Рішення

від 14.06.2017 по справі 910/6333/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2017Справа №910/6333/17

За позовом приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "САЛАМАНДРА-УКРАЇНА"

до відповідача-1: головного управління національної поліції у місті Києві

до відповідача-2: прокуратури міста Києва

до відповідача-3: державної казначейської служби України

про спростування інформації та стягнення 110.000,00 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Хруленко М.В. - на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 02.03.2016 та ордеру серія КВ №121678 від 29.05.2017;

відповідача-1: Ковальчук І.В. - за довіреністю № 7148/125/01/13-2016 від 20.12.2016.

відповідача-2: Ковальчук Т.А. - за довіреністю № 05/2/2-33вих-16 від 10.10.2016;

відповідача-3: не з'явилися.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "САЛАМАНДРА-УКРАЇНА" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до головного управління національної поліції у місті Києві, прокуратури міста Києва та державної казначейської служби України, про спростування інформації та стягнення 110.000,00 грн.

Позов мотивовано тим, що інформація про приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "САЛАМАНДРА-УКРАЇНА" поширена в клопотанні прокурора Київської місцевої прокуратури № 2 Данилюка Ю.О. до слідчого судді Пойди С.М. та яка відображена в ухвалі Дарницького районного суду міста Києва від 15.08.2016 в кримінальному провадженні №42016101020000104, є недостовірною та завдає шкоди діловій репутації позивача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.04.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/63337/17 Розгляд даної справи призначено судом на 29.05.2017.

Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 29.05.2017 відклав розгляд даної справи на 14.06.2017.

В судове засідання призначене на 14.06.2017 повноважний представник відповідача-3 не з'явився, відповідач-3 обґрунтованих заяв або клопотань із зазначенням поважних причин неявки його представника до суду не подав.

В позовній заяві позивачем викладено клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а саме: міністра внутрішніх справ України Авакова Арсена Борисовича та генерального прокурора України Луценка Юрія Віталійовича.

Зазначене клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача судом відхиляється, з тієї підстави, що рішення з даного спору не вплине на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Відповідач-1 скориставшись своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, в якому зазначив, що наданими позивачем доказами не доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку між незаконними, на думку позивача, діями головного управління національної поліції у місті Києві та завданням ними шкоди, не доведено факт неправдивої інформації, викладеної в ухвалі Дарницького районного суду міста Києва від 15.08.2016 у справі №753/14980/16-к, а тому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач-2 скориставшись своїм правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, в якому відповідач-2 просить відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачем надано докази, як не доводять наявність причинно-наслідкового зв'язку між незаконними, на думку позивача, діями прокуратури міста Києва та завданням ними шкоди, не доведено факт неправдивої інформації, викладеної в ухвалі Дарницького районного суду міста Києва від 15.08.2016 у справі №753/14980/16-к та поширення вказаної інформації прокуратурою міста Києва, приниження ділової репутації суб'єкта господарювання. Крім того, відповідач-2 зазначає, що позовні вимоги позивача щодо надання оцінки інформації викладеної в ухвалі Дарницького районного суду міста Києва від 15.08.2016 у справі №753/14980/16-к та зобов'язання прокуратури міста Києва спростувати дану інформацію, не може розглядатись в порядку господарського судочинства, оскільки вказані позовні вимоги протирічать чинному законодавству та фактично означають вимогу повторної судової оцінки у господарській справі наданих суду доказів у раніше розглянутій справі, яка розглянута за правилами кримінального судочинства.

В судовому засіданні 14.06.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію", під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України "Про інформацію" встановлено, що суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень, а об'єктом інформаційних відносин є інформація.

Як зазначено у статті 5 Закону України "Про інформацію", кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 статті 7 України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом.

Згідно частини 2 наведеної статті визначено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Згідно зі ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до приписів статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Таким чином, юридична особа так само як і фізична особа має право на спростування недостовірної інформації та право на недоторканість ділової репутації.

Згідно з ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес, зокрема, іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, підстави та порядок спростування недостовірної інформації регламентує стаття 277 ЦК України.

Відповідно до частини 4 статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (частина 7 статті 277 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 15.08.2016 в межах кримінального провадження №42016101020000104.

На думку приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "САЛАМАНДРА-УКРАЇНА" (далі - позивач), інформація, поширена в клопотанні прокурора Київської місцевої прокуратури № 2 Данилюка Ю.О. до слідчого судді Пойди С.М. та яка відображена в ухвалі Дарницького районного суду міста Києва від 15.08.2016 в кримінальному провадженні №42016101020000104, є недостовірною, підлягає спростуванню та завдає шкоди діловій репутації позивача. а саме:

"Зокрема, протягом 2015 року ОСОБА_3, використовуючи підконтрольні ПрАТ СК Саламандра-Україна (ЄДРПОУ 13934129), ПрАТ СК Орлі (ЄДРПОУ 22620565), ПрАТ СК Дім Страхування (ЄДРПОУ 21870998), впровадив протиправний механізм з розкрадання коштів страхувальників під час надання фінансових послуг в сфері страхування.

Так, з метою конвертації грошових коштів у готівку, вищевказані страхові компанії укладають удавані договори страхування з підприємствами реального сектору економіки. В подальшому, отримані кошти в якості страхових платежів переказуються на рахунки підконтрольних страховиків Групи , які на підставі сфальсифікованих страхових випадків або укладених договорів купівлі-продажу неліквідних цінних паперів перераховують на рахунки фізичних осіб та знімаються готівкою через каси банківських установ.

Також, ОСОБА_3, через вищевказані підконтрольні компанії, укладено велику кількість договорів з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та отримано значну суму коштів у вигляді страхових платежів, які виведено з банківських рахунків компаній через суб'єктів господарювання, що мають ознаки фіктивності.

Вказане свідчить, що підконтрольні ОСОБА_3 страхові компанії не зможуть виконати та не мають наміру виконувати покладені на них функції щодо врегулювання страхових випадків шляхом компенсації постраждалим у дорожньо-транспортних подіях, в результаті чого зазначена ситуація може призвести до виникнення осередків соціальної напруги та проведення масових акцій протесту серед населення.

Враховуючи вищенаведене, є підстави вважати, що за участю страхових компаній, налагоджено схему з метою приховування чи маскування джерел походження коштів."

Листом №25/11-01/1-2 від 25.11.2016 товариство з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ АРС" повідомило позивача про необхідність розірвання Договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ1-БД/120 від 31.10.2016 та повернення грошових коштів в розмірі 100.000,00 грн., які були сплачені на користь позивача в якості часткової спати. В обґрунтування вказаної вимоги товариство з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ АРС" вказало, що Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься ухвала Дарницького районного суду міста Києва від 15.08.2016 в межах кримінального провадження №42016101020000104, відповідно до якої прокурору Київської місцевої прокуратури №2 Данилюку Ю.О. надано доступ до речей та документів позивача в рамках кримінального провадження №42016101020000104 та зазначене в ухвалі може свідчити про не виконання позивачем своїх зобов'язань згідно укладеного договору.

На думку позивача, розірвання Договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ1-БД/120 від 31.10.2016 та повернення грошових коштів в розмірі 100.000,00 грн. є підставою для стягнення завданих матеріальних збитків у розмірі 100.000,00 грн., на підтвердження зазначеного позивачем додано належним чином засвідчену копію Угоди про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ1-БД/120 від 31.10.2016 укладеного на виконання замовлення Договору Доручення №БД/120 від 31.10.2016. від 30.11.2016. Позивач просить зобов'язати відповідача-2 спростувати оспорювану інформацію та стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 суму завданих матеріальних збитків у розмірі 100.000,00 грн. та суму завданої шкоди діловій репутації у розмірі 10.000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Згідно з ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Частиною 2 статті 34 ГК України визначено, що дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи № 1 від 27.02.2009 року у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження. У такому ж порядку не можуть розглядатися наукові спори, тобто вимоги про спростування інформації наукового характеру.

Разом з тим вимоги про визнання інформації недостовірною, яка міститься в ухвалі Дарницького районного суду міста Києва від 15.08.2016 в межах кримінального провадження №42016101020000104 та її спростування, на думку позивача, можуть розглядатись судом у порядку, передбаченому статтею 277 ЦК України.

Проте суд зазначає, що не підлягає розгляду судом позов про визнання недостовірною інформації та її спростування, якщо така інформація викладена в ухвалі суду. Оскільки такі вимоги по суті означали б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Таким чином, провадження у даній справі в частині позовних вимог про визнання недостовірною інформації та зобов'язання відповідача-2 спростувати інформацію підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи, що вимога позивача про стягнення завданих матеріальних збитків у розмірі 100.000,00 грн. та суму завданої шкоди діловій репутації у розмірі 10.000,00 грн. є похідною від вимоги про визнання недостовірною інформації та зобов'язання відповідача-2 спростувати інформацію, і судом припинено провадження в частині цих вимог, тому вимога позивача про стягнення завданих матеріальних збитків у розмірі 100.000,00 грн. та суму завданої шкоди діловій репутації у розмірі 10.000,00 грн. задоволенню не підлягає.

Обов'язок доказування відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи приписи статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 80 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Провадження в частині вимог про визнання недостовірною інформації та зобов'язання прокуратури міста Києва спростувати інформацію - припинити.

2. В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16 червня 2017.

Суддя С.В. Балац