Рішення

від 06.06.2017 по справі 911/701/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2017 р. Справа № 911/701/17

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового підприємства Всесмак плюс , м. Львів до Дочірнього підприємства Рітейл Вест , Київська обл., м. Ірпінь про стягнення 37816,22 грн. за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 - дов. від 04.04.2017 відповідача:ОСОБА_2 - дов. від 27.12.2016 суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового підприємства Всесмак плюс (далі - позивач) до Дочірнього підприємства Рітейл Вест (далі - відповідач) про стягнення 37816,22 грн., з яких 34319,20 грн. основний борг, 2783,27 грн. інфляційні втрати та 713,75 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 08.04.2014 № РВ024964 щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строк визначений договором.

В процесі розгляду справи позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 02.05.2017, якою в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми основного богу та збільшив розмір позовних вимог в частині заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних та просить стягнути з відповідача 37307,61 грн., з яких 32445,12 грн. основний борг, 4075,30 грн. інфляційні втрати, 787,19 грн. 3% річних.

Також, в процесі розгляду справи позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 06.06.2017, якою в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір заявлених до стягнення сум та просить суд стягнути з відповідача 27196,09 грн., з яких 22445,12 грн. основний борг, 3979,26 грн. інфляційні втрати, 771,71 грн. 3% річних.

За таких обставин, в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення з відповідача 27196,09 грн., з яких 22445,12 грн. основний борг, 3979,26 грн. інфляційні втрати, 771,71 грн. 3% річних.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог від 06.06.2017 та просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, які зводяться до того, що позивачем на підтвердження своїх вимог не надано доказів того, що у відповідача настав обов'язок здійснити оплату поставленого товару. За вказаних обставин, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Від позивача до суду надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій він просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми, що дорівнює ціні позову в тому числі на рахунках: р/р № 26006052620510 в ПАТ КБ Приватбанк (МФО 320649); р/р № 26004001255413 в ПАТ Універсал Банк (МФО 322001); р/р № 26006011326 в ПАТ Банк Січ (МФО 380816); р/р № 26000013022753 в ПАТ Свербанк (МФО 320627); р/р № 26007252186 в АБ Укргазбанк (МФО 320478).

Подана заява мотивована тим, що за останні декілька місяців господарським судом розглянуто щонайменше дві справи, предметом спору яких є стягнення з ДП Рітейл Вест коштів за поставлений товар на суму майже півмільйона гривень, що вказує на серйозні фінансові проблеми відповідача, проблеми із здійсненням розрахунків із контрагентами, можливе швидке закриття торгової мережі та початку процедури банкрутства. Враховуючи значну ціну позову та збитки, яким може зазнати позивач внаслідок неможливості виконання рішення суду, позивач просить вжити заходів до забезпечення позову.

Представник відповідача усно заперечив проти вжиття заходів до забезпечення позову.

Розглянувши подану позивачем заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову є засобом, що гарантує виконання майбутнього рішення господарського суду. Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

ОСОБА_3 із ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до абз. 3 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову від 26.12.2011 № 16 (далі - Постанова) у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

ОСОБА_3 п. 3 цієї ж Постанови умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК України).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Звертаючись з вимогою про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача, заявником не зазначено та не подано суду доказів, які б підтверджували, що грошові кошти відповідача можуть зникнути з рахунків чи зменшитись за кількістю або що відповідач витрачає грошові кошти за рахунок яких можливо виконати рішення суду у даній справі.

Крім того, заявник не подає доказів, які підтверджували б наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявлених позивачем заходів до забезпечення позову у даній справі та доказів, що їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, а саме лише посилання в поданій ним заяві на серйозні фінансові проблеми відповідача, проблеми із здійсненням розрахунків із контрагентами, можливе швидке закриття торгової мережі та початку процедури банкрутства, а також існування загрози того, що вразі прийняття рішення господарським судом, його виконання буде неможливим, без наведення відповідного обґрунтування та без підтвердження таких посилань відповідними доказами не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

Враховуючи викладене, зазначена вимога про вжиття заходів до забезпечення позову заявника є недоведеною та необґрунтованою в зв'язку з чим, суд відмовляє в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового підприємства Всесмак плюс про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір від 08.04.2014 № РВ024964 (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач - постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, та у відповідності з замовленням покупця - відповідача, поставити товар, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін узгоджених в специфікації (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений в замовленні.

ОСОБА_3 п. 7.1 договору покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних.

Загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару (п. 7.8 договору).

Пунктом 7.9 договору визначено, що оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 21 дні(ів). При цьому сторони домовилися про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500 грн. з кожного магазину.

Даний договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017 (п. 10.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар по наступним видатковим накладним: від 01.04.2016 № С01040004 на суму 664,38 грн., від 06.04.2016 № С06040005 на суму 266,40 грн., від 06.04.2016 № С06040022 на суму 623,87 грн., від 07.04.2016 № С07040014 на суму 1937,10 грн., від 08.04.2016 № С08040010 на суму 379,08 грн., від 16.05.2016 № С16050067 на суму 9589,32 грн., від 16.05.2016 № С16050067 на суму 8937,36 грн., від 18.05.2016 № С1850009 на суму 618,12 грн., від 18.05.2016 № С18050016 на суму 1896,12 грн., від 20.05.2016 № С20050012 на суму 1316,62 грн., від 20.05.2016 № С20050012 на суму 1316,62 грн., від 20.05.2016 № С20050011 на суму 702,14 грн., від 25.05.2016 № С25050092 на суму 1251,56 грн., від 25.05.2016 № С25050053 на суму 9552,13 грн., від 26.05.2016 № С26050016 на суму 2056,36 грн., від 27.05.2016 № С27050001 на суму 839,54 грн., від 01.06.2016 № С01060007 на суму 439,68 грн., від 08.07.2016 № С08070020 на суму 1380,24 грн., від 13.07.2016 № С13070004 на суму 575,10 грн., від 13.07.2016 № С13070008 на суму 575,10 грн., від 14.07.2016 № С14070083 на суму 191,70 грн., від 20.07.2016 № С2007001 на суму 575,10 грн., які підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печаткою позивача та штампом відповідача, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар в повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим, за ним рахується борг в розмірі 22445,12 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

ОСОБА_3 приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

ОСОБА_3 п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами п. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар, в зв'язку з чим, за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 22445,12 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

ОСОБА_3 вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 22445,12 грн. заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з прострочених сум грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

ОСОБА_3 розрахунку позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з 15.08.2016 по 06.06.2017 складають 3979,26 грн., 3% річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 15.08.2016 по 06.06.2017 складають 771,71 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача у вказаній частині підлягає задоволенню.

ОСОБА_3 з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з врахуванням періоду нарахування 3% річних заявленого позивачем, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 770,05 грн. В решті позовних вимог про стягнення 1,66 грн. 3% річних суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Заперечення відповідача проти позовних вимог з тих підстав, що позивач не надав доказів того, що у відповідача настав обов'язок здійснити оплату поставленого товару, оскільки у відповідності до положень п 7.9 договору оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 21 дні(ів), при цьому сторони домовилися про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500 грн. з кожного магазину, не приймаються судом до уваги при вирішення спору та відхиляються судом, позаяк відповідачем не надано доказів того, що товар, поставлений позивачем по вищепереліченим видатковим накладним, які залучені до матеріалів справи, нереалізований та знаходиться на реалізації, у т.ч. на момент розгляду даної справи.

Враховуючи, що відповідач не надав інформації про залишки непроданого товару поставленого позивачем, не довів факту наявності непроданого товару поставленого позивачем, то факт продажу такого товару, суд вважає встановленим, а відтак у відповідача на час розгляду даної справи наявний обов'язок здійснити розрахунок за поставлений позивачем товар. Доказів протилежного відповідач суду не надав та протилежне не довів.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 22445,12 грн. основного боргу, 3979,26 грн. інфляційних втрат та 770,05 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Позивач посилаючись на приписи ст.ст. 44, 49 ГПК України просить суд покласти на відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1600 грн., витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 12600 грн. та витрат, пов'язаних з явкою представника в судове засідання у розмірі 591,56 грн.

В підтвердження сплати судового збору в розмірі 1600 грн. позивачем до позовної заяви додані наступні платіжні доручення: від 28.12.2016 № 367 на суму 1378 грн., від 31.0.2017 № 387 на суму 222 грн.

В підтвердження понесених судових витрат на послуги адвоката у розмірі 12600 грн., позивач посилається на договір про надання правової допомоги від 06.02.2017, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 518 від 03.10.2008, виданого на ім'я ОСОБА_4, платіжне доручення від 13.04.2017 № 179 на суму 12600 грн., банківську виписку по особовому рахунку від 02.06.2017, на підставі яких було сплачено за адвокатські послуги за вказаним договором в розмірі 12600 грн., акт про надані юридичні послуги від 12.04.2017.

В підтвердження понесених судових витрат, пов'язаних з явкою представника в судове засідання у розмірі 591,56 грн. позивач посилається на посадочні документи за напрямками Львів-Київ-Пасажирський та Київ-Пасажирський-Львів, які залучені до матеріалів справи.

ОСОБА_3 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 № 7 передбачено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Відповідно до п. 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру .

Закон України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 статті 1 цього Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до вимог ст. 30 Закон України Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

ОСОБА_3 із приписами п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 № 7 відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Між позивачем та адвокатом ОСОБА_4 укладено договір про надання правової допомоги від 06.02.2017, за умовами якого позивач - замовник доручає та зобов'язується оплачувати, в порядку, обсязі та на умовах визначених даним договором, а адвокат - виконавець бере на себе зобов'язання надавати замовнику: юридичні послуги щодо захисту законних прав та інтересів замовника шляхом здійснення представництва, зокрема, в судах, із наданням йому всіх прав, які належать позивачу та відповідачу у справах визначених сторонами в замовленні до цього договору, яке є невід'ємною його частиною (п. 1.1 договору).

ОСОБА_3 п. 2.2 договору замовник зобов'язаний сплатити суму за юридичні послуги, визначені в замовленні протягом п'яти робочих днів з моменту підписання сторонами акту про надані юридичні послуги, якщо інше не передбачено в замовленні.

Відповідно до п. 2.7 договору факт надання виконавцем, прийняття замовником юридичних послуг підтверджується актом про надані юридичні послуги, що є додатком до договору та його невід'ємною частиною.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання справ визначених сторонами в замовленні до цього договору (п. 6.1 договору).

На виконання умов договору адвокат надав позивачу передбачені договором послуги на суму 12600 грн., що підтверджується актом про надані юридичні послуги від 12.04.2017, який підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін за договором та скріплений печатками позивача та адвоката.

За надані адвокатські послуги позивач сплатив на користь адвоката грошові кошти в розмірі 12600 грн., що підтверджується банківською випискою від 02.06.2017, яка залучена до матеріалів справи.

ОСОБА_3 з Єдиного реєстру адвокатів України, адвокат - ОСОБА_4 діє на підставі свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю від 03.10.2008 № 5178, завірена копія якого міститься в матеріалах справи.

Таким чином, статус особи, яка представляла інтереси позивача за вказаним договором, відповідає вимогам Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

ОСОБА_3 п. 6.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 № 7 судовим експертам, перекладачам, іншим особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень, відшкодовуються: вартість проїзду до місця виклику і назад залізничним, автомобільним, водним і повітряним транспортом; страхові платежі за державне страхування на транспорті, вартість попереднього продажу проїзних документів, проїзд автомобільним транспортом (крім таксі) до залізничної станції, аеропорту, якщо вони знаходяться за межами населеного пункту; найом жилого приміщення; добові в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження; судовому експерту відшкодовуються також витрати, пов'язані з дослідженням об'єкта судової експертизи, якщо останній знаходиться в іншому населеному пункті, ніж експертна установа (або експерт проживає в іншому населеному пункті), і не може бути доставлений до цієї установи (або експерту). В усіх зазначених випадках відшкодуванню підлягає мінімальна вартість проїзду та мінімальна (для населеного пункту, в якому знаходиться господарський суд) вартість проживання в готелі. Документально підтверджені відомості про таку вартість та про фактичні витрати на проїзд і проживання подаються заінтересованими особами.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_3 п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 № 7 вирішуючи питання про розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У п 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів від 13.02.2002 № 01-8/155 роз'яснено, що вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

З огляду на зазначене, відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та витрат на оплату послуг адвоката відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, з урахуванням обставин справи, зокрема тих, що адвокат ОСОБА_4 особисто не приймала участь у судових засіданнях, розмір витрат з оплати послуг адвоката неспіврозмірний, тобто явно завищений в порівнянні з ціною позову та не є розумним розміром для даної справи, суд, враховуючи принцип співрозмірності, обмежує розмір відшкодування судових витрат з оплати послуг адвоката до 1600 грн., з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, якій дорівнює розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2017 рік.

Витрати, пов'язані з явкою представника в судове засідання відшкодовуються у разі, якщо явку сторін та інших учасників судового процесу було визнано судом обов'язковою. Відповідно до матеріалів справи, явка представників сторін чи інших осіб не визнавалась судом обов'язковою.

Витрати, пов'язані з явкою представника позивача в судове засідання, понесені позивачем у зв'язку з тим, що його представник у судових засіданнях від 18.04.2017, 30.05.2017, які відбувались в режимі відеоконференції не міг належним чином обґрунтувати свої вимоги, з зазначенням доказів, які їх підтверджують та пояснити суду всі обставини справи, зокрема, період виникнення заборгованості, розмір боргу з зазначенням накладних по яким існує вказаний борг, час виникнення у відповідача обов'язку здійснити розрахунок за поставлений товар тощо.

Заявником не доведено, що витрати пов'язані з явкою представника позивача в судове засідання були неминучими, що є однією з умов, за наявністю яких виникає право на відшкодування вказаних витрат.

За таких обставин, відсутні правові підстави покладати на відповідача понесені позивачем судові витрати, які складаються з витрат, пов'язаних з явкою представника в судове засідання у розмірі 591,56 грн.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.01.2014р. у справі № 927/654/13, від 18.05.2017 у справі № 918/858/16.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору за подачу заяви про вжиття заходів до забезпечення позову покладається судом на позивача.

Керуючись ст. 129 1 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 44, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового підприємства Всесмак плюс про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити повністю.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства Рітейл Вест (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, 16, кімната 5, ідентифікаційний код 38733983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгового підприємства Всесмак плюс (79015, Львівська обл., м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, ідентифікаційний код 33914928) 22445 (двадцять дві тисячі чотириста сорок п'ять) грн. 12 коп. основного боргу, 3979 (три тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 26 коп. інфляційних втрат, 770 (сімсот сімдесят) грн. 05 коп. 3% річних, 1599 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 90 коп. витрат по сплаті судового збору, 1600 (одну тисячу шістсот) грн. витрат з оплати послуг адвоката.

4. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 16.06.2017.