 11 ст. 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Пунктом 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 7 статті 288 Податкового кодексу податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

У пункті 2 статті 286 Податкового кодексу зазначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 3 ст. 287 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене в податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

З огляду на вищезазначене, відповідач, який є платником плати за землю зобов'язаний сплачувати дані зобов'язання щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. При цьому дані зобов'язання вважаються узгодженими з дня подання податкової декларації.

ТОВ АС-Пиво подано до відповідача податкову декларацію від 11.02.2016р. з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік.

Відповідачем у податковій декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік визначено податкове зобов'язання щодо орендної плати за землю у 2016 році рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, в розмірі 9432, 49 грн. Річна сума плати за землю за 2016 рік складає 113189,82 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були порушені строки сплати узгоджених зобов'язань визначених в декларації з плати за землю у розмірі 47162,45 грн.

Отже, такі зобов'язання набули статусу податкового боргу.

Згідно підпункту 129.1.1. пункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Після встановлених законодавством строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу з плати за землю нараховано пеню у розмірі 43087,62 грн.

В силу вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

У зв'язку з непогашенням відповідачем суми податкового зобов'язання протягом граничного строку її сплати, контролюючим органом винесено та направлено відповідачу податкову вимогу форми "Ю" № 12083-25 від 01.12.2014 р.

Між тим, сума податкового боргу відповідачем не сплачена.

Відповідно до п. 95.2. ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3. ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи наявність у відповідача обов'язку зі сплати податкових зобов'язань, а у позивача - прав на контроль за сплатою податкових зобов'язань і штрафних (фінансових) санкцій та на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову про стягнення несплаченої на дату судового розгляду справи суми боргу у розмірі 47162,45 грн. та пені, яка нарахована на суму такого грошового зобов'язання у розмірі 43087,62 грн.

Доводи апеляційної скарги про те,що податкова вимога форми Ю № 12083-25 від 01.12.2014 року на адресу відповідача не надсилалась, колегія суддів вважає безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до п.4.6 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особітакої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Аналізуючи вказану норму, колегія суддів приходить до висновку, що належним документом, що підтверджує отримання адресатом поштового відправлення є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

З матеріалів справи вбачається, що 22.12.2014 року ТОВ АС-Пиво було доставлено (вручено) рекомендоване поштове відправлення від ДПІ у м. Сумах. Дане поштове відправлення було отримано Головко (а.с. 16), який являється представником (працівником) відповідача ТОВ АС-Пиво .

У зв'язку з тим, що відповідачем не було надано доказів отримання ним 22.12.2014 року будь-яких інших листів від ДПІ у м. Сумах крім поштового відправлення, вмістом якого була податкова вимога від 01.12.2014 №12083-25, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем отримано податкову вимогу від 01.12.2014 №12083-25.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2017 року апелянту було відстрочено сплату судового збору у розмірі 1760 грн. за подання апеляційної скарги на постанову суду до ухвалення судового рішення у справі, то, за наслідками апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з ТОВ АС-Пиво на користь державного бюджету України суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Пиво" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.04.2017р. по справі № 818/209/17 залишити без змін.

Стягнути з ТОВ АС-Пиво (40022, м. Суми, вул. Псільська, 26, код ЄДРПОУ 22979303) судовий збір у розмірі 1760 (одна тисяча сімсот шістдесят) гривень до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Сіренко О.І. Судді Перцова Т.С. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 16.06.2017 р.