Рішення

від 22.05.2017 по справі 173/465/17

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/465/17

Провадження №2/173/433/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2017 р. м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Шевченко О.Ю.,

при секретарі судового засідання Демяненко С.І.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідача: ОСОБА_3,ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства Агрофірма Чумак про розірвання договору оренди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до фермерського господарства Агрофірма Чумак про розірвання договору оренди. В обґрунтування позову посилається на те, що 9 вересня 2013 року помер його батько - ОСОБА_5. 3 вересня 2014 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме на земельну ділянку площею 7,4083 га (кадастровий номер 1221086600:01:007:0052), що розташована на території Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області для ведення сільськогосподарського виробництва та зареєстрував право власності на це майно. Після цього позивачу стало відомо, що 1 січня 2007 року між батьком та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 25 років. Договором передбачено виплату орендної плати щорічно у розмірі 1,5% від вартості земельної ділянки. За 2015-2016 роки орендну плату позивач не отримував у зв'язку з чим вважає, що заборгованість становить 18000 грн. Враховуючи суттєве порушення умов договору з боку відповідача, а саме систематичну несплату орендної плати, позивач просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_5 та ФГ Агрофірма Чумак від 1 січня 2007 року; зобов'язати відповідача повернути йому земельну ділянку та стягнути з відповідача на його користь орендну плату в сумі 18000 грн.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали, просили суд задовольнити заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених у позові. Позивач суду пояснив, що він не отримував орендну плату за 2015-2016 роки. Йому приходили повідомлення від відповідача, але отримати кошти вони не пропонували. Дійсно він раніше звертався до суду з позовом про визнання договору оренди недійсним. Чому відповідач не виплачував орендну плату йому не відомо, але продовжувати договірні відносини з відповідачем не бажає ні за яких умов. Представник позивача в судовому засіданні позов також підтримала з підстав, зазначених у ньому.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, проти задоволення позовних вимог заперечували. Кожний окремо суду пояснив, що дійсно між батьком позивача та ФГ Агрофірма Чумак було укладено договір оренди земельної ділянки. Відповідач користується цією земельною ділянкою у відповідності до умов договору. Після отримання спадщини відповідач намагається припинити договірні відносини в односторонньому порядку, у зв'язку з чим звертався до суду з позовом про розірвання договору з інших підстав, проте у задоволенні його позовних вимог було відмовлено. Йому неодноразово пропонувалося виплатити орендну плату за 2015 та 2016 роки як усно так і письмово, проте він відмовлявся від отримання. В тому числі в 2015 році кошти надсилалися поштовим переказом, проте він їх також не отримав. Відповідач орендує земельні ділянки у близько 300 осіб та жодних звернень, в тому числі до суду, від них не було, окрім позивача. На думку представників відповідача позивач створює штучні умови, та свідомо не отримує орендну плату, щоб розірвати договір оренди. Позовні вимоги позивача вважають необґрунтованими, оскільки жодних порушень з боку відповідача не було, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

1 січня 2007 року між ОСОБА_5 (орендодавець) та ФГ Агрофірма Чумак (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким орендарю було передано земельну ділянку площею 7,4090 га на території Малоолександрівської сільської ради (а.с.6-8). 9 вересня 2013 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.3). Після його смерті спадщину прийняв ОСОБА_1 та який 3 вересня 2014 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме на вищевказану земельну ділянку (а.с.4). Право власності позивача на земельну ділянку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним витягом від 3 вересня 2014 року (а.с.5). Отже, до ОСОБА_1 перейшли всі права та обов'язки орендодавця за договором оренди земельної ділянки від 1 січня 2007 року.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Частиною 3 ст. 31 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не

допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України також визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 4 договору оренди також визначено, що підставою для розірвання договору є вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором.

Отже як чинним законодавством так і умовами договору передбачено, що підставою для розірвання договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є порушення, невиконання або ж неналежне виконання іншою стороною умов договору.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України обов'язок доведення наявності підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки в цьому випадку покладається саме на позивача.

В обґрунтування підстав для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки позивач посилається на систематичне невиконання обов'язку щодо виплати орендної плати відповідачем, а саме на невиплату орендної плати за 2015-2016 роки.

Згідно з п. 2.3. договору оренди земельної ділянки за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю кожного року орендну плату з розрахунку 1,5 % від вартості земельної ділянки в розмірі 1054,38 грн. один раз на рік до 15 грудня кожного року.

В судовому засіданні встановлено, що до 2015 року спору щодо строків виплати та розміру орендної плати між сторонами не було. В 2014 році позивач вперше звернувся до суду з позовом про визнання договору оренди недійсним, а потім про його розірвання, проте у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Ці обставини в судовому засіданні сторони визнали, тому вони не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 61 ЦПК України.

Враховуючи наявний судовий спір між сторонами в 2015 та 2016 роках позивач не отримував орендну плату, проте, на думку суду, неотримання ним орендної плати не свідчить про невиконання обов'язку щодо виплати орендної плати відповідачем.

Так на підтвердження виконання належного виконання свого обов'язку відповідачем надано оригінали чеків про відправлення поштового переказу на ім'я ОСОБА_1 30 грудня 2015 року на загальну уму 8356 грн. 10 коп. як орендну плату за 2015 рік (а.с.24). Також позивачу надсилалися повідомлення про необхідність отримання орендної плати за 2015 рік 19 вересня, 13 жовтня та 18 листопада 2015 року, що підтверджується відповідними повідомлення про вручення (а.с.26,27). Доводи представника позивача про те, що в с.Адалимівка проживає інша особа з прізвищем ОСОБА_1, що підтверджується довідкою Малоолександрівської сільської ради № 112 від 18 травня 2017 року, а тому поштовий переказ міг бути направлений відповідачем саме їй, суд вважає припущенням, на якому не може ґрунтуватися доказування.

У зв'язку з чим суд приходить до висновку про те, що відповідачем вживалися заходи для своєчасного виконання ним обов'язку щодо виплати орендної плати позивачу за 2015 рік, тому відсутні підстави стверджувати про невиконання відповідачем зобов'язання.

Щодо невиплати орендної плати за 2016 рік, суд приходить до висновку про те, що позивач свідомо не вживав заходи щодо отримання ним орендної плати від відповідача, враховуючи те, що в судовому засіданні він пояснив, що не бажає підтримувати договірні відносини з відповідачем, не отримував орендну плату, оскільки чекав рішення суду про розірвання договору оренди (судове засідання від 11 квітня 2017 року). Представники відповідача в судовому засіданні також пропонували позивачу виплатити орендну плату, але він категорично відмовився.

У зв'язку з чим суд приходить до висновку про те, що позивачем не надано переконливих доказів систематичного невиконання відповідачем обов'язку щодо виплати орендної плати. Навіть, якщо в 2016 році цей обов'язок не було виконано відповідачем, це не є підставою для розірвання договору оренди, оскільки таке порушення не має систематичного характеру.

Під час розгляду справи №146 цс12 Верховний Суд України зробив правовий висновок, який у відповідності до ст. 360-7 Цивільного процесуального кодексу України є обов'язковим для суду першої інстанції, відповідно до якого відповідно до п д ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати, а тому підставою розірвання договору оренди є саме систематична несплата орендної плати.

Відповідно до частини першої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

На підставі вищевикладеного, керуючись загальними засадами цивільного законодавства, визначеними ст. 3 ЦК України, а саме принципом справедливості, добросовісністю та розумністю, суд приходить до висновку, про те, що позивачем не доведено наявність підстав для дострокового розірвання договору оренди, а тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 18000 грн., суд приходить до таких висновків.

Як зазначалося вище, в судовому засіданні встановлено, що дійсно за 2015-2016 роки позивач орендну плату у відповідності до договору оренди земельної ділянки не отримував. Враховуючи те, що він вважає, що право на отримання ним орендної плати порушено, воно підлягає захисту у відповідності до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, а тому вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі суд вважає законним та обґрунтованими. Разом з тим, суд не погоджується з розміром заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Враховуючи умови договору, а саме п. 2.3 розмір орендної плати становить 1,5 % від вартості земельної ділянки. Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 1 вересня 2015 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації, власником якої є ОСОБА_1, становить 200146 грн. 16 коп. (а.с.59). Отже, 1,5 % від вартості земельної ділянки становить 3002 грн. 19 коп. Таким чином розмір орендної плати, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за два роки становить 6004 грн. 38 коп.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 88 ЦПК України, приймаючи до уваги, що позивача у відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір було звільнено від сплати судового збору, суд приходить до висновку, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави в частині задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,61,88,212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до фермерського господарства Агрофірма Чумак про розірвання договору оренди - задовольнити частково.

Стягнути з фермерського господарства Агрофірма Чумак (ЄДРПОУ 33214752,, юр. адреса: вул.. вул..Красна, 10, м.Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: пр.. Героїв АТО, 7аАДРЕСА_1) заборгованість по орендній платі за 2015-2016 рокив сумі 6004 грн. 38 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з фермерського господарства Агрофірма Чумак (ЄДРПОУ 33214752,, юр. адреса: вул.. вул..Красна, 10, м.Верхівцеве Верхньодніпровського району Дніпропетровської області) судовий збір в дохід держави в сумі 640 грн.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, проте не були присутні під час проголошення рішення суду, мають право оскаржити його протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Ю.Шевченко