Постанова

від 23.10.2015 по справі 804/13954/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2015 р. Справа № 804/13954/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Турової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Вісон про стягнення заборгованості з єдиного податку з юридичних осіб в сумі 55345,05грн. та накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ Вісон , що знаходяться у банку,-

ВСТАНОВИВ :

Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Вісон (далі - ТОВ Вісон ), в якому просила стягнути з рахунків ТОВ Вісон (код ЄДРОПОУ 25535439) в обслуговуючих банках кошти в сумі 55345,05грн. в рахунок погашення податкового боргу з єдиного податку з юридичних осіб на користь бюджету (код платежу 18050300, одержувач: відділення Державного казначейства в м.Дніпродзержинську, код ЄДРПОУ 38028588, назва банку УДК у Дніпропетровській області, МФО 805012, р/р 31411698700013) танакласти арешт на кошти на інші цінності ТОВ Вісон (код ЄДРПОУ 25535439), що знаходяться у банку.

В обґрунтування пред'явлених позовних вимог зазначалося, що внаслідок несплати відповідачем самостійно задекларованих грошових зобов'язань з єдиного податку з юридичних осіб у останнього виник податковий борг в розмірі 55345,05грн., який підприємством у добровільному порядку не погашається. При цьому, ще 26.02.2015р. на наявний у відповідача на той час податковий борг податковим органом була виставлена податкова вимога, після чого податковий борг підприємства не переривався. Також позивач, посилаючись на приписи п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, просив накласти арешт на кошти на інші цінності ТОВ Вісон , що знаходяться у банку.

Позивач про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте у судове засідання його представник не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження, а також просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач також був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, проте у судове засідання його представник не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, заперечення на позовну заяву та заяву про відкладення розгляду справи не надав.

Зважаючи на приписи ч.4 ст.122, ч.4, ч.6 ст.128 КАС України, а також на строки розгляду адміністративних справ, встановлені ст.122 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки не вбачає потреби заслуховувати свідків та експертів.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Вісон (далі - ТОВ Вісон ) (код ЄДРПОУ 25535439) перебуває на обліку в Дніпродзержинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Дніпродзержинська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області) як платник податків.

Згідно з п.п.16.1.3, п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п.36.1-36.3 ст.36 Податкового кодексу України , податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.57.1. ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковим боргом відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визнається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що ТОВ Вісон подано до Дніпродзержинської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області відповідачем було подано наступні декларації платника єдиного податку - юридичної особи:

- від 27.01.2015р. №9079292818,згідно з якою сума цього податку за підсумками звітного (податкового) періоду, яка підлягає сплаті, становить 40485,84грн. з граничним терміном сплати 19.02.2015р.;

- від 30.04.2015р. №9083167487, згідно з якою сума цього податку за підсумками звітного (податкового) періоду, яка підлягає сплаті, становить 15199,20грн. з граничним терміном сплати 20.05.2015р.;

- від 07.08.2015р. №9166931770,згідно з якою сума цього податку за підсумками звітного (податкового) періоду, яка підлягає сплаті, становить 3902,00грн. з граничним терміном сплати 19.08.2015р.

Таким чином, відповідачем самостійно задекларовано грошові зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб на загальну суму 59587,04грн.

Проте, зазначені у вказаних вище податкових деклараціях сумигрошових зобов'язань у встановлені законом строки відповідачем сплачені не були, через що у останнього утворився податковий борг з єдиного податку з юридичних осіб на суму 59587,04грн.

При цьому у зв'язку із наявною на особовому рахунку ТОВ Вісон переплатою у розмірі 4241,99грн., сума податкового боргу відповідача зменшена на розмір вказаної переплати і склала 55345,05грн.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.59.3 ст.59 цього Кодексу податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Приписами п.59.5 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що контролюючим органом виставлено податкову вимогу форми Ю від 26.02.2015р. №451-23 про сплату ТОВ Вісон наявного у нього на той час податкового боргу на суму 36243,85грн.

У зв'язку із тим, що податковий борг після виставлення вищевказаної податкової вимоги відповідачем погашено не було, нова податкова вимога на підставі п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України відповідачу не виставлялася.

На момент звернення позивача до суду податковий борг відповідача непогашений і не списаний.

Відповідно до ст.67 Конституції України , кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно з п.95.3 цієї статті стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку про те, що позивачем - суб'єктом владних повноважень, було доведено правомірність своїх вимог щодо стягнення з відповідача наявної у нього заборгованості по узгодженим грошовим зобов'язанням за рахунок коштів з рахунків у банках, що обслуговують це підприємство, натомість відповідачем не було надано суду доказів сплати податкового боргу у встановлені законодавством строки.

Таким чином, позовні вимоги в частині щодо стягнення коштів з рахунків ТОВ Вісон в банках, обслуговуючих цього платника податків, на користь державного бюджету в рахунок погашення податкового боргу у загальній сумі 55345,05грн. підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення іншої частини позовних вимог, а саме: вимог щодо накладення арешту на кошти на інші цінності ТОВ Вісон , що знаходяться у банку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вживалися заходи щодо розшуку майна, яке належить відповідачу, для погашення податкової заборгованості, внаслідокчого встановлено, що будь-якого рухомого або нерухомого майна, транспортних засобів та сільськогосподарської техніки, а також земельних ділянок за відповідачем не зареєстровано, що підтверджується листами Відділу держземагенства у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської областівід 18.06.2015р. №0-425-0.3-2225/2-15, Дніпродзержинсього центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, підпорядкованого ГУ МВС України в Дніпропетровській області, від 27.06.2015р. №6711, Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області від 24.06.2015р. №07.2/071-08/4272.

Водночас, згідно з наданою відповідачем останньою фінансовою звітністю за 2015 рік на балансі ТОВ Вісон перебувають основні засоби залишковою балансовою вартістю 73,3тис.грн.

Рішенням Дніпродзержинської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 02.03.2015р. №16 здійснено опис майна ТОВ Вісон у податкову заставу.

Крім того, у відповідача наявні відкриті на його ім'я розрахункові рахунки у банківських установах.

Відповідно до підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Порядок реалізації такого права викладено у статті 94 Податкового кодексу України та Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07 листопада 2011 року № 1398.

При цьому, відповідно до п.7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків визначено, що для застосування арешту коштів на рахунках платника податків податковий орган подає до суду позовну заяву у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку. Податковим кодексом України та Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

В той же час, відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України визначено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що окрім права податкового органу звертатись з вказаним позовом до суду, у податкового органу існує і певний обов'язок по дотриманню порядку, як то звернення до суду саме у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків та надання належних і допустимих доказів того, що у платника податків відсутнє майно та\або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та\або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відтак, сама по собі наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування арешту коштів платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не приймалось рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку, при цьому балансова вартість майна підприємства згідно з останньою фінансовою звітністю більше, ніж сума податкового боргу, а, відтак, відсутні законодавчо передбачені обставини, які б давали право для вирішення питання про арешт майна платника податку.

Тим більше, що податковий орган окрім застосування арешту коштів та майна відповідача має інші важелі погашення податкового боргу, в тому числі і стягнення податкового боргу з рахунків платника податків у банках, що його обслуговують, в судовому порядку, чим позивач у даному випадку і скористався.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Вісон про стягнення заборгованості з єдиного податку з юридичних осіб в сумі 55345,05грн. та накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ Вісон , що знаходяться у банку, - задовольнити частково.

Стягнути кошти з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю Вісон (код ЄДРПОУ 25535439) в банках, обслуговуючих цього платника податків, в рахунок погашення податкового боргу з єдиного податку з юридичних осіб у загальній сумі 55345,05грн. (п'ятдесят п'ять тисяч триста сорок п'ять гривень 05 копійок) на користь державного бюджету(код платежу 18050300, одержувач: відділення Державного казначейства в м. Дніпродзержинську, код ЄДРПОУ 38028588, назва банку УДК у Дніпропетровській області, МФО 805012, р/р 31411698700013).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1