Рішення

від 19.06.2017 по справі 910/5920/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2017Справа №910/5920/17

За позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Акос"

про стягнення 86950,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: ОСОБА_2 за посвідченням адвоката № 2440/10 від 25.12.2003

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Акос" (відповідач) про стягнення дивідендів у розмірі 86950,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення рішення Загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Акос" (Протокол № 03 Загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Акос" від 09.08.2016) та норм закону не виконав належним чином зобов'язання з виплати позивачу дивідендів за період з 18.10.2010 по 31.07.2016 у розмірі 86950,00 грн., у зв'язку з чим позивач, посилаючись на норми ст.ст. 116, 144-147 ЦК України, ст.ст. 86, 87 ГК України, ст.ст. 4, 10, 15, 41, 57-59 Закону України "Про господарські товариства", просить стягнути з відповідача наведену суму невиплачених дивідендів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2017 порушено провадження у справі № 910/5920/17 та призначено розгляд справи на 15.05.2017 о 11:00 год.

12.05.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив з додатками, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до пункту "б" частини першої статті 10 Закону України "Про господарські товариства" право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів. ОСОБА_1 (позивач) був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Акос" (далі - Товариство) з розміром частки 50%, проте згідно з Протоколом Загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Акос" № 03 від 09.08.2016 (далі - Протокол № 03) ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу здійснено відчуження корпоративних прав Товариства на користь іншого учасника Товариства ОСОБА_3. Таким чином, ОСОБА_1 скористався своїм правом на відчуження своєї частки на користь іншого учасника, передбаченим ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", у зв'язку з чим відповідач вважає, що з моменту проведення реєстраційних дій (19.08.2016 року), пов'язаних із зміною складу учасників Товариства, ОСОБА_1 втратив статус учасника Товариства, а відтак, втратив права, передбачені ст.ст. 54, 55 Закону України "Про господарські товариства", в тому числі право на отримання дивідендів. Також, з Протоколу № 03 не вбачається, що строк виплати дивідендів ОСОБА_1 встановлювався до моменту його виключення із складу учасників.

В судове засідання, призначене на 15.05.2017, представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

Враховуючи нез'явлення представників сторін в судове засідання, невиконання сторонами вимог ухвали суду від 13.04.2017 та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 15.05.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2017 відкладено розгляд справи на 29.05.2017 о 10:20 год.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 29.05.2017 з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 29.05.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал Господарського суду від 13.04.2017 та від 15.05.2017 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 29.05.2017 представник позивача подав повідомлення, на виконання вимог ухвали суду від 13.04.2017, про відсутність у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, справи зі спору між позивачем та відповідачем про той же предмет і з тих же підстав та відсутність рішення цих органів з такого спору. Клопотання позивача залучене судом до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні 29.05.2017 подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Клопотання позивача залучене судом до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні 29.05.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні, призначеному на 29.05.2017, здійснювався огляд оригіналів документів, копії яких додані позивачем до позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 29.05.2017 подав клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання позивача про продовження строку вирішення спору судом задоволене, залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Враховуючи клопотання позивача про продовження строку вирішення спору, нез'явлення представника відповідача в судове засідання, невиконання останнім вимог ухвал суд від 13.04.2017 та від 15.05.2017, а також положення п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 29.05.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, відкладено розгляд справи на 19.06.2017 о 15:10 год.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 19.06.2017, з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 19.06.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал Господарського суду від 13.04.2017, від 15.05.2017 та від 29.05.2017 виконав частково, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Втім, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, інших учасників судового процесу, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обставини, які б перешкоджали вирішенню спору в даному судовому засіданні, судом не встановлені.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 19.06.2017 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та зважаючи на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору. При цьому судом враховано, що правову позицію щодо спору у даній справі відповідач виклав у відзиві на позовну заяву, поданому 12.05.2017 через відділ діловодства суду.

В судовому засіданні 19.06.2017 представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 19.06.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Акос" (далі - Товариство, відповідач) засноване ОСОБА_1 (далі - учасник, позивач) та ОСОБА_3 (далі - учасник) згідно з рішенням Загальних зборів засновників Товариства, оформленим Протоколом № 01 від 18.10.2010 (далі - Протокол № 01).

Відповідно до вищенаведеного рішення було також затверджено Статут Товариства; сформовано Статутний капітал Товариства у розмірі 1200,00 грн. з розподілом часток: ОСОБА_1 - 600,00 грн., що складає 50% від розміру Статутного капіталу Товариства, ОСОБА_3 - 600,00 грн., що складає 50% від розміру Статутного капіталу Товариства; обрано директора Товариства.

09.08.2016 були проведені Загальні збори, на яких учасники Товариства вирішили:

- розподілити чистий прибуток Товариства станом на 31.07.2016 у розмірі 173900,00 грн. між його учасниками, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, пропорційно їхній частці в Статутному капіталі Товариства;

- виплатити дивіденди 86950,00 грн., що складає 50% чистого прибутку, ОСОБА_1, що володіє 50 % Статутного капіталу Товариства за результатами фінансово- господарської діяльності в період з 18.10.2010 по 31.07.2016. Виплату провести при умові сплати всіх необхідних податків, зборів, погашення дебіторської та кредиторської заборгованості, яка виникла станом до 31.07.2016 включно та інших обов'язкових платежів, але не пізніше 09.02.2017;

- виключити ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства та передати частку у розмірі 50%, що становить 600 грн., на користь ОСОБА_3;

- затвердити нову редакцію Статуту Товариства з викладеними змінами;

- призначити Виконавчий орган Товариства з питань державної реєстрації змін Товариства з правом передоручення третім особам.

Відповідне рішення оформлене Протоколом № 03 Загальних зборів засновників Товариства від 09.08.2016 (далі - Протокол № 03).

19.08.2016 проведено реєстраційні дії щодо зміни складу учасників Товариства, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.08.2016.

Оскільки відповідач вищевказану суму дивідендів позивачу не виплатив, позивач 30.01.2017 надіслав відповідачу вимогу № б/н від 30.01.2017 щодо виплати дивідендів, відповідно до якої вимагав терміново, але не пізніше 09.02.2017, виплатити йому обумовлену на Загальних зборах учасників Товариства 09.08.2016 року суму дивідендів у розмірі 86950,00 грн. Направлення вказаної вимоги відповідачу та її отримання останнім підтверджується відповідно описом вкладення у цінний лист № 0308303234521 від 30.01.2017 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0308303234521.

Відповідач відповіді на вищевказану вимогу не надав, розрахунку щодо виплати дивідендів не провів, а тому позивач 04.04.2017 повторно надіслав відповідачу вимогу № б/н від 30.01.2017 щодо невідкладної виплати дивідендів, відповідно до якої вимагав негайно та невідкладно провести виплату дивідендів у розмірі 86950,00 грн. Направлення вказаної вимоги відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 6472 від 04.04.2017 з описом вкладення у цінний лист № 0308304627888 від 04.04.2017.

За твердженнями позивача, відповідачем не сплачено позивачу дивіденди у розмірі 86950,00 грн., що і стало підставою для звернення останнього до суду з позовом про стягнення дивідендів за період з 18.10.2010 по 31.07.2016 в сумі 86950,00 грн. на підставі рішення Загальних зборах учасників Товариства, яке оформлене Протоколом № 03 Загальних зборів засновників Товариства від 09.08.2016.

Факт несплати позивачу спірних дивідендів відповідачем не заперечується.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатись державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1 ГПК України).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Статтею 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача належних до виплати позивачу згідно Протоколу № 03 дивідендів у розмірі 86950,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦК України, ч. 1 ст. 88 ГК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Статтею 97 ЦК України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 58 Закону України "Про господарські товариства" також визначено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

За приписами ст. 59, п. "д" ч. 5, ч. 6 ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" повноваження щодо затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, визначення порядку покриття збитків належать до виключної компетенції загальних зборів і не можуть бути передані іншим органам товариства.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 57 ГК України, ч. 2 ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" установчі документи товариства повинні містити, зокрема, порядок розподілу прибутку (виплати дивідендів).

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про господарські товариства" прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Відповідно до п.п. "б" п. 4.2 Статуту Товариства, затвердженого Рішенням загальних зборів засновників згідно Протоколу № 01 від 18.10.2010 (тут і далі - в редакції, яка була чинна станом на час проведення загальних зборів засновників Товариства від 09.08.2016) учасники мають право брати участь в у розподілі прибутку Товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів), пропорційно частці кожного з учасників, мають особи, які є учасниками Товариства на початок строку виплати дивідендів.

Вищим органом управління Товариства є Загальні збори учасників (п.п. 7.2.1 п. 7, п. 8.1 Статуту).

До виключної компетенції Загальних зборів учасників Товариства належить, зокрема, затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків Товариства, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), затвердження повноважень, звітів і висновків контрольних органів (п.п. 5 п. 8.3 Статуту).

Згідно з п. 12.1 Статуту , прибуток Товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці.

З балансового прибутку Товариства сплачуються відсотки по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету (п. 12.2 Статуту).

Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні Товариства (п. 12.3 Статуту).

Згідно з п. 12.4 Статуту Товариства, у випадку прийняття рішення про розподіл чистого прибутку або його частини між учасниками (виплату дивідендів), розподіл здійснюється пропорційно часткам учасників в Статутному капіталі Товариства протягом 30 (тридцяти) днів з дати затвердження Загальними зборами учасників фінансових показників Товариства за такий фінансовий рік. Фінансовий рік Товариства співпадає з календарним роком.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач у строки, встановлені рішенням Загальних зборів засновників товариства, оформленим Протоколом № 03 від 09.08.2016, не виплатив позивачу дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності Товариства в період з 18.10.2010 по 31.07.2016, розмір яких був визначений згідно вказаного рішення Загальних зборів засновників товариства (Протокол № 03 від 09.08.2016) у сумі 86950,00 грн. При цьому матеріали справи не містять доказів стосовно несплати Товариством всіх необхідних податків, зборів, погашення дебіторської та кредиторської заборгованості, яка виникла станом до 31.07.2016 включно та інших обов'язкових платежів (відповідна умова проведення виплати дивідендів безпосередньо визначена у Протоколі № 03).

Невиплата дивідендів у строки, визначені законом або установчими документами юридичної особи, є порушенням грошового зобов'язання (п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення сполрів, що виникають з корпоративних правовідносин").

Отже, наявність у відповідача заборгованості з виплати дивідендів у сумі 86950,00 грн., яка не була погашена на час подання позову, та залишається непогашеною на даний час, позивачем належним чином відповідно указаних вище норм закону доведена, документально підтверджена та не спростована відповідачем належними і допустимими доказами.

При цьому суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача, який з посиланням на приписи пункту "б" частини 1 статті 10 Закону України "Про господарські товариства" стверджує, що оскільки ОСОБА_1 скористався своїм правом на відчуження своєї частки у Статутному капіталі Товариства на користь іншого учасника, передбаченим ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", то з моменту проведення реєстраційних дій (19.08.2016 року), пов'язаних із зміною складу учасників Товариства, ОСОБА_1 втратив статус учасника Товариства, а відтак, втратив права, передбачені ст.ст. 54, 55 Закону України "Про господарські товариства", в тому числі право на отримання дивідендів.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів .

За змістом ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Як вбачається з Протоколу № 03 Загальних зборів засновників Товариства від 09.08.2016, учасники Товариства вирішили "виплатити дивіденди 86950,00 грн., що складає 50% чистого прибутку, ОСОБА_1, що володіє 50 % Статутного капіталу Товариства за результатами фінансово-господарської діяльності в період з 18.10.2010 по 31.07.2016". Таким чином, до виплати позивачу визначені дивіденди за період з 18.10.2010 по 31.07.2016 , тобто за період, коли позивач був учасником Товариства, а отже, відповідно до вищенаведених норм закону та п.п. "б" п. 4.2 Статуту Товариства мав право на отримання частки прибутку (дивідендів) Товариства, пропорційно частки учасника Товариства. При цьому матеріалами справи підтверджується, що рішення про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства та передачу частки у розмірі 50%, що становить 600 грн., на користь ОСОБА_3, було прийнято Загальними зборами засновників Товариства 09.08.2016 (Протокол № 03), а відповідні реєстраційні дії щодо зміни складу учасників Товариства були поведені 19.08.2016.

За вказаних підстав суд також не приймає до уваги посилання відповідача на те, що з Протоколу № 03 вбачається, що строк виплати дивідендів ОСОБА_1 встановлювався до моменту його виключення із складу учасників. Суд відзначає, що в спірному випадку має значення період, за який прийнято рішення про виплату дивідендів учаснику Товариства, а не встановлений строк їх виплати ("… не пізніше 09.02.2017").

З огляду на наведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача належних до виплати позивачу дивідендів у сумі 86950,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України та задоволення позовних вимог у повному обсязі, на відповідача покладається судовий збір в сумі 1600,00 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Акос" (02099, м. Київ , вул. Бориспільська, 9, ідентифікаційний код 37387454) на користь ОСОБА_1 (03083, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) дивіденди у розмірі 86950,00 грн. (вісімдесят шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят гривень 00 коп.) та 1600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.06.2017.

Суддя Гумега О.В.