Рішення

від 08.06.2017 по справі 906/250/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від

"08" червня 2017 р. Справа № 906/250/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Гребеннікової Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 5 від 31.01.17р.,

від відповідача: ОСОБА_2В, довіреність № 05/128 від 11.01.17р.,ОСОБА_3А, довіреність № 05/130

від третьої особи: не прибув,

взяв участь: прокурор Шевчук М.М., службове посвідчення №038611 від 11.01.16р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Головинський граніт" ( м.Київ)

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області ( м. Житомир)

про скасування наказу №37 від 20.01.2017р.

Публічне акціонерне товариство «Головинський граніт» просить в судовому порядку скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області № 37 від 20.01.2017р. «Про передачу Єдиного майнового комплексу колишнього державного підприємства «Головинський кар'єр» , як такий, що прийнятий всупереч визначеному законодавством порядку, п.2.4 Договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства "Головинський кар'єр" № 22 від 21.12.2001р. та за наявності накладеного судового арешту.

Позивач зокрема доводить, що наказ № 37 від 20.01.2017р. прийнято відповідачем на підставі п. 11 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди , затвердженого наказом ФДМ України № 847 від 07.08.1997р. ( надалі - Порядок № 847), тоді як застосування цього пункту можливо лише за певних обставин , які станом на 20.01.17р.,не існували.

Окрім того, позивач наголошує, що законодавцем встановлена певна процедура повернення орендованого державного майна і нарівні з обов'язком орендаря передати майно є обов'язок орендодавця його прийняти за актом приймання - передачі майна , про що обумовлено також у п. 2.4 Договору оренди. Однак замість прийняття майна з оренди у позивача за актом приймання-передачі , відповідач наказом № 37 від 20.01.2017р. передає об'єкт оренди новоутвореному Державному підприємству "Головинський кар'єр" без врахування неврегульованих майнових відносин з товариством як орендарем.

Додатковою підставою для скасування наказу відповідача № 37 від 20.01.2017р. , доводить позивач, є обставини накладення судом арешту на об'єкт оренди ( ухвала слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира Драча Ю.І. від 28.12.16р.), який передбачає заборону відповідачу вчиняти дії щодо розпорядження ним.

Ухвалою від 24.03.2017р. порушено провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Головинський кар'єр" (смт. Головине).

В засіданні суду 16.05.17р. розгляд справи почато по суті.

Представник позивача просив позов задовольнити.

Представники відповідача просили припинити провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки вважають, що спір не підлягає вирішенню у господарському суді, а належить до юрисдикції адміністративних судів.

У відзиві на позовну заяву, відповідач визнає, що законодавством встановлена процедура повернення орендованого майна з оренди, проте позивач всіляко намагався не виконати свій обов'язок щодо повернення майна з оренди, про що доводять наступні обставини: у зв'язку із невиконанням орендарем умов Договору оренди (несплата орендної плати, штрафних санкцій) та у зв'язку із завершенням 21.12.2015року терміну дії цього Договору, Робочою групою регіонального відділення з розгляду питань оренди ЦМК та їх структурних підрозділів було прийнято рішення не продовжувати дію договору оренди на наступний строк та запропоновано підписати Угоду-домовленість про зміст та послідовність процедур припинення договору оренди ЦМК ДП "Головинський граніт" від 21.12.2001р. №22 та повернення майна у відповідності до Порядку № 847 за три місяці до дати припинення Договору оренди 21.12.2015р. ( листи від 18.08.2015р. № 06/2702, від 22.09.2015р. № 06/3086), однак позивач ухилився від її підписання без належних для цього підстав; насамперед Порядок № 847 вимагає проведення інвентаризації об'єкта оренди створеною інвентаризаційною комісією за участю представників орендаря для оцінки його вартості та розмежування орендованого державного майна від майна орендаря, однак орендар ухилився від подання кандидатури свого представника, що унеможливило проведення як інвентаризації , так і розмежування майна; відповідач повторно повідомив позивача про припинення Договору оренди 21.12.2015р. та про обов'язок орендаря повернути орендоване майно за актом приймання-передачі , як це обумовлено у п. 2.4 Договору ( листи від 17.12.2015 № 06/5102 та від 16.01.16р. № 06/187); Порядок № 847 передбачає поетапне повернення майна з оренди у визначені строки, однак позивач вчинюваними діями навмисно затягував процедуру повернення майна та підписання акту приймання-передачі у строк до 25.10.16р. ( протокол комісії від 19.10.16р.), у зв'язку з цим відповідач був вимушений в черговий раз листом від 26.10.16р. № 06/3670 роз'яснити позивачу процедуру повернення державного майна з оренди та надав додатковий термін для виконання вимог Порядку № 847 в термін до 04.11.2016р.; в свою чергу, відповідач виконав всіх необхідні заходи щодо виконання процедури повернення майна з оренди , визначених Порядком № 847, а саме: створено комісії по інвентаризації , розмежуванню і оцінці майна ЦМК ДП "Головинський кар'єр" за участю представників позивача; проведено повну інвентаризацію ЦМК ДП "Головинський кар'єр" , складено Зведений акт інвентаризації та Протокол розподілу вартості майна між орендодавцем і орендарем, які затверджені 02.06.2016р.; проведено незалежну оцінку вартості майна ЦМК ДП "Головинський кар'єр" , що перебуває на балансі позивача (власне та орендоване майно), забезпечено рецензування Звіту про незалежну оцінку та результати оцінки в паперовому та електронному вигляді надано позивачу для відображення в бухгалтерському обліку підприємства та складення передавального, розподільчого балансів підприємства (листи від 13.06.2016р. № 13-1, від 03.10.2016р. № 06/3321 та від 11.10.16р. № 06/3455); проведено 19.10.2016р. засідання комісії по розмежуванню і оцінці ЦМК ДП "Головинський кар'єр" з метою врегулювання спірних питань щодо складання ОСОБА_1 оцінки вартості ЦМК ДП "Головинський кар'єр" за участю представників позивача, однак останній як в термін до 25.10.2016р. , так і в термін до 04.11.2016р. не подав підтверджуючі документи щодо відображення результатів переоцінки в бухгалтерському обліку підприємства , а також розподільчий та передавальний баланси з врахуванням вартості орендованого та власного майна позивача та аудиторському висновку, повідомивши у листі від 04.11.2016р. № 04-1 про те, що не визнає результати оцінки власного майна та відмовляється надати витребувані відповідачем документи для складання ОСОБА_1 оцінки для повернення майна з оренди ; вчинювані позивачем дії унеможливлювали повернення ЦМК ДП "Головинський кар'єр" з оренди та були спрямовані на безоплатне використання державного майна та продовження здійснення господарської діяльності ; враховуючи вичерпання всіх можливостей для добровільного повернення орендованого майна та неможливість такого повернення в судовому порядку у зв'язку із скасуванням судових рішень у справі № 906/437/16, з метою недопущення безоплатного використання позивачем державного майна для здійснення господарської діяльності , на підставі п. 11 Порядку № 847 і було прийнято наказ № 37 від 20.01.2017р. ; більше того, у постанові ВГСУ від 22.12.16р. у справі 906/437/16 зазначено про наявність у відповідача можливості врегулювання питання повернення орендованого майна за процедурою, визначеною п.11 Порядку № 847; в свою чергу, запропоновані позивачем до підписання ОСОБА_1 приймання-передачі були складені без врахування відображень у бухгалтерському обліку переоцінки орендованого майна, висновків аудитора, заборгованості по орендній платі та штрафних санкцій та невикористаного залишку амортизаційних відрахувань , у зв'язку з чим не могли були підписані відповідачем ; окрім того, наказом № 37 від 20.01.2017р. не було порушено накладену судом заборону щодо відчуження , користування та розпорядження майно, оскільки майно внесено до статутного капіталу ДП " Головинський кар'єр" , державна реєстрація якого відбулась 20.07.2016р. На підставі викладеного, відповідач позов не визнав (а.с. 69-71).

11 травня 2017р. судом отримано заву прокуратури Житомирської області від 10.05.17р. № 05/2-1072-17 про вступ у розгляд справи в порядку представництва інтересів держави ( ч. ч. 1 та 3 ст. 29 ГПК України) ( а.с. 56).

Прокурор вважається таким, що взяв участь у справі, з дня одержання господарським судом згаданого письмового повідомлення, тобто дня його реєстрації у канцелярії суду ( абз.5 п. 6 Постанова ВСУ 23.03.2012 № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" ).

Прокурор в письмовій формі підтримав клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 80 ГПК України ( а. с. 125).

Представник позивача у письмових запереченнях по суті заявленого клопотання про припинення провадження у справі доводить, що спір про скасування наказу відповідача № 37 від 20.01.17р. не має ознак публічного-правового , тому належить до господарської юрисдикції ( а.с. 127-130).

Додатково представник позивача доводить, що прийняттям наказу № 37 від 20.01.2017р., відповідач порушив п. 11 Порядку № 847 з таких підстав: попередній суб'єкт управління майном ЦМК ДП "Головинський кар'єр" Українська державна корпорація промисловості будівельних матеріалів "Укрбудматеріали" (код 00010240) припинений 19.08.2004р. ; в свою чергу, уповноважений орган управління, у тому числі визначений КМУ, визначає державне підприємство, у повне господарське відання якого буде передане цілісний майновий комплекс , що повертається з оренди , про що видає наказ ; законодавець розрізняє орендодавця та уповноважений орган управління; постановою КМУ від 07.10.2015р. № 817 затверджено Порядок визначення суб'єкта управління об'єктами, що повернуті у власність держави, та іншим майном, суб'єкт управління якого не визначений; з врахуванням приписів постанови КМУ від 07.10.2015р. № 817 та Закону України "Про управління об'єктами державної власності" , відповідач не має статусу уповноваженого органу управління, а лише орендодавця ( а с. 140) .

На спростування вищевикладених доводів позивача, відповідач доводить, що на момент припинення орендних відносин орган управління ЦМК ДП "Головинський кар'єр" не був визначений, однак наказом від 20.07.16р. № 550 було утворено Державне підприємство "Головинський кар'єр", відповідно до Статуту якого підприємство належить до сфери управління Регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області; з врахуванням викладеного, за змістом п. 11 Порядку № 847 відповідач одночасно є орендодавцем та уповноваженим органом управління; окрім того, наказ № 37 від 20.01.17р. виконано повністю.

Заслухавши представників сторін, прокурора та дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

10.09.1999 року набрав чинності Закон України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.1999 № 847-XIV , яким у додатку 1 " Перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" значилось державне підприємство " Головинський кар'єр" ( код ЄДРПОУ 00292451 , індекс 261035, смт Головине, вул Адміністративна, 8, орган управління Укрбудматеріали) ( надалі - ДП " Головинський кар'єр").

21.08.2001 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 12.07.2001 р. № 2657-III , яким виключено з додатку 1 "Перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" державне підприємство " Головинський кар'єр" ( код ЄДРПОУ 00292451, індекс 261035, смт Головине, вул Адміністративна, 8, орган управління Укрбудматеріали).

21.12.2001р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Головинський граніт» (Орендар) у простій письмовій формі укладено Договір оренди №22 цілісного майнового комплексу державного підприємства «Головинський кар'єр» (надалі за текстом - Договір оренди № 22 та Сторони).

Відповідно до п.п.1.1. Договору оренди № 22 Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства "Головинський кар'єр" (Підприємство), склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу Підприємства, складеного за станом на 30.11.2001р., вартість якого становить 2655000,00 грн., у тому числі: основні фонди за залишковою вартістю 2655000,00 грн.

У п 1.5. Договору оренди № 22 Сторони домовились про те, що після укладення цього Договору Орендар приєднує до свого майна Підприємство в установленому порядку.

Згідно умови п. 1.6. Договору оренди № 22 Орендар виступає правонаступником усіх прав та обов'язків реорганізованого Підприємства.

У п. 1.7 Договору оренди № 22 обумовлено, що майно Підприємства враховується окремо від іншого майна Орендаря на окремому балансі з зазначенням того, що це майно є орендованим.

Передача Підприємства в оренду не тягне за собою виникнення в Орендаря права власності на це майно. Власником Підприємства залишається держава, а Орендар користується ним протягом строку оренди ( п. 2.2 Договору оренди №22).

Згідно п.п.10.1. Договору оренди № 22, останній укладено строком на п'ять років, а саме з 21.12.2001р. по 21.12.2006р. включно.

У п. 10.2 Договору оренди № 22 Сторони погодили, що умови цього Договору зберігають силу протягом всього терміну цього Договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище Орендаря, а в частині зобов'язань Орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань. Згідно п. 10.6 та п. 10.8 цього Договору взаємовідносини сторін, не врегульовані цим Договором, регулюються законодавством України, з урахуванням змін у ньому.

Сторони також погодили за взаємною згодою вносити зміни і доповнення до Договору оренди № 22 ( п. 10.3 ).

Зміст п. 10.6 Договору оренди № 22 доводить, що право внесення змін та доповнень до Договору Сторони могли реалізовувати протягом існування договірних відносинах, а заява однієї із сторін про припинення цього Договору могла бути подана протягом одного місяця після закінчення строку його чинності ( а.с.73-75).

21.12.2001р. між Орендодавцем та Орендарем підписано акт приймання-передачі в оренду Підприємства (ЦМК ДП «Головинський кар'єр» ) ( а . с. 77).

Додатком до акту приймання-передачі був Перелік майна, яке передається в оренду ЗАТ "Головинський кар'єр "Граніт".

Однак Сторони останній в якості засобів доказування при вирішенні цього спору не подали.

Судом встановлено, що Договір оренди № 22 Сторони уклали на умовах Типового договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства) , затвердженого наказом Фонду державного майна України 23.08.2000 N 1774 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2000 р. за N 930/5151.

Окрім того, наказом Української державної корпорації промисловості будівельних матеріалів "Укрбудматеріали" № 91 від 26.12.2001р. припинено діяльність Державного підприємства "Головинський кар'єр" шляхом його реорганізації через приєднання до Закритого акціонерного товариства "Головинський кар'єр " Граніт" (с. 142).

З врахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що ДП " Головинський кар'єр" ( код ЄДРПОУ 00292451 ) як юридична особа припинив існування та набув ознак виключно об'єкта права оренди як Підприємство, а Орендар став правонаступником прав та обов'язків державного підприємства як суб'єкта права відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна та Договору оренди № 22, про що було записано у Статуті Орендаря ( а.с. 114).

В подальшому Сторони у простій письмовій формі укладали додаткові договори до Договору оренди № 22, якими змінювали його умови (пункти) та доповнювали новими умовами (пунктами). Всі додаткові договори містили умову (пункт ) про те, що є невід'ємними частинами Договору оренди №22 та що інші його умови (пункти) залишаються незмінними та зберігають у подальшому юридичну силу.

В ході вирішення спору судом встановлено, що вперше зміни та доповнення до Договору оренди № 22 Сторони внесли Додатковою угодою №1 від 15.12.2003року , пунктом 3 якої виключили з переліку майна, що передається в оренду ЗАТ "Головинський кар'єр "Граніт", який є додатком до акта приймання - передачі від 21.12.2001р. , який в свою чергує додатком до Договору оренди від 21.12.2001р. № 22, майно згідно з додатком № 2 до цієї Додаткової угоди ( а.с. 79).

Однак Сторони при вирішенні цього спору не подали в якості засобів доказування додаток № 2 до Додаткової угоди №1 від 15.12.2003року.

Наданий Орендодавцем Перелік майна, що входить до складу Підприємства складено станом на 31.03.2011р. та який містить 697 позицій ( а.с. 148-159).

Відсутність у матеріалах справи Переліку майна, що входило до складу Підприємства станом на 21.12.2001р. та станом на 15.12.2003року унеможливило встановлення судом обставин їх тотожності з Переліком майна станом на 31.03.2011р. по кожній позиції незалежно від вартісного показника.

В подальшому , а саме 20.02.2006р. Сторони у простій письмовій формі уклали Договір про внесення змін та доповнень до Договору оренди №22, яким розділ 5 Договору "Обов'язки Орендаря" та розділ 7 Договору " Обов'язки Орендодавця" доповнили новими пунктами, і зокрема:

" п. 5.8. Орендар зобов'язується за час перебування підприємства в оренді виконати протягом 2006-2010років, заходи, спрямовані на розвиток виробництва та модернізації виробничих потужностей, що передбачені Інвестиційним проектом розвитку кар'єру "Головинський кар'єр "Граніт", погодженого Головою корпорації "Українські будівельні матеріали" та затвердженого Головою Наглядової ради 20.10.2015року (надалі - Інвестиційний проект)";

" п.7.6. Здійснювати контроль за виконанням Орендарем умов Договору з врахуванням внесених до нього змін та Планів заходів на виконання Інвестиційного проекту, які є з додатками до Договору. У разі невиконання Орендарем умов Договору, а також Планів заходів на виконання Інвестиційного проекту, Договір оренди підлягає розірванню в установленому законодавством порядку, а передане Орендарю майно підлягає поверненню Орендодавцю за актом приймання-передачі ".

У п. 4 Договору про внесення змін та доповнень до Договору оренди №22 від 20.02.2006р. Сторони погодили, що додатками до Договору є погоджені Орендодавцем щорічні Плани заходів щодо виконання Орендарем Інвестиційного проекту.

Окрім того, у п. 1 Договору про внесення змін та доповнень до Договору оренди №22 від 20.02.2006р. Сторони змінили пункт 10.1 розділу Договору "Строк чинності, умови зміни та припинення Договору", виклавши його у наступній редакції :

"10.1. Цей договір укладено строком на 9 (дев'ять) років, що діє з 21.грудня 2001 року до 21 грудня 2010року включно" ( надалі - Договір про внесення змін від 20.02.2006р.) ( а.с. 80).

В подальшому, а саме 06.11.2009року Сторони у простій письмовій формі уклали Додатковий договір № 5 про внесення змін та доповнень до Договору оренди №22, яким виключили п.п. 5.8,5.10,5.11 Договору та п.7.6 Договору виклали у наступній редакції :" Контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання державного майна, переданого в оренду за цим Договором.".

Однак судом не встановлено, чи здійснював Орендар у період з 20.02.2006р. по 06.11.2009 року модернізацію виробничих потужностей, зокрема, орендованих, за рахунок власних або кредитних коштів до відміни йому цього обов'язку за погодженням сторін ( а.с. 83).

В подальшому, а саме 20.12.2010р. Сторони у простій письмовій формі уклали Додатковий договір №6 про продовження дії Договору оренди № 22, виклавши пункт 1 в наступній редакції:" Продовжити дію договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства " Головинський кар'єр" від 21.12.2001р. № 22 з врахуванням змін та доповнень від 15.12.2003, 30.03.2004, від 20.02.2006, від 18.03.2008 та від 06.11.2009 до 21.12.2015року.

Додатковим договором № 10 від 17.08.2011року до Договору оренди № 22 Сторони змінили найменування Орендаря із ЗАТ "Головинський граніт" на ПАТ "Головинський граніт".

В свою чергу, Додатковим договором №6 про продовження дії Договору оренди № 22 та Додатковими договорами № 7 від 26.01.2011 року та № 8 від 28.02.2011р. до Договору оренди № 22, Сторони ввели додатковий обов'язок Орендаря - провести незалежну оцінку основних засобів, що входять до складу Підприємства станом на 30.11.2010 р. та подати звіт про незалежну оцінку на рецензування Орендодавцю у строк до 18.03.2011р. з метою перерахунку розміру орендної плати , а також передбачили наслідки невиконання Орендарем цього обов'язку у вигляді права Орендодавця вимагати розірвання Договору оренди № 22 ( а. с. 84 - 86).

Як передбачили Сторони у п.3.1 Договору оренди № 22 станом на дату його укладення - 21.12.2001року, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінетом Міністрів України, і становить 8850,00 грн. без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2001 року.

Додатковими договорами до Договору оренди № 22 від 15.12.2003р., від 18.03.2008р., від 31.03.2011р. та 11.02.2014р. Сторони змінювали п.3.1 та доповнили Договір оренди № 22 умовою (пунктом ) про встановлення та застосування з 1 березня 2008 року річної орендної ставки за використання цілісного майнового комплексу державного підприємства на рівні 6% вартості майна для визначення орендної плати за базовий місяць оренди лютий 2008 року, а з 12 грудня 2013року - на рівні 12 % для визначення орендної плати за базовий місяць оренди грудень 2011 становить 84742,44 грн.

Як встановлено судом, умова пункту 10.7 Договору оренди № 22 Сторонами не змінювалась та передбачала, що чинність Договору припиняється зокрема внаслідок закінчення строку, на який його було укладено .

В ході вирішення спору Сторони визнали, що чинність Договору оренди № 22 припинилася 21.12.2015року.

У п.2.4 Договору оренди № 22 , який не змінювався протягом дії цього Договору, Сторони погодили, що Орендар повертає Підприємство Орендодавцю у порядку, визначеному чинним законодавством України та цим Договором. Підприємство вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

В ході вирішення спору Сторони визнали, що повернення Підприємства з оренди здійснюється на підставі Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди , затвердженого наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997р. № 847 ( надалі - Порядок № 847).

Обставини застосування Сторонами Порядку № 847 для виконання п.2.4 Договору № 22 починаючи з 18.08.2015р. встановлено рішенням господарського суду Житомирської області від 03.06.2016р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.09.2016р. у справі №906/245/16.

Як встановлено судом при вирішенні цього спору між Орендарем та Орендодавцем після 21.12.2015 року не підписано акт приймання-передачі Підприємства з оренди.

Судом встановлено, що Постановою КМУ від 24 березня 2004 р. N 360 "Про ліквідацію Української державної корпорації промисловості будівельних матеріалів " ліквідовано орган управління Підприємством та визнано такою, що втратила чинність Постанова Кабінету Міністрів УРСР від 24 червня 1991 р. N 51 "Про створення Української державної корпорації промисловості будівельних матеріалів".

У п. 2 Постанови від 24 березня 2004 р. N 360 Кабінетом Міністрів України було наказано Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції, Фонду державного майна, Міністерству фінансів, Державній податковій адміністрації, Державному комітету статистики та Державному комітету з будівництва та архітектури надати пропозиції про використання майна, яке залишається після ліквідації Корпорації, та передачі підприємств, установ та організацій, що належали до сфери її управління, до сфери управління відповідних органів виконавчої влади.

Судом не встановлено обставини виконання п. 2 Постанови КМУ від 24 березня 2004 р. N 360 зазначеними у ньому органами державної влади в частині надання Кабінету Міністрів України пропозицій щодо передачі Підприємства до сфери управління інших органів виконавчої влади, зокрема, Фонду державного майна України.

Водночас матеріали справи свідчать, що листом від 13.08.2012р. № 09/2610 Орендодавець звертався до ФДМУ щодо визначення правонаступника корпорації "Укрбудматеріали" , у якому просив розглянути можливість визначення органу управління майном ДП "Західукрвибухпром" та ДП "Головинський кар'жр "Граніт" ( в даному спорі - Підприємство) ( а. с. 214)

На свій лист, Орендодавець отримав лист ФДМУ від 06.09.2012р. № 10-16-13238 про те, що відповідно до ст. 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" , саме Кабінет Міністрів України визначає органи виконавчої влади, які здійснюють функції з управління об'єктами державної власності , однак станом на 06.09.2012р. інформація щодо визначення КМУ органу, уповноваженого управляти державним майном орендованих цілісних майнових комплексів вищезазначених державних підприємств, у Фонді відсутня ( а.с. 215).

У справі відсутні докази, що після 06.09.2012р. Кабінет Міністрів України відніс Підприємство до сфери управління Фонду державного майна України або іншого органу виконавчої влади.

Судом встановлено, що 21.10.2015 року Фондом державного майна України на підставі ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств ( малу приватизацію) було прийнято наказ № 1561, яким включено Підприємство до переліку об'єктів державної власності групи А , що підлягають приватизації шляхом продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (а.с. 213).

22.10.2015року Фондом державного майна України було прийнято наказ № 1564 про приватизацію Підприємства шляхом продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, з визначенням дати оцінки 31.10.2015року та встановлення Орендарю обов'язку забезпечити проведення інвентаризації Підприємства станом на 31.10.15р. із залученням аудитора, скласти зведений акт інвентаризації , передавальний баланс та разом з висновком аудиторської перевірки фінансової звітності передати ці документи до ФДМУ до 15.11.15р. ( а. с. 160).

У справі відсутні докази виконання Орендарем наказу ФДМУ від 22.10.2015року № 1564 у строк до 15.11.15р., а також докази скасування (втрати чинності інше) цього наказу.

Однак судом встановлено, що 09.06.2016року Фондом державного майна України було прийнято наказ № 1146 "Щодо створення державного підприємства "Головинський кар'єр" , яким погоджено пропозицію Орендодавця щодо прийняття рішення про створення державного підприємство "Головинський кар'єр " на базі Підприємства як майна ( а.с. 162).

Наказом Орендодавця № 550 від 20.07.2016року на підставі, зокрема, наказу Фонду державного майна України від 09.06.2016року № 1146, створено Державне підприємство "Головинський кар'єр " ( надалі - Третя особа) на базі Підприємства , яке повертається після закінчення строку дії договору оренди від 21.12.2001р. № 22 , та як " майно" закріплюється на праві господарського відання за Третьою особою ( а. с. 113)

У п.1.1 Статуту Третьої особи зазначено, що новоутворене підприємство належить до сфери управління Орендодавця ( суб'єкт управління Підприємством) ( а. с. 216).

З 20.07.2016року Третя особа набула ознак юридичної особи ( 12325, Житомирська область, Черняхівський район, селище міського типу Головине, вул. Адміністративна , буд.8, код ЄДРПОУ 40673033) ( а.с. 114).

Судом встановлено, що Орендодавець здійснював заходи щодо повернення з оренди Підприємства також на підставі доручення Фонду державного майна України від 06.04.2016р. № 10-16-6260 та відповідно до Плану-графіку заходів щодо повернення з оренди Підприємства, до якого вносив зміни ( а. с. 172, 175).

Оскільки при вирішенні цього спору Орендодавцем не подано План-графік із внесеними до нього змінами , судом не встановлено як зміст передбачених у ньому заходів та суб'єктів їх виконання, так і строків їх виконання.

Зокрема матеріали справи свідчать, що після 20.07.2016року (дата створення Третьої особи) між Сторонами продовжено листування щодо виконання положень Порядку № 847 у відповідній частині для повернення Підприємства з оренди та вчинення відповідних дій.

Так, Орендодавець листом від 08.07.16р. № 06/2428 повідомив Орендарю , що провів інвентаризацію Підприємства відповідно до Порядку № 847 та Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій , яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженого постановою КМУ від 02.03.1993р. № 158 , та затвердив 02.06.2016року Протокол розподілу вартості майна між орендодавцем і орендарем на підставі п. 10 Порядку № 847 ( а.с. 171).

Листом від 03.10.2016року за № 06/3321 Орендодавець повідомив Орендарю, що провів незалежну оцінку вартості Підприємства , у складі якого є як власне майно Орендаря , так і орендоване майно; що станом на 26.09.2016р. ФДМУ проведено рецензування Звіту про незалежну оцінку; що Орендарю надається Висновок про вартість Підприємства, а саме про вартість власного майна Орендаря та вартість орендованого майна; що Орендар зобов'язаний в термін до 17.10.2016р. надати Орендодавцю передавальний баланс підприємства станом на 30.04.2016р. з урахуванням незалежної оцінки та аудиторський висновок (а. с. 172) .

На цей лист Орендодавця Орендар листом № 187 від 17.10.2016р. повідомив, що надає передавальний баланс станом на 30.04.16р. та передавальний акт із врахуванням даних незалежної оцінки ПП "Аргумент" та що станом на 17.10.2016р. не отримав відповіді від аудитора на своє звернення ( а.с. 173).

Орендодавець листом № 06 /3511 від 18.10.2016р. повідомив Орендаря про термінове скликання комісії з оцінки майна на 19.10.16р., оскільки Орендар у передавальному балансі відобразив інформацію тільки про залишкову вартість державного майна, що унеможливлює складання ОСОБА_1 оцінки вартості Підприємства з визначенням вартості майна, що належить державі та Орендарю відповідно Порядку № 847 ( а. с. 174).

Матеріалами справи підтверджується, що 19.10.16р. відбулось засідання комісії по розмежуванню і оцінці майна Підприємства , створеної наказом Орендодавця від 27.04.2016р. № 336, за участю представників Орендаря, як членів комісії, що підтверджується складеним протоколом ( а. с. 176).

Як встановлено судом, протокол комісії по розмежуванню і оцінці майна Підприємства від 19.10.2016року не підписано головою та членами комісії, в тому числі, які представляли Орендодавця ( голова комісії ОСОБА_4, член комісії ОСОБА_5А.). Члени комісії від Орендаря ( ОСОБА_6Б (голова правління), ОСОБА_7, ОСОБА_8 ) підписали лише зауваження до його розділу "вирішили" в частині обов'язку Орендаря провести аудиторську перевірку стану бухгалтерської звітності та надати інформацію щодо оцінки власного майна Орендаря по 11 об'єктах, по яким підприємство не погоджується з результатами незалежної оцінки власного майна у строк до 25.10.16р. , оскільки виконання цього обов'язку вважали неможливим до отримання належним чином засвідченої та затвердженої копії Звіту про незалежну оцінку та Висновку про вартість майна Підприємства від Орендодавця ( а. с. 176).

Однак судом встановлено, що Орендодавцем надано юридичної сили рішенню комісії по розмежуванню і оцінці майна Підприємства від 19.10.2016року та встановлено Орендарю новий строк для подання розподільчого балансу , передавального балансу підприємства з врахуванням переоціненої вартості орендованого та власного майна Орендаря та аудиторський висновок - до 04.11.16р.( листи від 19.10.16р. № 06/3540 та 26.10.16р. № 06/3670) ( а.с. 177, 180-181).

Орендар, у листі - відповіді за № 04- від 04.11.2016р. на лист Орендодавця від 26.10.16р. № 06/3670, звертає увагу останнього на те, що Порядок № 847 не ставить в залежність повернення майна після припинення договору оренди від наявності аудиторського висновку та взагалі не передбачає обов'язковість його проведення ( а.с. 182).

В наступному листі - відповіді за № 542 від 23.11.16р. на лист Орендодавця від 11.11.16р. № 06/3855, Орендар звертає увагу останнього на п. 11 Порядку №847 про право Орендодавця прийняти рішення про згоду на передачу орендованого цілісного майнового комплексу уповноваженому органу управління шляхом видання відповідного наказу та повідомляє про це уповноважений орган управління, якщо Орендодавець вважає, що Орендар відмовляється надавати достовірну і в повному обсязі інформацію ( а.с. 185).

Додатком до листа - відповіді за № 542 від 23.11.16р. Орендар надав підписаний ним акт приймання-передачі Підприємства станом на 25.10.16р. , що містить перелік майна, що повертає Орендар в кількості 2949 одиниць та які визнає власністю держави оціночною вартістю 41122984,00 грн. Орендодавцю ( а. с. 186-191).

Зміст наступного листа Орендаря за № 586 від 13.12.16р. доводить, що Орендодавцем також був запропонований акт приймання - передачі майна з оренди, однак який , на думку Орендаря, не відповідав за змістом акту приймання-передачі в оренду Підприємства від 21.12.2001р. , зокрема у п. п. 2,3,4 ( а.с. 197).

На цей лист Орендаря, листом від 22.12.2016р. № 06/4331 Орендодавець повідомив, що за час дії Договору оренди № 22 Орендар заборгував державному бюджету орендну плату в сумі 1177,543 тис. грн. , пеню в сумі 530,2 тис. грн, наявний невикористаний залишок амортизаційних відрахувань на орендоване майно в сумі 3916,62 тис. грн, несплачена неустойка, що виникла після закінчення дії договору оренди в розмірі 3444,195 тис. грн, тому повторно наголошено Орендарю на його обов'язку невідкладного здійснення заходів щодо виконання процедури повернення державного майна з оренди відповідно з вимогами законодавства, а також забезпечити погашення зазначених вище боргів перед державою ( а. с. 194).

Орендар листом за вих. № 8 від 10.01.2017р. повідомив Орендодавцю, що визнає лише заборгованість в розмірі 1479974,44грн. станом на 27.12.16р. за наказом господарського суду Житомирської області № 906/1364/15, яка примусово стягується виконавчою службою, та не визнає іншу заборгованість, яка є спірною. Орендар в черговий раз наголошує, що суперечки Сторін навколо дійсної вартості орендованого майна, яке повертається з оренди, не повинні перешкоджати його прийняттю Орендодавцем за актом приймання майна з переліком, обов'язковість якого передбачена у п. 2.4 Договору оренди № 22 , у зв'язку з чим просив не зволікати з прийняттям Підприємства з оренди ( а. с. 195).

Судом встановлено, що Господарським судом Житомирської області з 05.05.2016року у справі № 906/437/16 вирішувався спір за позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Орендодавця до Орендаря про зобов'язання останнього повернути Підприємство згідно з переліком майна станом на 31.03.2011 на загальну суму 8040079,55 грн.

Судом встановлено, і ці обставини не заперечували Сторони, що станом на 22.12.2016року не існувало рішення суду, що вступило в законну силу в частині встановлення Орендарю обов'язку повернути Підприємство згідно з переліком майна станом на 31.03.2011 на загальну суму 8040079,55 грн., оскільки постановою ВГСУ від 223.12.2016року у справі № 906/437/16 судові рішення першої та апеляційної інстанції були скасовані через неповноту встановлених обставин спору та передчасність зроблених висновків.

Зокрема, Вищим господарським судом України ( http://www.reyestr.court.gov.ua) звернуто увагу судів першої та апеляційної інстанцій на таке:

- задовольняючи позов, суд першої інстанції зобов'язав Орендаря повернути позивачу орендоване ним майно за актом оцінки майна, яка відбулась у 2011 році, що не відповідає вимогам статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", положенням Порядку №847 та пунктам 2.4 та 5.7 договору оренди від 21.12.2001 №22;

- суд першої інстанції не встановив, чи ухиляється Орендар , після проведення усіх заходів щодо інвентаризації та оцінки орендованого майна, передбачених Порядком №847 від підписання акту приймання-передачі майна;

- суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у Орендодавця можливості врегулювати питання повернення йому орендованого майна за процедурою, визначеною пунктом 11 Порядку №847, оскільки застосування цього пункту обумовлено відмовою Орендаря від співпраці та дотримання ним положень Порядку №847 щодо інвентаризації та оцінки орендованого майна, яка, у справі № 906/437/16 відсутня, з огляду на досліджену судами переписку Сторін, яка свідчить про намагання провести оцінку та інвентаризацію майна у визначеному законом порядку.

Однак, як встановлено судом, 20 січня 2017 року Орендодавець прийняв наказ № 37 "Про передачу єдиного майнового комплексу колишнього державного підприємства "Головинський кар'єр" на підставі, зокрема, п. 11 Порядку № 847 ( надалі за текстом - Наказ № 37 та ЄМК колишнього Підприємства ).

Як встановлено судом, Наказ № 37 складається з констатуючої та розпорядчої частини ( п. 91 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади , затвердженої постановою КМУ від 30 листопада 2011 р. N 1242).

У констатуючій частині Наказу № 37 Орендодавцем , серед іншого, зазначено " враховуючи відмову орендаря ПАТ "Головинський граніт" від здійснення процедур передбачених Порядком повернення та надання достовірної і в повному обсязі інформації , а саме: невизнання результатів незалежної оцінки власного та орендованого майна проведеної за станом на 30.04.2016, невідображення результатів переоцінки в бухгалтерському обліку підприємства, ненадання розподільчого, передавального балансів підприємства, непроведення аудиторської перевірки, що унеможливлює складання ОСОБА_1 оцінки та ОСОБА_1 приймання-передачі згідно форм, передбачених Порядком повернення,"

У розпорядчій частині наказу № 37, яка починається із слова "НАКАЗУЮ" та поділена на пункти і підпункти, які нумеровані арабськими цифрами, Орендодавцем зазначено ":

1. Передати єдиний майновий комплекс колишнього державного підприємства "Головинський кар'єр", що повертається з оренди державному підприємству "Головинський кар'єр" (ідентифікаційний код 40673033) у повне господарське відання відповідно до п. 11 Порядку повернення.

2. В.о. директора державного підприємства "Головинський кар'єр" (ОСОБА_9) :

2.1. прийняти єдиний майновий комплекс колишнього державного підприємства "Головинський кар'єр", що повертається з оренди , у повне господарське відання державного підприємства;

2.2. прийняти майно єдиного майнового комплексу колишнього державного підприємства "Головинський кар'єр" на баланс державного підприємства за даними останньої інвентаризації майна проведеної станом на 30.04.2016;

2.3. протягом трьох місяців після прийняття майна на баланс здійснити інвентаризацію майна;

2.4. результати інвентаризації подати до Регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області.

3. Відділу оренди державного майна Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (ОСОБА_4П.) проаналізувати матеріали інвентаризації єдиного майнового комплексу колишнього державного підприємства "Головинський кар'єр" проведених на момент передачі ЄМК в оренду, станом на 30.04.2016р. та яка буде проведена державним підприємством "Головинський" кар'єр" на виконання п.2.3 цього наказу.

У разі необхідності , вжити заходів щодо передачі результатів звіряння матеріалів інвентаризації для здійснення захисту інтересів держави.

4. Контроль за виконання цього наказу залишаю за собою" ( а. с. 72).

Вважаючи Наказ № 37 Орендодавця таким, що безпідставно прийнятий на підставі п.11 Порядку № 847 та в порушення умови п.2.4 Договору оренди № 22 , та за наявності накладеного судового арешту, Орендар оскаржив його в порядку господарського судочинства, з чим не погодився Орендодавець та прокурор , а також щодо доводів Орендаря про його незаконність .

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані учасниками судового процесу докази на підтвердження своїх вимог та заперечень за правилами ст.ст. 4-7, 33 та 43 ГПК України, господарський суд дійшов висновку позов задовольнити.

У п. 10.8 Договору оренди № 22 Сторони домовились врегульовувати свої взаємовідносини, не врегульовані цим Договором станом на 21.12.2001року, чинним законодавством України, у п. 10.2 Договору, який фактично відтворював зміст ч. 4 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року N 2269-XII (надалі - Закон № 2269-ХІІ) обумовили, що його умови зберігають силу протягом всього терміну Договору в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила , що погіршують становище Орендаря.

У своєму Рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

За наведеного, суд враховує, що станом на 21.12.2015року Сторони мали керуватись чинним законодавством України у сфері відносин найму.

За частиною другою статті 2, статтею 318 ЦУ України держава є учасником цивільних відносин та одним із суб'єктів права власності. У державній власності перебуває майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша, друга статті 326 Кодексу).

Основним актом цивільного законодавства України є Кодекс; актами цивільного законодавства визнаються також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та Кодексу (частина друга статті 4 Кодексу). Конституційний Суд України вважає, що інші закони, передбачені частиною третьою статті 760 Кодексу, повинні прийматися і діяти за правилами, встановленими статтею 4 Кодексу (Рішення КСУ від 10.12.09р. у справі № 1-46/2009 (справа про переважне право наймача на придбання військового майна).

Конституційний Суд України виходить з того, що співвідношення між нормами Кодексу і законів, які регулюють особливості найму (оренди) окремих видів майна, полягає в тому, що норми цих законів тією чи іншою мірою встановлюють правовий механізм реалізації відповідної норми Кодексу або передбачають додаткові умови її реалізації, або виключають застосування норм Кодексу, якщо це прямо передбачено ними чи випливає з їхнього змісту.

Цивільний кодекс України у ст. 191 відносить до нерухомих речей підприємство, що може бути предметом оренди аналогічно статті 4 Закону № 2269-ХІІ в редакції, що діяла станом на м21.12.2001р. та частині 2 ст.283 ГК України, який набрав чинності одночасно із ЦК України 01.01.2004р., з різницею у визначеннях ( єдиний або цілісний майновий комплекс).

Частина 6 статті 283 ГК України містить правило про те, що до відносин оренди державного майна положення Цивільного кодексу України застосовуються саме з урахуванням особливостей , передбачених цим Кодексом , який у ч. 1 статті 284 цього Кодексу містить правило про те, що до істотних умов договору оренди належить умова про повернення орендованого майна.

Частина 4. ст. 291 ГК України містить правило про те, що правові наслідки припинення договору оренди , в тому числі, державного майна, визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

При застосуванні ч. 4. ст. 291 ГК України у спірних відносинах, суд виходить з того, що об'єктом оренди було Підприємство як цілісний майновий комплекс, а відтак, правові наслідки його повернення з оренди регулюються саме параграфом 4 глави 58 "Загальні положення про найм (оренду)" щодо повернення з оренди нерухомого майна за визначенням (будівлі , інші капітальні споруди ).

Так, у частині 2 ст. 795 ЦК України параграфу 4 глави 58 ЦК України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Таким чином, аналіз вказаної норми свідчить, що особа на підтвердження виконання зобов'язання за договором найму вправі в судовому порядку вимагати прийняття від неї майна, яке було предметом договору, та отримання документа (акта ) про таке прийняття як підтвердження виконання нею зобов'язання ( постанова ВСУ від 20.03.12р. у господарській справі № 1/5005/5719/2011, № реєстрі 22547687).

Судом встановлено, що Орендарю було відмовлено у позові до Орендодавця про прийняття Підприємства з оренди за актом приймання-передачі рішенням господарського суду Житомирської області від 03.06.2016р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.09.2016р. у справі №906/245/16, з підстав передчасності заявленої вимоги. Аналогічно в судовому порядку станом на 22.12.16р. вважається такою, що недоведена вимога Орендодавця про зобов'язання Орендаря передати Підприємство за актом приймання-передачі з підстав настання строку або умов для виконання такого обов'язку ( справа № 906/437/16).

Як вже судом мотивовано, повернення Підприємства з оренди актом приймання-передачі не оформлено, тому в силу прямої вказівки закону - ч. 2 ст. 795 ЦК України Договір оренди № 22 не вважається припиненим.

Сферу орендних відносин, предметом яких є державне та комунальне майно, врегульовує спеціальний Закон № 2269-ХІІ, який не виключає застосування норм ч.2 ст. 795 ЦК Цивільного кодексу України до повернення Підприємства з оренди, оскільки у статті 10 також відносить до істотних умов договору оренди державного майна умову про його повернення та у ч. 1 статі 27 передбачає обов'язок повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У п. 5.7 Договору оренди № 22 передбачений обов'язок Орендаря у разі припинення Договору повернути Орендодавцеві Підприємство у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Ця умова Договору оренди № 22 Сторонами не змінювалась.

Таким чином , питання повернення Підприємства з оренди, окрім п. 5.7 регулює інша істотна умова Договору оренди № 22, викладена у п. 2.4, яка передбачає, що Орендар повертає Підприємство Орендодавцю у порядку, визначеному чинним законодавством, а саме відповідно до Порядку №847.

За змістом пункту 1 Порядку № 847 його правила призначені забезпечити реалізацію положень статей 26, 27, 28 і 29 Закону № 2269-ХІІ і регулювати здійснення комплексу заходів і процедур, пов'язаних з поверненням орендованого державного майна: інвентаризацію і оцінку майна орендованих підприємств, приймання-передачу майна, вибір організаційно-правової форми підприємства, заснованого на поверненому після оренди державному майні тощо.

Застосування Порядку №847 до відносин повернення Підприємства з оренди як до, так і після 21.12.2015року, визнається обома сторонами спору і при вирішенні цього спору.

Судом встановлено, що Орендар не погодився на укладення з Орендодавцем угоди про повернення Підприємства з оренди , про яку йдеться у п. 4 Порядку № 847 до 21.12.2015р., а тому повернення останнього відбувалось відповідно до інших положень цього Порядку.

Судом встановлено, що відповідно до п. 6 Порядку №847 була проведена повна інвентаризація Підприємства.

Пункт 8 Порядку № 847 передбачає, що проведення інвентаризації має на меті здійснити насамперед розмежування майна, що належить державі, і майна орендаря.

Критерії для такого розмежування визначені у п. 9 Порядку № 847. Так, на етапі інвентаризації до державної частки майна, окрім , власне, орендованого державного майна, належить вартість невідокремлюваних поліпшень орендованого майна, здійснених Орендарем без погодження з Орендодавцем, тоді як до частки майна, що належить Орендареві - вартість погоджених з Орендодавцем невідокремлюваних поліпшень орендованого майна здійснених за рахунок коштів Орендаря, якщо інше не визначено Договором оренди № 22 та вартість відокремлюваних поліпшень орендованого майна здійснених за рахунок коштів Орендаря. Розмежування часток державного майна та майна орендаря здійснюється і за іншими критеріями.

30 травня 2016року з посиланням на зведений акт повної інвентаризації майна станом на 30.04.2016р. Сторони підписали ( Орендодавець затвердив, Орендар погодив) Протокол розподілу вартості майна між Орендодавцем та Орендарем , що доводить факт виконання п. 10 Порядку № 847.

Крім інвентаризації, Порядок №847 передбачає проведення оцінки ЦМК ( в даному спорі - Підприємства), яка, відповідно до пункту 12 цього порядку здійснюється на дату повної інвентаризації за даними інвентаризації і передавального балансу в 15-денний строк після їх отримання і оформлюється актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендованого підприємства у разі припинення договору оренди.

І лише після затвердження акта оцінки, визначена за ним державна частка у цілісному майновому комплексі орендованого підприємства повертається орендодавцю згідно з актом приймання-передавання майна (пункт 22 Порядку №847).

Таким чином, наведений Порядок №847 передбачає певну етапність повернення орендарю цілісного майнового комплексу у разі припинення строку дії договору.

При цьому, проведення інвентаризації та оцінки орендованого майна станом на момент припинення договору є обов'язковою, оскільки має на меті визначення вартості та обсягу майна, що належить Орендодавцю (тобто вартості майна, що передавалося в оренду ) та Орендарю (тобто вартості майна, належного орендарю відповідно до статті 23 Закону № 2269-ХІІ).

У зв'язку з цим, заслуговують на увагу вимоги п. 13 Порядку № 847, які регулюють питання визначення вартості майна.

Зокрема, вартість майна, що належить орендареві, визначається по кожному рядку передавального балансу і акта оцінки шляхом зменшення загальної вартості майна на вартість майна, що належить державі.

З наведеного слідує, що для Орендаря питання правильного визначення вартості його майна у Підприємстві, а наявність такого Орендодавцем визнається, мало легітимний юридичний інтерес, адже наступні п. п. 14-19 Порядку № 847 визначали для цього відповідні критерії.

Більше того, п. 21 Порядку № 847 передбачає вирішення суперечки Сторін, що виникла за результатами розмежування і оцінки майна орендованого підприємства та визначення часток держави і орендаря, в судовому порядку.

Однак, як встановлено судом, при вирішенні спорів між Сторонами щодо повернення - прийняття Підприємства з оренди в судовому порядку ( справи № 9069/437/16, № 906/245/16), не призначалась комплексна оціночна та економічна експертиза.

За наявності неврегульованого спору щодо оцінки Підприємства, яка безпосередньо впливає на визначення часток держави і орендаря , неможливим є як повернення Підприємства з оренди Орендарем, так і прийняття його з оренди Орендодавцем за актом приймання-передавання майна, як це передбачає п. 22 Порядку №847, п. 2.4 Договору оренди № 22 та ч. 2 ст. 795 ЦК України.

Такий висновок суду підтверджує зміст п. 24 Порядку № 847 про те, що якщо за результатами оцінки майна з урахуванням всіх компенсацій, відшкодувань, погашення боргів тощо частка орендаря у цілісному майновому комплексі орендованого підприємства дорівнює нулю, або є такою, що може бути викуплена державою за згодою орендаря, або склад майна орендаря такий, що дозволяє здійснювати виробництво без цього майна, то на базі поверненого після оренди державного майна знову створюється державне підприємство або застосовуються інші варіанти.

Загалом зміст п. 24 Порядку № 847 у листуванні Сторін жодного разу не знайшов свого відображення за наявності підписаного Протоколу розподілу вартості майна станом на 30.05.16р., яким підтверджується наявність частки Орендаря, яка не дорівнює нулю.

Жодного висновку про те, що визначена частка Орендаря у Підприємстві є такою, що може бути викуплена державою і на це є згода Орендаря, або про те , що склад майна Орендаря у Підприємстві є такий, що дозволяє здійснювати виробництво без цього майна, наявні у справі документи Сторін не містять.

Однак як станом на 03.10.16р. ( лист від 03.10.2016року за № 06/3321 ), так і станом на 19.10.16р. ( Протокол комісії по розмежуванню і оцінці майна Підприємства від 19.10.2016року, який не підписано Сторонами), Орендодавець визнає наявність у Підприємстві власного майна Орендаря щонайменше у кількості 11 об'єктів , по яким підприємство не погоджується з результатами незалежної оцінки.

Дотримання Сторонами пункту 24 Порядку перебуває у безпосередньому правому зв'язку із пунктом 25 цього Порядку, який враховує майнові інтереси Орендаря, у разі, якщо його частка майна у Підприємстві не може бути викуплена державою.

Висновок суду про те, що допоки не буде дотримано вимоги п.п. 22, 24 та 25 Порядку № 847, майнові інтереси Орендаря вважатимуться порушеними, доводить зміст п. 27 цього Порядку, яким передбачено, що для створення державного підприємства на поверненому після оренди державному майні колишній орендодавець (Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва) передає вказане майно відповідному органу державного управління за актом приймання-передавання.

Зміст п. 24 Порядку № 847 є однозначним у розумінні того, що державне підприємство знову створюється виключно на базі п о в е р н е н о г о п і с л я о р е н д и державного майна, яке йому передається ФДМУ або його регіональним відділенням за актом приймання-передавання.

Водночас Орендодавцем 20.07.2016року створено Третю особу на базі Підприємства, яке юридично та фактично не було повернуто з оренди Орендарем за актом приймання-передавання.

Орендодавець також залишив поза увагою, що Фонд державного майна України, з метою приведення власних нормативно-правових актів у відповідність до законодавства , а саме постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 384 Про внесення змін до Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання) , видав наказ від 28.08.2014 № 2200 Про внесення змін до Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.08.2014 за № 1039/25816), яким у було доповнено Порядок № 847 новим пунктом 11.

Процедура, визначена пунктом 11 Порядку № 847, застосовується лише у разі злісного перешкоджання орендарем процедурі повернення об'єкта оренди після припинення або розірвання договору оренди, а, отже, є виключно способом захисту орендодавця від недобросовісного орендаря та не може порушувати прав останнього.

Оскільки судом достовірно встановлено, що станом на 20.01.2017року між Сторонами існував лише спір в частині вартості та обсягу майна, що належить Орендодавцю у Підприємстві, та було передане в оренду та в частині вартості та обсягу майна , належного Орендарю, підстави для застосування п. 11 Порядку № 847 були відсутні.

Пункт 11 Порядку № 847 розташований після п. 10 , який Сторонами виконано шляхом складання зведеного акту повної інвентаризації за станом на 30.04.16р. та протоколу розподілу вартості майна між орендодавцем і орендарем за станом на 30.05.16р. Невиконання умови п. 10 Порядку 847 в частині складання на основі протоколу про результати інвентаризації передавального і розподільчого балансу з виділенням по кожному рядку часток держави і орендаря, не є підставою для застосування п. 11 цього Порядку. Вимоги Орендодавця в частині обов'язку Орендаря надати аудиторський висновок не ґрунтуються на вимогах Порядку №847, тому невиконання цих вимог Орендарем також не є підставою для застосування п. 11 цього Порядку.

Посилання Орендодавця у констатуючій частині Наказу №37 на те , що підставою для застосування п. 11 Порядку № 847 станом на 20.01.17р. є відмова Орендаря від здійснення процедур, ним передбачених, спростовуються встановленими судом обставинами. Більше того, застосування п. 11 Порядку № 847 неможливо до всіх процедур , ним передбачених. Окрім того, як вже судом мотивовано , застосування п. 11 Порядку № 847 було б можливим за умови відмови Орендаря надати представників до складу інвентаризаційної комісії, відмовою утворювати робочі інвентаризаційні групи, допускати членів інвентаризаційної комісії на об'єкт оренди та надавати достовірну і в повному обсязі інформацію, що загалом унеможливлювало проведення Орендодавцем процедури інвентаризації і відповідно оцінки Підприємства. Однак обставини проведення інвентаризації та оцінки Підприємства мали місце та відбулися до 20.01.17р.

Неправомірним є також посилання Орендодавця у констатуючій частині Наказу №37 на те , що підставою для застосування п. 11 Порядку № 847 станом на 20.01.17р. є відмова Орендаря надати достовірну і в повному обсязі інформацію, під якою Орендодавець фактично розуміє: невизнання результатів незалежної оцінки власного та орендованого власного та орендованого майна проведеної за станом на 30.04.2016, невідображення результатів переоцінки в бухгалтерському обліку підприємства, ненадання розподільчого, передавального балансів підприємства, непроведення аудиторської перевірки.

Як мотивовано вже судом, Орендар вправі за умовою п. 21 Порядку №847 висловлювати свою незгоду з результатами розмежування і оцінки майна орендованого підприємства та визначення часток держави і орендаря. При цьому, Порядок № 847 не визначає порядку та форми виявлення цієї незгоди. Однак судом встановлено, що Орендар постійно у письмовій формі (листи, проекти актів приймання-передачі, проекти балансів) доводив до відома Орендодавця свою незгоду , зокрема, з результатами проведеної незалежної оцінки Підприємства та пропонував враховувати оцінку , проведену ПП "Аргумент". Аналогічно Орендодавець не визнав результати оцінки проведеної ПП "Аргумент" та вимагав від Орендаря провести також аудиторську перевірку бухгалтерського обліку . В свою чергу, п. 21 Порядку № 847 передбачає механізм розв'язання суперечки щодо оцінки в судовому порядку, при цього за позовом однієї із Сторін.

Водночас неприпустимим є вирішення спору між Сторонами на такій стадії повернення Підприємства з оренди шляхом позасудового застосування Орендодавцем п. 11 Порядку № 847.

Більше того, п. 11 Порядку № 847 також містить порядок його реалізації та визначає суб'єктний склад учасників, і зокрема :

орендодавець приймає рішення про згоду на передачу орендованого цілісного майнового комплексу уповноваженому органу управління шляхом видання відповідного наказу та повідомляє про це уповноважений орган управління;

уповноважений орган управління, у тому числі визначений Кабінетом Міністрів України, визначає державне підприємство, у повне господарське відання якого буде передано цілісний майновий комплекс, що повертається з оренди;

орендодавець та уповноважений орган управління приймають рішення про передачу орендованого цілісного майнового комплексу зазначеному органу управління шляхом видання наказу, якщо інше не визначено Кабінетом Міністрів України;

уповноважений орган управління видає наказ щодо приймання зазначеним державним підприємством у повне господарське відання цілісного майнового комплексу, що повертається з оренди, та проведення державним підприємством інвентаризації самостійно протягом трьох місяців після прийняття ним майна на баланс;

на виконання наказу уповноваженого органу управління державне підприємство здійснює комплекс заходів щодо: приймання цілісного майнового комплексу у повне господарське відання; прийняття майна на баланс за даними останньої інвентаризації майна; здійснення інвентаризації майна протягом трьох місяців після прийняття його на баланс.

Однак суд не погоджується з доводами Орендодавця, що у застосуванні п. 11 Порядку № 847 він одночасно має статус орендодавця та уповноваженого органу управління, а тому Наказ № 37 викладено у формі одного документа, з посиланням на наказ № 550 від 20.07.2016року про створення Третьої особи.

Насамперед суд виходить з того, що Орендодавець не віднесений до переліку суб'єктів управління об'єктами державної власності згідно ст. 4 Закону України " Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 № 185-V та не підпадає під визначення такого суб'єкта "органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами" , оскільки жодним окремим законом не визначено повноваження щодо управління Підприємством.

Суд погоджується з доводами Орендаря, що при прийняття Наказу № 37 Орендодавець мав враховувати приписи Порядку визначення суб'єкта управління об'єктами, що повернуті у власність держави, та іншим майном, суб'єкт управління якого не визначений, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2015 р. № 817 та чинного з 23.10.2015р. , яким передбачено, що він встановлює механізм визначення суб'єкта управління об'єктами державної власності, якому передаються повноваження щодо управління майном, що повернуте у власність держави, та іншим державним майном, суб'єкт управління якого не визначений, зокрема, об'єктами державної власності, суб'єкти управління яких ліквідовані, реорганізовані без визначення правонаступників або відсутні.

За умовою п. 2 Порядку № 817 ініціатором визначення суб'єкта управління об'єктами державної власності можуть бути суб'єкти управління об'єктами державної власності, визначені статтею 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» , до числа яких Орендодавець не належить.

До вищевикладеного, суд доповнює, що стаття 191 ЦК України визнає Підприємство нерухомістю. Частина 3 цієї статті з 16.03.2010року передбачає, що права на земельну ділянку та інші об'єкти нерухомого майна, які входять до складу єдиного майнового комплексу підприємства, підлягають державній реєстрації в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Частина 3 статті 3 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції, чинній з 16.03.2010року передбачала, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягали речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить, зокрема, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном.

Станом на 20.01.2017р. чинною була редакція ч. 3 Закону № 1952-IV про те, що право власності на підприємство як єдиний майновий комплекс може бути зареєстровано незалежно від того, чи зареєстровано право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

У ч. 3 ст. 3 Закону № 1952-IV в редакції, чинній станом на 20.01.17р. також передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Судом не встановлено за відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, введення якого розпочато з 01.01.13р. та до якого переносяться відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, ведення якого припинено 31.12.12року, проведення державної реєстрації права державної власності на Підприємство в особі органу уповноваженого управляти державним майном ( а. с. 68). Судом не встановлено обставин включення Підприємства до Єдиного реєстру об'єктів державної власності. Натомість судом встановлено за відомостями з офіційного сайту Фонду Державного майна України (http://www.spfu.gov.ua) про включення до цього реєстру Третьої особи , суб'єкт управління - Фонд державного майна України.

Ч. 2 ст. 3 Закону № 1952-IV в редакції, чинній станом на 20.01.17р. передбачала, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч. 1. ст. 4 Закону № 1952-IV право господарського відання підлягає державній реєстрації.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, введення якого розпочато з 01.01.13р., відсутні відомості про проведення державної реєстрації права повного господарського відання Підприємством Третьою особою після 20.01.17р., що вказує на те, що Наказ № 37 не вичерпав свою дію виконанням.

Загалом судом не встановлено, що собою являв ЄМК колишнього Підприємства станом на 20.01.2017р., який передано за Наказом № 37 Третій особі у повне господарське відання як за змістом ст. 4 Закону № (господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання) , так і за змістом ст. 191 ЦК України ( усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом).

Все вищевикладене у сукупності доводить незаконність прийнятого Орендодавцем Наказу № 37.

У статті 28 Закону № 2269-XII передбачено, що Орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

Захист права оренди здійснюється у спосіб визнання незаконним та скасування акту органу державної влади індивідуальної дії ( ст. 21 та 391 ЦК України).

Наслідком встановленої судом незаконності Наказу № 37 у мотивувальній частині рішення суду, останній підлягає скасуванню згідно його резолютивної частини.

З врахуванням роз'яснень п. 3.14 Постанови ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та п. 10 Постанови ВГСУ від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення") суд відхиляє клопотання відповідача та прокурора про припинення провадження у цій справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 80 ГПК України ( справа зі спору непідвідомча господарському суду (стаття 12 цього Кодексу), оскільки враховує правову позицію Верховного Суду України про те, що порядок повернення державного майна з оренди передбачає вчинення ряду дій, з яких органи ФДМ чи уповноважений орган управління виконують ті з них, які їм прямо дозволені та/чи приписані законом. Процедура повернення не передбачає прийняття органами ФДМ управлінського акта, який за формою вираження та юридичними властивостями був би обов'язковим до виконання іншими суб'єктами управління об'єктами державної власності ( постанова ВСУ від 22 березня 2017 року в адміністративній справі № № 815/562/15, № в реєстрі 66237832; постанова від 17.02.16р. в адміністративній справі № 805/16664/13-а, № в реєстрі 57516119).

За правилами пункту 1 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із публічно-правових відносин та не віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Таким чином, за суб'єктним складом сторін та характером спірних відносин ця справа підлягає розгляду у порядку, визначеному ГПК України.

Не підлягають задоволенню клопотання Орендаря про вжиття судом заходів реагування в порядку ст. 90 ГПК України щодо дій Орендодавця з прийняття Наказу № 37, оскільки скасування останнього в судовому порядку є достатнім та належним засобом реагування суду на допущене порушення законності (а.с. 47, 139).

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області ( м. Житомир) від 20 січня 2017року за № 37 "Про передачу єдиного майнового комплексу колишнього державного підприємства "Головинський кар'єр".

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19 червня 2017року.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1 - у справу, 2-3 сторонам (простою), 4 - третій особі (рек. з пов.)