Рішення

від 14.06.2017 по справі 913/623/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

14 червня 2017 року Справа № 913/623/15

Провадження №33/913/623/15

За позовом Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунальне господарство» Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, м.Переяслав-Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Східспецтехніка» , м.Луганськ

про стягнення 679502 грн 25 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Рвачов О.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Комунальне підприємство «Виробниче управління житлово-комунальне господарство» Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східспецтехніка» грошових коштів за договором №1/18/13 про закупівлю товарів за державні кошти від 18.11.2013 в сумі 620550 грн 00 коп. (вартості непоставленого автомобіля) та нарахованої в зв'язку із простроченням поставки пені в сумі 58952 грн 25 коп.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач послався на ст.ст.509, 526, 549, 551, 610, 612, 625, 662, 663, 693 ЦК України, вказуючи про неналежне виконання відповідачем як продавцем/постачальником зобов'язань за вказаним договором, зокрема нездійснення поставки придбаного автомобіля, повсякчас відтермінування строку постачання.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 17.08.2015 було порушено провадження у справі.

Заявою від 04.09.2015 за вих.№311 про доповнення обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем надані додаткові пояснення з документаами, згідно яких за результатами звернення відповідача листом №22/11/13 від 22.11.2013, в якому було викладено пропозицію внести оплату до кінця поточного року та внести зміни до договору в частині строків поставки, сторонами було укладено 30.11.2013 додаткову угоду №1 до договору. Також у зв'язку із нестабільною ситуацією в країні сторонами був підписаний акт прийому-передачі товару №1 від 27.11.2013, хоча автомобіль відповідачем переданий не був, та 28.11.2013 - укладено договір зберігання автомобіля, строк якого закінчився 01.05.2014. Однак, відповідач автомобіль не поставив, отримані кошти не повернув (а.с.87-88).

На виконання вимог ухвали суду від 10.09.2015, керівником позивача, ОСОБА_1 в порядку ст.30 ГПК України надані письмові пояснення за вих. №333 від 28.09.2015 щодо обставин спору, які також були підтримані в судовому засіданні 29.09.2015. Зокрема, на запитання суду керівником позивача, ОСОБА_1 пояснено, що в зв'язку з обіцянками відповідача поставити автомобіль вчасно та складнощами в виділенні платежів Державною казначейською службою в кінці року, позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти - вартість придбаного за договором автомобіля. З метою закріплення відповідних гарантій відповідача виконання зобов'язань за договором та поставки автомобіля, сторонами був підписаний відповідний акт прийому-передачі автомобіля 27.11.2013 та укладений договір зберігання від 28.11.2013, хоча автомобіль ні на час підписання документів, ні в подальшому поставлений відповідачем так і не був. Позивач неодноразово в телефонних перемовинах звертався до відповідача з вимогами виконати зобов'язання за договором та поставити автомобіль, однак відповідач листами протягом грудня 2013 - квітня 2014 року лише гарантував поставку автомобіля щомісячно, в подальшому відповідач взагалі припинив відповідати та надавати будь-яку інформацію, зв'язок з ним на сьогоднішній день також відсутній (а.с.129-131).

Також позивач заявою №338 від 28.09.2015 про доповнення обґрунтування та уточнення позовних вимог, поданою через канцелярію суду просив задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на раніше викладені підстави, а також надав пояснення щодо наведеного розрахунку пені (а.с.132-134).

В судовому засіданні 29.09.2015 представником позивача також подана заява про доповнення до уточнення позовних вимог, згідно якої позивачем, зокрема, уточнена правова природа грошових коштів як збитків отриманих позивачем в сумі 620550 грн - вартості непоставленого відповідачем автомобіля, які позивач просив стягнути з відповідача в позовній заяві, а також суму 58952 грн 25 коп. - пені, нарахованої в зв'язку з допущенням прострочення виконання зобов'язання з поставки автомобіля (а.с.145).

Розглянувши подану заяву, суд оцінив її як заяву про зміну предмета позову, та відповідно до приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняв її до розгляду.

Заявою про уточнення позовних вимог №360 від 09.10.2015 позивач просив суд розірвати договір №1/18/13 від 18.11.2013, який укладений між Комунальним підприємством «Виробниче управління житлово-комунальне господарство» Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Східспецтехніка» , стягнути з відповідача 620550 грн 00 коп. та судові витрати (а.с.156 -158; 173).

Крім того, позивачем подано клопотання б/н від 12.10.2015, в якому останній просив зупинити провадження у справі №913/623/15 до винесення вироку по кримінальній справі №373/3201/14-К, яка розглядається Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області по обвинуваченню керівника позивача - ОСОБА_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 та ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України, розгляд якої може вплинути на встановлення фактичних обставин справи та оцінку доказів у даній справі (відповідно до обвинувального акту від 08.04.2015 ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні службового підроблення, тобто у складанні та внесенні до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей, зокрема до акту прийому-передачі №1 від 27.11.2013).

Оскільки зі змісту поданої заяви вбачається, що позивачем фактично заявлено нову позовну вимогу - про розірвання договору від 18.11.2013 за №1/18/13, яка не була первісно заявлена, а належно оформленої заяви у відповідності до положень ст.ст.22, 78 ГПК України про відмову від заявленої вимоги про стягнення пені в сумі 58952 грн 25 коп., суду не надано, подана заява про уточнення позовних вимог №360 від 09.10.2015 була судом відхилена, до розгляду не прийнята.

Разом з тим, ухвалою господарського суду Луганської області від 12.10.2015, клопотання позивача було задоволено, провадження у справі №913/623/15 зупинено на підставі ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України до набрання законної сили рішення у кримінальній справі №373/3201/14-К, зобов'язано позивача невідкладно повідомити господарський суд про результати розгляду кримінальної справи та набрання законної сили рішення суду.

Позивач листом за вих.№111 від 15.05.2017 повідомив суд про винесення вироку Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області від 05.01.2017 у справі №373/3201/14-К, долучив копію вироку з відміткою про набрання законної сили з 07.02.2017.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.05.2017 поновлено провадження у справі оскільки обставини, що зумовили зупинення, на даний час відсутні, розгляд справи призначено на 30.05.2017.

Судом у відповідності до даних, розміщених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановлено, що місцезнаходженням відповідача є: вул. Совєтская, буд. 40, м. Луганськ (а.с.213).

У відповідності до інформації, розміщеній на сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта , згідно Указу Президента України від 14.11.2014 №875/2014 Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 "Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення (зі змінами), органи поштового зв'язку тимчасово не здійснюють пересилання поштових відправлень, зокрема до/з м.Луганськ.

На виконання ч.2 ст.9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , з метою створення належних умов, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, для належного інформування учасника процесу - ТОВ «Східспецтехніка» , який знаходиться на території проведення антитерористичної операції, відповідно до приписів пп.4 п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» оголошення про час і місце судових засідань були розміщені на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Повідомлення для сторін, які знаходяться у зоні проведення антитерористичної операції» ) офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчать наявні в матеріалах справи роздруковані сторінки з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідань господарського суду.

Також, з метою повідомлення відповідача про час та місце проведення судових засідань суд додатково намагався повідомити відповідача телефонним зв'язком. Однак, передати телефонограму за вказаними номерами телефону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та договорі, не вдалося через відсутність зв'язку з абонентом, про що свідчать наявні в матеріалах справи телефонограми.

Крім того, ухвали суду направлялися на електронну адресу відповідача info@vst-ua.com, що міститься на бланку товариства.

Отже, судом вжито відповідні заходи щодо належного повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території (аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.09.2014 за №01-06/1290/14).

Однак, відповідач не скористався своїми процесуальними правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі свого представника в судових засіданнях, відзиву із викладенням власної правової позиції також суду не надав.

В судове засідання 30.05.2017 прибули лише представники позивача, які подали у відповідності до положень ст.ст.22, 78 Господарського процесуального кодексу України заяву про відмову від позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 58952 грн 25 коп., в іншій частині - позов підтримали повністю (а.с.225).

Судом роз'яснено представникам позивача процесуальні наслідки відмови від частини позовних вимог; подана заява про відмову від позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 58952 грн 25 коп. враховується та прийнята судом.

Також представники позивача надали доповнення до позовної заяви за вих.№119 від 29.05.2017, в яких підтвердили, що на час розгляду справи каналопромивчий автомобіль відповідачем не поставлений позивачу, сплачені за договором грошові кошти також не повернуті; під час кримінального провадження було встановлено, що ОСОБА_1, будучи службовою особою, з метою одержання неправомірної вимоги для іншої юридичної особи (Товариства з обмеженою відповідальністю «Східспецтехніка» ) та використовуючи своє службове становище, підписав акт прийому-передачі товару №1 від 27.11.2013, що не відповідало дійсним обставинам, оскільки автомобіль відповідачем поставлений позивачу не був. За його розпорядженням були проведені оплати за каналопромивчий автомобіль, який поставлено не було, що спричинило збитки позивачу в розмірі 620550 грн 00 коп., які останній просив стягнути з відповідача; а також письмове клопотання у відповідності до положень ст.69 ГПК України про продовження строку розгляду справи (а.с.221-222; 226).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 30.05.2017 продовжено розгляд справи на 15 днів, розгляд справи відкладено на 14.06.2017.

Сторони не забезпечили явку своїх представників в судове засідання 14.06.2017, хоча були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання.

З огляду на неявку представника відповідача в судові засідання, не надання відзиву, господарський суд враховує, що за змістом п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи на подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду відзив із викладенням власної правової позиції, розгляд справи здійснюється на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце судового засідання, а також те, що на адресу суду не надходило обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, ухвалою суду явка не визнавалася обов'язковою, за висновком суду неприбуття представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

У судовому засіданні 14.06.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Між Комунальним підприємством «Виробниче управління житлово-комунальне господарство» Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області (далі - позивач) та

Товариством з обмеженою відповідальністю «Східспецтехніка» (далі - відповідач), укладено договір №1/18/13 від 18.11.2013 року про закупівлю товарів за державні кошти (далі - договір, а.с.11-12).

Згідно предмету договору, учасник (позивач) зобов'язувався до кінця 2013 року поставити, а замовник (відповідач) прийняти та оплатити предмет закупівлі, зазначений в специфікації (додаток №1), що є недвід'ємною частиною цього договору.

В п. 1.2. договору сторони погодили поставку автомобіля, що належить до спеціальних та спеціалізованих (каналопромивчий автомобіль для прочистки міських каналізаційних та зливових мереж).

Ціна договору становить 620 550 грн 00 коп. (п.3.1.договору).

Сторони визначили в п. 4.3. договору умови оплати, зокрема, протягом 20 робочих днів після доставки товару на склад замовника і підписання сторонами акта прийому-передачі.

Строк (термін) поставки (передачі) товарів: вересень - грудень 2013 року , протягом не більше 20 робочих днів з дня повідомлення учасника про затвердження договору поставки начальником замовника - не пізніше 9 грудня 2013 року (п.5.1. договору).

Згідно п.5.2. договору місцем поставки (передачі) товару є: м.Переяслав-Хмельницький, Київської області, вул.Гімназійна, 35, 08400.

В розділі VII договору сторони також визначили відповідальність за порушення зобов'язань. Так, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти учасник сплачує замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі подвійної ставки НБУ, що діє на момент порушення строків, за кожний день прострочення від загальної вартості товару (п.7.2. договору).

Відповідно до п.7.3. договору, види порушень та санкції за них, установлені договором: у випадку порушення строку постачання товару, встановлених у цьому договору, учасник зобов'язаний сплатити замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент порушення строків за кожний день прострочення від загальної вартості товару.

При невиконанні або несвоєчасному виконанні однієї із сторін своїх зобов'язань, інша має право призупинити виконання своїх зобов'язань на строк затримки виконання зобов'язань іншою стороною (п.11.3. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 22.11.2013 року відповідач звернувся із листом за №22/11/13 до позивача, яким просив здійснити оплату за вказаний автомобіль до кінця поточного року та внести зміни до договору №1/18/13 від 18.11.2013 року в частині термінів поставки в зв'язку з неможливістю поставити автомобіль у зимовий період (а.с.94).

Враховуючи зазначене, сторонами 30.11.2013 було укладено додаткову угоду №1 до договору №1/18/13 від 18.11.2013, за умовами якої були внесені зміни до п.4.3. договору на наступній редакції: в зв'язку з нестабільною економічною та політичною ситуацією в країні та з затягуванням оплати на даний час зареєстрованих платежів державною казначейською службою проводити оплату при фактичній можливості оплати, а не при наявності автомобіля (а.с.91).

27.11.2013 сторони підписали акт прийому-передачі товару №1, згідно якого автомобіль було передано в належному стані, без наявних дефектів та пошкоджень. На момент передачі майно перебувало в робочому стані, покупець засвідчив про те, що немає претензій до прийнятого товару (а.с.92).

На виконання вказаних зобов'язань позивач перерахував відповідачу 620 550 грн 00 коп. (вартість автомобіля визначену в п.3.1. договору), що підтверджується платіжними дорученнями №1 від 27.11.2013 на суму 320 000 грн 00 коп. та №2 від 04.12.2013 року на суму 300 550 грн 00 коп., оплати яких були проведені Переяслав-Хмельницьким УДКСУ 04 та 05 грудня 2013 (а.с. 45-46).

28.11.2013 між Комунальним підприємством «Виробниче управління житлово-комунальне господарство» Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Східспецтехніка» укладено договір зберігання, за умовами якого зберігач (відповідач) збов'язується зберігати та повернути у схоронності майно, зокрема автомобіль спеціальний та спеціалізований (каналопромивчий автомобіль для прочистки міських каналізаційних та зливових мереж, оціночною вартістю 517125 грн, без урахування ПДВ (а.с.93).

В п.3.1. договору зберігання сторони погодили, що поклажодавець (позивач) передає зазначене майно відповідно до акту , не пізніше від дати зазначеної в п.3.3.1 цього договору.

Строк зберігання сторони визначили: початок зберігання - 28.11.2013 ; закінчення зберігання - 01.05.2014 (п.п.3.2.1, 3.2.2).

Згідно п.4.1.1. вартість зберігання за місяць складає 1 грн.

Оскільки відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань за договором, придбаний каналопромивчий автомобіль для прочистки міських каналізаційних та зливних мереж не поставив, сплачені грошові кошти також не повернув, позивач звернувся до суду з метою захисту порушеного права із позовом до відповідача про відшкодування збитків в розмірі вартості непоставленого автомобіля в сумі 620550 грн 00 коп. (враховуючи подану в судовому засіданні заяву про зміну предмета позову від 29.09.2015, яка була прийнята судом до розгляду (а.с.145), а також стягнення на підставі п.7.3 договору пені в сумі 58952 грн 25 коп., нарахованої у зв'язку із порушенням строків поставки автомобіля .

Під час розгляду спору позивачем, в судовому засіданні від 30.05.2017, подана на підставі ст.ст.22, 78 ГПК України заява про відмову від позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 58952 грн 25 коп., яка була врахована та приймається судом (а.с.225).

У відповідності до положень ст.78, п.4, ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

За таких обставин, провадження в частині заявленої позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 58952 грн 25 коп., у відповідності до п.4, ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, підлягає припиненню.

Отже розгляду підлягає позовна вимога про стягнення отриманих позивачем збитків в сумі 620550 грн 00 коп., що складають вартість непоставленого автомобіля за договором №1/18/13 про закупівлю товарів за державні кошти від 18.11.2013.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Згідно положень ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідні положення також містить ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України.

Отже, вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173 - 175 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору №1/18/13 про закупівлю товарів за державні кошти від 18.11.2013, сторонами було погоджено строк поставки придбаного автомобіля - до кінця 2013 року, орієнтовно вересень - грудень 2013 року, однак не пізніше 9 грудня 2013 року (п.1.1,п.5.1. договору).

Відповідні зміни до договору щодо строків поставки автомобіля, як встановлено судом, сторонами не вносилися.

За умовами п. 4.3. договору позивач, як покупець/замовник, зобов'язувався провести розрахунок протягом 20 робочих днів після доставки товару на склад замовника і підписання сторонами акта прийому-передачі.

Позивач на обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає про те, що хоча 27.11.2013 сторонами було підписано акт прийому-передачі товару №1, згідно якого вказаний автомобіль було передано в належному стані позивачу, зазначене не відповідає дійсним обставинам, адже автомобіль відповідачем поставлений по факту не був (а.с.92).

Крім того, у зв'язку із затягуванням відповідачем строків поставки, сторонами 30.11.2013 було укладено додаткову угоду №1 до договору №1/18/13 від 18.11.2013, якою внесені зміни до п.4.3. договору, а саме передбачили право замовника провести оплату при фактичній можливості оплати, а не за наявності автомобіля (а.с.91).

Матеріали справи свідчать про виконання позивачем зобов'язань за договором, а саме проведення оплати вартості автомобіля в сумі 620 550 грн 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №1 від 27.11.2013 на суму 320 000 грн 00 коп. та №2 від 04.12.2013 року на суму 300 550 грн 00 коп., оплати яких були проведені Переяслав-Хмельницьким УДКСУ 04 та 05 грудня 2013 (а.с. 45-46).

Суд зауважує про те, що на час виникнення спірних правовідносин сторін керівником позивача - КП «Виробниче управління житлово-комунальне господарство» Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, був ОСОБА_1, який укладав та підписував від імені позивача всі зазначені вище документи.

Згідно положень ч.4 ст.35 ГПК України, вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, враховуючи протирічливість наявних у справі матеріалів, судом враховуються, надані керівником позивача - ОСОБА_1 під час розгляду спору в порядку ст.30 ГПК України письмові та усні пояснення щодо обставин спору, а також висновки, наведені Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області у вироку від 05.01.2017, за результатами розгляду кримінальної справи №373/2010/16-К, за обвинуваченням останнього у вчиненні злочину передбачено ч.2 ст.364 Кримінального Кодексу України (а.с. 129-131; 210-211).

Згідно вироку суду, який набрав законної сили 07.02.2017, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину передбачено ч.2 ст.364 Кримінального Кодексу України, та призначено йому покарання п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій та комунальних підприємствах, строком на два роки та зі штрафом в розмірі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн 00 коп. На підставі ст.75 Кримінального Кодексу України, звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання з аипробуванням, встановивши йому іспитовий строк три роки (а.с.211).

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунальне господарство» Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області задоволено. Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в особі Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунальне господарство» Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області 620 550 грн 00 коп.

Зокрема, під час кримінального провадження було встановлено, що ОСОБА_1, будучи службовою особою, з метою одержання неправомірної вимоги для іншої юридичної особи (Товариства з обмеженою відповідальністю «Східспецтехніка» ) та використовуючи своє службове становище, підписав акт прийому-передачі товару №1 від 27.11.2013, що не відповідало дійсним обставинам, оскільки автомобіль відповідачем поставлений позивачу не був. За його розпорядженням, платіжними дорученнями на суму 32000 грн 00 коп. та 300 550 грн 00 коп. були перераховані грошові кошти з рахунку Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунальне господарство» Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Східспецтехніка» в якості оплати за каналопромивочний автомобіль, який поставлено не було та призвело до отримання збитків.

З приводу укладеного між сторонами договору зберігання від 28.11.2013 суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося, за умовами вказаного договору зберігач (відповідач) збов'язується зберігати та повернути у схоронності майно, зокрема автомобіль спеціальний та спеціалізований (каналопромивчий автомобіль для прочистки міських каналізаційних та зливових мереж, оціночною вартістю 517125 грн, без урахування ПДВ.

До матеріалів справи долучена позивачем копія вказаного договору (а.с.93).

Однак, як вбачається зі змісту договору, предмет зберігання чітко сторонами не визначений, зазначене лише функціональне призначення автомобіля та оціночна вартість, що не дає підстав дійти обґрунтованого висновку про те, що предметом договору зберігання від 28.11.2013 був саме спірний автомобіль, придбаний позивачем.

Крім того, в п.3.1. договору зберігання сторони погодили, що поклажодавець (позивач) передає зазначене майно відповідно до акту, не пізніше від дати зазначеної в п.3.3.1 цього договору.

В матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі на зберігання відповідачем спірного автомобіля.

Також суд звертає увагу на наявне в матеріалах справи листування сторін, з якого вбачається, що вже станом на час укладення договору зберігання від 28.11.2013, відповідач звертався до позивача листами від 03.12.2013 №03/12/13, від 13.01.2014 №13/01/14, від 05.02.2014 №05/02/2014, від 04.03.2014 №04/03/2014, від 03.04.2014 03/04/14, якими посилаючись лише на договір №1/18/13 про закупівлю товарів за державні кошти від 18.11.2013 гарантував поставку автомобіля, а в разі неможливості поставки до 01.05.2014 - гарантував повернення сплачених йому коштів (а.с.95-99).

Наразі строк зберігання, який було погоджено сторонами в договорі до 01.05.2014, станом на час звернення позивача до суду із відповідним позовом також сплинув (п.п.3.2.1, 3.2.2).

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для необхідності визнання недійсним вказаного договору зберігання від 28.11.2013, та до уваги його не приймає.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зобов'язання є порушенням зобов'язання, правовим наслідком чого є, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі

Із зазначеними нормами кореспондуються приписи статей 216, 224 Господарського кодексу України, згідно яких відшкодування збитків є формою господарського-правової відповідальності за правопорушення у сфері господарювання. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відшкодування збитків є мірою відповідальності, що застосовується за наявності збитків, протиправності дій/бездіяльності особи, причинно-наслідкового зв'язку між діями особи та збитками, та вини особи, внаслідок дій/бездіяльності якої спричинено збитки. Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків.

Наразі під час розгляду спору судом встановлено, що позивач належним чином виконав договірні зобов'язання, провів розрахунок з відповідачем за автомобіль, який останнім, в порушення встановлених п. 5.1. договору строків, поставлено не було.

Згідно строку, визначеного сторонами, відповідач мав поставити автомобіль позивачу не пізніше 09 грудня 2013 року.

Натомість матеріали справи та встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідач, як постачальник, своїх зобов'язань за договором не виконав, автомобіль позивачу не поставив, перераховані йому кошти також не повернув. Зазначене призвело до понесення позивачем збитків.

Заявлений до стягнення розмір збитків в сумі 620550 грн 00 коп. складає вартість, визначену умовами договору та сплачену позивачем за автомобіль, зокрема підтверджується матеріалами справи та є обґрунтованим.

За змістом ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В даному випадку відповідачем не доведено належними та беззаперечними доказами відсутність його вини як продавця/постачальника автомобіля та в отриманні позивачем збитків.

Також відповідачем доводів позовної заяви не спростовано, належних доказів на обґрунтування своєї позиції суду не надано.

Отже, невиконання відповідачем своїх обов'язків, зокрема, не здійснення поставки автомобіля в обумовлені строки за договором №1/18/13 про закупівлю товарів за державні кошти від 18.11.2013 є підставою для відшкодування збитків.

Враховуючи викладені приписи законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову та наявність підстав для його задоволення, стягнення з відповідача на користь позивача завданих останньому збитків в розмірі вартості непоставленого автомобіля в сумі 620550 грн 00 коп.

Витрати зі сплати судового збору в сумі 12411 грн 00 коп. покладаються на відповідача згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, 78, п.4, ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині заявленої позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 58952 грн 25 коп.

2. Позов Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунальне господарство» Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Східспецтехніка» про стягнення вартості непоставленого автомобіля в сумі 620550 грн 00 коп. задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Східспецтехніка» , вул. Совєтська, буд 40, Ленінський район, Луганська область, 91055, ідентифікаційний код 35844512, на користь Комунального підприємства «Виробниче управління житлово-комунальне господарство» Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, м.Переяслав-Хмельницький, Київська область, вул.Гімназійна, 35, 08400, ідентифікаційний код 38680261, збитки в розмірі вартості непоставленого автомобіля в сумі 620550 грн 00 коп., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 12411 грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.06.2017.

Суддя О.В. Драгнєвіч