Постанова

від 13.06.2017 по справі 910/517/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2017 р. Справа№ 910/517/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Отрюха Б.В.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Петренко В.В. - представник;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 22.03.2017р.

у справі № 910/517/17 ( суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Кремень Н.П."

про стягнення 487 388, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень НП" 487388,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.03.2017р. у справі № 910/517/17 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кремень НП" на користь Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" збитки у розмірі 11000 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 164 грн. 49 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Апелянт в обґрунтування апеляційної скарги звертає увагу суду на те, що відповідачем не належним чином виконувались умови договору, що підтверджується актом виявлення відсутності акумуляторів на тракторі Т-150 Д.Н. НОМЕР_1 від 03.04.2015, складеним представниками ПАТ Перше Травня у присутності старшого зміни охорони ТОВ Кремень НП відповідно до п.5.4. договору. Згідно бухгалтерського обліку позивача, балансова вартість двох викрадених акмуляторних батарей 6СТ-190 становить 2 293,40 грн.

Апелянт зазначає, що про факт викрадення двох акумуляторних батарей 6СТ-190 зазначено і в заяві директора ПАТ Птахофабрика Перше Травня до Черкаського РВ УМВС України в Черкаській області вих.№175 від 06.04.2015 року.

З метою відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків по договору, представниками філії Птахофабрика Перше травня Публічного акціонерного товариства Птахогосподарство Червоний прапор направлялись останньому претензія № 24 від 05.06.2015 року та вимога № 186 від 30.09.2015 року. Однак станом на день подання позову, вимоги позивача залишились без відповіді, відповідачем збитки не відшкодовано.

Крім того, 26.07.2015 під час огляду пташників № 16, 17 та 24-2 виявлено зникнення товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується актом від 27.07.2015 про виявлення відсутності комплектуючих обладнання пташників Промислової зони № 1. Згідно бухгалтерської довідки загальна вартість викрадених товарно-матеріальних цінностей становить 33 217,10 грн.

Апелянт зазначає, що через невиконання відповідачем обов'язків за договором, позивачу завдано збитків на загальну суму 35 510,50 грн.

Також апелянт вважає, що за виявлення охоронців на постах в нетверезому стані позивачем обгрунтовано відповідно до умов пункту 5.8 договору було нараховано відповідачу штраф у розмірі 15877,50 грн, а також штраф за відсутність охоронців на постах у розмірі 436000,00 грн. відповідно до пункту 5.7 договору

Апелянт вважає, що висновком місцевого господарського суду про те, що акти (датовані з 30.09.2015р. по 16.10.2015р.) складені позивачем в односторонньому порядку, а тому не можуть бути прийняті судом як допустимі докази відсутності охорони на місцях не є логічним, оскільки неможливо скласти акт у присутності представників ТОВ Кремінь ІІП , якщо останні у повному складі були відсутні на території охоронюваного об'єкту.

Крім того, на думку апелянта, місцевий господарський суд не звернув уваги, що акти від 11.05.2015 року та від 22.09.2015, які фіксують факт знаходження охоронців ТОВ Кремень НП в стані алкогольного сп 'япіння під час виконання останніми своїх обов'язків по охороні були підписані старшим зміни охорони ТОВ Кремень ПП ОСОБА_4, тобто фактично визнані, а отже є всі підстави стягнути суму штрафу із ТОВ Кремень НП .

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак поштова кореспонденція направлена на адресу відповідача повернулась з позначкою за закінченням встановленого терміну зберігання .

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Вислухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача, оскільки він не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача, колегія встановила наступне.

01.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кремень НП" (охоронне агентство за договором) та Публічним акціонерним товариством "Птахофабрика "Перше травня" (замовник), правонаступником якого є позивач - Публічне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард" було укладено договір про надання охоронних послуг №011214-01 від 01.12.2014 .

Відповідно до п. 2.1 укладеного договору охоронне агентство зобов'язується забезпечити недоторканність об'єкту охорони, що передається замовником під охорону згідно акту прийняття об'єкту під охорону (додаток 4 до договору), а замовник зобов'язується щомісячно сплачувати охоронному агентству встановлену цим договором плату.

Згідно п.п. 2.2 - 2.4 укладеного договору об'єкт, який передається під охорону визначається в дислокації, що є додатком до договору та його невід'ємною частиною. Охорона об'єкта здійснюється у дні і години, вказані у дислокації (додаток №1 до договору) та згідно інструкції по охороні об'єкта замовника (додаток №2). Система охорони, регламент несення служби на постах об'єкту та дислокація постів спільно визначається охоронним агентством та замовником. Додаток №1 та додаток №2 підписуються замовником та охоронним агентством разом з договором. Зміни та доповнення у додатки вносяться у письмовій формі за згодою сторін.

Відповідно до п. 3.1 договору охорона зобов'язана організувати та забезпечити цілодобову охорону об'єкту охорони згідно даного договору та Інструкції по охороні об'єкта замовника від розкрадань шляхом: контролю за цілісністю об'єкта та схоронністю майна (в тому числі, ТМЦ), що на ньому зберігається; здійснення на об'єкті охорони затвердженого замовником перепускного режиму, у тому числі не допускати проникнення сторонніх осіб на об'єкт, а також несанкціоновані замовником перебування його працівників на об'єкті у визначений замовником час; контролю за ввезенням та вивезенням (внесенням та винесенням) товарно-матеріальних цінностей на територію об'єкта по матеріальним перепусткам за формою, встановленою замовником; контролю за списанням ТМЦ в номенклатурі, зазначеній в актах прийому-передачі ТМЦ тощо.

Згідно пункту 3.2 договору охоронне агентство зобов'язано прийняти ТМЦ за вимогою замовника при прийнятті об'єкта під охорону та брати участь у прийманні ТМЦ, які надходять замовнику в ході здійснення охорони. За підсумками прийому-передачі ТМЦ складаються акти прийому-передачі ТМЦ, зазначені в п. 2.6 договору.

Охоронне агентство зобов'язано дотримуватися пропускного режиму та порядку переміщення товарно-матеріальних цінностей на території об'єкту охорони, які встановлює замовник; забезпечити виконання контрольно-пропускного режиму на об'єкті охорони та охорону по периметру огорожі (п.3.3, 3.4. договору)

01.12.2014 сторонами підписано акт прийняття об'єкту під охорону, в якому наведено перелік приміщень, переданих під охорону.

Позивач звернувся до суду з позовом, який обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, у результаті чого мало місце розкрадання переданих під охорону відповідача товарно-матеріальних цінностей, у зв'язку із чим позивачу було завдано матеріальних збитків. Крім того, позивач стверджує, що ним неодноразово було виявлено факт відсутності співробітників охорони на посту, а також неодноразово виявлено охоронців на постах в нетверезому стані, що у відповідності до п.п.5.7, 5.8 договору є підставою для застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафів.

Позивач просить суд у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору стягнути з відповідача 487388,00 грн., з яких: 35510,50 грн. збитків, завданих внаслідок розкрадання товарно-матеріальних цінностей; 15877,50 грн. штрафу за виявлення охоронців на постах в нетверезому стані; 436000,00 грн. сума штрафів за відсутність охоронців на постах.

Відповідно до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з положеннями ст.ст.13, 525, 526 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, які мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а тому сума основного боргу в розмірі 38 920, 00 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Позивач зазначає, що 03.04.2015 під час огляду трактора Т-150, д.н. НОМЕР_1, який перебував на території стоянки автотранспорту "Тракторної бригади" ПАТ "Птахофабрика "Перше травня", виявлено зникнення двох акумуляторних батарей 6СТ-190, балансова вартість яких згідно бухгалтерського обліку позивача становить 2293,40 грн. Крім того, 26.07.2015 під час огляду пташників №№16,17 та 24 виявлено зникнення товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 33217,10 грн, про що позивачем складено відповідні акти.

Як стверджує позивач, в даному випадку мала місце крадіжка вказаних вище товарно-матеріальних цінностей, а тому їх вартість (35510,50 грн) позивач просить стягнути з відповідача як суму збитків, заподіяних внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору охорони.

За умовами п. 5.1 Договору охоронне агентство несе повну матеріальну відповідальність за збитки, спричинені внаслідок неналежного виконання нею своїх зобов'язань, зокрема:

- заподіяні розкраданням товарно-матеріальних цінностей під час знаходження об'єкту під охороною, здійснені шляхом крадіжки, грабежу, в результаті незабезпечення належної охорони або внаслідок невиконання охороною встановленого на об'єкті порядку вносу-виносу (ввозу-вивезення) товарно-матеріальних цінностей.

- понесені замовником внаслідок нестачі ТМЦ, переданих охороні по актах прийому-передачі ТМЦ, зазначених в п. 2.6 Договору.

Позивачем належними та допустимими доказами не доведено суду факту крадіжки майна позивача, зокрема, не надано відомостей про наявність відкритого кримінального провадження за даним фактом, інформації про результати досудового розслідування, а також будь-яких судових рішень у відповідному кримінальному провадженні.

Крім того, зазначені позивачем товарно-матеріальні цінності окремо за актами прийому-передачі в порядку, визначеному п.п. 2.6, 3.2 договору та Інструкції, наведеної у додатку №2 до договору, під охорону не приймались. Відповідно, відсутні підстави вважати такі товарно-матеріальні цінності прийнятими під охорону відповідача і покладати на відповідача відповідальність за їх збереження.

Таким чином, позивачем не доведено факту крадіжки майна позивача, а також передання відповідних товарно-матеріальні цінностей, про нестачу яких заявляє позивач, під охорону за актом приймання-передачі (відповідно до п. 5.1 Договору).

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що позивачем не доведено порушення Публічним акціонерним товариством "Агрохолдинг Авангард" умов Договору охорони №011214-01 від 01.12.2014, а саме не доведено наявності з боку відповідача протиправної поведінки як необхідної складової складу цивільного правопорушення та підстави для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 35510,50 грн є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу за виявлення охоронців на постах в нетверезому стані, а також штрафу за відсутність охоронців на постах, слід зазначити наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що для виконання даного договору охорона зобов'язана виставити пости на об'єкті згідно дислокації (додаток №1) та призначити одного відповідального працівника від охоронного агентства, який буде здійснювати керівництво та контроль за роботою цілодобових постів, здійснювати додаткові заходи, спрямовані на виявлення розкрадачів, вдосконалення форм та методів охорони, покращення безпеки на об'єкті.

Пунктом 5.7 договору визначено, що за виявлення відсутності співробітника охорони на посту, охоронне агентство сплачує замовникові штраф у розмірі 1000,00 грн за кожен такий випадок. Під відсутністю охорони на посту сторони розуміється відсутність понад 30 хвилин на місці.

Відповідно до п. 5.8 договору в разі виявлення охоронця на посту в нетверезому стані або у стані наркотичного чи іншого сп'яніння під час ведення охоронних заходів, про що складається акт, який підписується представниками сторін, виконавець на підставі акту сплачує на користь замовника штраф у розмірі 5% від вартості охоронних послуг за місяць за кожен такий випадок, не пізніше 5 днів з дня заявлення замовником вимоги.

Позивач посилається на те, що його представниками виявлено відсутність охоронців понад 30 хвилин на постах, а саме:

- 14.08.2015 на постах №2 та №4 підрозділу "Промислова зона №1", №12 підрозділу "Промислова зона №2", №15 підрозділу "Тракторна бригада";

- 28.09.2015 - на постах №4, №5, №7 та №12;

- 29.09.2015 - на постах №4, №5 та №12;

- у період з 30.09.2015 по 16.10.2015 (сімнадцять діб) - на постах №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14, №15, №16, №17 (при цьому, відповідно до п. 7.2 Договору охоронне агентство забезпечує надання послуг одночасним перебуванням на об'єкті охорони 25 охоронців).

За твердженням позивача, протягом дії договору було виявлено та зафіксовано 436 випадків відсутності співробітника охорони на постах, а тому з урахуванням положень п.5.7 договору позивач вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу у загальному розмірі 436000,00 грн. Крім того, позивач вказує, що представники охорони в порушення умов договору неодноразово перебували на посту в нетверезому стані, а тому з посиланням на п. 5.8 договору, нарахував відповідачу штраф у загальному розмірі 15877,50 грн.

Наявними в матеріалах справи документами, а саме: актами про виявлення відсутності охоронця на посту від 14.08.2015, від 28.09.2015 та від 29.09.2015, підтверджується факт відсутності охоронців на постах №2 та №4 підрозділу "Промислова зона №1", №12 підрозділу "Промислова зона №2", №15 підрозділу "Тракторна бригада" 14.08.2015, на постах №4, №5, №7 та №12 28.09.2015 та на постах №4, №5 та №12 29.09.2015. Вказані акти підписані як представниками позивача, так і представником відповідача (старшим зміни охорони ТОВ "Кремінь НП"), а тому приймаються судом як належні та допустимі докази на підтвердження 11 випадків відсутності співробітників охорони на постах.

Враховуючи положення п. 5.7 договору вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за відсутність охоронців на постах у розмірі 11000,00 грн підлягають задоволенню.

Долучені до справи акти (датовані з 30.09.2015 по 16.10.2015), складені позивачем в односторонньому порядку, а тому не можуть бути прийняті судом як допустимі докази відсутності охорони на місцях у вказаний період.

Крім того, надані позивачем акти від 11.05.2015 та від 22.09.2015 самі по собі (без доказів проведення огляду компетентною особою із використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, або відповідного медичного висновку) не є належними та допустимими доказами перебування представників охорони на посту у стані алкогольного сп'яніння.

Враховуючи вищевикладене, колегія приходить до висновку про те, що позивачем належних та допустимих доказів відсутності охоронців на постах в період з 30.09.2015 по 16.10.2015, а також перебування представників охорони на постах у стані алкогольного сп'яніння не надано, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 425000,00 грн. нарахованого на підставі п.5.7 Договору, а також штрафу у розмірі 15877,50 грн. за виявлення охоронців на постах в нетверезому стані, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки вони розглядались місцевим господарським судом під час розгляду справи та не спростовують правильності висновків місцевого суду та не можуть бути підставами для скасування або зміни рішення суду.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду м. Києва від 22.03.2017р. у справі № 910/517/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 22.03.2017р. у справі № 910/517/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/517/17 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Б.В. Отрюх

А.Г. Майданевич