Постанова

від 12.06.2017 по справі 922/4781/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2017 р. Справа № 922/4781/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В. , суддя Барбашова С.В.

при секретарі Бєлкіній О.М.

позивача - не з'явився;

відповідач: ОСОБА_1 (НОМЕР_1 від 28.03.2017)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків (вх. №1117 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 20.02.17 у справі № 922/4781/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут засобів технологічного устаткування "ВЕЛТ", м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення коштів в сумі 46299,79 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут засобів технологічного устаткування "ВЕЛТ" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - грошові коштів в розмірі 46299,79 грн., з яких 15725,91 грн. основного боргу, 3302,50 пені, 1025,08 грн. 3% річних, 10520,39 грн. інфляційних втрат та 15725,91 грн. штрафу відповідно до положень п. 6.2 договору. Також позивач просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.02.2017 р. у справі № 922/4781/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут засобів технологічного устаткування "ВЕЛТ" 11246,51 грн. основного боргу, 2356,26 грн. пені, 698,74 грн. 3% річних, 7432,10 грн. інфляційних втрат, 11246,51 грн. штрафу відповідно до положень п. 6.2 договору, 981,57 грн. судового збору. В решті позову - відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодилася та звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що висновки, викладені у рішення суду не відповідають обставинам справи та наданим документам, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.02.2017 р. у справі № 922/4781/16 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Відповідач зазначає про відсутність підстав для стягнення спірної заборгованості, посилаючись на відсутність рахунків та актів виконаних робіт за користування об'єктом оренди за жовтень, листопад 2014 рік, а також невірне визначення площі орендованого приміщення. Крім того, відповідач вказує на необґрунтовану відмову позивача в оренді приміщень та їх повернення без орендаря 25.11.2017 та 28.11.2017 згідно актів повернення приміщень позивачу.

Відповідач надала уточнення до апеляційної скарги, в яких окрім вищезазначених доводів посилається на необхідність застосування наслідків спливу позовної давності до вимог про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу. Одночасно відповідач звернулась до суду з заявою про застосування строків позовної давності до позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут засобів технологічного устаткування "ВЕЛТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в зв'язку з цим просить у задоволенні позову відмовити.

Крім того, відповідач звернулась з клопотанням про витребування від позивача додаткових доказів у справі, а саме: виписані рахунки-фактури за жовтень і листопад 2014 року, а також акти здачі-приймання виконаних робіт за ці ж місяці з правильними розрахунками орендної плати і метражу орендованих відповідачем приміщень; письмові повідомлення про дострокове розірвання договору оренди; письмові пояснення з приводу повернення орендованих приміщень за відсутністю відповідача.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання про витребування від позивача додаткових доказів у справі за недоцільністю та зважаючи на наявність в матеріалах достатніх доказів для вирішення справи по суті.

Позивач в призначені судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце судового розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника позивача, за наявними у справі доказами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 01.05.2013 між ПАТ "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут засобів технологічного устаткування "ВЕЛТ" (як орендодавцем) та ФОП ОСОБА_1 (як орендарем) укладено договір оренди №8/27 (далі - договір оренди), відповідно до умов якого орендар прийняв у строкове платне користування частину нежитлового приміщення площею 58,6 кв.м., що знаходиться у будівлі літ. К-3, пов.2, к.24. площею 39.1кв. м., літ. К-3, пов.2, к.12. площею 26,5 кв.м., літ. К-3, пов.2, к.23. площею 37.4кв. м.; літ. К-3, пов.2, к.22 площею 6 кв.м.; літ. К-3, пов.1, к.19. площею 39.1кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, для здійснення підприємницької діяльності у якості офісних приміщень для розміщення майна орендаря.

В порядку, передбаченому п. 2.1, 2.5 договору, 01.05.2013 між позивачем та відповідачем був підписаний акт здачі-приймання в оренду приміщення до договору оренди майна № 8/27 від 01.05.2013.

Додатковою угодою № 3 до договору оренди термін дії договору було продовжено до 31.12.2014.

01.09.2013 між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода № 2 до договору оренди, відповідно до якої внесені зміни до п. 1.1 договору та зменшено площі орендованих приміщень до 148,3 м.кв. Так, відповідно до п. 1.1 (з урахуванням внесених до нього додатковою угодою №2 від 01.08.2013 змін) договору оренди, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар прийняти у строкове платне користування частину нежитлового приміщення загальною площею 148,3 кв. м. (надалі - "об'єкт оренди"), що знаходиться у будівлі літ. К-3, пов.2, к.12. площею 39.1кв. м., к. 17 площею 28,7 кв.м., к. 26 площею 46.9 кв.м., к. 27 площею 27,6 кв. м. та пов. 1, к.19 площею 6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, на умовах договору.

Також, 01.09.2013 між сторонами у справі підписний акт здачі-приймання в оренду приміщень, що знаходяться у будівлі літ. К-3, пов.2, к.12. площею 39.1кв. м., к. 17 площею 28,7 кв.м., к. 26 площею 46.9 кв.м., к. 27 площею 27,6 кв. м. та пов. 1, к.19 площею 6 кв.м., оформлений додатком № 2/1 до додаткової угоди № 2 до договору № 8/27 від 01.05.2013, що засвідчив факт передачі приміщень відповідачу.

Згідно з п. 3.2 договору оренди, орендна плата розраховується згідно тарифам, наведеним у Додатку №1 - Протоколі угоди про розмір орендної плати та витрат на обслуговування об'єкту оренди.

В п. 3.1 договору оренди сторони домовились, що розмір плати за користування об'єктом оренди, компенсації витрат на електроенергію (окрім освітлення приміщень загального призначення), на обслуговування та утримання місць загального користування в належному стані та обслуговування транспортної прохідної сплачується згідно рахунків, які орендодавець виставляє орендарю щомісячно.

Згідно з п. 3.2 договору оренди, орендна плата розраховується згідно тарифам, наведеним у Додатку №1 - Протоколі угоди про розмір орендної плати та витрат на обслуговування Об'єкту оренди.

Відповідно до п. 3.3 договору оренди (з урахуванням внесених до нього додатковою угодою №4 від 31.01.2014 р. змін), компенсація витрат на електроенергію здійснюється відповідно до рахунків, які орендодавець формує, виходячи з державних тарифів на електроенергію, чинних на момент виставлення рахунку. Компенсація витрат на електроенергію включає в себе компенсацію витрат з активної та реактивної електричної енергії. Розрахунок реактивної електричної енергії проводиться пропорційно спожитої орендарем активної електричної енергії.

Порядок розрахунків за договором сторони визначили в п. 3.6 договору оренди. Згідно Протоколу угоди про розмір орендної плати (з урахуванням внесених до нього додатковою угодою №2 від 01.08.2013 р. змін), сторонами досягнуто згоду про розмір орендної плати. Розмір платежів за оренду та за послуги сторони погодили в Протоколі угоди про розмір орендної плати (з урахуванням внесених до нього додатковою угодою №2 від 01.08.2013 змін).

В п. 6.1 договору оренди сторони домовились, що за несвоєчасну сплату орендної плати та/або компенсації витрат на електроенергію (окрім освітлення приміщень) та обслуговування транспортної прохідної орендар за вимогою орендодавця сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з п. 6.2 договору оренди, у випадку порушення строків внесення орендної плати та/або компенсації витрат на електроенергію (окрім освітлення приміщень) та обслуговування транспортної прохідної більше ніж на 15 календарних днів орендар за вимогою орендодавця сплачує орендодавцю штраф в розмірі несплаченого своєчасно платежу за кожен випадок такого порушення (за кожен несвоєчасно оплачений місяць окремо).

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що в період з вересня 2014 року по листопад 2014 року позивач виставив відповідачу рахунки на оплату орендної плати на загальну суму 22204,54 грн. (рахунки арк.с.41-42):

Проте, відповідач частково розрахувався за вказаними рахунками - за вересень 2014 року, сплативши позивачу кошти в сумі 6478,63 грн. з простроченням строків оплати. Отже, за даними позивача несплаченими залишились рахунки за жовтень та листопад 2014 року.

Позивач зазначає, що внаслідок порушення ФОП ОСОБА_1 умов договору № 8/27 від 01.05.2013 шляхом його неналежного виконання, що виявилось у порушенні термінів оплати орендної плати та компенсації витрат на електроенергію та обслуговування транспортної прохідної, у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 15 725,91 грн.

Зазначені обставини стали підставою звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 15725,91 грн. основного боргу, а також нарахованих на підставі п. 6.1 договору пені в розмірі 3302,50 та 15725,91 грн. штрафу відповідно до положень п. 6.2 договору, 1025,08 грн. 3% річних, 10520,39 грн. інфляційних втрат, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України в зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи викладені обставини, а також встановивши факт порушення відповідачем умов договору щодо обов'язку відповідача своєчасно сплачувати орендну плату, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення орендної плати за жовтень 2014 року на загальну суму 6134,46 грн. (що складається, згідно рахунку-фактури №372 від 02.10.2014 р., арк.с. 41, з плати за користування об'єктом оренди в сумі 1729,52 грн. та відшкодування за послуги в сумі 4404,94 грн.).

Разом з цим, суд першої інстанції вважав, що орендна плата за листопад 2014 р. має розраховуватись за період з 01.11.2014 року по 25.11.2014 року, що становить 5112,05 грн. та складається з плати за користування об'єктом оренди в сумі 1441,27 грн. та відшкодування за послуги в сумі 3670,78 грн., оскільки позивач вважав договір оренди припиненим з 25.11.2014.

Таким чином, суд задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за жовтень та листопад 2014 року на загальну суму 11246,51 грн.

Також, враховуючи встановлений факт несвоєчасної плати орендної плати та умови п. 6.1 договору, суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 105,73 грн. за період з 21.09.2014 року по 15.10.2014 року; пені в сумі 1151,09 грн. за прострочення оплати орендної плати за жовтень 2014 року за період з 21.10.2014 року по 20.04.2015 року та пені в сумі 1099,44 грн. за прострочення оплати орендної плати за листопад 2014 року за період з 21.11.2014 по 20.05.2015.

Крім того, враховуючи підтвердження позивачем порушення відповідачем більше ніж на 15 календарних днів строків внесення орендної плати за жовтень та листопад 2014 року в сумі 11246,51 грн., суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 11246,51 грн. відповідно до п. 6.2 договору оренди.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат суд першої інстанції задовольнив частково в сумі 698,74 грн. та 7432,10 грн. відповідно з урахуванням прострочення оплати орендної плати за жовтень та листопад 2014 року в сумі 11246,51 грн.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, та встановлено господарським судом, у відповідності до умов договору оренди № 8/27 від 01.05.2013 (з урахуванням внесених до нього додатковою угодою №2 від 01.08.2013 змін) та на підставі актів здачі-приймання в оренду приміщень від 01.05.2013 та від 01.09.2013 орендар прийняв у строкове платне користування частину нежитлового приміщення, а саме:

- в якості офісних приміщень в корпусі будівлі літ. К-3, пов.2, к. 26 площею 46.9 кв.м. та к. 27 площею 27,6 кв. м.;

- в якості виробничих приміщень в корпусі будівлі літ. К-3, пов.2, к.12. площею 39.1кв. м. та к. 17 площею 28,7 кв.м.;

- в якості складських приміщень в корпусі будівлі літ. К-3, пов.1, к.19 площею 6 кв.м.,

Об'єкт оренди вважається переданим/прийнятим в користування чи повернутим з користування з моменту підписання Акту приймання-передачі. Датою передання/приймання об'єкта оренди є дата підписання Акта приймання-передачі. За відсутності такого Акта сторони не мають права посилання на інші докази часу приймання/передання об'єкта оренди (п. 2.5 договору оренди).

Факт прийняття в користування вищезазначених приміщень підтверджується підписаними між сторонами актами, відповідачем визнається, жодними доказами під час розгляду справи не спростовується.

Згідно додаткової угоди № 3 до договору оренди термін дії договору продовжено до 31.12.2014.

Як вбачається з умов договору оренди та Протоколу угоди про розмір орендної плати, орендна плата складається з: плати за оренду (плат за користування об'єктом оренди); відшкодування за послуги (послуги по забезпеченню електроенергією для освітлення, по забезпеченню водопостачанням, каналізацією, відшкодування витрат орендодавця на утримання і експлуатацію будівель, відшкодування земельного податку); відшкодування витрат транспортної прохідної.

Розмір платежів за оренду та за послуги сторони погодили в Протоколі угоди про розмір орендної плати (з урахуванням внесених до нього додатковою угодою №2 від 01.08.2013 змін) наступним чином: за оренду: для офісних приміщень - 13.39 грн. за 1 кв. м. у т. ч. ПДВ; для офісних приміщень к. 26,27 пов. 2, Літ. К-3 -17.22 грн. за І кв. м. у т. ч. ПДВ; для виробничих приміщень - 11,49 грн. за 1 кв. м. у т. ч. ПДВ; для складських приміщень - 5,50 грн. за 1 кв. м. у т. ч. ПДВ.

За послуги: для офісних приміщень - 35,29 грн. за 1 кв. м. неопалювальної орендованої площі, у т. ч. ПДВ.; для офісних приміщень к. 26,27 пов. 2, Літ. К-3 - 42,8 грн. за 1 кв. м неопалювальної орендованої площі, у т. ч. ПДВ.; для виробничих приміщень - 30,27 грн. за 1 кв. м. неопалювальної орендованої площі, у т. ч. ПДВ.; для складських приміщень - 14.50 грн. за 1 кв. м. неопалювальної орендованої площі, у т. ч. ПДВ.

П. 3.6 договору встановлений порядок розрахунків за договором, відповідно до якого перший платіж, який складається з плати за перший та останній місяці оренди об'єкту оренди, орендар сплачує орендодавцеві протягом 5-ти днів з дати підписання даного договору. В наступні місяці оплата місячної орендної плати користування об'єктом оренди за поточний календарний місяць оренди здійснюється орендарем не пізніше ніж до 20 числа цього поточного календарного місяця оренди, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок орендодавця, вказаний у договорі або наданий орендодавцем шляхом надіслання листа на адресу орендаря у простій письмовій формі, на підставі рахунку, виставленого орендодавцем. У випадку користування об'єктом оренди не повний місяць, оплата здійснюється за фактичний період користування.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з вересня 2014 року по листопад 2014 року позивач виставив відповідачу рахунки на оплату орендної плати на загальну суму 22204,54 грн. (рахунки арк.с.41-42):

- рахунок-фактура №331 від 04.09.2014 на суму 6478,63 грн. (з яких за оренду - 1454,705 грн.; за послуги - 3680,975 грн.; за компенсацію електричної та реактивної енергії - 179,85 грн.). За даним рахунком між сторонами було підписано Акт здачі-приймання виконаних робіт від 30.09.2014 р. на суму 6478,63 грн. (арк.с. 176);

- рахунок-фактура №372 від 02.10.2014 на суму 7702,09 грн. (з яких за оренду - 1729,52 грн.; за послуги - 4404,94 грн.; за компенсацію електричної та реактивної енергії - 200,61 грн.);

- рахунок-фактура №414 від 05.11.2014 р. на суму 8023,82 грн. (з яких за оренду - 1729,52 грн.; за послуги - 4404,94 грн.; за компенсацію електричної та реактивної енергії - 468,72 грн.).

Згідно наявних в матеріалах справи банківських виписок (арк.с. 43-117), виписок з рахунку (арк.с. 197-198), інформації про платіж за вересень на суму 6478,63 грн. (арк.с. 177), відповідач частково розрахувався за вказаними рахунками - за вересень 2014 сплатив 16.10.2014 кошти в сумі 6478,63 грн. (банківська виписка, арк.с. 82).

Перевіривши надані позивачем розрахунки розміру орендної плати за жовтень на предмет відповідності вказаним умовам договору, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення орендної плати за жовтень 2014 року на загальну суму 6134,46 грн. (що складається, згідно рахунку-фактури №372 від 02.10.2014 р., арк.с. 41, з плати за користування об'єктом оренди в сумі 1729,52 грн. та відшкодування за послуги в сумі 4404,94 грн.).

Що стосується розрахунку розміру орендної плати за листопад 2014 року, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення орендної плати за листопад 2014 року на загальну суму 5112,05 грн. (що складається з плати за користування об'єктом оренди в сумі 1441,27 грн. та відшкодування за послуги в сумі 3670,78 грн.), зважаючи на те, що позивач вважав договір оренди припиненим з 25.11.2014, надавши при цьому до матеріалів справи Акти повернення приміщення (арк.с. 199, 201).

Наведені відповідачем доводи про нарахування орендної плати на невірно визначену площу орендованого приміщення є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи. Так, розрахунок орендної плати здійснено на площу орендованого приміщення, визначену сторонами в п. 1.1 договору оренди (з урахуванням додаткової угоди №2 від 01.09.2013 р., арк.с. 37). Відповідачем, в порушення ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не надано доказів повернення позивачу частини орендованих приміщень з вересня по листопад 2014 року. Окрім того, як пояснив відповідач в судових засіданнях, інших актів приймання-передачі об'єкту оренди, ніж ті, що вже містяться в матеріалах справи (Акт здачі-приймання в оренду приміщення від 01.05.2013 р., арк.с. 34; Акт здачі-приймання в оренду приміщення від 01.09.2013 р., арк.с. 35) - між сторонами не підписувалось, додаткові угоди про зменшення орендованої площі сторонами не укладались.

Твердження відповідача про не виставлення позивачем рахунків на оплату орендної плати, як підставу для відмови у позові, є юридично неспроможними. Так, ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити орендну плату. Окрім того, укладений між сторонами договір оренди, містив платіжні реквізити позивача, відомості про розмір платежів за оренду та за послуги, а тому будь-яких перешкод для виконання відповідачем свого обов'язку з оплати оренди не існувало.

До того ж, відповідач був не позбавлений можливості звернутись до позивача за отриманням інформації та рахунків на оплату орендної плати. Відповідачем не надано до справи доказів неможливості отримання інформації від позивача з цього питання. В той час, як матеріалами справи достеменно підтверджується, що на адвокатський запит № 5 від 03.02.2017 в інтересах ОСОБА_1, позивачем листом від 09.02.2017 були надані належним чином завірені документи, в тому числі копії прибутково-касових ордерів; відповідних рахунків-фактур; банківських виписок, які були долучені відповідачем до матеріалів справи (а.с. 189-213, т. 1).

Обставини крадіжки майна відповідача з орендованих приміщеннях, на які відповідач посилався під час розгляду справи, а також обставини сплати відповідачем наданих ПАТ "Укртелеком" послуг - не входять в предмет доказування у даній справі (про стягнення заборгованості з орендної плати), тому господарським судом не досліджуються.

Відсутність за період з жовтня по листопад 2014 року підписаного між сторонами Акту здачі-приймання виконаних робіт також не свідчать про наявність підстав для відмови в задоволенні позову в частині стягнення орендної плати, як на те посилається відповідач, оскільки договором оренди сторони не визначили підписання сторонами Акту здачі-приймання виконаних робіт як юридичний факт, що зумовлює виникнення у відповідача обов'язку зі здійснення орендної плати.

Наданий відповідачем Акт здачі-приймання виконаних робіт від 31.08.2014 та інформація про платіж за серпень на суму 6664,14 грн. (арк.с. 174, 175) - не підтверджує обставини, що входять в предмет доказування у даному спорі - про прострочення орендної плати за вересень 2014 та несплату орендної плати за жовтень-листопад 2014.

Відповідачем також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень щодо здійснення орендної плати за жовтень 2014 року.

Таким чином, з урахуванням викладеного, колегія суддів вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за жовтень та листопад 2014 на загальну суму 11246,51 грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Разом з цим, вимоги позивача про стягнення з відповідача в жовтні та листопаді 2014 компенсації за електричну енергію на загальну суму 669,33 грн. (200,61 грн. в жовтні та 468,72 грн. в листопаді 2014 р.) та витрат транспортної прохідної на загальну суму 166,68 грн. (по 83,34 грн. в жовтні та листопаді 2014 р.) є недоведеними та необґрунтованими, оскільки позивачем, в порушення вимог ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не надано доказів об'єму спожитої саме відповідачем електричної енергії в жовтні та листопаді 2014, а також доказів користування позивачем для власних або гостьових транспортних засобів послугами транспортної прохідної. За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за жовтень та листопад 2014. компенсації за електричну енергію на загальну суму 669,33 грн. та витрат транспортної прохідної на загальну суму 166,68 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 21.09.2014 по 28.11.2016 на предмет відповідності умовам договору та вимогам чинного законодавства, судом встановлено, що їх також розраховано позивачем на недоведену та необґрунтовану суму компенсації за електричну енергію та витрат транспортної прохідної за жовтень та листопад 2014 р. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню - 3% річних в сумі 698,74 грн.; інфляційні втрати в сумі 7432,10 грн., враховуючи підтвердження позивачем порушення відповідачем строків внесення орендної плати за жовтень та листопад 2014 року в сумі 11246,51 грн.

Щодо позовних вимоги в частині стягнення пені та штрафу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 6.1 договору оренди, за несвоєчасну сплату орендної плати та/або компенсації витрат на електроенергію (окрім освітлення приміщень) та обслуговування транспортної прохідної орендар за вимогою орендодавця сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені на предмет відповідності умовам договору та вимогам чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 253-255, ч. 3 ст. 549 ЦК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 231, 232 ГК України, судом встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 105,73 грн. за період з 21.09.2014 по 15.10.2014 на оплачену відповідачем з простроченням орендну плату за вересень 2014 на суму 6478,63 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

За невиконання відповідачем зобов'язання зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2014 року пеню розраховано позивачем на недоведену та необґрунтовану суму компенсації за електричну енергію та витрат транспортної прохідної за жовтень та листопад 2014 р. Окрім того, позивачем не вірно визначено кінцевий строк нарахування пені. Так, за приписами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування пені має припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але не на наступний день, як то визначено в розрахунку позивачем.

Таким чином, пеня за прострочення оплати орендної плати за жовтень 2014 має нараховуватись на суму 6134,46 грн. за період з 21.10.2014 по 20.04.2015 та підлягає стягненню в сумі 1151,09 грн.; за прострочення оплати орендної плати за листопад 2014. має нараховуватись на суму 5112,05 грн. за період з 21.11.2014 по 20.05.2015 та підлягає стягненню в сумі 1099,44 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2356,26 грн. пені за несвоєчасну сплату орендної плати є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 15725,91 грн. за порушення строків внесення орендної плати на підставі п. 6.2 договору.

Згідно зі с. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме п. 6.1 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасну сплату орендної плати та/або компенсації витрат на електроенергію (окрім освітлення приміщень) та обслуговування транспортної прохідної, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно з п. 6.2 договору оренди сторони домовились, що у випадку порушення строків внесення орендної плати та/або компенсації витрат на електроенергію (окрім освітлення приміщень) та обслуговування транспортної прохідної більше ніж на 15 календарних днів орендар за вимогою орендодавця сплачує орендодавцю штраф в розмірі несплаченого своєчасно платежу за кожен випадок такого порушення (за кожен несвоєчасно оплачений місяць окремо).

Отже, п. 6.2 договору передбачена сплата штрафу як виду цивільно-правової відповідальності також за несвоєчасну сплату орендної плати та/або компенсації витрат на електроенергію (окрім освітлення приміщень) та обслуговування транспортної прохідної.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошового зобов'язання з оплати орендної плати за договором оренди свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 21.10.2015 у справі № 6-2003цс15, Вищим господарським судом України в постанові від 21.12.2016 у справі № 921/285/16-г/5.

З огляду на викладене, рішення господарського суду Харківської області від 20.02.2017 у справі № 922/4781/16 в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 11246,51 грн. підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.

В іншій частині рішення є законним та обґрунтованим, тому підлягає залишенню без змін.

Щодо заяви відповідачем про застосування строків позовної давності до позовної заяви Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут засобів технологічного устаткування "ВЕЛТ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, колегія суддів не знаходить правових підстав для її задоволення.

Так, нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України, положення якої сформульовано із застосуванням слова лише (аналог тільки , виключно ), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі, позовна давність судом не застосовується.

Тобто цією нормою встановлені суб'єктивні межі застосування позовної давності, а саме передбачені випадки, до яких позовна давність не застосовується судом у зв'язку з відсутністю відповідної заяви сторони у спорі.

Проте, в матеріалах справи відсутня заява відповідача про застосування строків позовної давності, яка подана до винесення місцевим судом рішення, згідно вимог частини третьої статті 267 ЦК України. При цьому, матеріалами справи підтверджено, що відповідача приймав участь в судових засіданнях 14.02.2017; 17.02.2017 та 20.02.2017.

Таким чином, оскільки відповідач на протязі тривалого розгляду справи в суді першої інстанції не звертався з відповідною заявою про застосування позовної давності в порядку частини 3 статті 261 Цивільного кодексу України до прийняття рішення у справі, колегія суддів зазначає про відсутність у суду апеляційної інстанції підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.1,4 ч.1 ст. 104 ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду господарського суду Харківської області від 20.02.2017 у справі № 922/4781/16 в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 11246,51 грн. та 334,85 грн. витрат по сплаті судового збору скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут засобів технологічного устаткування "ВЕЛТ" (61038, м. Харків, вул. Академіка Павлова, б. 82, код ЄДРПОУ 00216488) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_1) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 368,34 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Барбашова С.В.