Ухвала

від 15.06.2017 по справі 805/4463/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2017 року справа №805/4463/16-а

84301, Донецька область, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.

секретар - Челахова О.О.

за участю: позивача - ОСОБА_2, довіреність № 32 від 12.12.2016 року,

представника відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 11 від 05.01.2017 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 805/4463/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Шахтоуправління Донбас до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 березня 2016 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6 011 333 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1502833 грн., -

ВСТАНОВИВ:

18 листопада 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Шахтоуправління Донбас (далі - позивач, підприємство, товариство, платник податків) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 березня 2016 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6 011 333 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1502833 грн. (том 1 а.с.4-16).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року позовна заява задоволена, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 04 березня 2016 року №0000011500, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6 011 333грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 1 502 833грн. (том 2 а.с.130-134).

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою на прийняте рішення та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, які мають значення для вирішення спору. Зазначає, що в акті приймання-передачі послуг відсутні обов'язкові реквізити, зокрема, конкретний перелік наданих послуг. В ході перевірки підприємством не надано звіту про проведення маркетингових досліджень. Посилається на підтвердження відсутності впливу посередницьких послуг по продажу вугілля та посередницьких послуг Товариства з обмеженою відповідальністю Аргос-Гарант на реалізацію вугільної продукції позивача та відсутність росту обсягів реалізації вугілля після здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю Аргос-Гарант посередницьких послуг. Апелянт також вказує на відсутність залізничних накладних на підтвердження реалізації вугілля (а.с.186-189).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2017 року замінено відповідача у справі № 805/4463/16-а Красноармійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на її правонаступника - Покровську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції з підстав необґрунтованості та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, проти чого заперечував представник позивача, який наголошував на законності та обґрунтованості судового рішення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, заслухавши пояснення представника сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Шахтоуправління Донбас , зареєстроване в якості юридичної особи з 09 березня 2010 року (85400, АДРЕСА_1), є платником податку на додану вартість з 31 грудня 2014 року по теперішній час, перебуває на обліку в Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Відповідач, Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, є суб'єктом владних повноважень, який діє на підставі Положення про Державну фіскальну службу та у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом України.

Контролюючим органом з 05 лютого 2016 року по 11 лютого 2016 року проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при відображенні даних декларацій з податку на додану вартість за квітень 2015 року, червень 2015 року, а саме формування податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Агрос-Гарант (ЄДРПОУ 39158510), за результатами якої податковим органом складено акт перевірки від 18 лютого 2016 року за № 96/05-16-12-01/36982901.

Актом перевірки встановлені порушення підпунктів 14.1.203, 14.1.191, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.4, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, в наслідок чого в результаті безпідставного включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми податку на додану вартість за документами із назвою податкова накладна за правочинами з Товариством з обмеженою відповідальністю Агрос-Гарант , які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 6011333,33грн., в тому числі за квітень 2015 року в розмірі 5 028 000 грн., червень 2015 року в розмірі 983 333,33грн.

За результатами перевірки податковим органом винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 04 березня 2016 року № НОМЕР_1, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6 011 333грн. та нараховані штрафні санкції в розмірі 1 502 833грн.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 04 березня 2016 року, позивачем подано до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області та Державної фіскальної служби України скарги про скасування спірного податкового повідомлення-рішення, проте, рішеннями про результати розгляду скарг від 26 квітня 2016 року та від 11 липня 2016 року відповідно, скарги позивача залишені без задоволення, а спірне рішення без змін.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій, що регулюється нормами Конституції України та Податкового кодексу України.

Статтею 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюють норми Податкового кодексу України.

За приписами підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин), податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугувало те, що перевіркою не встановлено факт реального здійснення господарських операцій Товариством з його контрагентами.

Судами першої та апеляційної інстанціями встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи, що 01 квітня 2015 року між позивачем, як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрос-Гарант , як посередником, укладений договір №29/15 про виконання ряду певних фактичних дій з метою знаходження оптимального контрагента, готового придбати продукцію замовника у відповідності до умов останнього (том 1 а.с.120-122).

При цьому, пунктом 2.1.1 Договору передбачено, що посередник зобов'язується провести відповідні маркетингові дослідження кон'юнктури ринку; використовувати власну та збирати іншу комерційну інформацію про покупців продукції, яка потрібна замовникові; провести необхідну рекламну роботу; здійснювати переговори та листування з потенційними покупцями продукції, які потрібні замовникові.

Пунктом 2.1.3 Договору визначено, що при передачі інформації замовник і посередник укладають та підписують акт здачі-приймання інформації, який свідчить про виконання зобов'язань посередником перед замовником.

Відповідно до умов договору позивачем були отримані акт здачі-прийняття робіт, рахунки-фактури, акти здачі - приймання інформації, податкові накладні від 30 квітня 2015 року № 87, від 30 червня 2015 року № 30 (том 1 а.с.125-130, 177-178).

В якості підтвердження надання Товариством з обмеженою відповідальністю Агрос-Гарант послуг, встановлених умовами договору, позивачем долучені до матеріалів справи протокол про наміри укласти Договір на постачання вугільної продукції від 04 травня 2015 року з Товариством з обмеженою відповідальністю Євро-Тест та Договір від 01 квітня 2016 року № 01-1/04-16 на постачання вугільної продукції з Товариством з обмеженою відповідальністю Євро-Тест з урахуванням додаткових угод та специфікацій до нього, що є невід'ємними частинами договору, а також протокол про наміри укласти Договір на постачання вугільної продукції від 06 липня 2015 року з Ноупекс Корпорейшн та Контракт від 05 вересня 2016 року № 05/09-2016 на постачання вугільної продукції з Ноупекс Корпорейшн з урахуванням додатків, що є невід'ємними частинами контракту.

Розрахунки між сторонами за цією угодою проводились в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (том 1 а.с.165-174).

Отже, з аналізу наведених первинних документів вбачається, що наявними матеріалами справи підтверджується здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, що свідчить про правомірність формування податкового кредиту платником податків відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року № 957.

Суми податку на додану вартість по вказаним податковим накладним було включено до складу податкового кредиту у відповідному податковому періоді та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних за вказаний період, що підтверджується актом перевірки.

Також колегія суддів зазначає, що засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Частиною першою статті 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом вимог, викладених в пункті 5 статті 9 Закону № 996-ХІV господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до статті 11 Закону № 996-ХІV, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Визначення терміну первинний документ наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 Закону № 996-ХІV встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, фактично здійснений і підтверджений складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

Колегія суддів вважає передчасним твердження апелянта, що в акті здачі-прийняття робіт, який було підписано сторонами, не розкрито зміст господарської операції, що дає змогу дійти висновку про нереальність характеру здійснення господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрос-Гарант , оскільки аналіз первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом за Договором № 29/15 в їх сукупності, дає змогу визначити зміст господарської операції, разом з тим з матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано відповідні первинні документи, які встановлюють зміст, обсяг наданої послуги та суму відповідних витрат.

Колегія суддів здійснила аналіз наявних в матеріалах справи документів та погоджується з висновком суду першої інстанції про їх відповідність вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та необґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішенням.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін постанови суду першої інстанції і відмови в задоволенні апеляційної скарги позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-15, 17-24, 69-72, 86, 94, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 805/4463/16-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 805/4463/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Шахтоуправління Донбас до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 березня 2016 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6 011 333 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1502833 грн. - залишити без змін.

Ухвала постановлена 15 червня 2017 року.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 15 червня 2017 року. Повний текст ухвали складений та підписаний у нарадчій кімнаті 15 червня 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дати складання її в повному обсязі.

Головуючий: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

ОСОБА_4