Постанова

від 06.06.2017 по справі 910/23148/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2017 р. Справа№ 910/23148/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

за участю представників сторін

від позивача: Яців О.Р. (дов. № 399 від 28.09.2016 р.);

від відповідача: Манкевич М.В. - директор;

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: не з'явився;

від прокуратури: Колодчина Р.В. (посв. № 041222 від 08.02.2016 р.);

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛАЙН"

на рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2015р.

по справі № 910/23148/14 (головуючий суддя Селівон А.М., судді: Демидов В.О., Спичак О.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк"

до товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛАЙН"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія "АКРІС ЛТД";

2. ОСОБА_5

за участю прокуратури міста Києва

про звернення стягнення на предмет іпотеки у сумі 5 218 623,42 дол. США (67 581 173,29 грн.) та 218 755,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛАЙН" про звернення стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно - нежилу будівлю літери "А" площею 316,20 кв.м, нежиле приміщення № 1 загальною площею 1 353,50 кв.м, нежиле приміщення № 3 загальною площею 33,40 кв.м, нежиле приміщення № 4 загальною площею 31,10 кв.м, нежиле приміщення № 5 загальною площею 173,90 кв.м, нежиле приміщення № 6 загальною площею 707,80 кв.м, нежиле приміщення № 7 загальною площею 31,10 кв.м, нежиле приміщення № 8 загальною площею 31,00 кв.м нежилої будівлі літери "Б", нежилу будівлю літери "В" площею 276,30 кв.м, нежилу будівлю літери "Г" площею 217,70 кв.м, нежилу будівлю літери "Д" площею 129,80 кв.м, нежилу будівлю літери "Е" площею 19,00 кв.м, нежилу будівлю літери "Ж" площею 10,00 кв.м, нежилу будівлю літери "З" загальною площею 4 329,60 кв.м (загальна площа нежилих будівель та нежилих приміщень 7 657,40 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать товариству з обмеженою відповідальністю "СІЛАЙН", в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "АКРІС ЛТД" за кредитним договором № 164 від 03.12.2007, яка станом на 14.08.2014 складає 5 218 623,42 дол. США (67 581 173,29 грн.) та 218 755,93 грн., а саме: 4 903 000,00 дол. США заборгованості по кредиту, 24 447,84 дол. США заборгованості по процентах, простроченої за період з 01.08.2014 по 14.08.2014, 291 175,58 дол. США простроченої заборгованості по процентах та 218 755,93 грн. пені за несвоєчасну їх сплату, а також стягнення 73 080,00 грн. судового збору.

23.12.2014 року представником позивача подано заяву про виправлення описки № 118/38849/2014 від 23.12.2014, відповідно до якої останній просить суд, у зв'язку з допущеною помилкою у п. 2 прохальної частини позовної заяви, вважати вірним зазначення: в рахунок погашення заборгованості третьої особи за спірним договором, що станом на 14.08.2014 складає 5 218 623,42 дол. США та 218 755,93 грн., шляхом проведення аукціону (публічних торгів) із встановлення початкової ціни реалізації предмету іпотеки для його подальшої реалізації (на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна) на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.05.2015 року у справі № 910/23148/14 позовні вимоги задоволено частково: в рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Акріс ЛТД" перед публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" за Кредитним договором № 164 від 03.12.2007 у розмірі 5 218 623,42 дол. США, що по курсу НБУ на дату 14.08.14 р. складає 68320579,17 грн., та складається з простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів у розмірі 4 903 000,00 дол. США., що згідно курсу НБУ станом на 14.08.14 р. становить 64 188 536,46 грн., поточної заборгованості за процентами у розмірі 24 447,84 дол. США, що згідно курсу НБУ станом на 14.08.14 р. становить 320 063,44 грн., простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 291 175,58 дол. США, що згідно курсу НБУ станом на 14.08.14 р. становить 3 811 979,26 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами у розмірі 212 225,67 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно), що є предметом іпотеки за Договором іпотеки без оформлення заставної від 07.12.07 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зайцевим І.О. за реєстраційним номером № 4518, а саме: нерухоме майно - нежилу будівлю літери "А" площею 316,20 кв.м, нежиле приміщення № 1 загальною площею 1 353,50 кв.м, нежиле приміщення № 3 загальною площею 33,40 кв.м, нежиле приміщення № 4 загальною площею 31,10 кв.м, нежиле приміщення № 5 загальною площею 173,90 кв.м, нежиле приміщення № 6 загальною площею 707,80 кв.м, нежиле приміщення № 7 загальною площею 31,10 кв.м, нежиле приміщення № 8 загальною площею 31,00 кв.м нежилої будівлі літери "Б", нежилу будівлю літери "В" площею 276,30 кв.м, нежилу будівлю літери "Г" площею 217,70 кв.м, нежилу будівлю літери "Д" площею 129,80 кв.м, нежилу будівлю літери "Е" площею 19,00 кв.м, нежилу будівлю літери "Ж" площею 10,00 кв.м, нежилу будівлю літери "З" загальною площею 4 329,60 кв.м, загальна площа нежилих будівель та нежилих приміщень 7 657,40 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "СІЛАЙН".

Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, встановленої на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛАЙН" в доход Державного бюджету України судові витрати у розмірі 73 080,00 грн. судового збору.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи належним чином доведено порушення позичальником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та нарахування процентів за користування кредитними коштами відповідно до п.3.3 Кредитного договору та пені відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України та на підставі пункту 6.3 Кредитного договору, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛАЙН", звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що строк кредитування, згідно з п. 1.3 кредитного договору, сторонами обумовлено до 01.12.2017 р., у зв'язку з чим відповідач вважає, що строк повернення кредиту на даний час не настав. Крім того, апелянт зазначив, що позивачем безпідставно включено до позовних вимог строкову заборгованість по кредиту у розмірі 4 903 000 дол. США, оскільки банк не заявляв позичальнику у порядку, передбаченому ст. 530 ЦК України, вимогу про його дострокове повернення, відтак строк виконання даного зобов'язання, за твердженням відповідача, не настав. При цьому відповідач зазначив, що претензія позивача № 501073/606 від 07.03.2014 р. не містить вимоги про дострокове повернення кредиту у розмірі 4 903 000 дол. США. Також зауважив, що судом першої інстанції не було встановлено в рішенні початкову ціну реалізації предмета іпотеки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Яковлєв М.Л., суддів: Ільєнок Т.В., Куксов В.В. та призначено справу до розгляду.

В подальшому розгляд справи відкладався.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2015 року у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., суддів: Зеленін В.О., Синиця О.Ф. за клопотанням ТОВ "СІЛАЙН" була призначена судова будівельно-технічна експертиза, в зв'язку з чим провадження було зупинено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2016 року провадження у справі було поновлено, в зв'язку з тим, що 29.03.2016 року від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення про неможливість надання висновку експертів судової оціночно-будівельної експертизи № 23116/15-42 від 28.03.2016 року разом із матеріалами справи № 910/23148/14.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року, у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.О. суддів: Чорногуз М.Г., Федорчук Р.В., повторно призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, враховуючи те, що представником відповідача подано документи запитувані судовим експертом та платіжне доручення про оплату вартості, в зв'язку з чим провадження у справі було зупинено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 року, у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.О., суддів: Калатай Н.Ф., Чорногуз М.Г. провадження у справі було поновлено, в зв'язку з листом експертної установи про необхідність погодження строку виконання судової експертизи, забезпечення виконання попередньої оплати експертизи та клопотання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз В.С. Стадника про надання додаткових матеріалів, необхідних для вирішення питань, поставлених перед експертизою. Ухвалою було зобов'язано сторін надати на вимогу експертів необхідні документи (або ґрунтовні письмові пояснення у випадку не можливості надання). Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "СІЛАЙН" забезпечити виконання попередньої оплати експертизи відповідно до рахунку №5323 від 09.08.2016 року, докази чого надати суду для долучення до матеріалів справи

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛАЙН" прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Руденко М..А., судді: Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю. та призначено до розгляду.

В подальшому розгляд справи декілька разів відкладався за клопотанням відповідача, що не заперечувалось позивачем, в зв'язку з тим, що 12.12.2016 року між ТОВ СІЛАЙН та ТОВ Кредитне Брокерське Агенство був укладений договір № 121216-9 на проведення незалежної оцінки майна з метою визначення ринкової вартості заставного майна.

13.05.2017 року через відділ документального забезпечення суду від представника ТОВ СІЛАЙН надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи звіту про оцінку майна комплексу нежитлових будівель, загальною площею 7657,40 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1

06.06.2017 року через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Крім того, суд апеляційної інстанції відкладав розгляд справи, в межах процесуального строку встановленого ст. 69 ГПК України, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997р., кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Статтею 69 ГПК України передбачено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на п'ятнадцять днів.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів, дотримуючись норми чинного законодавства, а також враховуючи те, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 року за клопотанням позивача вже було продовжено строк розгляду справи у відповідності до ст. 69 ГПК України, ухвалила, що клопотання позивача про відкладення розгляду справи на більш пізніший термін задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні 06.06.2017 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представники позивача та прокуратури заперечили проти вимог апеляційної скарги, просили її залишити без задоволення.

Представники третіх осіб у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників третіх осіб, за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03 грудня 2007 між публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (банк за договором, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "АКРІС ЛТД" (позичальник за договором, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у справі) укладено Кредитний договір № 164 (Кредитний договір) (т.1 а.с. 25).

В подальшому між сторонами було укладено договори про внесення змін №1 від 07.12.2007 року, №2 від 28.10.2008 року та №3 від 06.12.2010 року до кредитного договору №164 від 03.12.2007 року та викладено його у новій редакції.(т.1 а.с. 30-40).

За умовами кредитного договору банк відкриває позивальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію з загальним лімітом 5 000 000,00 доларів США. Відновлювальна відклична кредитна лінія - кредитна лінія, за якою кредитні кошти надаються в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленого ліміту (максимальна заборгованість за кредитною лінією), якщо при видачі кожного траншу в межах ліміту кредитної лінії відсутні такі умови, як неплатоспроможність позичальника та/або відсутність вільних кредитних ресурсів у банку, та в межах якого він може без обмежень отримувати та погашати кредитні кошти протягом всього строку дії кредитного договору. (п.1.1. кредитного договору).

Цільове використання (мета) кредиту - на поповнення оборотних коштів та для виконання зобов'язань за зовнішньо-економічними контрактами (п. 1.2 кредитного договору)

Кредитна лінія відкривається з 03.12.2007 року по 01.12.2017 року. Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 01.12.2017 року (п. п. 1.3.1, 1.3.2 Кредитного договору).

Пунктом 1.3.3 Кредитного договору визначено, що позичальник повинен повернути кредит на рахунок №206350142500, відкритий у ВАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478. У разі ненадходження платежів від позичальника у встановлені Договором строки суми непогашених у строк платежів перераховуються на рахунок обліку простроченої заборгованості за кредитом та простроченої заборгованості за процентами. Кредит вважається повернутим в момент зарахування коштів у повному обсязі на відповідний рахунок банку.

Розділами 2-5 Кредитного договору сторони погодили умови забезпечення кредиту, права та обов'язки сторін, порядок внесення змін (доповнень) та розірвання договору в односторонньому порядку та відповідальність за неналежне виконання договору.

Відповідно до п. 6.9 Кредитного договору строк дії договору з моменту набрання ним юридичної сили по 01 грудня 2018. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишились невиконаними з будь-яких причин. Припинення (закінчення) строку дії не тягне за собою припинення зобов'язань, що випливають з цього договору, також у випадку, якщо такі зобов'язання виникли після припинення (закінчення) строку дії договору на підставі зобов'язань, що лишились не виконаними на момент закінчення строку дії договору.

07.12.2007 р. ВАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" та ТОВ компанія "Акріс ЛТД" погодили та підписали Договір про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору №164 від 03.12.2007 (т.1 а.с.30), яким були внесені зміни до Розділу 2 "Умови забезпечення кридиту" п. 2.1., Розділу 3 "Права та обов'язки сторін" п. п. 3.2.8., 3.2.9., 3.3.12, 3.3.14-3.3.18, Розділу 4 "Інші умови" п. 6.10. кредитного договору №164 від 03.12.2007, виклавши Розділ 2 "Умови забезпечення кредиту" п. 2.1. та п. п. 3.2.8., 3.2.9., 3.3.12, 3.3.14-3.3.18, 6.10 в редакції, яка міститься в матеріалах справи.

28.10.2008 р. ВАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" та ТОВ компанія "Акріс ЛТД" погодили та підписали Договір про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору №164 від 03.12.2007 (т.1 а.с.32), за яким домовились виключити п. п. 1.7, 3.4.3 та внести зміни до Розділу 1 "Предмет договору" п. п. 1.1., 1.3.1., Розділу 3 "Права та обов'язки сторін" п. 3.1.1 виклавши Розділ 1 "Предмет договору" п. п. 1.1., 1.3.1. та Розділ 3 "Права та обов'язки сторін" п. 3.1.1. в наступній редакції:

" 1.1. Банк надає позичальнику кредит в сумі 5 000 000,00 доларів США

1.3.1. Кредит надається з 03 грудня 2007 по 01 грудня 2017.

3.1.1. На умовах цього договору відкрити позичальнику позичковий рахунок НОМЕР_1 в ВАТ АБ "Укргазбанк", МФО (320478) та надати позичальнику кредитні кошти на умовах, в сумі та термін обумовлені цим договором за умови оформлення відповідного забезпечення, що задовольняє вимоги банку за цим Договором".

Угодою № 3 від 06 грудня 2010 р. про внесення змін та доповнень до Кредитного договору сторони виклали Кредитний договір в новій редакції (т.1 а.с.33), зокрема, "п.1.1. Банк надає позичальнику кредит в сумі 5 000 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами: за період з 03 грудня 2007 року по 05 грудня 2010 р. в розмірі 13% річних, за період з 06 грудня 2010 р. по 05 грудня 2012 р. в розмірі 12,5% річних, за період з 06 грудня 2012 року по 01 грудня 2017 р. - 13% річних.

1.3.2. позичальник в будь - якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін до 01 грудня 2017 р".

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання вимог чинного законодавства та умов Кредитного договору надав третій особі 1 - товариству з обмеженою відповідальністю "Акріс ЛТД" кредит в сумі 5 000 000,00 доларів США, що підтверджується банківською випискою за особистим рахунком НОМЕР_1, наявною в матеріалах справи.

При цьому факт отримання та розмір наданих позивачем кредитних коштів третьою особою 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не заперечувався.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного надання позивачем банківських послуг відсутні.

Доказів пред'явлення третьою особою 1 претензій щодо якості, обсягів, а також термінів надання банківських послуг в матеріалах справи відсутні, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем положень Кредитного договору з боку третьої особи 1 відсутні.

Позивач звернувся з позовними вимогами у зв'язку з порушенням ТОВ "Акріс ЛТД" приписів чинного законодавства та умов Кредитного договору, невиконання позичальником вказаної вимоги в добровільному поряду, внаслідок чого у позичальника станом на 14.08.14 р. виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 5 218 623,42 дол. США (67 581 173,29 грн.) та 218 755,93 грн., а саме: 4 903 000,00 дол. США заборгованості по кредиту, 24 447,84 дол. США заборгованості по процентах, простроченої за період з 01.08.2014 по 14.08.2014, 291 175,58 дол. США простроченої заборгованості по процентах та 218 755,93 грн. пені за несвоєчасну їх сплату за Кредитним договором.

Позивач зазначає, що третьою особою 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача неналежним чином було виконано грошове зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для звернення в рахунок погашення заборгованості стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що матеріалами справи належним чином доведено порушення позичальником грошового зобов'язання, щодо повернення кредитних коштів за договором №164, у зв'язку з чим наявні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Згідно вимог ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно частин 1 та 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, за умовами п.4.1 Кредитного договору (в редакції Угоди про внесення змін та доповнень № 3 від 06.12.2010 р.) позичальник зобов'язується забезпечити щомісячне спрямування грошових коштів (виручки від реалізації продукції) в національній валюті на свої рахунки, відкриті в Банку, не менше 100,00% своїх безготівкових розрахунків.

За умовами п.3.4 Кредитного договору (в редакції Угоди про внесення змін та доповнень № 3 від 06.12.10 р.) проценти сплачуються позичальником щомісячно, не пізніше 5 - го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності до п.1.3 цього договору, в день повного погашення заборгованості по кредиту, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього Договору на рахунок № 373940142500.840. У разі, якщо останній день для сплати (погашення) процентів припадає на вихідний або святковий день, то така сплата здійснюється у день, що передує такому вихідному або святковому дню.

За користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим Договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі 23,0% річних (п.3.5 Кредитного договору (в редакції Угоди про внесення змін та доповнень № 3 від 06.12.10 р.)).

За умовами п.5.3.3 Кредитного договору (в редакції Угоди про внесення змін та доповнень № 3 від 06.12.10 р.) банк має право відмовитись від надання позичальнику передбаченого цим договором кредиту частково або в повному обсязі, а також вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов'язань по цьому договору, включаючи нараховані проценти за користування кредитними коштами, комісії та штрафні санкції, у випадках, коли позичальник, зокрема, не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту (його частини) та/або сплаті плати за кредит, та/або інші зобов'язання по сплаті грошових коштів, передбачені цим договором.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, позичальником - ТОВ "Акріс ЛТД" були порушені договірні зобов'язання за Кредитним договором перед позивачем, внаслідок чого станом на 14.08.2014 р. у нього утворилась заборгованість по поверненню заборгованості за кредитом в сумі 4903000,00 дол. США, та 24447,84 грн. поточної заборгованості за процентами та 291175,58 грн. простроченої заборгованості за процентами.

07.03.2014 позивач направив на адресу відповідача та третьої особи 1 Претензію за вих. № 501073/606 (вимога про виконання порушеного зобов'язання) (т.1 а.с. 92) про повернення не пізніше 30 днів від дати отримання претензії заборгованості по кредиту в сумі 82 573,93 доларів США (заборгованості за процентами) та 215 615,89 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів або звернення стягнення на заставлене майно - предмет іпотеки, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень № 04053247714278 та № 0405324714260, згідно яких претензії отримані ТОВ "Сілайн" 14.03.14 р. та 13.03.14 р. ТОВ "Компанія "Акріс ЛТД" відповідно.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 1 ст. 546 та ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п. 6.3. Кредитного договору, за порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом та/або комісійних винагород позивальник зобов'язаний сплатити банку неустойку (пеню), яка обчислюється від суми прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачуться пеня. Оплата штрафних санкцій здійснюється у національній валюті України за курсом НБУ на дату сплати.

Колегія суддів вважає, що у відповідності до ст. 610, ч. 1 ст. 612, ст. 611 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України позичальником порушене грошове зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та нарахування процентів за користування кредитними коштами відповідно до п.3.3 Кредитного договору та пені відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України та на підставі пункту 6.3 Кредитного договору, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, колегія суддів, перевіривши розрахунок заборгованості за кредитом в сумі 4 903 000,00 дол. США, 24 447,84 дол. США поточної заборгованості за процентами та 291 175,58 дол. США простроченої заборгованості за процентами, погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунки є арифметично правильними у відповідності до вимог закону та умовам Кредитного договору.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем також здійснено нарахування пені за умовами п. 6.3. Кредитного договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом за період з 15.08.13 р. по 14.08.14 р. в сумі 218 755,93 грн.

07.04.2015 року під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем подано доповнення до відзиву, яке містить клопотання про застосування строку позовної давності в частині заборгованості по пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом за період серпень 2013 р.- жовтень 2013 р.(т.2 а.с.65).

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так, згідно пункту 1 частини 2 вказаної статті позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 р. №10 за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

За умовами п. 6.9 Кредитного договору строк позовної давності (крім вимог про стягнення неустойки) за цим Договором становить три роки у відповідності до чинного законодавства України. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (пені).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що для стягнення неустойки (штрафу, пені) положеннями ст. 258 ЦК України та умовами п.6.9 Кредитного договору встановлена позовна давність в один рік та відповідачем зроблена заява про застосування судом строку позовної давності до вимог про стягнення пені, приймаючи до уваги той факт, що позивач звернувся до господарського суду міста Києва 23.10.2014 р., судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано встановлено, що вимога про включення пені за прострочку сплати процентів за користування кредитом за період з 15.08.13 р. по 22.10.13 р. в сумі 6530,26 грн. до розміру заявленої до стягнення суми не може бути задоволена.

Отже, перевіривши розрахунок суду першої інстанції, колегія суддів встановила, що станом на 14.08.2014 рік заборгованість позичальника за Кредитним договором, а саме: прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів - 4 903 000,00 дол. США., що згідно курсу НБУ станом на 14.08.14 р. становить 64 188 536,46 грн., поточна заборгованість за процентами - 24 447,84 дол. США, що згідно курсу НБУ станом на 14.08.14 р. становить 320 063,44 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 291 175,58 дол. США, що згідно курсу НБУ станом на 14.08.14 р. становить 3 811 979,26 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами - 212 225,67 грн., позовні вимоги в цій частині правомірно задоволені судом першої інстанції.

Окрім того, матеріали справи свідчать, що між відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" (позивач по справі, іпотекодержатель за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сілайн" (відповідач по справі, іпотекодавець за договором) укладено договір іпотеки без оформлення заставної, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зайцевим І.О. за реєстраційним номером № 4518 (договір іпотеки) в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 164 від 03 грудня 2007 р.(т.1 а.с.41)

За умовами п. 1.1 договору іпотеки (в редакції договору про внесення змін та доповнень № 1 від 06.12.10 р. до Договору іпотеки (т.1 а.с.49) дійсний договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, як кредитора за умовами кредитного договору №164 від 03.12.2007 р., укладеного між іпотекодержателем ПАТ АБ "Укргазбанк" та позичальником - ТОВ компанія "Акріс ЛТД", згідно якого позичальник зобов'язаний у порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 01 грудня 2017 р. повернути кредит у розмірі 5 000 000,00 доларів США, сплатити проценти за користування кредитними коштами за період з 03 грудня 2007 року по 05 грудня 2010 р. в розмірі 13% річних, за період з 06 грудня 2010 р. по 05 грудня 2012 р. в розмірі 12,5% річних, за період з 06 грудня 2012 року по 01 грудня 2017 р. - 13% річних, сплатити проценти за користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбаченні кредитним договором (проточена заборгованість) виходячи з 23,0% річних, при настанні умов, передбачених п.3.8 кредитного договору, процентна ставка за користування кредитними коштами в межах строку користування збільшується на 2,00% річних,а також штрафи та пені у розмірі і випадках, передбачених кредитним та цим договором, відшкодувати іпотеко держателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання іпотекодавцем (позичальником) умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором .

Предметом іпотеки є зазначене в п. 2.1 договору іпотеки нерухоме майно - нежила будівля літера "А" площею 316,20 кв. м., нежиле приміщення № 1 загальною площею 1353,50 кв. м., нежиле приміщення № 3 загальною площею 33,40 кв. м., нежиле приміщення № 4 загальною площею 31,10 кв. м., нежиле приміщення № 5 загальною площею 173,90 кв. м., нежиле приміщення №6 загальною площею 707,80 кв. м., нежиле приміщення № 7 загальною площею 31,10 кв. м., нежиле приміщення № 8 загальною площею 31,00 кв. м. нежилої будівлі літери "Б", нежила будівля літера "В" площею 276,30 кв. м., нежила будівля літера "Г" площею 214,70 кв. м., нежила будівля літера "Д" площею 129,80 кв. м., нежила будівля літера "Е" площею 19,00 кв. м., нежила будівля літера "Ж" площею 10,00 кв. м., нежила будівля літера "З" загальною площею 4329,60 кв. м., загальна площа нежилих будівель та нежилих приміщень 7657,40 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать іпотекодавцю на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 травня 2007 року у справі №2-2677/2007 року, яке набуло законної чинності 21 травня 2007 року та зареєстрованого 22 червня 2007 року в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна за реєстровим № 760-з в реєстровій книзі № 11з-214.

Балансова вартість предмета іпотеки згідно довідки-характеристики №1296375, виданої 28.11.2007 р. Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", становить 2 758 336,88 грн.

Пунктом 2.2. договору іпотеки визначено, що за згодою сторін предмет іпотеки оцінено в 37 482 485,00 грн. (вартість предмета іпотеки).

Розділами 3-6 Договору іпотеки сторони погодили права та обов'язки сторін, їх відповідальність, ризик загибелі предмета іпотеки та відносини сторін у разі настання страхового випадку за договором страхування, за яким застраховано предмет іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки тощо.

На підтвердження реєстрації заборони відчуження предмету іпотеки за договором іпотеки від 07.12.2007 р. позивачем надані витяг № 15898542 від 07.12.2007 р. та № 29417690 від 13.11.2014 р. з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (реєстраційний номер 6182980)(т.1а.с.154).

Окрім цього, на підтвердження реєстрації іпотеки позивачем надані суду Витяги з Державного реєстру іпотек № 15917439 від 10.12.07 р. та № 29418141 від 13.11.14 р. (номер запису про іпотеку 6189197) (т.1 а.с.86, 157).

Як вбачається з вимог позивача, третьою особою 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача неналежним чином було виконано грошове зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для звернення в рахунок погашення заборгованості стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки.

У відповідності до ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором (ст. 548 ЦК України). Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 ЦК України).

Відповідно до ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Якщо предметом застави є нерухоме майно, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню (ст. 577 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

У відповідності до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналогічні умови містить п. 3.1.6 Іпотечного договору, згідно якого у разі невиконання позичальником умов Кредитного договору (у тому числі порушення строку погашення кредиту, графіку погашення кредиту, строків сплати процентів за користування кредитними коштами) Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги за кредитним договором у повному обсязі, що визначаються на момент виконання цих вимог, включаючи проценти, комісії, відшкодування збитків, завданих простроченням виконя зобов'язання, неустойку, необхідні витрати на утримання, звернення стягнення та реалізацію предмета іпотеки.

Згідно ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлене договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менший ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів вказує, що в зв'язку з допущенням третьою особою 1 порушення зобов'язання за Кредитним договором щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та штрафних санкцій, що призвело до виникнення заборгованості за Кредитним договором, 07.03.14 р. року на адресу ТОВ компанія "Акріс ЛТД" та ТОВ "СІЛАЙН" позивачем була направлена претензія (вимога про виконя порушеного зобов'язання) за вих. № 501073/606, якою позивач повідомив відповідача про порушення зобов'язань за Кредитним договором з одночасним попередженням про можливість звернення стягнення на предмети іпотеки. Проте, в подальшому заходи щодо погашення заборгованості за Кредитним договором вжиті не були, порушення умов Кредитного договору не усунуті.

Розділом 6 Договору іпотеки (в редакції Договору про внесення змін та доповнень № 1 від 06.12.10 р. до Договору іпотеки) сторони узгодили порядок звернення стягнення на предмет іпотеки.

За умовами п. 6.1. договору іпотеки іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки у випадках, зокрема, якщо у момент настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні суми кредиту (чергового платежу за кредитом) та/або несплаті або частковій несплаті сум процентів, та/або при несплаті або частковій несплаті комісійних винагород, та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки; у разі порушення іпотекодавцем (позичальником) обов'язків за цим та/або кредитним договором та невиконання вимоги іпотекодержателя про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором; в інших випадках, передбачених кредитним договором, даним договором та законодавством України тощо.

Пунктом 6.2. договору іпотеки передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем (позичальником) умов кредитного договору та/або умов договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та позичальнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у тридцятиденний строк від дня надсилання письмової вимоги та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. В зазначеній вимозі іпотекодержатель також може вказати спосіб, в який буде здійснено стягнення. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Умовами п.6.3 та п.6.4 договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Сторони погодили, що умови цього пункту (разом з підпунктами) являють собою застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та вважаються повним укладеним договором про задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому іпотекодержатель на свій розсуд може обрати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, а іпотекодавець зобов'язаний вчинити всі необхідні дії для забезпечення звернення іпотекодержателем стягнення на предмет іпотеки у обраний іпотекодержателем спосіб.

Пунктами 6.5. та 6.6 договору іпотеки сторони погодили, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги у повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, процентів, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання (а у випадках, передбачених законом, кредитним чи даним договорами - пеню, штраф, комісії), витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги за кредитним договором і звернення стягнення та реалізації предмета іпотеки, витрати на утримання і збереження предмета іпотеки, витрати на страхування предмета іпотеки, а також інших збитків, завданих порушенням умов кредитного договору або даного договору. Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса проводиться, якщо інакше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої законом України "Про виконавче провадження " та з дотриманням вимог закону України "Про іпотеку".

Так, статтями 38 та 41 Закону України "Про іпотеку" передбачена можливість реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Частиною 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" визначено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції щодо визначення початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації на стадії виконавчого провадження, суперечить вимогам Закону України Про іпотеку

Відповідно до п. 4.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 року №1 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів , якщо господарський суд визнає обґрунтованим позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то в силу приписів статті 38, частини 1 статті 39 Закону України Про іпотеку у резолютивній частині рішення суду має бути встановлено та зазначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки.

Зазначена правова позиція викладена Вищим господарським судом України, в постанові від 19.11.2012 у справі №5021/2797/2011, в якій, серед іншого, зазначено, що колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог повинен був, виходячи з вимог частини 6 статті 38 та статті 41 Закону України Про іпотеку , чітко встановити та зазначити в резолютивній частині рішення початкову ціну продажу предмета іпотеки.

До суду апеляційної інстанції, представником ТОВ СІЛАЙН було подано Звіт про оцінку майна Комплексу нежитлових будівель, загальною площею 7657,40 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1., що є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки від 07.12.2007 року, виготовлений ТОВ Кредитне Брокерське Агентство сертифікат Фонду Державного майна України №312/15 від 10.04.2015року, виконаний експертами: Шевченко Валерієм Анатолійовичем, кваліфікаційний сертифікат №00108-х від 09.06.2001 року, Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №1876 від 02.10.2004 року, Погорельський Ігор Анатолійович кваліфікаційний сертифікат АЕ № 000265 від 31.05.2012

У вищезазначеному Звіті про оцінку майна, який складений 12.04.2017 року ТОВ Кредитне Брокерське Агентство , зазначено, що ринкова вартість об'єкта оцінки (без врахування ПДВ) становить 12 538 000,00 грн. станом на 07.04.2017 рік (додаток №1 до справи).

Отже, зважаючи на вищезазначений висновок, колегія суддів вважає, що доводи апелянта в частині визначення вартості предмета іпотеки у відповідності до ст. 39 Закону України Про іпотеку є обгрунтованими, рішення суду слід змінити та встановивши ринкову вартість предмета іпотеки, в розмірі 12 538 000,00 грн. (без врахування ПДВ). При цьому, позивач клопотання про призначення судової експертизи щодо визначення вартості предмета іпотеки не заявляв.

Стосовно доводів апелянта, що судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні клопотання про зменшення розміру неустойки ч.3 ст.551 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно п. 3.17.4. Постанови № 18 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших, передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

За приписами ч.4 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Обґрунтовуючи подану заяву апелянт посилався на складу економічну ситуацію, що склалася в Україні та мала вплив на господарську діяльність боржника - ТВ "Компанія "Акріс ЛТД", зокрема, зростання курсу долару США, який є валютою розрахунків за Кредитним договором.

Колегія суддів вважає, що доводи апелянта стосовно того, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено в задоволені заяви про зменшення штрафних санкцій є необґрунтованими, оскільки доказів наявності обставин апелянтом не надано, крім того відповідач є самостійним суб'єктом господарювання і відповідно до умов спірного договору прийняв на себе тягар відповідальності за порушення боржником договірних зобов'язань перед кредитором. Також слід зазначити, що складна політична та економічна ситуація у країні в рівній мірі впливає на фінансове становище обох сторін за Кредитним договором, а тому судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні заяви про зменшення пені.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2015р. слід змінити в частині визначення початкової вартості предмета іпотеки.

Керуючись ст. ст. 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛАЙН" на рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2015 року у справі № 910/23148/14 задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 27.05.2015 року у справі № 910/23148/14 змінити в частині визначення початкової вартості предмета іпотеки.

Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки в розмірі 12 538 000,00 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/23148/14 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко