Ухвала

від 02.11.2017 по справі 173/465/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5085/17 Справа № 173/465/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Каратаєвій Л.О., Пищиди М.М.

при секретарі - Кравцовій Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства Агрофірма Чумак про розірвання договору оренди

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

22 березня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до фермерського господарства Агрофірма Чумак про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості по орендній платі. В обґрунтування позову посилається на те, що 09 вересня 2013 року помер його батько - ОСОБА_3. 03 вересня 2014 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме на земельну ділянку площею 7,4083 га (кадастровий номер 1221086600:01:007:0052), що розташована на території Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області для ведення сільськогосподарського виробництва та зареєстрував право власності на це майно. Після цього позивачу стало відомо, що 01 січня 2007 року між батьком та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 25 років. Договором передбачено виплату орендної плати щорічно у розмірі 1,5% від вартості земельної ділянки. За 2015-2016 роки орендну плату позивач не отримував у зв'язку з чим вважає, що заборгованість становить 18000 грн. Враховуючи суттєве порушення умов договору з боку відповідача, а саме систематичну несплату орендної плати за 2015-2016 р.р., позивач просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_3 та ФГ Агрофірма Чумак від 01 січня 2007 року, зобов'язати відповідача повернути йому земельну ділянку та стягнути з відповідача на його користь заборгованість по орендній платі в сумі 18000 грн. (а.с.1-2)

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Фермерського господарства Агрофірма Чумак про розірвання договору оренди - задоволено частково.

Стягнуто з Фермерського господарства Агрофірма Чумак на користь ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі за 2015-2016 роки в сумі 6004 грн. 38 коп.

В іншій частині позову - відмовлено, також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.65-68).

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.72-73).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що 01 січня 2007 року між ОСОБА_3 (орендодавець) та ФГ Агрофірма Чумак (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендарю було передано земельну ділянку площею 7,4090 га на території Малоолександрівської сільської ради (а.с.6-8).

09 вересня 2013 року ОСОБА_3 помер, а після його смерті спадщину прийняв ОСОБА_2, який 03 вересня 2014 року отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зокрема, на вищевказану земельну ділянку (а.с.4, 3).

Право власності позивача на земельну ділянку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним витягом від 3 вересня 2014 року (а.с.5).

Отже, до ОСОБА_2 перейшли всі права та обов'язки орендодавця за договором оренди земельної ділянки від 01 січня 2007 року.

Також судом було встановлено, що за 2015-2016 р. р. позивач не отримував орендну плату, про необхідність отримання якої відповідачем неодноразово направлялися йому відповідні листи.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 1 вересня 2015 року, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації становить 200146 грн. 16 коп. (а.с.59), відповідно 1,5 % від вартості земельної ділянки становить 3002 грн. 19 коп., що відповідно до умов договору є сумою орендної плати за 1 рік.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору оренди, суд 1 інстанції виходив з того, що позивачем не надано переконливих доказів систематичного невиконання відповідачем обов'язку щодо виплати орендної плати за 2015-2016 р.р.

Щодо частково задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі за 2015-2016 роки, суд 1 інстанції виходив з того, що дійсно за 2015-2016 роки позивач орендну плату у відповідності до договору оренди земельної ділянки не отримував. Враховуючи умови договору, а саме п. 2.3 розмір орендної плати становить 1,5 % від вартості земельної ділянки та відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 1 вересня 2015 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації, власником якої є ОСОБА_2, становить 200146 грн. 16 коп. (а.с.59). Отже, 1,5 % від вартості земельної ділянки становить 3002 грн. 19 коп. Таким чином розмір орендної плати, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за два роки становить 6004 грн. 38 коп.

Із вказаними висновками суду 1 інстанції, колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Частиною 3 ст. 31 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України також визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом ст. 21 Закону України Про оренду землі розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року № 6-146цс12.

Так, із справи вбачається, що згідно п. 4 договору оренди визначено, що підставою для розірвання договору є вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором.

Згідно з п. 2.3. договору оренди земельної ділянки за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю кожного року орендну плату з розрахунку 1,5 % від вартості земельної ділянки в розмірі 1054,38 грн. один раз на рік до 15 грудня кожного року.

Під час розгляду справи в судді 1 інстанції встановлено, що до 2015 року спору щодо строків виплати та розміру орендної плати між сторонами не було. В 2014 році позивач вперше звернувся до суду з позовом про визнання договору оренди недійсним, а потім про його розірвання, проте у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Ці обставини в судовому засіданні сторони визнали, тому вони не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 61 ЦПК України.

Позивач в обґрунтування позову також посилався на те, що у 2015 та 2016 роках він не отримував орендну плату.

Однак, в матеріалах справи містяться докази, а саме: копія чеків про відправлення поштового переказу на ім'я ОСОБА_2 30 грудня 2015 року на загальну уму 8356 грн. 10 коп. як орендну плату за 2015 рік (а.с.24).

Також позивачу надсилалися повідомлення про необхідність отримання орендної плати за 2015 рік 19 вересня, 13 жовтня та 18 листопада 2015 року, що підтверджується відповідними повідомлення про вручення (а.с.26,27).

Вищезазначене свідчить про відсутність з боку відповідача систематичного невиконання обов'язку щодо виплати орендної плати, оскільки ним неодноразово вчинялися дії направлені на виконання умов договору та виплату орендної плати.

Враховуючи наведені обставини, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про дострокове розірвання договору оренди землі, оскільки в матеріалах справи відсутні докази систематичного невиконання відповідачем обов'язку щодо виплати орендної плати.

Також зі справи вбачається, що грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів індексації, власником якої є ОСОБА_2, становить 200146 грн. 16 коп. (а.с.59), тобто, 1,5 % від вартості земельної ділянки становить 3002 грн. 19 коп., відповідно розмір орендної плати за два роки становить 6004 грн. 38 коп.

Враховуючи зазначене, суд 1 інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі за 2015-2016 р. р. в сумі 6004 грн. 38 коп.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що відповідач систематично не виконував свій обов'язок по сплаті орендної плати, а поштові перекази, які долучені до матеріалів справи про начебто направлення на прізвище ОСОБА_2 орендної плати в сумі 8 356,00 за 2015 рік, на його думку є не належними доказами по справі, колегія суддів не приймає, оскільки такі твердженні є лише критичною особистою оцінкою позивача та спростовуються матеріалами справи.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, а відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити .

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2017 року - залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів .

Судді: