Постанова

від 15.06.2017 по справі 816/749/17

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/749/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання - Панькіної А.С.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Споживчого товариства "КООПЗАГОТПРОМ - МКК" до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування індивідуальної податкової консультації, -

В С Т А Н О В И В:

16 травня 2017 року Споживче товариство "КООПЗАГОТПРОМ - МКК" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування індивідуальної податкової консультації від 27 квітня 2017 року №20/ІПК/16-31-12-02-44.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про незгоду з індивідуальною податковою консультацією ГУДФС у Полтавській області щодо питання можливості застосування з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для юридичних осіб у 2017 році коєфіцієнту 0,5. Зауважив, що Полтавською міською радою 10.07.2015 прийнято рішення "Про встановлення місцевих податків і зборів", яким встановлено, зокрема ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для юридичних осіб в розмірі 0,5 % від мінімальної заробітної плати для об'єктів нежитлового типу. Рішенням Полтавської міської ради від 31.01.2017 внесено зміни до рішення Полтавської міської ради від 10.07.2015 в частині сплати транспортного податку, земельного податку, однак, даним рішенням не змінено та не встановлено нових ставок податку на нерухомість. На переконання позивача, до прийняття органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік, встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки застосовуються з коефіцієнтом 0,5.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечувала, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що до ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлених рішеннями органів місцевого самоврядування у 2016 році на 2017 рік застосовується коефіцієнт 0,5. Однак вказане підлягає застосуванню виключно з урахуванням того, що у 2017 році до рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" №1791-VIII від 20.12.2016, не застосовуються вимоги пп. 4.1.9 п. 4.1 та п. 4.5 ст. 4, пп.12.3.4 п. 12.3, пп.12.4.3 п. 12.4 та п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (п. 4 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1791). Крім того, Головним управлінням ДФС у Полтавській області виконано вимоги статті 52 Податкового кодексу України та надано позивачу податкову консультацію, яка містить необхідну інформацію і надає відповідь на зазначені запитання. Вказувала, що висновки, викладені в оскаржуваній податковій консультації, є обґрунтованими, не суперечать нормам Податкового кодексу України, правам та інтересам платника податків та економічного змісту податку.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

04.04.2017 позивач на підставі статті 52 Податкового кодексу України звернувся до ГУДФС у Полтавській області із заявою про надання податкової консультації з питання застосування ставки податку на нежитлову нерухомість для юридичних осіб за 1 кв.м. в 2017 році в розмірі 3200*0,5%*0,5=8 гривень чи в розмірі 3200*0,5%=16 гривень /а.с. 13/.

27.04.2017 листом вих. №20/ІПК/16-31-12-02-44 /а.с. 14/ відповідач надав індивідуальну податкову консультацію, у якій зазначив, що відповідно до пункту 3 розд. II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 20 грудня 2016 року № 1791-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території м. Полтави у 2017 році коефіцієнт 0,5 не застосовується.

Не погодившись з доводами контролюючого органу, позивач оскаржив індивідуальну податкову консультацію до суду.

Так, відповідно до абзацу першого пункту 53.3 статті 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Таким чином, позивач має право на оскарження індивідуальної податкової консультації ГУДФС у Полтавській області від 27.04.2017 №20/ІПК/16-31-12-02-44 до суду.

Надаючи правову оцінку оспорюваному правовому акту індивідуальної дії та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 52.1 статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Відповідно до пункту 52.3 статті 52 Податкового кодексу України за вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Звернення позивача про надання податкової консультації стосувалось питання щодо застосування ставки податку на нежитлову нерухомість для юридичних осіб за 1 кв.м. в 2017 році в розмірі 3200*0,5%*0,5=8 гривень чи в розмірі 3200*0,5%=16 гривень.

Судом встановлено, що 01.01.2015 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII. Згідно з даним нормативно-правовим актом запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 Податкового кодексу України.

Зокрема, в силу положень підпунктів 266.1.1, 266.2.1, 266.3.1, 266.3.2 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості рішення щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (пп. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України).

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини першої статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

За приписами статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно.

Водночас відповідно до статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору (пункт 10.3 статті 10 Податкового кодексу України).

Статтею 12 Податкового кодексу України визначені, зокрема повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів.

Пунктом 12.3. статті 12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом /підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України/.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Зазначена норма узгоджується з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Відповідно до цього принципу зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно із пунктом 12.5. статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Рішенням 50 сесії шостого скликання Полтавської міської ради від 10.07.2015 "Про встановлення місцевих податків і зборів" затверджено Положення про місцеві податки і збори.

Порядок нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як складової податку на майно врегульовано п. 2.5 розділу 2 Положення про податок на майно додатку №1 до рішення 50 сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 10.07.2015.

Підпунктом 2.5.2 пункту 2.5 вказаного рішення встановлено ставку податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебуває у власності юридичних осіб, не залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.метр бази оподаткування /а.с. 19-21/.

Одночасно, з 1 січня 2017 року набув чинності Закон України від 20 грудня 2016 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" (далі - Закон № 1791), пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого установлено, що з 1 січня 2017 року до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік відповідно до цього Закону, встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки єдиного податку для платників першої групи, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та збору за місця для паркування транспортних засобів застосовуються з коефіцієнтом 0,5.

В 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (п. 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1791).

На виконання Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року № 1797-VІІІ, Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" від 20 грудня 2016 року № 1791-VIII, рішенням дев'ятої сесії 7 скликання Полтавської міської ради від 31 січня 2017 року, внесено зміни до рішення п'ятдесятої сесії 6 скликання Полтавської міської ради від 10 липня 2015 року "Про встановлення місцевих податків і зборів" зі змінами та доповненнями.

Даним рішенням Полтавською міською радою внесено зміни, зокрема до розділу 2 Положення про податок на майно від 10.07.2015, а саме до п. 2.2, п.2.4, п.2.7, п. 28 Положення про податок на майно. До пункту 2.5 вказаного рішення зміни не вносилися, його редакція не змінювалась. Таким чином, пункт 2.5 розділу 2 Положення про податок на майно затвердженого рішенням 50 сесії Полтавської міської ради шостого скликання, яке прийнято відповідно до чинного законодавства 10.07.2015, яким встановлено ставку податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебуває у власності юридичних осіб у розмірі 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, діє по теперішній час.

Суд звертає увагу, що зі змісту пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" від 20 грудня 2016 року № 1791-VIII вбачається, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону , не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України.

З урахуванням викладеного, для застосування пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" від 20 грудня 2016 року № 1791-VIII, органом місцевого самоврядування має бути прийнято рішення про встановлення місцевих податків і зборів у 2017 році.

Оскільки рішення 50 сесії Полтавської міської ради шостого скликання, яким затверджено порядок нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як складової податку на майно у м. Полтаві, прийняте 10.07.2015 та є чинним на даний час, то ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території м. Полтави у 2017 році застосовується з коефіцієнтом 0,5.

Враховуючи наведене вище у своїй сукупності, суд дійшов висновку про помилковість тверджень, викладених у податковій консультації ГУ ДФС у Полтавській області від 27.04.2017 №20/ІПК/16-31-12-02-44 і, відповідно, про наявність підстав для скасування індивідуальної податкової консультації ГУ ДФС у Полтавській області від 27.04.2017 №20/ІПК/16-31-12-02-44.

В силу положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів та не надано належних доказів в обґрунтування правомірності спірної податкової консультації.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову Споживчого товариства "КООПЗАГОТПРОМ - МКК" повністю.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Споживчого товариства "КООПЗАГОТПРОМ - МКК" до Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування індивідуальної податкової консультації задовольнити.

Скасувати індивідуальну податкову консультацію Головного управління ДФС у Полтавській області від 27 квітня 2017 року №20/ІПК/16-31-12-02-44.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (ідентифікаційний код 39461639) на користь Споживчого товариства "КООПЗАГОТПРОМ - МКК" (ідентифікаційний код 38534908) судові витрати у розмірі 1600 грн. (одна тисяча шістсот гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 19 червня 2017 року.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва